Рішення

від 11.02.2019 по справі 160/8721/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року Справа № 160/8721/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Бруснік Т.Г. Радіновський Р.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ЕЛЕКТРОГРУП" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №4872-п від 27.08.2018р., визнання протиправними дій по проведенню перевірки,-

ВСТАНОВИВ:

21.11.2018р. Приватне підприємство ЕЛЕКТРОГРУП звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.08.2018р. №4872-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ЕЛЕКТРОГРУП ;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ЕЛЕКТРОГРУП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ДІНАЛЕКС за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що лише 01.11.2018р. ним був отриманий акт перевірки від 27.09.2018р. №57568/04-36-14-20/38033053 зі змісту якого позивачу стало відомо про проведення відповідачем позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі наказу №4872-п від 27.08.2018р., який позивачем був отриманий лише 13.11.2018р. Позивач оспорює наведений вище наказ, просить визнати його протиправним та скасувати, а також і визнати протиправними дії відповідача з проведення такої перевірки посилаючись на те, що перевірка проводилась з 14.09.2018р. по 20.09.2018р. та з урахуванням того, що позивач отримав наказ на перевірку тільки 13.11.2018р., вважає, що дії відповідача щодо проведення такої перевірки без вручення позивачеві наказу та повідомлення є протиправними та суперечать вимогам п.79.2 ст.79 ПК України, які передбачають, що з наказом та повідомленням про проведення перевірки позивач повинен бути ознайомлений до її початку. Не ознайомлення позивача із оспорюваним наказом та повідомленням до її початку позбавило позивача можливості реалізувати своє право на подання відповідних пояснень і документів та невиконання відповідачем вимог п.79.2 ст.79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною, відсутності правових наслідків такої перевірки, у тому числі і відсутності у відповідача компетенції на прийняття акта індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення). Також позивач посилається і на правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену у його постановах від 21.02.2018р. №821/371/17, від 16.01.2018р. №2а/1570/4582/11. Додатково у відповіді на відзив позивач вказує на те, що згідно з відомостями із офіційного сайту Укрпошта відправлення надіслане відповідачем на адресу позивача 29.08.2018р. було повернуто за зворотною адресою лише 03.10.2018р. та саме ця дата є датою вручення позивачеві наказу та повідомлення на перевірку згідно до вимог п.42.4 ст.42 ПК України, а отже, відповідач лише з 03.10.2018р. міг приступити до проведення перевірки за ст.79 ПК України, тоді як перевірку було проведено без вручення наказу позивачеві у період з 14.09.2018р. по 20.09.2018р., що, на думку позивача, є протиправними діями відповідача. Окрім того, представник позивача посилається і на те, що за наслідками складеного акту перевірки від 27.09.2018р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0032071420 від 20.11.2018р., яке було скасоване за рішенням ДФС України від 21.01.2019р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов та у письмових поясненнях просив відмовити позивачеві у задоволенні даного адміністративного позову повністю посилаючись на те, що копію наказу та повідомлення на проведення позапланової невиїзної перевірки позивача відповідачем на адресу позивача було направлено 29.08.2018р., 30.08.2018р. вказане відправлення було доставлено на адресу позивача, а 12.09.2018р. направлення направлено на адресу відправника (відповідача) відповідно до скріншоту з сайту нової пошти, при цьому, на конверті було зазначено, що відправлення повернуто у зв'язку з закінченням строку зберігання та вказане відправлення вважається врученим позивачеві у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин такого невручення згідно до вимог п.42.4 ст.42 ПК України. За викладеного, представник відповідача вважає, що, оскільки копія наказу та повідомлення були отримані позивачем 13.11.2018р. про що позивач сам стверджує у позові, тобто відправлення (наказ та повідомлення) було вручення позивачеві за день до початку перевірки, а тому представник відповідача вважає, що наведене робить посилання позивача щодо порушення відповідачем п.79.2 ст.79 ПК України безглуздим та таким, що не відповідає дійсним обставинам.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 11.02.2019р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Приватне підприємство ЕЛЕКТРОГРУП зареєстроване як юридична особа 18.05.2012р. за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Українська, буд. 80, прим.58, перебуває на обліку у Криворізькій південній об'єднаній ДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 28.07.2015р., копією Статуту позивача, наявних в матеріалах справи (а.с.43-53).

