Рішення

від 13.02.2019 по справі 916/2786/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2786/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Лук'янова А.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Екогрін-Інвест" (65011, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.54);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма КМП Моноліт" (67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, буд.1);

про стягнення 33 923,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Екогрін-Інвест" (надалі - ТОВ „Екогрін-Інвест") звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма КМП Моноліт" (надалі - ТОВ „БК КМП Моноліт"), в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 33 923,13 грн., з яких: 25 425,00 грн. - основний борг, 1162,00 грн. - 3% річних, 3 832,56 грн. - пеня, 3 503,57 грн. - інфляційні витрати, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №010712 від 01.07.2012р., позивачем було належно виконані свої зобов'язання, між тим відповідач, за фактично отриманий товар у повному обсязі не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Ухвалою суду від 26.12.2018р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2786/18 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням засідання суду на 23.01.2019р.

У судовому засіданні від 23.01.2019р. судом оголошено перерву, в порядку ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 13.02.2019 року, оскільки спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні, про що відповідача було повідомлене ухвалою суду від 23.01.2019 року, в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.02.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 13.02.2019 року не з'явився, про поважність причини неявки суд не повідомив, між тим, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надіслання відповідної ухвали суду на його адресу, яка була отримана ТОВ „БК КМП Моноліт" про що свідчить наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судового відправлення (а.с.66, 76). Враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 13.02.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 18.02.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено під час розгляду справи, 01.07.2012 року між ТОВ „Екогрін-Інвест" (надалі - продавець) та ТОВ „БК КМП Моноліт" (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №010712 (надалі - договір), згідно умов якого, продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобовязався оплатити та прийняти товар, зокрема, портландцемент марки 500 (ТПЦ ІІ/А Ш-500) навалом або за тарою у мішках по 50 кг.

У відповідності до п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах EXW (самовивіз) чи СРТ автомобільним транспортом.

Умовами п. 2.4 договору визначено, що підтвердженням отримання товару є видаткова накладна, підписана покупцем.

Згідно з п. 3.1 договору, даний договір укладений та набирає сили з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Із матеріалів справи вбачається, що дію договору неодноразово було пролонговано сторонами, шляхом укладення відповідних додаткових угод (а.с. 17-20), зокрема, до 31.12.2018 року.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна однієї метричної тони товару даного договору на момент відвантаження, формується на підставі рахунку-фактури, які виставляються для сплати фактично поставленого товару покупцю.

Як встановлено матеріалами справи, 24.05.2017 року на виконання умов договору купівлі-продажу №010712 ТОВ „Екогрін-Інвест"" було передано цемент ПЦ ІІ/А-Ш 500 навал кількістю 11,3 т на загальну суму 25425,50 грн., зазначене підтверджується видатковою накладною №1000 від 24.05.2017 року (а.с. 22).

10.07.2018 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою щодо погашення заборгованості за договором №010712 від 01.07.2012р. у розмірі 25425,00 грн., між тим як зазначає позивач зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.5 договору оплата, згідно умов цього договору, здійснюється протягом 3 календарних днів з моменту здійснення відвантаження товару, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця. Також покупцем може бути здійснена попередня оплата за товар, що постачається, продавцю у відповідності до п. 4.2, 4.3 та 4.4 цього договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано жодного доказу з якого би суд міг дійти висновку про своєчасну сплату ТОВ „БК КМП Моноліт" вартості отриманого товару за договором №010712 від 01.07.2012р.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ТОВ „БК КМП Моноліт" у встановлений договором строк за фактично отриманий товар за договором №010712 від 01.07.2012р. не розрахувався, в зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 25425,00 грн. є цілком обґрунтованими.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 6.1 договору передбачено, що за прострочення сплати продукції, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п. 6.3 договору, пеня сплачується в національній валюті України - гривні. Санкції нараховуються та сплачуються з моменту невиконання або неналежного виконання однією із сторін(або сторонами) зобов'язань за цим договором до моменту повного виконання зобов'язань.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу пені у розмірі 3832,56 грн. здійсненого за період з 27.07.2018р. по 27.12.2018р. встановив, що позивач невірно визначив правомірний період нарахування відповідачу пені, оскільки пеню нараховано позивачем по дату, право вимоги за якою на момент подання позову у ТОВ „Екогрін-Інвест" не виникло. Між тим, позивач під час розгляду справи правом на подання заяви про збільшення позовних вимог, в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України не скористався. В зв'язку з встановленими обставинами суд за допомогою системи „Ліга-Закон" здійснив власний розрахунок пені за період з 27.07.2018 року по 11.12.2018 року (дата звернення з позовом, за 138 дні) та встановив, що її розмір становить 3431,33 грн.

Розрахунок пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені 25425.00 27.07.2018 - 06.09.2018 42 17.5000 % 0.096 %* 1023.97 25425.00 07.09.2018 - 25.10.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 1228.76 25425.00 26.10.2018 - 11.12.2018 47 18.0000 % 0.099 %* 1178.61

Отже, загальна сума пені що підлягає стягненню з відповідача становить 3431,33 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положеннями ст. 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

У відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд, перевіривши розрахунок розміру 3% річних (а.с.41) встановив, що позивач допустив помилку у визначені дати з якої підлягає нарахування відповідні відсотки річних та загальної кількості днів, за які нараховуються відсотки.

Так, позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних не враховано вищезазначені положення законодавства та невірно визначено правомірний період з якого нараховуються пеня, а саме з наступного дня від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, правомірним періодом нарахування 3% річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, у межах визначеного позивачем періоду - з 28.05.2017р. по 04.12.2018р. (556 днів), в зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок 3% річних за вище вказаний період та встановив, що розмір зазначених нарахувань становить 1161,89 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 1161,89 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 3503,57 грн. (а.с. 41-42) суд встановив його помилковість.

Так, листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-67р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ " визначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується ні на кожну дату місяця, а в середньому на місяць , в зв'язку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Крім того, оскільки, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари послуги, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом за період прострочки.

З урахуванням викладеного, суд здійснив власний розрахунок інфляційних у межах визначених позивачем індексів інфляції з червня 2017р. по серпень 2018 р., які безпосередньо були застосовані позивачем при здійсненні відповідного розрахунку та встановив, що загальна сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача становить 2765,27 грн.

Розрахунок інфляційних

Період заборгованостіСума боргуСукупний індекс інфляціїІнфляційне збільшення суми боргу 01.06.2017-31.08.2018 25425 1,109 2765,27 Всього: - - 2765,27

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Екогрін-Інвест" та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25425,00 грн., пені у розмірі 3431,33 грн., 3% річних у розмірі 1161,89 грн. та інфляційних у розмірі 2765,27 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн., покладаються на відповідача та позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма КМП Моноліт" (67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, буд.1; код ЄДРПОУ13914983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Екогрін-Інвест" (65011, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.54; код ЄДРПОУ 36794756) 25425/двадцять п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять/грн. основного боргу, 3431/три тисячі чотириста тридцять одна/ грн. 33 коп. пені, 1161/одна тисяча сто шістдесят одна/грн. 86 коп. 3% річних та 2765/дві тисячі сімсот шістдесят п'ять/грн. 27 коп. інфляційних.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма КМП Моноліт" (67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, буд.1; код ЄДРПОУ13914983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Екогрін-Інвест" (65011, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.54; код ЄДРПОУ 36794756) 1702/одна тисяча сімсот дві/грн. 09 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 лютого 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська