Рішення

від 07.02.2019 по справі 910/5411/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2019Справа № 910/5411/18 За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімілан"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про застосування наслідків нікчемності договору у вигляді відшкодування вартості

майна

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача - Матвійчук О.В.

від відповідача - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

В судовому засіданні 07.02.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сімілан", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків нікчемності договору у вигляді відшкодування вартості майна.

При здійсненні перевірки договору про встановлення порядку купівлі-продажу автотранспортного засобу від 28.08.2015, укладеного між сторонами, встановлено, що він укладений не на користь позивача і його виконання спричинило погіршення фінансового стану банку, а тому вони визнаються нікчемними на підставі п.3 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Позивач просить в зв"язку з нікчемністю договору застосувати наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України

Ухвалою суду від 08.08.2018 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.09.2018.

Через канцелярію суду 14.09.2018 від позивача надійшли пояснення, в яких зазначено, що ряд автомобілів був відчужений за ціною, нижчою від ринкової, в зв'язку з чим рішенням уповноваженої особи, правочини щодо відчуження були визнані нікчемними, що і послужило підставою для звернення з даним позовом.

Через канцелярію суду від третьої особи 09.10.2018 надійшли письмові пояснення, яких вона підтримує позовні вимоги у повному обсязі та вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 24.09.2018 підготовче засідання відкладено на 18.10.2018.

18.10.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 05.11.2018.

05.11.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 26.11.2018.

Ухвалою суду від 26.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 17.12.2018.

Через канцелярію суду 17.12.2018 від позивача надійшли письмові пояснення

Ухвалою суду від 17.12.2018 відкладено судове засідання на 24.01.2019.

Судове засідання 24.01.2019 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 29.01.2019 призначено у справі судове засідання на 07.02.2019.

В судове засідання 07.02.2019 представники третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

В судове засідання 07.02.2019 представник відповідача не з'явився. про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 144, літ А.

Станом на дату розгляду справи поштові відправлення про вручення відповідачу ухвал суду не були вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/2638/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 07.02.2019 представник позивача підтримав обставини, викладені в заява по суті справи на підтвердження позовних вимог.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

З огляду на вищезазначене, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

28.08.2015 між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімілан" (покупець) було укладено договір про встановлення порядку купівлі-продажу автотранспортних засобів, яким було встановлено порядок купівлі-продажу наступних автотранспортних засобів: Mitsubishi Galant, рік випуску 2007, колір чорний, легковий седан, № шасі: 4MBSRDJ1A7E704283, об'єм двигуна 2378 куб см; Mitsubishi Galant рік випуску 2007, колір чорний, легковий седан, № шасі: 4MBSRDJ1A7E703769 об'єм двигуна 2378 куб см; Lexus GS рік випуску 2007, колір синій, легковий седан-в, № шасі: JTHCE96S970011468, об'єм двигуна 3500 куб см.

Згідно з п.п. 2.1, 2.3-2.6 договору сторони зобов'язуються здійснити купівлю-продаж автомобілів шляхом оформлення довідок-рахунків, оформлених відповідною торговою організацією. Продавець після оформлення відповідною торговою організацією довідок-рахунків, а також оплати покупцем вартості автомобілів, зобов'язаний передати покупцю автомобілі та документи на них. Покупець зобов'язаний підписати довідки-рахунки, якими підтверджує факт придбання ним автомобілів протягом 5 банківських днів з дати підписання цього договору. Покупець зобов'язаний розрахуватись в повному обсязі протягом 3-х банківських днів з дати підписання даного договору. Покупець зобов'язаний прийняти автомобілі та документи на них не пізніше дати оформлення довідок-рахунків. Передача продавцем покупцю автомобілів оформляється шляхом підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі.

Вартість автомобілів складає: Mitsubishi Galant 2.4.1 - 48000,00 грн, Mitsubishi Galant 2.4.1 - 48000,00 грн, Lexus GS 350 - 216000,00 грн оплата за які здійснюється покупцем у безготівковій формі у національній валюті. Шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Право власності у покупця на автомобілі виникає з моменту здійснення ним повної оплати вартості зазначений у п. 3.1 договору на рахунок продавця і передачі автомобілів на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі. Сторони несуть відповідальність за невиконання умов договору згідно законодавства України (п. 3.1, -3.3 договору).

