Рішення

від 18.02.2019 по справі 910/16184/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2019Справа № 910/16184/18

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрея"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Спец Металл Маш"

про стягнення 458 550,28 грн,

Без виклику представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Естрея" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Спец Металл Маш" про стягнення 458 550,28 грн попередньої оплати за непоставлену продукцію.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки оплаченого позивачем товару, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/16184/18 та призначено вказану справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю "Естрея" була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Спец Металл Маш" на суму 466 309,53 грн, з яких 458 550,28 грн (ціна позову) та сума понесених судових витрат 7 759,25 грн (6 878,25 грн судовий збір за подання позовної заяви та 881,00 грн за подання заяви про забезпечення позову), що знаходяться на рахунку: р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Алфа-Банк" у місті Києві, МФО 300346, місто Київ, та на будь-яких рахунках, які будуть виявлені при виконанні ухвали суду в межах суми у розмірі 471 397,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 було відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрея" про забезпечення позову.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частин 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення позивача та відповідача про відкриття провадження у справі та про відмову у вжитті заходів забезпечення позову були направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси місцезнаходження позивача та відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримані уповноваженими представниками сторін 20.12.2018 та 07.12.2018, що підтверджено наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103046685680 та № 0103046685699.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВК СПЕЦ МЕТАЛЛ МАШ (далі - відповідач, постачальник) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Естрея" (далі - позивач, покупець) рахунок № 2747 від 29.05.2018 на оплату товару - металопрокатної продукції всього 21 товарна позиція на загальну суму 486 558,04 грн з урахуванням вартості доставки і порізки металопрокату на підставі якого позивачем було здійснено попередню оплату в повному обсязі.

Відповідно до інформації з банківської виписки, копія якої наявна в матеріалах справи, зазначений рахунок було сплачено позивачем 29.05.2018 в повному обсязі.

У зв'язку з відсутністю частини оплаченого позивачем товару відповідачем було здійснено повернення коштів в сумі 28 007,76 грн, що підтверджено банківською випискою, належним чином завірена копія якої також надана позивачем до позовної заяви .

Відповідач свій обов'язок щодо поставки товару не виконав у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 458 550,28 грн (486 558,04 грн - 28 007,76 грн).

З метою досудового врегулювання, позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення безпідставно отриманих коштів № 29-08/18 від 29.06.2018, відповідно до якої було заявлено вимогу про повернення попередньої оплати в сумі 458 550,28 грн в семиденний строк з дня отримання претензії. Проте, за твердженням позивача, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді, і станом на момент звернення з позовом повернення попередньої оплати здійснено не було, що і призвело до звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи, а саме належним чином завіреною копією банківської виписки, з якої вбачається, факт здійснення на підставі платіжного доручення № 1777 від 29.05.2018 з призначенням платежу: оплата рахунку № 2747 від 29.05.2018 року підтверджено, що позивачем було здійснено попередню оплату за товар в повному обсязі.

Також матеріалами справи підтверджено здійснення 12.06.2018 повернення відповідачем коштів в сумі 28 007,76 грн з призначенням платежу: Повернення надлишково перерахованих коштів згідно платіжного доручення № 1777 29/05/2018р. в т. ч. ПДВ 20% 4667,96 грн.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару та/або повернення попередньої оплати позивачу, тому, оскільки між сторонами не погоджувалися інші строки виконання зобов'язання щодо поставки товару то відповідно до статті 692 ЦК України відповідач повинен був поставити зазначений у рахунку-фактурі товар наступного дня, після здійснення позивачем оплати та/або повернути отриману попередню оплату за непоставлений товар у строк визначений в претензії(вимозі).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, суд дійшов до висновку, що: у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, відповідачем заборгованість з повернення отриманої від позивача попередньої оплати в розмірі 458 550,28 грн = 486 558,04 грн - 28 007,76 грн) погашена не була; у відповідача наявна вищевказана заборгованість, яка не була погашена на час подання позову та залишається непогашеною на даний час. Позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

З огляду на викладене, дотримуючись вище наведених норм, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з повернення попередньої оплати в розмірі 458 550,28 грн.

Окрім того позивачем було заявлено до стягнення з відповідача суму понесених судових витрат, які за наданим до позову попереднім розрахунком складаються з сум сплаченого судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а також суми витрат на відрядження повноважного представника позивача з орієнтованою кількістю судових засідань за позовом, вартістю 1000 грн/засідання за 3 (три) судові засідання.

Враховуючи, що справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників учасників справи суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат на відрядження повноважного представника позивача для участі в судових засіданнях, оскільки зазначені витрати фактично не були понесені позивачем.

Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову не підлягають стягненню з відповідача у зв'язку з відмовою в задоволенні зазначеної заяви.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрея" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Спец Металл Маш" про стягнення 458 550,28 грн,- задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Спец Металл Маш" (04119, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Зоологічна, будинок 4а, офіс 139; ідентифікаційний код 41394132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрея" (50025, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, Центрально-міський район, вулиця Кобилянського, будинок 219, офіс 21; ідентифікаційний код 33759745) заборгованість в розмірі 458 550,28 грн (чотириста п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень 28 копійок) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 878,25 грн (шість тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 25 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