Рішення

від 12.02.2019 по справі 910/17326/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2019Справа № 910/17326/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В. розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСІТІБУД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "КАХЄТІ"

про стягнення 6 450,00 грн.,

Представники сторін:

від позивача Ліщенко Т.М. (довіреність № б/н від 10.12.18)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНСІТІБУД" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КАХЄТІ" (далі - відповідач) про стягнення 6 450,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його зобов'язань з поставки оплаченого позивачем товару по рахунку № 439/08 від 30.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17326/18, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12.02.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 12.02.2019 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу 11.01.2019 рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуто до суду 21.01.2019 у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку на конверті.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 вказаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений строк не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 12.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідачем, як продавцем, виставлено позивачеві, як покупцеві, рахунок від 30.08.2018 № 439/08 на оплату: "Морський контейнер 10 футів (тонн) "Delta" 2005 року" на суму 12 900,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно з якими відповідач зобов'язався здійснити передачу товару, а позивач, у свою чергу здійснити оплату переданого товару.

Таким чином, судом встановлено, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На виконання взятих на себе зобов'язань позивач 31.08.2018 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 6 450,00 грн. з призначенням платежу: "передоплата 50% за контейнер зг. рах. № 439/08 від 30.08.2018", що підтверджується платіжним дорученням № 4612 від 31.08.2018.

За твердженням позивача, відповідач не здійснив поставку оплаченого товару.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 04.09.2018 вих. № 04/06-18, в якому просив повернути перераховані кошти у зв'язку з не поставкою товару.

11.10.2018 позивач направив відповідачу претензію від 12.09.2018 вих. № 12/09-1, в якій вимагав повернути грошові кошти у розмірі 6 450,00 грн. та повідомив про відмову від оплаченого товару.

За твердженням позивача, зазначені вище лист та претензія залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач не здійснив поставку товару та не повернув на користь позивача грошові кошти у розмірі 6 450,00 грн., які були сплачені позивачем за поставку товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 6 450,00 грн. заборгованості.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

На підставі рахунку на оплату від 30.08.2018 № 439/08 у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, після отримання попередньої оплати за товар.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 6 450,00 грн., у той час, як відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань поставку оплаченого позивачем товару не здійснив.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, оскільки поставка товару так і не відбулася, у позивача в силу положень ст. 693 ЦК України, виникло право вимоги до відповідача про передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на положення вищенаведеної норми, зважаючи на факт направлення позивачем відповідачу претензії, у якій позивач відмовився від товару та просив повернути попередню оплату, відповідач зобов'язаний повернути позивачеві попередню оплату в розмірі 6 450,00 грн.

Однак, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту повернення зазначених грошових коштів.

Таким чином, суд зазначає, що жодного доказу на підтвердження факту поставки відповідачем позивачу товару або повернення останньому суми попередньої оплати, сторонами спору суду не надано.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати є правомірною, оскільки факт перерахування грошових коштів на користь відповідача у рахунок оплати товару та факт порушення відповідачем зобов'язань з передачі позивачу такого товару позивачем належним чином доведено, а відповідачем належним чином не спростований, а тому позовні вимоги про повернення суми попередньої оплати у розмірі 6 450,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КАХЄТІ" (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 3; ідентифікаційний код 40314356) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСІТІБУД" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 39460483) 6 450,00 грн. (шість тисяч чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.) основного боргу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.02.2019.

Суддя О.Г. Удалова