Рішення

від 05.02.2019 по справі 0840/2915/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 лютого 2019 року о/об 14 год. 57 хв.Справа № 0840/2915/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95-А, код ЄДРПОУ 35553411)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

за участі представників:

від позивача - Дудар О.А.

(особа посвідчується паспортом серія НОМЕР_1)

від позивача - Габуєв Г.Ю.

(діє на підставі ордеру серія ЗП № 104831 від 18.12.2018 року)

від відповідача - Дяченко Ю.Т.

(діє на підставі довіреності № 260/08-01-10-04 від 20.02.2018 року)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005721409 від 24 квітня 2018 року Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток 265196 грн., нараховані штрафні санкції на 66299 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005731409 від 24 квітня 2018 року Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким зменшено суму податкових зобов'язань на - 301066 грн. ПДВ та/або зменшено суму податкового кредиту - 294662 ПДВ;

Ухвалою суду від 23 липня 2018 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

29 липня 2018 року ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до 17 вересня 2018 року.

Так, на виконання вимог ухвали від 23 липня 2018 року про залишення позовної заяви без руху, 07 серпня 2018 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 24 вересня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче судове засідання призначено на 18 жовтня 2018 року.

18 жовтня 2018 року протокольною ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено до 08 листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 08 листопада 2018 року провадження у справі зупинено за клопотанням сторін, з метою надання часу для примирення до 18 грудня 2018 року.

Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року поновлено провадження у справі.

18 грудня 2018 року в підготовчому судовому засіданні протокольною ухвалою суду, за письмовими згодами всіх учасників справи, призначено справу до судового розгляду по суті на 18 грудня 2018 року після закриття підготовчого провадження.

Разом з тим, у розгляді справи по суті судом оголошено перерву до 15 січня 2019 року.

Однак, в період з 14 січня 2019 року по 18 січня 2019 року суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В. був відсутній на роботі відповідно до листка непрацездатності серії АДЛ №303831.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року провадження у справі зупинено за клопотанням сторін, з метою надання часу для примирення до 05 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 05 лютого 2019 року поновлено провадження у справі.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 05 лютого 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення - рішення №0005721409 від 24 квітня 2018 року та №0005731409 від 24 квітня 2018 року є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Науково виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення. Вказує, що доводи відповідача про відсутність сертифікатів на товар або паспортів якості не може бути доказом на підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки такі посилання суперечать Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже ані сертифікат на товар, ані паспорт якості, не призводить та не може призвести до зміни в структурі активів та зобов'язань товариства, в даному випадку позивача. Зазначає, що відповідачем не надано жодного вироку суду відносно певних осіб контрагентів TOB Гандікап . Відповідачем не надано жодних рішень судів про визнання договорів TOB Гандікап із контрагентами недійсним.

В судовому засіданні представники Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП адміністративний позов підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№32639 від 16 жовтня 2018 року), відповідно до якого зазначено, що неможливо дослідити придбання по ланцюгу постачання товару TOB ВІТАРУС-К за перевіряємий період, що унеможливлює підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Разом з тим, вказує, що в ході аналізу даних АІС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено що TOB АГРОНИКТОРГ не здійснювало імпортні операції та мало взаємовідносини з контрагентами-постачальниками по ланцюгу постачання, але придбання TOB АГРОНИКТОРГ по ланцюгу постачання не відповідає номенклатурі товару, який реалізовано на адресу TOB НВВЦ ГАНДІКАП . Тому неможливо дослідити придбання вищезазначеного товару TOB АГРОНИКТОРГ за перевіряємий період, що унеможливлює підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Також вказує на те, що не можливо підтвердити проведення фінансово-господарських операцій TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП з контрагентами-постачальниками при визначенні сум податкового кредиту та відповідно з контрагентами-покупцями при визначенні сум податкового зобов'язання за вересень 2017 року. Тому неможливо дослідити по ланцюгу придбання вищезазначеного товару TOB НВВЦ ГАНДІКАП за перевіряємий період, що унеможливлює підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Взаємовідносини з ФОПами, які б могли бути постачальниками імпортованого товару не відображено в базах даних ДФС. Отже, виходячи з наведеного вище TOB НВВЦ ГАНДІКАП здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) та послідуючого постачання (продажу) та складено первинні документи всупереч нормам чинного законодавства, що не підтверджує постачання товарів та послуг по ланцюгу постачання від TOB ВІТАРУС-К , TOB АГРОНИКТОРГ , TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП , TOB ВОСТОК РЕСУРС до TOB НВВЦ ГАНДІКАП .

