Рішення

від 07.11.2018 по справі 0640/4112/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м.Житомир справа № 0640/4112/18

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Біляченко Д.О.,

за участю: представників позивача Клинчука І.В., Клинчука Д.В.,

представника відповідача Савицької І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Давидівський гранкар'єр" до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною (недійсною) та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області № 162987-51 від 05.06.2018 в частині нарахування пені по податку на додану вартість в розмірі 22848,03 грн та нарахованої пені за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 31363,03 грн;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Житомирській області внести відповідні зміни до інтегрованої картки Приватного підприємства "Давидівський гранкар'єр" з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та з податку на додану вартість, шляхом скасування Головним управлінням ДФС у Житомирській області нарахованої станом на 05.06.2018 пені в розмірі 54211,06 грн.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог ПП "Давидівський гранкар'єр" указувало, що вимога контролюючого органу в оскаржуваній частині винесена без урахування положень Податкового кодексу України та факту сплати ними в межах десятиденного строку в добровільному порядку податкових зобов'язань, визначених податковими повідомлення - рішеннями від 23.05.2018 № 0011701401, № 0011621306, № 0011691401.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 26.09.2018.

26.09.2018, за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Розгляд справи по суті розпочато 26.09.2018.

У зв'язку з неможливістю вирішення справи в судовому засіданні26.09.2018, судом оголошено перерву до 29.10.2018, яку в подальшому продовжено до 07.11.2018.

Головним управлінням ДФС у Житомирській області в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, подано до суду відзив на позовну заяву, з проханням відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджує, що діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Податковим кодексом України, зокрема із дотриманням ст. 129 цього Кодексу.

Позивачем надано відповідь на відзив. У цій відповіді позивач відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити, з підстав викладених у ньому, відповіді на відзив і письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на міркування, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що Приватне підприємство "Давидівський гранкар'єр" зареєстровано як юридична особа та взято на облік в контролюючих органах 04.04.2002. Станом на 04.05.2018 перебувало на обліку в Житомирській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.

ПП "Давидівський гранкар'єр" є платником, зокрема: податку на додану вартість; рентної плати.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 10.04.2018 по 02.05.2018 проведена планова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства Давидівський гранкар'єр з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, про що складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 04.05.2018 № 452/06-30-14-01/31962503.

За результатами перевірки встановлено порушення ПП "Давидівський гранкар'єр", окрім іншого:

- п.п.14.1.212 п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 36720 грн, в т.ч.: березень 2015 р. - 7741 грн, квітень 2015 р. - 3112 грн, червень 2015 р. - 5260 грн, липень 2015 р. - 18234 грн, серпень 2015 р. - 33 грн, вересень 2015 р. - 2340 грн;

- п. 252.3 ст.252 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 20308,87 грн, в т.ч. за ІІ квартал 2016 року в сумі 101584,87 грн (завищено); за ІІІ квартал 2016 року в сумі 121893,74 грн (занижено).

23 травня 2018 року, на підставі вказаного акту, ГУ ДФС у Житомирській області прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0011701401 яким, згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 58.1 та 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копали у загальній сумі 25386,09 грн (за податковим зобов'язанням - 20308,87 грн, за штрафними санкцій - 5077,22 грн).

- № 0011691401 про збільшення суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 58.1 та 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України, на загальну суму 32334 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 25867 грн, за штрафними санкціями - 6467 грн.

Податкові повідомлення - рішення отримані платником 24.05.2018.

05 червня 2018 року ГУ ДФС у Житомирській області сформовано податкову вимогу № 162987-51, якою Приватне підприємство Давидівський гранкар'єр повідомлено, що станом на 04.06.2018 сума податкового боргу становить 147249,46 грн, з них: податок на доходи фізичних осіб в розмірі - 93038,40 грн (основний платіж - 243,94 грн штраф - 54947,86 грн; пеня - 37846,60 грн), рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі - 31363,03 грн(пеня), податок на додану вартість в розмірі - 22848,03 грн (пеня).

Зі зведеного розрахунку сум нарахування пені станом на 05.06.2018 слідує, що нарахування пені по податку на додану вартість та по рентній платі за користування надрами відбулося 04.06.2018 на підставі п.п. 129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України та згідно податкових повідомлень - рішень від 23.05.2018 № 0011691401 та № 0011701401.

Вирішуючи, з урахуванням наведеного, спір по суті, суд виходив з наступного.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу приписів пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до положень п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

У пункті 59.3 ст. 59 ПК України закріплено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У підпункті 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання, згідно із пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить на користь висновку, що податкове зобов'язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні; грошове ж зобов'язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому статтею 50 ПК України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, ПК України розмежовує поняття податкового зобов'язання і грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пп. 129.1.1, 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України, нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (пп. 129.1.1);

- при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (пп.129.1.2).

Згідно із п. 129.4 ст. 129 ПК України, на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (п. 129.5 ст. 129 ПК України).

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Суд акцентує увагу на тому, що положення статті 129 ПК України визначають в якості підстави нарахування пені порушення строків погашення податкового боргу. Об'єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу, яка в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є сумою узгодженого грошового зобов'язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Вказані положення ПК України кореспондуються з вищенаведеними положеннями підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки також встановлюють правило, що нарахування пені можливе лише у разі несплати податкового зобов'язання до дня настання строку його погашення. Тобто при сплаті зобов'язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв'язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов'язання як обов'язкової умови для початку нарахування пені.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося представником відповідача те, що грошові зобов'язання визначені в податкових повідомленнях - рішеннях від 23.05.2018 були сплачені позивачем 01.06.2018.

