Рішення

від 13.02.2019 по справі 917/1496/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2019 Справа № 917/1496/18

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроіл Сервіс" проспект Космонавта Комарова, 42, м. Київ,03065

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-4" вул. Котляревського, 22Б, м. Полтава, Полтавська область,36020

про стягнення 861 843,84 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Герасименко О.В.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи: у грудні 2018 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроіл Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-4" про стягнення 861 843,84 грн. заборгованості за договором оренди №ОР-23/11 від 23.11.2017 року.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року відкрито провадження у даній справі, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України 15 днів з дня отримання ухвали.

16.01.2019 року від відповідача надійшов відзив на позов з порушенням встановленого строку для подачі відзиву, також в порушення вимог ст. 165 ГПК України не подано суду доказів надіслання вказаного відзиву на адреси позивача та не долучено будь-яких доказів в підтвердження поважності причин пропущення процесуальних строків, встановлених судом в ухвалі від 17.12.2018 р.

Ухвалами від 17.01.2019 року суд повернув відзив відповідачу, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.02.2019 року.

Відповідач в судове засідання 13.02.2019 року не з'явився, про місце, дату та час його проведення був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 17.01.2019 року в матеріалах справи).

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2019 року підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 13.02.2019 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив коли буде виготовлено повне рішення у відповідності до приписів ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд, встановив:

23 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петроіл Сервіс" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-4" (орендар, відповідач) укладено договір оренди №ОР-23/11 ( арк. с. 11-15).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець зобов'язався надати орендарю в тимчасове, платне користування (оренду) обладнання відповідно до додатку №1 до даного договору (надалі -майно), а орендар зобов'язався прийняти, використовувати за призначенням, оплачувати орендні платежі, та повернути майно орендодавцю на умовах визначених цим договором.

Відповідно до Специфікації № 1 від 10.11.2017. (додаток № 1 до договору) сторони погодили, що орендодавець передає, а орендар приймає наступне майно:

- ОБТ-А-108х51мм (NC 31), 4 шт.;

- Труба бурильна 88,9х9,35 S-135 (права) 18 град 1000 шт.;

- Допускний патрубок для ОБТ (NC 31) 2 шт. (арк. с. 16).

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що розмір орендної плати визначається у Додатку №1 до даного договору і складається із розміру орендної плати за час знаходження майна в орендаря.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до договору орендні платежі складають 833,33 грн. без ПДВ за добу за одну штуку ОБТ-А-108х51мм (NC 31); 9,16 грн. без ПДВ за добу за одну штуку труби бурильної 88,9х9,35 S-135 (права) 18 град; 166,66 грн. без ПДВ за добу за одну штуку допускного патрубка для ОБТ (NC 31).

Згідно п. 3.5. договору оплата вартості орендних платежів, проводиться орендарем на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг та виставленого орендодавцем рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з дня виставлення орендарем рахунку-фактури.

У пункті 7.3. договору передбачено, що орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Загальна вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем орендних послуг складає 1955465,98 грн. що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 31 від 30.11.2017 року на суму 107 743,78 грн.; №37 від 31.12.2017 року на суму 477 151,00 грн.; №6 від 31.01.2018 року на суму 450 751,20 грн.; №8 від 28.02.2018 року на суму 307 776,00 грн.; №13 від 31.03.2018 року на суму 340 752,00 грн.; №21 від 23.04.2018 року на суму 230 832,00 грн. (арк. с. 17-22).

Крім того, 10.05.2018 року сторонами погоджено та підписано акт №25 здачі-приймання робіт (надання послуг) на виконання з відновлення труби бурильної 88,9х9,35 S-135 (права) 18 град), які підлягають відшкодуванню орендарем відповідно до п. 3.7. договору (арк. с. 23).

Як вказує позивач, відповідач орендну плату сплатив лише частково у сумі 1242670,78 грн. і за ним рахується заборгованість в сумі 712 795,20 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 861 843,84 грн. заборгованості за договором оренди №ОР-23/11 від 23.11.2017 року, з яких : 712 795,20 грн. - сума основного боргу, 123 048,50 грн. - пеня, 13 497,43 грн. - інфляційні втрати, 12 502,71 грн. - 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 58 Цивільного кодексу України та норм Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював передачу відповідачу обладнання відповідно до умов договору оренди, а відповідач прийняв обладнання, що підтверджується специфікацією на майно, що передається в оренду та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (арк. с. 16-23).

Судом встановлено, що відповідач своїх зобов'язань за договором в частині повного та своєчасного внесення плати за оренду належним чином не виконав, орендна плата сплачувалась ним частково та несвоєчасно. Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача становить 712 795,20 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Таким чином, вимоги про стягнення основного боргу в сумі 712 795,20 грн. за оренду обладнання судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

У пункті 7.3. договору сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу:

- 123 048,50 грн. - пені за періоди: з 06.03.2018 року - 05.09.2018 року за зобов'язаннями по акту №8 від 28.02.2018 року в сумі 100751,20 грн.; з 06.04.2018 року - 05.10.2018 року за зобов'язаннями по акту №13 від 31.03.2018 року в сумі 340752,00 грн.; з 29.04.2018 року - 28.10.2018 року за зобов'язаннями по акту №21 від 23.04.2018 року в сумі 230832,00 грн.; з 16.05.2018 року - 12.11.2018 року за зобов'язаннями по акту №25 від 10.05.2018 року в сумі 40460,00 грн.;

- 13 497,43 грн. - інфляційних втрат за періоди: з 03.2018 року - 09.2018 року за зобов'язаннями по акту №8 від 28.02.2018 року в сумі 100751,20 грн.; з 04.2018 року - 09.2018 року за зобов'язаннями по акту №13 від 31.03.2018 року в сумі 340752,00 грн.; з 05.2018 року - 09.2018 року за зобов'язаннями по акту №21 від 23.04.2018 року в сумі 230832,00 грн.; з 06.2018 року - 09.2018 року за зобов'язаннями по акту №25 від 10.05.2018 року в сумі 40460,00 грн.;

- 12 502,71 грн. - 3% річних за періоди: з 06.03.2018 року - 12.11.2018 року за зобов'язаннями по акту №8 від 28.02.2018 року в сумі 100751,20 грн.; з 06.04.2018 року - 09.11.2018 року за зобов'язаннями по акту №13 від 31.03.2018 року в сумі 340752,00 грн.; з 29.04.2018 року - 09.11.2018 року за зобов'язаннями по акту №21 від 23.04.2018 року в сумі 230832,00 грн.; з 16.05.2018 року - 09.11.2018 року за зобов'язаннями по акту №25 від 10.05.2018 року в сумі 40460,00 грн. ( розрахунки арк. с. 9-10).

Заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не заперечуються і не спростовуються, а тому підтягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-4" (вул. Котляревського, 22Б, м. Полтава, Полтавська область,36020, ідентифікаційний код 40625702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроіл Сервіс" (проспект Космонавта Комарова, 42, м. Київ,03065 , ідентифікаційний код 35334636) 712 795,20 грн. основного боргу, 123 048,50 грн. пені, 13 497,43 грн. інфляційних втрат, 12 502,71 грн. - 3% річних, 12 928 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 18.02.2019 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України).

Суддя Тимощенко О.М.