27.08.2018р. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі пп.191.1.1 п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України був прийнятий наказ №4872-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ЕЛЕКТРОГРУП у період з 14.09.2018р., що підтверджується його копією (а.с.10).

Також за вищенаведеним наказом контролюючим органом було сформовано і повідомлення від 27.08.2018р. №1981 на проведення позапланової невиїзної перевірки позивача з 14.09.2018р. (а.с.11).

У період з 14.09.2018р. по 20.09.2018р. на підставі вищенаведеного наказу та повідомлення контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ДІНАЛЕКС за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. за результатами якої був складений акт перевірки від 27.09.2018р. за №57568/04-36-14-20/38033053 за висновками якого були встановлені порушення позивачем ст.ст.44, 134, 198, 201 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі - 1873627 грн. та занижено податок на додану вартість у сумі 2081807 грн., що підтверджується змістом копії наведеного акту перевірки (а.с.12-34).

На підставі наведеного вище акту перевірки, контролюючим органом 20.11.2018р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0032071420 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1873627 грн., яке у подальшому було скасовано рішенням ДФС України від 21.01.2019р. за №2867/6/99-99-11-04-01-25, що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.123-126).

Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ №4872-п від 27.08.2018р., а також і визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі наведеного наказу, оскільки вказана перевірка була проведена без вручення позивачеві наказу та повідомлення на перевірку до початку проведення такої перевірки, що є порушенням відповідачем вимог п.79.2 ст.79 ПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу, виходячи з наступного.

За приписами п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити, зокрема, документальні позапланові невиїзні перевірки.

У відповідності до вимог п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється з підстав, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

А у відповідності до вимог п.78.4 ст. 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу згідно приписів п.78.5 ст. 78 ПК України.

Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 ПК України Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, суд приходить до висновку, що з наказом на перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення такої перевірки платник податків має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

У даному випадку, контролюючий орган мав би ознайомити (вручити наказ та повідомлення) позивача з проведенням перевірки до її початку, тобто до 14.09.2018р. (початок проведення перевірки за оспорюваним наказом).

Разом з тим, в судовому засіданні із пояснень учасників справи та копій наданих документів судом встановлено, що позивача було повідомлено про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за оспорюваним наказом уже після її проведення та складання акту від 27.09.2018р., лише 03.10.2018р., що підтверджується витягом відомостями про вручення позивачеві відправлення (наказу та повідомлення) із офіційного сайту Укрпошта зі змісту якого видно, що вручення позивачеві відправлення відбулося 03.10.2018р. шляхом його повернення відповідачеві за зворотною адресою згідно до вимог п.42.4 ст. 42 ПК України, якою передбачено, що документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, тобто у даному випадку, датою вручення є саме 03.10.2018р. (а.с.105, 116-118).

За викладених обставин та з урахуванням того, що контролюючим органом позивача не було ознайомлено із оспорюваним наказом до початку проведення позапланової невиїзної перевірки (до 14.09.2018р.), що позбавило позивача можливості реалізації свого права на ознайомлення із оспорюваним наказом до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів, суд приходить до висновку, що посадові особи контролюючого органу не мали правових підстав для здійснення такої перевірки, а тому оспорюваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Невиконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 ст.79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме: компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Як наслідок, акт такої перевірки, складений посадовою особою контролюючого органу 27.09.2018р. з викладеними у ньому висновками та дії по проведенню такої перевірки є доказами, які отримані з порушенням закону, а, відповідно, вказаний акт не може мати юридичної значимості, тому суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ та дії з проведення перевірки за оспорюваним наказом, не можуть бути визнані судом правомірними.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду України від 27.01.2015р. у справі №21-425а14, а також Верховного Суду у його постановах від 29.03.2018р. у справах №804/6973/15, від 05.05.2018р. у справі №810/3188/17, від 14.03.2018р. у справі №808/1084/16, від 15.08.2018р. у справі №806/831/16, від 01.08.2018р. у справі №821/1667/16, від 21.02.2018р. у справі №821/371/17.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду згідно до вимог ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеної правової позиції слід зазначити, що оскільки висновки акту перевірки від 27.09.2018р. отримані контролюючим органом з порушенням вимог закону, наведені у вказаному акті висновки не підлягають дослідженню судом та надання їм правової оцінки, оскільки такі висновки не мають юридичної значимості, у тому числі не можуть бути підставою для прийняття будь-якого акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного наказу з урахуванням обставин встановлених судом та доказів наданих позивачем, які представником відповідача не спростовані жодними доводами.

