Рішення

від 13.02.2019 по справі 914/2232/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.02.2019                                                            Справа №914/2232/18                                                   м.Львів За позовом:  Державної установи “Львівська обласна фітосанітарна лабораторія”, м.Львів до відповідача:  Державного підприємства проектно-конструкторський технологічний інститут “Львівхарчопроект”, м.Львів про  стягнення  заборгованості у розмірі 27422,47 грн.                                                                                                  Суддя Кітаєва С.Б.                                                     Секретар судового засідання: Зарицька О.Р. Представники сторін: від позивача:  не з'явився від відповідача:  не з'явився Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов  Державної установи “Львівська обласна фітосанітарна лабораторія”, м.Львів до Державного підприємства проектно-конструкторський технологічний інститут “Львівхарчопроект”, м.Львів про стягнення 27422,47 грн. Ухвалою суду від 10.12.2018р. позов залишено без руху та надано позивачу строк у 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків. 20.12.2018р. позивачем подано заяву про усунення недоліків. Ухвалою суду від 22.12.2018р. відкрито провадження у справі №914/2232/18 за даним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22.01.2019 року. Ухвалою суду від 22.01.2018р. розгляд справи відкладено на 13.02.2019р. 07.02.2019р. за вх.№5376/19 від позивача поступило клопотання про долучення до матеріалів справи копій рішень Господарського суду Львівської області між тими ж сторонами про стягнення заборгованості за попередній період. Позивач явку представника в судове засідання 13.02.2019р. не забезпечив. Відповідач явку представника в судове засідання 13.02.2019р. не забезпечив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом за адресою,  вказаною у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до  Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З матеріалів справи вбачається, що копії ухвал по даній справі були направлені сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві. При цьому, адреса відповідача, зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: 79011, м.Львів, вул.Вітовського, 18, підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Однак, поштові конверти, у яких на адресу відповідача направлялись копії ухвал у справі, повернулись з поштовою відміткою про невручення, у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, інші причини неворучення. У відповідності до  ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"). Статтею 93 Цивільного кодексу України    передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Відповідно до п. 10. ч. 2    ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано ч.ч. 1, 2, 4    ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Таким чином, відомості про місцезнаходження Державного підприємства проектно-конструкторський технологічний інститут “Львівхарчопроект”, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації. Відповідно до п.п. 116, 117     Правил надання послуг послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику. Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, якою господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону, надіслав за належною адресою є обставиною, яка зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Виходячи із викладеного, суд вважає, що ним дотримано вимоги чинного законодавства щодо вручення відповідачу кореспонденції надісланої судом. Пунктами 4, 6 ч.2 ст.42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок учасників справи подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Статтею 178 Господарського процесуального кодексу України   передбачено, що у строк, встановлений судом  в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідно до ч. 3    ст. 203 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. Беручи до уваги, що відповідно до    ст. 129 Конституції України    основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до    статті 74 ГПК України    обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9    ст. 165 ГПК України    вирішує справу за наявними  в ній матеріалами. Одночасно, застосовуючи положення    Господарського процесуального кодексу України    та    Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"    при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1    статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, у зв'язку з чим суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Рішенням   Господарського  суду Львівської області  від 04.09.15р. визнано  укладеним договір між Державною установою “Львівська обласна фітосанітарна лабораторія” та Державним підприємством проектно-конструкторським технологічним інститутом “Львівхарчопроект”  про  надання послуг  з  утримання  будинків  і споруд  та  прибудинкових територій   з 01.01.2015р. Предметом вказаного Договору, відповідно до п.1, є забезпечення Виконавцем теплом нежитлових приміщень, нежитлового будинку № 18 по вул. Вітовського   у   м.   