Так, кошти в сумі 25386,09 грн із призначенням платежу: сплата грошових зобов'язань по акту перевірки від 04.05.2018 (ППР № 0011701401) перераховані Підприємством платіжним дорученням № 2010 від 01.06.2018.

На погашення суми грошового зобов'язання за ППР № 0011691401 платіжним дорученням № 2011 від 01.06.2018 перераховані кошти в сумі 32334,00 грн.

Фактичне зарахування та відображення сплачених позивачем коштів у інтегрованій картці платника відбулося 04.06.2018.

Отож, ПП Давидівський гранкар'єр за винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями від 23.05.2018 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з рентної плати сплачено до бюджету в повному обсязі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вказаних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, позивачем сплачено грошові зобов'язання, визначені контролюючим органом у вищевказаних податкових повідомленнях - рішеннях, у добровільному порядку та у строки, визначені податковим законодавством, а саме пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування пені ПП "Давидівський кар'єр" з податку на додану вартість та рентної плати за користування надрами в сумах, визначених у податковій вимозі від 05.06.2018.

Крім того, слід указати, що нарахування пені у випадку не сплати платником суми грошового зобов'язання збільшеного податковим органом за наслідками перевірки може бути проведено на підставі пп. 129.1.1 п. 129. 1 ст. 129 ПК України, а не пп. 129.1.2 цього пункту ст. 129 ПК України.

Втім, у межах спірних правовідносин відповідачем пеня, згідно інтегрованих карток платника, була нарахована позивачу саме на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України, що також свідчить про протиправність податкової вимоги від 05.06.2018 в оскаржуваній частині, оскільки податковий борг, згідно такої вимоги у сумі 54211,06 грн у позивача виник в результаті безпідставного нарахування пені по податку на додану вартість в розмірі 22848,03 грн та за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 31363,03 грн.

Одночасно суд звертає увагу на те, що відповідно до розрахунку пені по ПП Давидівський гранкар'єр , обчисленої на суму заниження податкових зобов'язань по ППР від 23.05.2018 № 0011701401 (рентна плата за користування надрами) в розмірі 121893,74 грн за період з 19.11.2016 по 01.06.2018 сума пені складає 31699,05 грн. Натомість податкова вимога від 05.06.2018 виставлена на суму пені з рентної плати за користування надрами в розмірі 31363,03 грн.

У свою чергу, розрахунок до розрахунку пені по ПП Давидівський гранкар'єр , обчисленої на суму заниження податкових зобов'язань по ППР від 23.05.2018 № 0011691401 (ПДВ) свідчить про нарахування пені в загальній сумі 14325,20 грн, а не в розмірі 22848,03 грн як указано у податковій вимозі від 05.06.2018.

Відтак, суд вважає, що під час судового розгляду справи представником відповідача доказів на обґрунтування суми пені із вказаних платежів у розмірах визначених у податковій вимозі від 05.06.2018 № 162987-51 надано не було.

Беручи до уваги наведене, суд визнає протиправною та скасовує податкову вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області від 05.06.2018 № 162987-51 виставлену ПП "Давидівський гранкар'єр" в частині нарахування пені по податку на додану вартість в розмірі 22848,03 грн та за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 31363,03 грн.

Щодо зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до інтегрованої картки шляхом скасування Головним управлінням ДФС у Житомирській області нарахованої станом на 05.06.2018 пені в розмірі 54211,06 грн, то суд ураховує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із пп. 60.1.4 п. 60.1 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Пунктом 60.5 статті 60 ПК України визначено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням предмет спору у даній справі та завдання адміністративного судочинства України, суд вважає, що права позивача в частині відображення в інтегрованій картці платника відсутності податкового боргу у зв'язку зі скасуванням вимоги від 05.06.2018 № 162987-51 в спірній частині на час розгляду даної справи не порушено, позаяк відповідачем на час прийняття рішення не допущено відповідної бездіяльності, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі East/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За наведених обставин, суд вважає, що визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області від 05.06.2018 № 162987-51 в частині нарахування пені по податку на додану вартість в розмірі 22848,03 грн та за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 31363,03 грн є найбільш ефективним способом відновлення порушених прав позивача та додаткового захисту шляхом зобов'язання Головне управління ДФС у Житомирській області внести відповідні зміни до інтегрованої картки Приватного підприємства "Давидівський гранкар'єр" з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та з податку на додану вартість, шляхом скасування Головним управлінням ДФС у Житомирській області нарахованої станом на 05.06.2018 пені в розмірі 54211,06 грн не потребують.

Згідно зі ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України суд).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову Приватного підприємства "Давидівський гранкар'єр".

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд ураховує таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі ч. 3 ст. 139 вказаного Кодексу, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Матеріалами справи підтверджено, що за звернення до суду з даним позовом ПП "Давидівський гранкар'єр" сплачено судовий збір у загальному розмірі 3524 грн, а саме по 1762 грн за кожну позовну вимогу.

Зважаючи на висновок суду про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір у сумі 1762 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Приватного підприємства "Давидівський гранкар'єр" (с.Давидівка, Житомирський район, Житомирська область,12415, код ЄДРПОУ 31962503) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 39459195) про скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області від 05.06.2018 № 162987-51 в частині нарахування пені по податку на додану вартість в розмірі 22848,03 грн та за платежем рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 31363,03 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (10003, м.Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, ідентифікаційний код 39459195) на користь Приватного підприємства "Давидівський гранкар'єр" (с.Давидівка, Житомирський район, Житомирська область,12415, код ЄДРПОУ 31962503) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 21 листопада 2018 року