Рішення

від 15.02.2019 по справі 280/4853/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 лютого 2019 року Справа № 280/4853/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженої відповідальності Лідер Інжинірінг (69114, м. Запоріжжя, вул.. Василя Сергієнка, 21, кв. 78, код ЄДРПОУ 38362603) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ: 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Інжинірінг (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0013021406 від 20.08.2018, податкове повідомлення-рішення форми Р №0013031406 від 20.08.2018, податкове повідомлення-рішення форми В4 №0013041406 від 20.08.2018.

Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче судове засідання призначено на 17 грудня 2018 року.

17.12.2018 та 26.12.18 протокольною ухвалою суду в підготовчому судовому засіданні оголошувались перерви.

15 січня 2019 року в підготовчому судовому засіданні ухвалою суду, за письмовими згодами всіх учасників справи, призначено справу до судового розгляду по суті на 15 січня 2019 року після закриття підготовчого провадження.

У судовому засіданні 06.02.2019 сторонами надано заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених вище. Представник відповідач наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення - рішення форми Р №0013021406 від 20.08.2018, податкове повідомлення-рішення форми Р №0013031406 від 20.08.2018, податкове повідомлення-рішення форми В4 №0013041406 від 20.08.2018 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Лідер Інжинірінг надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення. Вказує, що якщо контрагент позивача ТОВ Стройтранс Дівіро , не виконував своїх зобов'язань по наданню податкової звітності до контролюючих органів, то це жодним чином не стосується здійснення господарської діяльності позивачем і не повинно нести для нього жодних наслідків, оскільки вказане тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо його контрагента. Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту, витрат та доходу не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Зазначає, що відповідачем не надано жодного вироку суду відносно певних осіб контрагентів Лідер Інжинірінг . Відповідачем не надано жодних рішень судів про визнання договорів Лідер Інжинірінг із контрагентами недійсним.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Інжинірінг адміністративний позов підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№40947 від 13 грудня 2018 року), відповідно до якого зазначено, що угоди - укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду - від ТОВ Стройтранс Дівіро у перевіряємому періоді до ТОВ Лідер Інжинірінг не спричиняють реального настання правових наслідків. Відповідач вбачає, що не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності щодо постачання товарів від ТОВ Стройтранс Дівіро за перевіряємий період до ТОВ Лідер Інжинірінг . Вважає винесені податкові повідомлення-рішення винесеними на підставі та у відповідності до чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

В період з 30.07.2018 по 03.08.2018 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області Балак І.О. на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №2538 від 30.07.2018 та направлення на перевірку №1723 від 30.07.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Інжинірінг з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2017 рік та податку на додану вартість за лютий - березень 2017 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ Стойтранс Дівіро (ЄДРПОУ 40255195).

За результатами перевірки складено акт №461/08-01-14-06/38362603 від 08.08.2018, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ Лідер Інжинірінг :

1) п. 44.1 ст. 44, ст. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 255 928 грн, в т.ч. по періодам: 2017 рік - 255 928 грн;

2) п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 233 733 грн, у т.ч. по періодах: лютий 2017 року на суму 121 721 грн; березень 2017 року на суму 112 012 грн;

3) п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення у сумі 50 631 грн у т.ч. по періодам: березень 2017 року на суму 50 631 грн.

На вказаний акт Позивачем 13.08.2018 до ГУ ДФС у Запорізькій області подано заперечення.

Листом від 17.08.2018 №25526/10/08-01-14-06-13 про розгляд заперечень Позивача повідомлено, що ГУ ДФС у Запорізькій області вважає висновки акта №461/08-01-14-06/38362603 від 08.08.2018 правомірними, та таким, що відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №0013021406 від 20.08.2018, яким визначено ТОВ Лідер Інжинірінг суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 319 910,00, у тому числі 255 928,00 грн за основним зобов'язанням та 63 982,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- форми Р №0013031406 від 20.08.2018, яким визначено ТОВ Лідер Інжинірінг суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 292 166,25 грн, у т.ч. 233 733,00 грн за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 58 433,25 грн;

- форми В4 №0013041406 від 20.08.2018, яким ТОВ Лідер Інжинірінг зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 50 631 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 20.08.2018.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач 30.08.2018 подав скаргу на них до ДФС України.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 29.10.2018 скаргу залишено без задоволення а податкові повідомлення-рішення від 20.08.2018 № 0013021406, № 0013031406 та № 0013041406 без змін.