Львові,   а   Споживачем   забезпечення   своєчасної   оплати відшкодування   витрат   за   спожитий   газ,   електроенергію,   що   споживається котельнею та на технічне обслуговування котельні. Згідно п. 2 Договору розмір щомісячного відшкодування Споживачем витрат за спожитий газ, електроенергію, що споживається котельнею, та оплати праці опалювачів на дату укладення договору становить 16 % від суми загальних витрат.  Пунктом 3 Договору передбачено, що платежі вносяться щомісячно не пізніше ніж до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим. Оплата проводиться на підставі рахунків, актів виконаних робіт та розрахунків.  Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Договору Споживач зобов'язаний оплачувати послуги у установлений цим договором строк.    В п. 17 Договору зазначено, що цей договір набирає чинності з 01.01.2015 року  і  діє до 31.12.2015 року. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.  Жодна із сторін Договору, письмово не заявляла про розірвання договору чи необхідність його перегляду.             Позивач у жовтні – листопаді 2017р., грудні 2017р., січні – лютому 2018р., березні-квітні 2018 умови Договору виконав у повному обсязі, що підтверджується рахунками на оплату, звітами про використану електроенергію та платіжними дорученнями. Для здійснення оплати наданих послуг із забезпечення теплом приміщень Відповідача, Позивачем було надіслано ДП ПКТІ “Львівхачопроект” акти виконаних робіт, рахунки на оплату та розрахунки на відшкодування витрат за газ, електроенергію та витрати на оплату праці працівників котельні за жовтень – листопад 2017р., грудень 2017р., січень – лютий 2018р., березень-квітень 2018р. (супровідні листи від 08.12.2017р. №848, від 14.03.2018р. №621, від 10.05.2018р. №738). Станом на день подання позову, заборгованість Відповідача за жовтень – листопад 2017р., грудень 2017р., січень – лютий 2018р., березень-квітень 2018р. по сплаті витрат за газопостачання, електроенергію, що споживається котельною та оплати праці опалювачів складає 27422,47 грн.  Розрахунок зазначеної суми   складається   із  заборгованості   по  спожитій  електроенергії,  а  саме   2237,66 грн.,  по спожитому   газу   20766,31 грн.  та витрат  на  оплату   опалювачів  (заробітна  плата)  4418,50 грн  -   всі  витрати   позивач  просить  стягнути    згідно  п.2  договору  , що  становить 16%  від  суми загальних витрат. Станом на день подання позову Відповідачем зазначена сума заборгованості не сплачена. При прийнятті рішення суд виходив з наступного: Як передбачено ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п. 3 договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.01.2015 р. розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться щомісячно не пізніше ніж до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим. Оплата проводиться на підставі рахунків, актів виконаних робіт та розрахунків. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Позивач повністю виконав зобов'язання відповідно до укладеного договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за жовтень – листопад 2017р., грудень 2017р., січень – лютий 2018р., березень-квітень 2018р., актами про надання послуг щодо відшкодування за спожиту електроенергію за жовтень – листопад 2017р., грудень 2017р., січень – лютий 2018р., березень-квітень 2018р., актами про надання послуг щодо відшкодування експлуатаційних витрат за технічне обслуговування котельні. Належно обґрунтованого заперечення щодо незабезпечення теплом нежитлових приміщень, які займає відповідач, ним  не надано. Відповідно до ч.1    ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 1    ст.79 ГПК України    передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно із ч.1    ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до    ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У зв'язку із не здійсненою оплатою відповідача за надані послуги, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 27422,47 грн., а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. Відповідно до    ст.129 ГПК України    суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. (1,5% ціни позову) покласти на відповідача. Керуючись статтями 2, 4, 73, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194, 195, 201, 207, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1.  Позов задоволити повністю. 2. Стягнути з Державного підприємства проектно-конструкторський технологічний інститут “Львівхарчопроект” (79011, м.Львів, вул.Вітовського, 18, ідентифікаційний код 19168765) на користь Державної установи “Львівська обласна фітосанітарна лабораторія” (79011, м.Львів, вул.Вітовського, 18, ідентифікаційний код 38501331) 27422,47 грн. боргу та 1762,00 грн. судового збору. 3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили. Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/. Повне рішення складено 18.02.2019р.           Суддя                                                                                     Кітаєва С.Б.