Навпаки, представником відповідача у ході судового розгляду справи також були надані відомості із офіційного сайту Укрпошта зі змісту яких судом було встановлено, що оспорюваний наказ та повідомлення на перевірку позивачеві були вручені лише 03.10.2018р. у порядку, встановленому п.42.4 ст.42 ПК України (а.с.118).

Таким чином із аналізу наведених відомостей, можна дійти висновку, що відповідачем було вручено позивачеві оспорюваний наказ та повідомлення на проведення перевірки 03.10.2018р., тобто уже після початку проведення такої перевірки (після 14.09.2018р.), оскільки саме вручення наказу (а не його направлення, чи доставка до відділення зв'язку позивача) дає можливість контролюючому органу приступити до проведення такої перевірки у відповідності до вимог п.79.2 ст.79 ПК України.

Є безпідставними і необґрунтованими доводи представника відповідача стосовно того, що оспорюваний наказ та повідомлення на перевірку були отримані позивачем за день до початку проведення такої перевірки, оскільки вказані доводи жодними належними, достатніми та достовірними доказами не підтверджені у відповідності до вимог ст.ст.73-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ №4872-п від 27.08.2018р. прийнятий не у спосіб, що передбачений Конституцією та з порушенням норм податкового законодавства України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим вищенаведений акт індивідуальної дії (наказ) є необґрунтованим та неправомірним.

Отже, відповідачем при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки були порушені права та інтереси позивача щодо недотримання порядку та способу проведення такої перевірки (не вручення наказу та повідомлення на перевірку до початку проведення такої перевірки), що позбавило позивача права бути обізнаним про дату та місце проведення перевірки до її початку, а тому порушене відповідачем право позивача підлягає відновленню судом шляхом визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії (оспорюваного наказу), який є предметом даного спору.

Між тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі оспорюваного наказу виходячи з того, що, у даному випадку, судом надається оцінка діям суб'єкта владних повноважень чи його посадових осіб при оскарженні позивачем акта індивідуальної дії, яким у цьому випадку є оспорюваний наказ, а тому належним і достатнім способом захисту порушеного права є саме визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу з урахуванням вимог ч.2 ст.2, ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зазначити, що належним способом захисту порушеного права може бути обрано позивачем такий спосіб захисту права як визнання протиправними дій по проведенню перевірки лише за умови відсутності прийнятого суб'єктом акту індивідуальної дії, а виходячи з того, що відповідачем був прийнятий оспорюваний наказ (акт індивідуальної дії), який є рішенням суб'єкта владних повноважень, який породжує правові наслідки у позивача, такий спосіб захисту порушеного права як визнання дій протиправними по проведенню перевірки є зайвим та неефективним, не може призвести до захисту порушеного права позивача без визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії (оспорюваного наказу), а тому у цій частині позову позивачеві слід відмовити.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача, понесені ним по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн., виходячи із розрахунку 3524 грн. (сплаченого судового збору за квитанцією №1943 від 20.11.2018р.) / 2, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам за нормами ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства ЕЛЕКТРОГРУП до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №4872-п від 27.08.2018р., визнання протиправними дій по проведенню перевірки - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №4872-п від 27.08.2018р. Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ЕЛЕКТРОГРУП .

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська,17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Приватного підприємства ЕЛЕКТРОГРУП (50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Українська, буд.80, оф.58, код ЄДРПОУ 38033053) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 18.02.2019р.

Суддя С.О. Конєва