Вказане рішення отримано платником податків засобами поштового зв'язку 03.11.2018.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (частина 1 статті 1 Податкового кодексу України)

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. (пункт 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Разом з тим, пунктом 187.1 статті 187 ПК України, визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу (підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 201.10 статті 201 ПК України)

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Згідно з пунктом 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. (пункт 2.1. Положення № 88)

Разом з тим, частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні встановлено, що первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

10.08.2016 між позивачем та ТОВ Стройтранс Дівіро укладено договір №1008 на постачання продукції, відповідно до якого ТОВ Стройтранс Дівіро взяло на себе зобов'язання поставити на адресу позивача товари, найменування, кількість та ціна яких має визначатися специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору. В лютому-березні 2017 між сторонами підписано специфікації №6 від 22.02.2017, №8 від 24.02.2017, №7 від 28.02.2017, №9 від 02.03.2017, №10 від 06.03.2017 на постачання механічних та електротехнічних виробів в асортименті (редуктори, барабани кранові, колеса приводні, колеса холості, колеса кранові, ролики конвеєрні, електродвигуни, блоки зрівняльні, крюкові підвіски) на загальну суму 1 706 184,00 грн, у т ч. ПДВ 284 364,00 грн.

Так при розгляді справи судом досліджено первинні документи, які складені під час здійснення господарських по взаємовідносинам позивача з його контрагентами: на підставі видаткової накладної № 2202/17 від 22.02.2017 на суму 369 480,00 грн, у т.ч. ПДВ 61 580,00 грн (перевезення здійснено ФОП ОСОБА_2 автомобілем DAF д.н. НОМЕР_1, товарно-транспортна накладна № 2202/1 від 22.02.2017); на підставі видаткової накладної № 2402/17 від 24.02.2017 на суму 180 480,00 грн, у т.ч. ПДВ 30 080,00 грн (перевезення здійснено ФОП ОСОБА_2 автомобілем DAF д.н. НОМЕР_1, товарно-транспортна накладна № 2402/1 від 24.02.2017); на підставі видаткової накладної № РН-0000002 від 28.02.2017 на суму 287 796,00 грн, у т.ч. ПДВ 47 966,00 грн (перевезення здійснено ФОП ОСОБА_2 автомобілем DAF д.н. НОМЕР_1, товарно-транспортна накладна № 2802/1 від 28.02.2017); на підставі видаткової накладної № РН-0203/17 від 02.03.2017 на суму 406 080,00 грн, у т.ч. ПДВ 67 680,00 грн (перевезення здійснено ФОП ОСОБА_2 автомобілем DAF д.н. НОМЕР_1, товарно-транспортна накладна № 0203/1 від 02.03.2017); на підставі видаткової накладної № РН-0603/17 від 06.03.2017 на суму 462 348,00 грн, у т.ч. ПДВ 77 058,00 грн (перевезення здійснено ФОП ОСОБА_2 автомобілем DAF д.н. НОМЕР_1, товарно-транспортна накладна № 0603/1 від 06.03.2017).

На час здійснення господарської операції контрагенти позивача мали спеціальну податкову правосуб'єктність, перебували на обліку платників податків, а також були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що не спростовується відповідачем.

Виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентом договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства.

Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано.

Та податковим органом в Акті перевірки зазначається, що перевіркою встановлено, що ТОВ Стройтранс Дівіро є фігурантом у кримінальних провадженнях, а саме: № 32016080000000121, № 42015080000000154 від 21.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205 КК України.

