Рішення

від 11.02.2019 по справі 240/138/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м.Житомир справа № 240/138/19

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: позивача ОСОБА_1,

предствника відповідача Шайденко О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Апеляційний суд Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов"язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, період роботи в Житомирській митниці на посаді юрисконсульта з 25.11.1993 по 21.02.1994 та перерахунку щомісячного грошового утримання з розрахунку 90% від суддівської винагороди;

зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання період роботи на посаді юрисконсульта Житомирської митниці з 25.11.1993 по 21.02.1994;

зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та його виплату з 05 серпня 2018 року з розрахунку 90 відсотків від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду Житомирської області, без обмеження граничним розміром з врахуванням раніше виплачених коштів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88% суддівської винагороди відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Вказує, що звернувся до відповідача із заявою про перерахунок з 05.08.2018 щомісячного грошового утримання з розрахунку 90% від заробітної плати судді з врахуванням до стажу на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання період роботи на посаді юрисконсульта на підставі довідки Апеляційного суду Житомирської області. Пенсійний фонд відмовив в перерахунку щомісячного грошового утримання посилаючись на те, що Законом України "Про судоустрій та статус суддів" не передбачено зарахування періоду роботи в Житомирській митниці на посаді юрисконсульта з 25.11.1993 по 21.02.1994. Вважає такі дії протиправними, оскільки його було обрано на посаду судді відповідно до Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992, відповідно до ст.7 якого стаж роботи за юридичною спеціальністю враховувався при обранні на посаду судді.

Ухвалою від 14.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 11.02.2019.

Вказано ухвалою до участі у розгляді справи залучено Апеляційний суд Житомирської області як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача.

04.02.2019 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці був визначений позивачу у відповідності до вимог ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої періоди роботи на посаді юрисконсульта не враховуються до стажу роботи на посаді судді. Тому зарахування вказаних періодів до стажу роботи позивача, який дає право на перерахунок довічного грошового утримання є безпідставним.

06.02.2019 до суду позивачем подано відповідь на відзив. В обґрунтування відповіді на відзив позивач вказав, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання зараховано період роботи на посаді юрисконсульта Житомирської митниці з 25.11.1993 по 21.02.1994, який передував обранню на посаду судді Богунського районного суду м.Житомира, що підтверджується розрахунком, виданим Апеляційним судом Житомирської області від 07.12.2018.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи належним чином. Надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 22.02.1994 він був призначений на посаду судді Богунського районного суду м.Житомира, згідно наказу №54 від 21.02.1994 та згідно довідки Апеляційного суду Житомирської області від 07.12.2018 №02-01/50/2018-Вих. 13.12.2016 звільнений з посади судді Апеляційного суду Житомирської області у зв"язку з виходом у відставку.(а.с.60-64)

З 15.12.2016 позивач перебуває на обліку в Житомирському об"єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 88% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді. (а.с.11)

У зв"язку з набранням 05.08.2018 чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи на посаді юрисконсульта з 25.11.1993 по 21.02.1994.

Листом від 29.12.2018 №К-607 позивачу відмовлено у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді періоду роботи в Житомирській митниці на посаді юрисконсульта з 25.11.1993 по 21.02.1994, оскільки це не передбачено ст.135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". (а.с.10)

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 141 Закону № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідач вважає, що для перерахунку грошового утримання судді у відставці застосовується законодавство, що діє на момент звернення за його призначенням.

Суд критично оцінює такі доводи.

На момент виходу судді ОСОБА_1 у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402).

Відповідно статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, у редакції яка діяла на час виходу судді у відставку до стажу роботи на посаді судді зараховується лише робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

У пункті 34 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII від 02.06.2016 визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Аналогічна норма, містилися і у Законі № 2453-VI від 07.07.2010, а саме п.11 Розділ XIII Прикінцеві положення - судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 12.07.2018 № 2509-VІІІ було внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" де ст. 137 доповнено ч. 2 такого змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення судді".