Представник відповідачів в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

В період з 15 березня 2018 року по 21 березня 2018 року за направленням від 15 березня 2018 року № 583, виданим Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (надалі - Відповідач), головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників, моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області, радником податкової та митної справи III рангу Васильчук Ларисою Степанівною проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо впроваджувального центру Гандікап (надалі - Позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками TOB ВІТАРУС-К , TOB АБІНГТОН ТРЕЙД , TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП , TOB ВОСТОК РЕСУРС , TOB АГРОНИКТОРГ за вересень 2017 року, з податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками TOB ВІТАРУС-К , TOB АБІНГТОН ТРЕЙД , TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП , TOB ВОСТОК РЕСУРС , TOB АГРОНИКТОРГ за 2017 рік та подальшої реалізації придбаних товарів (послуг),

За результатами перевірки складено Акт перевірки №б/н від б/д Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB НВВЦ ГАНДІКАП (код ЄДРПОУ 35553411), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками TOB ВІТАРУС-К (код ЄДРПОУ 40810129), TOB АБІНГДОН ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41320469), TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП (код ЄДРПОУ 41197480), TOB ВОСТОК РЕСУРС (код ЄДРПОУ 37823452), TOB АГРОНИКТОРГ (код ЄДРПОУ 41366200) за період вересень 2017 року, з податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB ВІТАРУС-К (код ЄДРПОУ 40810129), TOB АБІНГДОН ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41320469), TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП (код ЄДРПОУ 41197480), TOB ВОСТОК РЕСУРС (код ЄДРПОУ 37823452), TOB АГРОНИКТОРГ (код ЄДРПОУ 41366200) за період 2017 рік та подальшої реалізації придбаного товару (послуг) .

23 квітня 2018 року на адресу позивача надійшов лист Головного управління ДФС у Запорізькій області від 18 квітня 2018 року № 10938/10/08-01-14-09-11 Про внесення змін до Акту перевірки .

Відповідно до листа Акт перевірки без номеру та дати слід вважати Актом перевірки від 28 березня 2018 року № 195/08-01-14-09/35553411.

Висновками акту перевірки встановлено, що позивачем порушено:

- підпункт 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України (далі по тексту рішення - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на 265 196 грн.

- підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181, підпункту 14.1.231, підпункту 14.1. статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2017 року на 301 066 грн.

Так на підставі Акту перевірки № 195/08-01-14-09/35553411 від 28 березня 2018 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0005721409 від 24 квітня 2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 265 196 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 66 299 грн.;

- № 0005731409 від 24 квітня 2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП зменшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість для цілей розділу V ПК України у сумі 301 066 грн. та зменшено суму податкового кредиту у сумі 294 662 грн ПДВ.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (частина 1 статті 1 Податкового кодексу України)

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. (пункт 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Разом з тим, пунктом 187.1 статті 187 ПК України, визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу (підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 201.10 статті 201 ПК України)

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Згідно з пунктом 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. (пункт 2.1. Положення № 88)

Разом з тим, частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні встановлено, що первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так при розгляді справи судом досліджено первинні документи, які складені під час здійснення господарських по взаємовідносинам позивача з його контрагентами:

- Договір № 16/7071 від 02 листопада 2016 року;

- специфікацію № 1 до Договору № 16/7071 від 02 листопада 2016 року;

- отвісну відомість № 6108;

- товарно-транспортну накладну від 29 вересня 2017 року;

- отвісну відомість № 6084 - 1 прим., на 1 арк., копія;

- товарно-транспортну накладну від 25 вересня 2017 року;