Таким чином вказує на те, що TOB Лідер Інжинірінг здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) та послідуючого постачання (продажу) та складено первинні документи всупереч нормам чинного законодавства, що не підтверджує постачання товарів та послуг по ланцюгу постачання від із ТОВ Стройтранс Дівіро до TOB Лідер Інжинірінг .

На підставі викладеного суд вважає зазначити про наступне.

Дослідивши Акт перевірки та отримавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, суд не може погодитись з податковим органом, оскільки по зазначеним кримінальним провадженням не досліджуються господарські відносини із ТОВ Стройтранс Дівіро та TOB Лідер Інжинірінг .

На думку суду фігурування ТОВ Стройтранс Дівіро у кримінальних провадженнях не може виключати реальність здійснення господарських операцій.

Разом з тим, у акті перевірки відсутня жодна інформація щодо здійснення злочинної діяльності з TOB Лідер Інжинірінг . Представником відповідача до суду не надано копії такого рішення.

Також представником відповідача повідомлено суд про те, що висновки, які викладені в акті перевірки зроблені на підставі інформації отриманої з єдиного державного реєстру судових рішень.

Суд зауважує, що преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Так, відповідно до частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Понад це відповідно до статті 62 Конституції України статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, діє презумпція невинуватості. Згідно частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що у цьому випадку суд не може взяти до уваги кримінальні провадження № 32016080000000121, № 42015080000000154 від 21.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205 КК України, на які контролюючий орган посилається в Акті перевірки, як на підставу нереальності господарських правовідносин з TOB Лідер Інжинірінг , оскільки у вказаних кримінальних провадженнях не дослідженні господарські операції між ТОВ Стройтранс Дівіро з TOB Лідер Інжинірінг .

Отже, судом спростовано твердження податкового органу про те, що TOB Лідер Інжинірінг отримано від ТОВ Стройтранс Дівіро паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам.

Висновок відповідача про не підтвердження отримання товару позивачем саме від ТОВ Стройтранс Дівіро є необґрунтованим, базується виключно на припущеннях контролюючого органу.

Суд звертає увагу на те, що неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів ТОВ Стройтранс Дівіро .

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини висловленою у справі БУЛВЕСАД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якій Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог до оформлення первинних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Висновок відповідача про не підтвердження отримання товару позивачем саме від ТОВ Стройтранс Дівіро є необґрунтованим, базується виключно на припущеннях контролюючого органу, оскільки фактично ним досліджувалась наявна податкова інформація стосовно контрагентів позивача, які є постачальниками товару, що підтверджено зазначеними вище первинними документами.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, мали відповідні будівельні ліцензії, а відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на формування витрат та податкового кредиту за спірними операціями із ТОВ Стройтранс Дівіро .

За приписами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Матеріалами справи підтверджено, що у акті перевірки контролюючим органом не було встановлено відсутність документів, що підтверджують показники, відображені такими платниками податків у податковій звітності.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що висновки фахівців відповідача, викладені у Акті перевірки №461/08-01-14-06/38362603 від 08.08.2018 є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення - рішення форми Р №0013021406 від 20.08.2018, податкове повідомлення-рішення форми Р №0013031406 від 20.08.2018, податкове повідомлення-рішення форми В4 №0013041406 від 20.08.2018, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Інжинірінг - є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Запорізькій області у розмірі 9 940 (дев'ять дев'ятсот сорок) грн. 62 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженої відповідальності Лідер Інжинірінг (69114, м. Запоріжжя, вул.. Василя Сергієнка, 21, кв. 78, код ЄДРПОУ 38362603) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ: 39396146) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми Р №0013021406 від 20.08.2018, податкове повідомлення-рішення форми Р №0013031406 від 20.08.2018, податкове повідомлення-рішення форми В4 №0013041406 від 20.08.2018.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Інжинірінг (69114, м. Запоріжжя, вул.. Василя Сергієнка, 21, кв. 78, код ЄДРПОУ 38362603) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 9 940 (дев'ять дев'ятсот сорок) грн. 62 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15 лютого 2019 року.

Суддя О.О. Артоуз