Вказана норма набрала чинності 05.08.2018.

За таких обставин, для визнання стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді необхідно керуватись законодавством, яке діяло на час його призначення (обрання) суддею.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №2862-ХІІ право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Зазначені вимоги діяли з 10.02.1993 по 05.07.2001 при обранні на посаду судді вперше.

З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права мають судді, яких було обрано на посаду судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону вперше згідно з вимогами, встановленими Законом №2862-ХІІ на день їх обрання.

Спільним листом Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії України, Ради Суддів, Державної судової адміністрації України, Національної школи суддів України від 05.11.2018 № 4178/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 9рс-1112/18, № 1- 22433/18, № 02/3878 було надані відповідні роз'яснення стосовно здійснення перерахунку стажу роботи на посаді судді.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді юрисконсульта в Житомирській митниці з 25.11.1993 по 21.02.1994, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 60-64).

Вперше на посаду судді Богунського районного суду м.Житомира позивача було призначено з 22.02.1994.

Таким чином, при обранні на посаду судді, стаж роботи за юридичною спеціальністю, а саме юрисконсультом в Житомирській митниці, позивачу було враховано.

Крім того, при зверненні до відповідача позивач надав довідку Апеляційного суду Житомирської області від 07.12.2018 №02-01/50/2018-Вих., у якій вказано, що стаж роботи ОСОБА_1, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 25 років 01 місяць 11 днів з врахуванням наступних періодів: строкова військова служба в Радянській армії з 31.10.1979 по 23.11.1981; юрисконсульт Житомирської митниці з 25.11.1993 по 21.04.1994; суддя Богунського районного суду м.Житомира з 22.02.1994 по 05.02.1998; Суддя, заступник голови, перший заступник голови з 06.02.1998 по 13.12.2016. (а.с.12)

З огляду на це, суд зазначає, що до стажу роботи на посаді судді позивачу має бути зараховано стаж роботи на посаді юрисконсульта Житомирської митниці з 25.11.1993 по 21.04.1994, оскільки це прямо передбачено законом, а отже у відповідача були відсутні правові підстави відмовляти у зарахуванні такого періоду, а відтак і у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90 відсотків від суддівської винагороди.

При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що відповідачем безпідставно не взято до уваги довідку Апеляційного суду Житомирської області, оскільки до повноважень органів Пенсійного фонду не належить обрахування стажу роботи судді.

При винесенні рішення, судом враховується, що за приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 передбачено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Таким чином, суд вважає, що позивач має право отримувати грошове утримання у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, із урахуванням до стажу його роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення судді.

Оскільки положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді здійснюється з дати набрання чинності Законом 2509-VІІ, тобто з 5 серпня 2018 року, тому зарахування стажу роботи та здійснення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді із розрахунку 90 відсотків суддівської винагороди має бути проведено з 05.08.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх дій щодо не зарахування до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення судді.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАСУ понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9,77,90,242-246,371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Перемоги,55, м.Житомир,10003, ідентифікаційний код 40380333) щодо відмови ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаціний номер НОМЕР_1) у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, період роботи в Житомирській митниці на посаді юрисконсульта з 25.11.1993 по 21.02.1994 та перерахунку щомісячного грошового утримання з розрахунку 90% від суддівської винагороди.

Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Перемоги,55, м.Житомир,10003, ідентифікаційний код 40380333) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаціний номер НОМЕР_1) на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання період роботи на посаді юрисконсульта Житомирської митниці з 25.11.1993 по 21.02.1994 року.

Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Перемоги,55, м.Житомир,10003, ідентифікаційний код 40380333) здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та його виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаціний номер НОМЕР_1) з 05 серпня 2018 року з розрахунку 90 відсотків від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду Житомирської області, без обмеження граничним розміром з врахуванням раніше виплачених коштів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Перемоги,55, м.Житомир,10003, ідентифікаційний код 40380333) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаціний номер НОМЕР_1) 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 18 лютого 2019 року