Ухвала

від 18.02.2019 по справі 927/123/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А про відмову у видачі судового наказу 18 лютого 2019 року              м. Чернігівсправа № 927/123/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., розглянувши заяву від 07.02.2019 вих. № 07 Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроплюсактив”, код ЄДРПОУ 40164920, вул. Козацька, 120/4, м. Київ, 03022 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг», код ЄДРПОУ 36279482, вул. Шейгусівська, 1-А, с. Сергіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592 про видачу судового наказу без виклику учасників справи ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агроплюсактив” звернулось до господарського суду Чернігівської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг»  заборгованості у сумі 60000,00 грн за поставлений товар, 6983,01 грн. пені, 1326,72 грн інфляційних нарахувань, 581,92 грн  3% річних за договором поставки №15250 від 03.09.2018. Заяву обґрунтовано невиконанням зі сторони боржника умов договору поставки № 15250 від 03.09.2018 та несвоєчасною оплатою відповідачем товару, поставленого за видатковою накладною № 2155 від 27.09.2018 на суму 60000,00 грн. Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення 3 % річних, інфляційних та пені виходячи з наступного. Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, вимоги про сплату неустойки, визначення якого надається в Главі 49 (Забезпечення виконання зобов'язання), у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, та у випадку їх належного обґрунтування та розрахунку вказані суми можуть бути стягнуті з боржника в порядку позовного провадження, оскільки в порядку наказного провадження можливо стягнути лише неоспорювану заборгованість. За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти та інфляційні втрати, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, становлять особливий компенсаційний вид відповідальності. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а відтак не є заборгованістю за договором. З огляду на викладене, оскільки заявником заявлено вимоги в частині стягнення 6983,01 грн. пені, 1326,72 грн інфляційних нарахувань, 581,92 грн  3% річних, які не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, але можуть бути розглянуті окремо в позовному провадженні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ “Агроплюсактив”,  в цій частині у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст.152 цього Кодексу в частині вимог про стягнення з боржника пені, інфляційних втрат та 3% річних, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. Керуючись ст. 148, п. 3 ч. 1, ч.3 ст. 152, ст.154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,- УХВАЛИВ: Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Агроплюсактив” у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» 6983,01 грн. пені, 1326,72 грн інфляційних нарахувань, 581,92 грн  3% річних. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 18.02.2019. Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, що передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпунктом 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України. Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/. Суддя                                                                          Ю.В. Федоренко