До матеріалів справи долучено довідки-рахунки від 28.08.2015 серія ААЕ № 327506, серія ААЕ № 327505, серія ААЕ № 327503, що підтверджують продаж двох автомобілів Mitsubishi Galant вартістю 48000,00 грн кожний, автомобіля Lexus GS вартістю 216000,00 грн.

Також позивач долучив акт приймання-передачі автотранспортних засобів від 28.08.2015, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв наступні автотранспортні засоби: Mitsubishi Galant, рік випуску 2007, колір чорний, легковий седан, № шасі: 4MBSRDJ1A7E704283, об'єм двигуна 2378 куб см; Mitsubishi Galant рік випуску 2007, колір чорний, легковий седан, № шасі: 4MBSRDJ1A7E703769 об'єм двигуна 2378 куб см; Lexus GS рік випуску 2007, колір синій, легковий седан-в, № шасі: JTHCE96S970011468, об'єм двигуна 3500 куб см. Сторони одна до одної претензій не мають.

Доказів в підтвердження перерахування відповідачем на користь позивача визначеної сторонами вартості автомобілів сторонами не надано, однак згідно акту приймання-передачі від 28.08.2015 сторони одна до одної претензій не мають та позивач визнає, що грошові кошти за відчужені автомобілі у повному обсязі були отримані позивачем.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 № 136/БТ було запроваджено особливий режим контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" та призначено куратора.

Постановою Правління Національного банку України від 10.03.2016 № 147/БТ було віднесено Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна" до категорії проблемних

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.03.2016 р. № 169 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.03.2016 р. № 368 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 18 березня 2016 р. до 17 квітня 2016 р. включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 21.04.2016 № 280 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" з 22.04.2016 припинено здійснення тимчасової адміністрації та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" з 22.04.2016 по 21.04.2018 (рішення від 22.04.2016 № 561). Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.03.2018 № 899 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" з 22.04.2018 по 21.04.2019 включно.

Відповідно до розпорядження № 86-Р від 28 березня 2016 року Фондом створено робочу групу для здійснення перевірки діяльності Банку на предмет доведення банку до неплатоспроможності. Перевірка здійснювалася з 30 березня 2016 року по 17 квітня 2016 року. За результатами перевірки діяльності ПАТ Банк Петрокоммерц-Україна Фондом складено висновок від 18 квітня 2016 року.

Відповідно до п. 9 Висновку за результатами перевірки діяльності ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" на предмет доведення банку до неплатоспроможності від 18.04.2016 спірний договір від 28.08.2015 року укладено не на користь банку, сума недоотриманого доходу за попередньою оцінкою складає 478000,00 грн., та є нікчемним.

За результатами перевірки правочинів (договорів), вчинених банком протягом одного року, а саме з 18 березня 2015 року по 17 березня 2016 року наказом № 60 від 15 квітня 2016 року на підставі п. З та а. 2 ч. З ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визнано нікчемним договір про встановлення порядку купівлі-продажу автотранспортного засобу від 28.08.2015, укладеного між Банком та ТОВ "Сімілан"

Згідно висновку від 18.04.2016, вартість автомобілів Mitsubishi Galant становить 190000,00 грн. кожний, тоді як вони були відчужені за 48 000 грн. кожний; вартість автомобіля Lexus GS становить 410000,00 грн, проте він був відчужений за 216000,00 грн, що на 20 % і більше відрізняється від ринкової вартості таких автомобілів, а тому договір є нікчемним.

17 травня 2016 року на адресу відповідача направлено повідомлення № 01.1-06/963 від 17.05.2016 про нікчемність правочину з вимогою повернути автомобілі та забезпечити безперешкодне скасування записів щодо майна, внесені державні реєстри.

На підтвердження вартості автомобіля Mitsubishi Galant та Lexus GS надано Інформацію щодо середньо ринкової вартості транспортного засобу Європейський центр консалтингу та оцінки, в якій зазначено, що згідно даних Бюлетнів Автотоварознаця № 84 від серпня 2015 року, № 85 від жовтня 2015 року та № 87 від лютого 2016 року середня ринкова вартість транспортного засобу Mitsubishi Galant , 2007 року випуску, станом на 28.08.2015 становить 10400 доларів США, що по курсу НБУ складає 221697 грн; середня ринкова вартість транспортного засобу Lexus GS, 2007 року випуску, станом на 28.08.2015 становить 26120 доларів США, що по курсу НБУ складає 556802,00 грн.

Позивач у позові зазначає, що він звертається з вимогою про реституцію за нікчемним правочином і просить стягнути з відповідача недоотриману вартість відчуженого товару у розмірі 688196,00 грн.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду. Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів ; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину . Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни. Фонд вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону . При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону , а не наказу/повідомлення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього Закону перевірка правочинів Банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Такий правовий висновок також висловлено Великою Палатою Верховного Суду у справах № 910/12294/16, № 910/24198/16 та № 819/353/16.

Оскільки рішення про нікчемність правочинів (незалежно від способу його оформлення) є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, який не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття такого рішення. Отже ухвалення внутрішнього документа банку, про нікчемність правочинів сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи не може впливати на права третіх осіб та порушувати їх. (Вказані висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 № 826/23918/15).

Відповідно до ст. 237 ГПК України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Позивач не заявляв вимогу про визнання договору про встановлення порядку купівлі-продажу автотранспортних засобів від 28.08.2015, як нікчемного правочину, недійсним.

Тобто фактично звернення про застосування наслідків нікчемного правочину (позов з яким звернувся позивач), без встановлення у встановленому законодавством порядку недійсності правочину є передчасним.

Крім того, відповідно до п.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні. Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником. Випадки обов'язкового проведення оцінки майна встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суд вбачає, що додана до матеріалів справи інформація щодо середньо ринкової вартості транспортного засобу не є належним та допустимим доказом в підтвердження вартості, яку позивач просить повернути. Крім того, суд звертає увагу, що комісією позивача встановлено, що вартість Mitsubishi Galant становить 190000,00 грн, а Lexus GS - 410000,00 грн, а не 221697,00 грн і 556802,00 грн відповідно.

Отже позивачем не доведено вартість спірного майна.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту існування підстав (оскільки, не надано належних та допустимих доказів в підтвердження ринкової вартості відчужених автомобілів), з якими приписи частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають нікчемність укладених між позивачем та відповідачем договору від 28.08.2015.

Крім того, відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Отже сама суть реституції (повернення отриманого за недійсним правочином) полягає у поверненні того, що сторони отримали в результаті вчинення недійсного правочину.

Оскільки, відповідач отримав від позивача три автомобілі: Mitsubishi Galant, рік випуску 2007, колір чорний, легковий седан, № шасі: 4MBSRDJ1A7E704283, об'єм двигуна 2378 куб см; Mitsubishi Galant рік випуску 2007, колір чорний, легковий седан, № шасі: 4MBSRDJ1A7E703769 об'єм двигуна 2378 куб см; Lexus GS рік випуску 2007, колір синій, легковий седан-в, № шасі: JTHCE96S970011468, об'єм двигуна 3500 куб см, то реституція полягає саме у поверненні вищезазначених автомобілів в натурі. Відшкодування вартості отриманого за недійсним правочином можливе лише у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що отримане за договором від 28.08.2015 не може бути повернуто позивачу. Відсутність відповіді відповідача на повідомлення про нікчемність правочину та не повернення вказаного майна в позасудовому порядку не підтверджує неможливість повернення автотранспортних засобів.

Частина 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кореспондується з нормами ст. 216 ЦК України та також передбачає повернення саме майна, отриманого за нікчемним правочином і можливість відшкодування вартості майна банку лише у разі неможливості його повернення.

Отже позивачем не надано належних та допустимих доказів, в підтвердження ринкової вартості автотранспортних засобів, не заявлено вимогу про визнання нікчемного правочину недійсним та не надано належних та допустимих доказів в підтвердження неможливості повернення йому відповідачем саме майна, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про передчасність заявлення позову про застосування наслідків нікчемного правочину у вигляді відшкодування вартості майна у розмірі 688196,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Надані до матеріалів справи аналогічні договори та інформаційні довідки до них про вартість майна, договори страхування та витяги прайс-листів з Інтернету та подорожні листи не є належними та допустимими доказами у даній справі, що можуть вплинути на предмет доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

У позові Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" (01601, м. Київ, вул.. Велика Житомирська, 20, ідентифікаційний код 22906155) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімілан" (02091, м. Київ, вул.. Харківське шосе, 144, літ А, ідентифікаційний код 39668224) про застосування наслідків нікчемності договору у вигляді відшкодування вартості майна у розмірі 688196,00 грн - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 18.02.2019

Суддя І.В.Усатенко