- товарно-транспортну накладну від 26 вересня 2017 року;;

- квитанцію зважування № 26-132487;

- товарно-транспортну накладну від 21 вересня 2017 року;

- отвісну відомість № 6061;

- товарно-транспортну накладну від 19 вересня 2017 року;

- отвісну відомість № 6054;

- товарно-транспортну накладну від 18 вересня 2017 року;;

- товарно-транспортну накладну від 14 вересня 2017 року;

- отвісну відомість № 6055;

- товарно-транспортну накладну від 18 вересня 2017 року;

- отвісну відомість № 6088;

- товарно-транспортну накладну від 25 вересня 2017 року;

- специфікацію № 8а від 25 вересня 2017 року до Договору № 16/7071 від 02 листопада 2016 року;

- платіжне доручення № 6460 від 29 вересня 2017 року;

- договір № 01-18 від 01 червня 2017 року про перевезення вантажів територією України;

- договір від 01 вересня 2017 року № 0109/3;

- договір від 01 вересня 2017 року №0109/1;

- видаткову накладна № 48 від 29 вересня 2017 року;

- рахунок на оплату № 48 від 29 вересня 2017 року;

- акт надання послуг № 49 від 28 вересня 2017 року;

- рахунок на оплату № 49 від 28 вересня 2017 року;

- рахунок на оплату № 47 від 22 вересня 2017 року;

- видаткову накладну № 47 від 22 вересня 2017 року;

- видаткову накладну № 46 від 18 вересня 2017 року;

- рахунок на оплату № 46 від 18 вересня 2017 року;

- видаткову накладну № 12/09-1 від 12 вересня 2017 року;

- рахунок на оплату № 12/09-1 від 21 вересня 2017 року;

- видаткову накладну № 21/09-1 від 21 вересня 2017 року;

- договір від 01 вересня 2017 року №0109/8;

- видаткову накладну № 178 від 13. вересня 2017 року;

- рахунок на оплату № 178 від 13 вересня 2017 року;

- договір від 01 вересня 2017 року № 0109/4;

- видаткову накладну № 305 від 26 вересня 2017 року;

- видаткову накладну № 303 від 25 вересня 2017 року;

- видаткову накладну № 304 від 26 вересня 2017 року;

- рахунок на оплату № 304 від 26 вересня 2017 року;

- видаткову накладну № 302 від 18 вересня 2017 року;

- рахунок на оплату № 302 від 18 вересня 2017 року;

- договір № 04/07-01 від 04 липня 2017 року;

- договір поставки № 21/06-01 від 21 червня 2017 року зі специфікацією;

- рахунок № 28/09-1 від 28 вересня 2017 року;

- видаткову накладну № 28/09-1 від 28 вересня 2017 року;

- платіжне доручення № 168 від 28 вересня 2017 року;

- платіжне доручення № 187 від 28 вересня 2017 року;

- товарно-транспортну накладну № Р28/09 від 28 вересня 2017 року;

- видаткову накладну № 18/09-1 від 18 вересня 2017 року;

- рахунок на оплату № 18/09-1 від 18 вересня 2017 року;

- платіжне доручення № 177 від 18 вересня 2017 року;

- товарно-транспортну накладну № Р18/09-1 від 18 вересня 2017 року;

- видаткову накладну № 12/09-1 від 12 вересня 2017 року;

- рахунок на оплату № 12/09-1 від 12 вересня 2017 року;

- платіжне доручення № 167 від 12 вересня 2017 року;

- товарно-транспортну накладну № Р12/09-1 від 12 вересня 2017 року;

- видаткову накладну № 21/09-1 від 21 вересня 2017 року;

- рахунок на оплату № 21/09-1 від 21 вересня 2017 року;

- платіжне доручення № 179 від 21 вересня 2017 року;

- товарно-транспортну накладну № 321/09-1 від 21 вересня 2017 року;

- договір оренди № 01/7/2017 від 01 липня 2017 року оренди нежитлового;

- виписку по рахунку № 631 за вересень 2017 року по TOB ВІТАРУС-К ;

- виписку по рахунку № 631 за вересень 2017 року по TOB АГРОНИКТОРГ ;

- виписку по рахунку № 631 за вересень 2017 року по TOB ДНІПРО OIJI ГРУП ;

- виписку по рахунку № 631 за вересень 2017 року по TOB ВОСТОК РЕСУРС .

На час здійснення господарської операції контрагенти позивача мали спеціальну податкову правосуб'єктність, перебували на обліку платників податків, а також були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що не спростовується відповідачем.

Виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентом договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства.

Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано.

Та податковим органом в Акті перевірки зазначається, що перевіркою встановлено, що TOB ВІТАРУС-К фігурує в кримінальних провадженнях №42018100000000143 від 14 лютого 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України, та № 32018040040000009 від 06 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України по яким триває слідство.

Також зазначено, що перевіркою встановлено, що TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП фігурує в кримінальних провадженнях №42018101060000040 від 01 лютого 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212 КК України та № 42017000000004294 від 17 листопада 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 209, частиною 3 статті 358 КК України по яким триває слідство.

Таким чином вказує на те, що TOB НВВЦ ГАНДІКАП здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) та послідуючого постачання (продажу) та складено первинні документи всупереч нормам чинного законодавства, що не підтверджує постачання товарів та послуг по ланцюгу постачання від TOB ВІТАРУС-К , TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП до TOB НВВЦ ГАНДІКАП .

На підставі викладеного суд вважає зазначити про наступне.

Дослідивши Акт перевірки та отримавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, суд не може погодитись з податковим органом, оскільки по зазначеним кримінальним провадженням не досліджуються господарські відносини TOB НВВЦ ГАНДІКАП з TOB ВІТАРУС-К та TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП .

На думку суду фігурування TOB ВІТАРУС-К , TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП у кримінальних провадженнях не може виключати реальність здійснення господарських операцій.

Разом з тим, у акті перевірки відсутня жодна інформація щодо здійснення злочинної діяльності з TOB НВВЦ ГАНДІКАП . Представником відповідача до суду не надано копії такого рішення.

Також представником відповідача повідомлено суд про те, що висновки, які викладені в акті перевірки зроблені на підставі інформації отриманої з єдиного державного реєстру судових рішень.

Суд зауважує, що преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині вироку суду. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду обставини, які визначені у проміжних процесуальних рішеннях суду, не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Так, відповідно до частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Понад це відповідно до статті 62 Конституції України статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, діє презумпція невинуватості. Згідно частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що у цьому випадку суд не може взяти до уваги кримінальні провадження №42018100000000143 від 14 лютого 2018 року, № 32018040040000009 від 06 лютого 2018 року, №42018101060000040 від 01 лютого 2018 року, № 42017000000004294 від 17 листопада 2017 року, на які контролюючий орган посилається в Акті перевірки від 18 квітня 2018 року № 10938/10/08-01-14-09-11, як на підставу нереальності господарських правовідносин з TOB НВВЦ ГАНДІКАП , оскільки у вказаних кримінальних провадженнях не дослідженні господарські операції між TOB ВІТАРУС-К та TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП з TOB НВВЦ ГАНДІКАП .

Податковий орган в акті перевірки посилається на те, що позивач по взаємовідносинам з контрагентами не надав сертифікати якості товару.

Суд критично ставиться до таких посилань контролюючого органу, оскільки сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. Порушення окремих умов договору (наприклад неподання постачальником сертифікатів якості на товар), які не є істотними для сторін для досягнення цілі правочину (поставка товару), не може впливати на податкові зобов'язання однієї із сторін договору. А тому неподання платником сертифікаційних документів на придбаний товар не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції.

Отже, судом спростовано твердження податкового органу про те, що TOB НВВЦ ГАНДІКАП отримано від TOB ВІТАРУС-К , TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам.

Висновок відповідача про не підтвердження отримання товару позивачем саме від TOB ВІТАРУС-К , TOB АГРОНИКТОРГ , TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП , TOB ВОСТОК РЕСУРС є необґрунтованим, базується виключно на припущеннях контролюючого органу.

Суд звертає увагу на те, що неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів TOB ВІТАРУС-К , TOB АГРОНИКТОРГ , TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП , TOB ВОСТОК РЕСУРС .

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини висловленою у справі БУЛВЕСТ АД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якій Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог до оформлення первинних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Висновок відповідача про не підтвердження отримання товару позивачем саме від TOB ВІТАРУС-К , TOB АГРОНИКТОРГ , TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП , TOB ВОСТОК РЕСУРС є необґрунтованим, базується виключно на припущеннях контролюючого органу, оскільки фактично ним досліджувалась наявна податкова інформація стосовно контрагентів позивача, які є постачальниками товару, що підтверджено зазначеними вище первинними документами.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, мали відповідні будівельні ліцензії, а відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на формування витрат та податкового кредиту за спірними операціями з TOB ВІТАРУС-К , TOB АГРОНИКТОРГ , TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП , TOB ВОСТОК РЕСУРС .

За приписами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Матеріалами справи підтверджено, що у акті перевірки контролюючим органом не було встановлено відсутність документів, що підтверджують показники, відображені такими платниками податків у податковій звітності.

Разом з тим необхідно надати оцінку й тому, що товар який придбавався у позивачем у контрагентів, реалізовувався Приватному акціонерному товариству Запоріжвогнетрив .

Судом при розгляді справи надано оцінку первинним документам щодо придбавання позивачем товару у TOB ВІТАРУС-К , TOB АГРОНИКТОРГ , TOB ДНІПРО ОІЛ ГРУП , TOB ВОСТОК РЕСУРС та подальшої реалізації Приватному акціонерному товариству Запоріжвогнетрив , на підставі чого спростовуються висновки відповідача викладені в Акті перевірки, щодо порушення TOB НВВЦ ГАНДІКАП норм податкового законодавства.

Щодо транспортування товару, то суд вважає зазначити про те, що товарно транспорті накладні не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні .

Також судом при розгляді справи досліджено договір №01-18 від 01 червня 2017 року про перевезення вантажів територією України, відповідно до якого замовником послуги є TOB НВВЦ ГАНДІКАП , а перевізником ФОП ОСОБА_6

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що висновки фахівців відповідача, викладені у Акті перевірки від 18 квітня 2018 року № 10938/10/08-01-14-09-11 є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення - рішення №0005721409 від 24 квітня 2018 року та №0005731409 від 24 квітня 2018 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП - є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем обставини встановлені у Акті перевірки від 18 квітня 2018 року № 10938/10/08-01-14-09-11 є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення №0005721409 від 24 квітня 2018 року та №0005731409 від 24 квітня 2018 року - є протиправними та спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн., суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України, основними засадами адміністративного судочинства є зокрема відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Позивачем через свого представника на підтвердження понесених витрат надано суду наступні документи:

- договір про надання правової допомоги №б/н від 23 квітня 2018 року;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № ЗП001299 від 30 травня 2017 року;

- акт приймання-передачі від 13 липня 2018 року надання юридичних послуг за договором про надання правової допомоги №б/н від 23 квітня 2018 року;

- рахунок на оплату №3 від 19 липня 2018 року на суму 7000,00 грн.;

- платіжне доручення №172 від 13 липня 2018 року на суму 7000,00 грн.

Як вбачається з наведених документів, розмір судових витрат позивача на оплату гонорару їх представникові за надання правової (правничої) допомоги становить 7000,00 грн.

Наведені документи судом оцінені як належні та достатні (в розумінні статтей 73 та 76 КАС України), оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на правничу допомогу.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, на підтвердження наведених обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що понесені позивачем судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, підтверджені належними та допустимими доказами, суд прийшов до висновку, що такі витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95-А, код ЄДРПОУ 35553411) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0005721409 від 24 квітня 2018 року та №0005731409 від 24 квітня 2018 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95-А, код ЄДРПОУ 35553411) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 13 908 грн. 34 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95-А, код ЄДРПОУ 35553411) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 лютого 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов