Рішення

від 07.02.2019 по справі 921/398/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 лютого 2019 року м. ТернопільСправа № 921/398/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Шміло І.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дзвін", с. Жеребки, Підволочиський район, Тернопільська область

до відповідача Підволочиської селищної ради, вул. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Підволочиський район, Тернопільська область

про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

За участі представників сторін:

позивача: М.С. Гонта, ордер № 054116 від 13.12.2018

відповідача: не з"явився.

Учасникам судового процесу оголошено склад суду.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.

Суть справи:

02.10.2018 Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю "Дзвін" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Підволочиської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відсутність належним чином оформленого права власності на одержане позивачем від ліквідованого КСП "Медобори" нерухомого майна внаслідок відсутності будь-яких документів на підтвердження факту такої передачі унеможливлює здійснення права власності С/гТОВ "Дзвін" на це майно, у зв'язку із сим позивач просить суд визнати право власності на вказані об'єкти нерухомого майна за набувальною давністю, покликаючись при цьому на приписи норм ч. 4 ст. 344 ЦК України.

Ухвалою господарського суду 03.10.2018 відкрито провадження у справі № 921/398/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.11.2018, з подальшим відкладенням судових засідань, востаннє на 10.01.2019.

01.11.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання (вх.№ 20045 від 01.11.2018) про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

01.11.2018 відповідачем через канцелярію суду подано заяву №01-1279/09-05 від 29.10.2018, у якій зазначає, що не заперечує стосовно поданого позову та просить розглядати справу без участі уповноважених представників Підволочиської селищної ради.

09.01.2019 позивачем через канцелярію суду подано додаткові письмові пояснення (вх. № 456 від 09.01.2019).

13.12.2018 від позивача надійшло клопотання (вх. № 22934 від 13.12.2018) про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 10.01.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу №921/398/18 до судового розгляду по суті на 07.02.2019 о 10:00 год.

У судовому засіданні, що відбулось 07.02.2019 представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив про задоволення позову.

Представник відповідача у судове засідання 07.02.2019 не з'явився з огляду на подане ним клопотання про розгляд даної справи без його участі .

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено таке.

14 лютого 2000 року у відповідності до вимог чинної на момент утворення товариства редакції Закону України Про господарські товариства , Про колективне сільськогосподарське підприємство та Закону України Про підприємництво , з метою ведення господарської цільності та отримання прибутку, було прийнято рішення про створення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дзвін , про що зазначено в Статуті товариства (затвердженому протоколом зборів учасників №4 від 14.02.2000 та зареєстрованому у Підволочиській РДА 20.03.2000 за №04058226100010137).

Відомості про зазначене сільськогосподарське товариство 20.03.2000 було внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у якому воно значиться і станом на час розгляду справи.

Відповідно до п. 6.5 Статуту джерелами формування майна Товариства є :

- вклади учасників;

- доходи від реалізації продуктів, робіт, послуг;

- доходи від випуску цінних паперів;

- інші джерела , не заборонені законодавством.

Позивач стверджує, що одним з джерел формування майна Товариства є , зокрема, рухоме та нерухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації та фактичного місцезнаходження позивача: с. Жеребки, Підволочиського району, а саме: водонапірна башня (Січових Стрільців, 1А), тракторна майстерня (вул. Січових Стрільців 3А), тваринницький комплекс (вул. Січових Стрільців, 2Б), зерносховище (Січових Стрільців, 4Б), автовага (Січових Стрільців, 4В), котельня (Січових Стрільців, 2Г) ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства Медобори .

Судом встановлено, що обставини щодо наявності підстав для набуття ТОВ "Дзвін" прав та обов'язків ліквідованого КСП Медобори досліджувались судом під час розгляду справи №921/185/18 за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дзвін", с.Жеребки Підволочиського району Тернопільської області до відповідача - Підволочиської селищної ради, смт.Підволочиськ Тернопільської області, про визнання права власності за набувальною давністю на приміщення тракторної майстерні, площею 1021,6м 2 , що знаходиться за адресою: вул.Січових Стрільців, 3а в с.Жеребки Підволочиського району Тернопільської області (з урахуванням заяви про уточнення без номеру від 07.08.2018 (вх.№15778 від 16.08.2018)), рішення у якій від 04.09.2018 набрало законної сили 02.10.2018.

Так, зокрема, господарським судом у межах розгляду справи №921/185/18 встановлено наступне:

…Як вбачається з Виписки з історичної довідки колгоспу ім.Енгельса села Жеребки Підволочиського району №37 від 30.06.2016 (фонд №79) на загальних зборах уповноважених членів колгоспу 23.01.1989 прийнято рішення про роз'єднання колгоспу ім.Енгельса і створення двох колгоспів: колгоспу "Колос" в с.Галущинці та колгоспу ім.Енгельса в с.Жеребки. У 1991 році на загальних зборах уповноважених членів колгоспу змінено назву колгоспу на колгосп "Медобори" (протокол №2 від 25.09.1991). У 1992 році колгосп реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство. На загальних зборах уповноважених членів КСП "Медобори" 14.02.2000 прийнято рішення, оформлене протоколом №4, про реорганізацію колективного сільськогосподарського підприємства "Медобори" в товариство з обмеженою відповідальністю "Дзвін".

Також, як вбачається з протоколу загальних зборів КСП "Медобори" №3 від 31.01.2000 на зборах було вирішено підготувати документи для створення на базі КСП "Медобори" товариства з обмеженою відповідальністю.

Однак, юридичну особу колективного сільськогосподарського підприємства "Медобори" (ідентифікаційний код 03782032, с.Жеребки Підволочиського району) було ліквідовано шляхом припинення на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.11.2006 у справі №15/287-4385, про що державним реєстратором Підволочиської РДА здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи 29.12.2006 за №16441110003000020; відомості про існування правонаступників КСП у Державному реєстрі (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004019351 від 25.05.2018) відсутні .

З долученого до матеріалів справи Статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дзвін", зареєстрованого у Підволочиській РДА 20.03.2000, слідує, що товариство є підприємством, створеним на засадах угоди (установчого договору) громадян шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності у сільському господарстві з метою одержання прибутку; майно товариства становлять основні фонди та обігові кошти, земля, а також інші цінності, вартість яких відображена у самостійному балансі товариства. Джерелом формування майна товариства є: вклади учасників; доходи від реалізації продукції, робіт, послуг; доходи від випуску цінних паперів; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Відомості про юридичних осіб, правонаступником яких є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дзвін" (ідентифікаційний код 30786802), відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяг №1004018999 від 25.05.2018).

Окрім того, КСП "Медобори", котре ліквідовано за судовим рішенням у грудні 2006 (справа №15/287-4385) було іншою юридичною особою з іншою організаційно-правовою формою та з іншим ідентифікаційним кодом, що вказує на відсутність правонаступництва ТОВ "Дзвін" прав та обов'язків ліквідованого КСП.

ТОВ "Дзвін" створено як юридичну особу 20.03.2000 і на даний час засновниками товариства є 8 фізичних осіб, про що свідчить запис в Реєстрі за №16441760000000794…

Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18), згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Тому суд вважає наведені обставини, встановлені судом при розгляді справи №921/185/18 та викладені у рішенні від 04.09.2018 ( набрало законної сили 02.10.2018), такими, що не потребують повторного доказування.

Позивач стверджує, що починаючи з 2000 року і до сьогодні СГ ТОВ Дзвін , як власник, відкрито, не приховуючи даний факт, безперервно володіє (обліковує на балансі) та користується у своїй господарській діяльності, доглядає та утримує нерухоме майно, а саме: тваринницький комплекс, що розташований по вул. Січових Стрільців, 2 "б", с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області, а також зерносховище, загальною площею 1165,1 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Січових Стрільців 4 б у с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області.

Відкритість та безперервність даного володіння позивач підтверджує довідкам від 14.05.2018 та від 08.06.2018, виданими СГ ТОВ Дзвін , а також Оборотно-сальдовою відомістю за 9 місяців 2016 року, що підтверджують факт знаходження спірних будівель на балансі у товариства з відображенням їх балансової вартості у документах фінансової звітності.

Також позивач додатково підтверджує факт користування товариством спірними приміщеннями з моменту набуття - 2000 року, Актом інвентаризації основних засобів сільськогосподарського товариства "Дзвін", затвердженим протоколом позачергових зборів учасників товариства №2 від 30.05.2001.

Згідно наявної у матеріалах справи Відомості інвентаризації основних засобів, оборотно-сальдової відомості ТОВ "Дзвін" по рахунку №10 за 2001 рік, вартість вказаних об'єктів нерухомого майна станом на 2001 рік становила 480 563 грн.

Крім того позивач на підтвердження тривалого здійснення правомочностей власника щодо спірного майна ( його утримання, здійснення поточних ремонтів, забезпечення охорони, тощо), надав суду копії договорів підряду № 04/07/2007 від 04.06.07р. , № 1/7 від 11.06.2007р., №2/27 від 02.07.2013р. , №3/4 від 15.06.2017р та Акти приймання-передачі виконаних робіт до них, договору будівельного підряду №4 від 21.05.2009р та Акту приймання-передачі виконаних робіт до нього, договорів складського зберігання зерна від 05.08.2008 р., 22.07.2011 р., 10.08.2012 р., 22.08.2014 р., 20.07.2016р., договорів про охорону об'єктів №Ф645 від 05.02.2007р., №Ф645 від 04.01.2010р., договору на постачання електричної енергії №7 від 17.05.2000р.

Станом на 04.06.2018, згідно Висновків про вартість майна, наданих оцінювачами ПП Експертоцінка Галас В.А. (посвідчення №340 від 07.06.2003) та Диким М.Є. (посвідчення №670 від 14.10.1999), ринкова вартість будівлі зерносховища по вул. Січових Стрільців 4 б у с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області загальною площею 1165,1 кв.м. становить 250 220 грн., а тваринницького комплексу, розташованого по вул. Січових Стрільців, 2 "б", с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області - 916 860 грн.

Рішенням Жеребківської сільської ради Підволочиського району №18 від 11.06.2015 приміщенню тваринницького комплексу присвоєно адресу: вул.Січових Стрільців, 2 б , с. Жеребки, а згідно рішення Підволочиської селищної ради №236 від 26.07.2017 приміщенню зерносховища присвоєно адресу: вул.Січових Стрільців, 2 б , с. Жеребки.

У відповідь на запит СГ ТОВ Дзвін Підволочиською селищною радою листом №01-592/01-14 від 18.05.2018 повідомлено заявника про те, що спірні об'єкти нерухомості не обліковуються нею як безхазяйні.

Окрім того з метою впорядкування виробничо-господарської документації у 2017 році сільськогосподарським ТОВ "Дзвін" виготовлено Технічний паспорт на будівлю зерносховища по вул.Січових Стрільців, 4б в с.Жеребки Підволочиського району Тернопільської області, загальною площею 1165,1 кв.м. , а також виготовлено інвентаризаційну справу на тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: вул. Січових Стрільців, 2 "б", с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області.

Позивач з метою оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права) на спірне нерухоме майно звернувся з відповідними заявами до державного реєстратора, однак рішеннями від 07.07.2017 та від 24.10.2018 було відмовлено Товариству в державній реєстрації права власності (рішення №36030682 та №43647020 долучені до справи) з підстав відсутності документів, що дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відсутність у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дзвін" правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно та іншого правового механізму узаконення майнових прав послугувало підставою звернення Товариства до суду з даною позовною заявою.

І оскільки, на переконання позивача, він є добросовісним володільцем нерухомого майна - нежитлових будівель : зерносховища по вул. Січових Стрільців 4 б у с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області загальною площею 1165,1 кв.м. та тваринницького комплексу, розташованого по вул. Січових Стрільців, 2 "б", с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області, а відсутність оформленого і зареєстрованого у встановленому порядку права власності на вказані об'єкти нерухомості перешкоджає можливості володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном, а тому просить визнати за ним право власності на зазначене майно за набувальною власністю у відповідності ст.344 ЦК України, за відсутності іншого правового механізму узаконення майнових прав товариства.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року задекларовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.41 Конституції України та ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається в порядку та на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Так, згідно з вимогами частини першої статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за визначенням статті першої якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання є підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із правовстановлюючих документів, перелік яких наведено у ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV (із змінами та доповненнями), а також у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (надалі - Порядок). Одним із таких документів є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п.9 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, набуття права власності на нерухоме майно за правилами набувальної давності можливе з січня 2011 року.

Водночас, частиною 2 ст.344 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Разом з тим, згідно приписів ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З матеріалів справи випливає, що на момент виникнення у позивача права на спірні нежитлові будівлі : зерносховище ( по вул. Січових Стрільців 4 б у с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області ) та тваринницький комплекс (по вул. Січових Стрільців, 2 "б", с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області) відносини власності регулювалися Цивільним кодексом Української РСР (1963 року) та Законом України "Про власність". З набуттям 01.01.2004 чинності Цивільним кодексом України відносини щодо реалізації права власності регулюються нормами даного Кодексу. Відповідно до п.п.4, 8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, винятком з загального правила про застосування норм Цивільного кодексу України у часі є застосування норм ЦК України щодо строків набувальної давності, якщо володіння почалося за три роки до набрання ним законної сили та триває надалі.

Така позиція щодо застосування даної правової норми матеріального права викладена у п.11 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних №5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", а також в ухвалах Верховного Суду України від 21.11.2007, від 20.02.2008 у справі №6-27245св07, від 10.06.2009 у справі №6-1942св09.

Судом встановлено, що позивач володіє спірним об'єктом нерухомості з 2001 року і дане майно обліковується на балансі Товариства, що випливає, зокрема з Акту інвентаризації основних засобів, Відомості інвентаризації основних засобів, оборотно-сальдової відомості ТОВ "Дзвін" по рахунку №10 за 2001 рік. Отже, спірними нежитловими будівлями зерносховища та тваринницького комплексу сільськогосподарське ТОВ "Дзвін" володіє з 2001 року, тобто, - до набрання чинності Цивільним кодексом України. Втім, правовідносини щодо володіння та користування даним об'єктом нерухомості тривають і по даний час, що підтверджується угодами про проведенню ремонтних робіт приміщення, угодами по охороні об"єкту, а тому в даному випадку суд застосовує положення чинного Цивільного кодексу України (2004 року).

Документів, які б достовірно свідчили про перебування у володінні товариства спірних нежитлових приміщень до 2001 року позивачем не надано, а судом не здобуто, а тому з урахуванням наведених норм матеріального права та враховуючи встановлені обставини на підставі поданих доказів, суд доходить висновку, що перебіг десятирічного строку володіння сільськогосподарським ТОВ "Дзвін" цим майном розпочався в 2001 році, тобто за три роки до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Задоволення вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст.334 ЦК України можливе при наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший, передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015р. у справі № 3-87гс15).

Згідно зі ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, спірним нерухомим майном товариство володіє безперервно з 2000 року по даний час, використовує його в господарській діяльності, здійснює обслуговування та несе пов'язані з цим витрати.

Матеріали справи не містять доказів щодо факту використання спірних нежитлових приміщень зерносховища та тваринницького комплексу іншою особою, аніж позивачем, а також не містять доказів того, що на ці приміщення претендує інший власник.

Більше того, уповноважений представник відповідача у судових засіданнях та заяві №01-1279/09-05 від 29.10.2018 не заперечував факту приналежності вказаного у позові майна позивачу і не заперечує проти визнання за ним права власності на це майно, а також підтверджує, що дані будівлі об'єднаною територіальною громадою не обліковуються як безхазяйні.

Іншого можливого способу захисту свого права у позивача немає.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд враховує, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, що нормативно закріплена статтею 328 ЦК України.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені судом обставини, а також враховуючи, що твердження позивача, обґрунтовані нормами статті 344 ЦК України про добросовісність володіння майном; відкритість, безтитульність такого володіння більше п'яти років є документально підтвердженими матеріалами справи, визнані відповідачем у справі, тому суд вважає, що у позивача наявні усі передбачені ст.344 Цивільного кодексу України ознаки володіння, котрі є необхідними для набуття права власності на спірні нежитлові будівлі : зерносховище ( по вул. Січових Стрільців 4 б у с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області ) та тваринницький комплекс (по вул. Січових Стрільців, 2 "б", с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області) за набувальною давністю, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог.

Судові витрати за клопотанням позивача, покладаються судом на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дзвін", с. Поділля, Підволочиський район, Тернопільська область.

Керуючись статями 73, 74 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дзвін" (с. Жеребки, Підволочиський район, Тернопільська область, ідент. код 30786802 ) право власності на тваринницький комплекс розташований по вул. Січових Стрільців, 2 "б", с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області, що складається з:

- приміщення під літерою "А" - молочний комплекс, червоний куток, сауна загальною площею 817,9 кв.м.;

- приміщення під літерою "Б" - корівник загальною площею 2662,1 кв.м.;

- приміщення під літерою "В" - корівник загальною площею 2363,8 кв.м.;

- приміщення під літерою "Г" - котельня загальною площею 132,5 кв.м.;

- приміщення під літерою "Е" - піднавіс для сіна загальною площею 470 кв.м.;

- приміщення під літерами "І, II"- сінажні траншеї загальною плошею 1148 кв.м.

3. Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дзвін" (с. Жеребки, Підволочиський район, Тернопільська область, ідент. код 30786802 ) право власності на будівлю під літерою "Ж" - зерносховище, загальною площею 1165,1 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Січових Стрільців 4 "б" у с. Жеребки Підволочиського району Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано 18.02.2019.

Суддя Н.М. Бурда