Рішення

від 05.02.2019 по справі 2040/7119/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 лютого 2019 р. справа № 2040/7119/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - Літвінової А.С.,

представника відповідача - Бабича Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ" (с. Плиткове, буд. 13, м. Харків, 61032, код ЄДРПОУ 39368564) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ" з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області без номеру та дати, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб; без номеру та дати, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07 39368564 від 11.04.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 36 218,13 грн; без номеру та дати, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені у сумі 2566,29 грн; від 03 серпня 2018 року № 00000091413, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток; від 03 серпня 2018 року № 00000081413, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 85313,00 грн; від 03 серпня 2018 року № 00000111413, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 про застосування штрафу у розмірі 50% у сумі 181855,50 грн; від 03 серпня 2018 року № 00000101413, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом під час проведення перевірки ТОВ Люмієль спотворено дані звітності з податку на прибуток та фінансової звітності при перенесені даних з надання звітів, а саме сума від'ємного значення за 2016 рік в акті перевірки вказана 1444865,00 грн, а у звіті складає збитки у сумі 1452765,00 грн. Також контролюючим органом не враховано здійснені сплати податку на прибуток за період 2015-2017 роки, а саме: за 2015 рік сплачено податку на прибуток на у сумі 21242,00 грн, за 2016 рік сплачено податку на прибуток у сумі 22086, грн.

Позивачем зазначено, що з приводу собівартості продукції власного виробництва ТОВ Люмієль , а саме соняшникової олії та макухи, контролюючим органом невірно сформована собівартість даного товару. При здійсненому висновку щодо завищення собівартості реалізованої готової продукції за вересень 2015 року не було враховано перехідні залишки готової продукції.

Також позивачем зазначено, що до ТОВ Люмієль надійшли бланки форми Д , Д , ПС без номеру та дати, в яких розписані порушення нарахування військового збору на суму на суму 2566,29 грн, порушення нарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 36218,13 грн, нарахування фінансової штрафної санкції по податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаними документами та не розуміє виду таких документів, адже якщо ці документи являються податковими повідомленнями- рішеннями, то у них відсутні основні реквізити, такі як номер та дата.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що перевіркою встановлено завищення собівартості реалізованої готової продукції за жовтень 2015 року в сумі 1911740,91 грн за рахунок не врахування підприємством витрат по виготовленню готової продукції при формуванні рахунків та видаткових накладних на реалізацію готової продукції. Перевіркою встановлено, що дані витрати не були враховані при формуванні рахунків та видаткових накладних на реалізацію готової продукції. Відповідачем зазначено, що ТОВ Люмієль не виконано функцію податкового агента щодо утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб з доходу, нарахованого від оренди приміщення та холодильних камер. Також відповідачем зазначено, що позивачем несвоєчасно зареєстровано податкові накладні в ЄРПН за грудень 2015 року, червень, жовтень 2016 року, червень 2017 року на загальну суму ПДВ 31798,72 грн та відсутня реєстрація податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 10784582,00 грн.

Правом на подання до суду відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву сторони не скористалися.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Головним управління ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ЛЮМІЄЛЬ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якого складено Акт від 11 квітня 2018 року № 1340/20-40-14-03-07/39368564 (далі - Акт перевірки).

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення, які позивачем оскаржені до ДФС України.

За результатами розгляду скарги ТОВ ЛЮМІЄЛЬ ДФС України 30.07.2018 винесено рішення № 24902/6/99-99-11-01-01-25, яким скасувала:

податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 № 00001471403 в частині визначення податку на прибуток за рахунок збільшення доходів по операціям з певними контрагентами та у відповідних частинах штрафні санкції;

податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 №00001501403, № 00001491403 в частині визначення податку на додану вартість за рахунок збільшення податкових зобов'язань по операціям з вказаними контрагентами і у відповідній частині штрафні санкції ППР від 16.05.2018 №00001511403 в частині застосування штрафної санкції за відсутність реєстрації податкових накладних по вказаним контрагентам.

Також вказаним рішенням ДФС України залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 16.05.2018 № 00001521403, № 0009071316, № 0009051316, № 0009061316 а скаргу в цій частині - без задоволення.

При цьому відповідачем за результатами розгляду скарги ТОВ ЛЮМІЄЛЬ були винесені податкові повідомлення-рішення від 03 серпня 2018 року:

№ 00000091413 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток;

№ 00000081413 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 85313,00 грн;

№ 00000111413 про застосування штрафу у розмірі 50% у сумі 181855,50 грн;

№ 00000101413 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 (далі-Акт перевірки) винесено податкові повідомлення-рішення без номерів та дат: про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб; про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 36218,13 грн; про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені у сумі 2566,29 грн.

Підставою для складання вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки про заниження ТОВ Люмієль податку на доходи фізичних осіб від оренди приміщення та холодильних камер у гр. ОСОБА_3 на загальну суму 3032,12 грн, в т.ч. за 2016 рік - 8,13 грн, за 2017 рік 3024,00 грн, а також щодо компенсації гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 підзвітних коштів без підтверджуючих документів, у зв'язку з чим донараховано податку на доходу фізичних осіб від отриманого додаткового блага гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 за період лютий 2016 рік, грудень 2016 рік на загальну суму 15117,20 грн.

Щодо зазначених висновків контролюючого органу суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮМІЄЛЬ та ОСОБА_5 укладено договір доручення на здійснення оплат за товар № 01/02/16 від 01.02.2016, відповідно до якого ТОВ ЛЮМІЄЛЬ доручає, а ОСОБА_5 бере на себе зобов'язання сплатити поставку від ДП "АРТЕМСІЛЬ", за договором № 177 від 01.02.2016 на підставі замовлення ТОВ ЛЮМІЄЛЬ за рахунок ОСОБА_5 і виключно для особистих цілей ТОВ ЛЮМІЄЛЬ . ТОВ ЛЮМІЄЛЬ після отримання підтвердження компенсує ОСОБА_5 витрати в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 170.9.1, п.п.170.9.2, п.п. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що відповідно до видаткового касового ордеру від 26.12.2016 № 28 ТОВ ЛЮМІЄЛЬ здійснює виплату готівки гр. ОСОБА_5 в сумі 51882,20 (підстава-погашення підзвітної суми) без підтверджуючих документів, що свідчить про понесені витрати гр. ОСОБА_5

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи додаткову угоду до Договору доручення на здійснення оплат за товар № 01/02/16 від 01.02.2016, відповідно до якої платежі № 222542319 та № 222542102 від 19.02.2016 не є умовою виконання даного договору, а здійснюються за рахунок особистих коштів начальника відділу збуту ОСОБА_4, в зв'язку з чим одержувачем компенсації за даними платежами є начальник відділу збуту ОСОБА_4; квитанцію № 222542102 від 19.02.2016 на суму 317,84 грн від ОСОБА_4; квитанцію № 222542319 від 19.02.2016 на суму 31784,40 грн від ОСОБА_4; квитанцію на загальну суму 32102,24 грн; звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 18 від 19.02.2016 на загальну суму 32102,24 грн; видатковий касовий ордер від 19.02.2016 ОСОБА_4 на суму 32102,24 грн; квитанцію № 244557507 від 14.07.2016 на суму 38028,19 грн від ОСОБА_5; квитанцію № 244557487 від 14.07.2016 на суму 380,28 грн від ОСОБА_5; квитанцію № 244557959 від 14.07.2016 на суму 13340,33 грн від ОСОБА_5; квитанцію № 244558096 від 14.07.2016 на суму 133,40 грн від ОСОБА_5; квитанції на загальну суму 51882,20 грн; звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 140 від 19.02.2016 на загальну суму 51882,20 грн; видатковий касовий ордер від 26.12.2016 щодо видання ОСОБА_5 51882,20 грн.

Аналізуючи вказані документи, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено вимоги п.п. 170.9.1, п.п.170.9.2, п.п. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України, а тому висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки щодо здійснення виплати готівки гр. ОСОБА_5 без підтверджуючих документів, що свідчить про понесені витрати гр. ОСОБА_5 є хибними та такими, що відповідають дійсності.

Суд зазначає, що з висновками контролюючого органу про заниження ТОВ Люмієль податку на доходи фізичних осіб від оренди приміщення та холодильних камер у гр. ОСОБА_3 на загальну суму 3032,12 грн, в т.ч. за 2016 рік - 8,13 грн, за 2017 рік 3024,00 грн, частина грошових зобов'язань яких є складовою податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 (далі-Акт перевірки) без номеру та дати про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 36218,13 грн суд погоджується, оскільки до суду не надано доказів протилежного.

Проте, враховуючи, що та частина рішення відповідача, яка визнається судом протиправною, не може бути виокремлена з оскаржуваного рішення, оскільки це буде втручанням в дискреційні повноваження контролюючого органу, податкове повідомлення- рішення, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 без номеру та дати про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 36218,13 грн підлягає скасуванню в повному обсязі.

Стосовно податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області без номерів та дат, винесених на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018: про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб; про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені у сумі 2566,29 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 127.1 ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно з п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Пунктом 129.2 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з п.п. 54.1.3 п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що донараховані позивачу грошові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями виникли на підставі висновків контролюючого органу за ті ж порушення, що стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення без номеру та дати про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 36218,13 грн, що не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що відповідно до розділу 2 п. 8 наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254 Про затвердження порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який вноситься до реєстру, передбаченого пунктом 1 розділу VI цього Порядку та складається з:

порядкового номера у межах підрозділу, який склав податкове повідомлення- рішення. - перші 7 цифр номера;

номера підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення. - наступні 4 цифри номера;

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, складені Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб; про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 36218,13 грн; про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені у сумі 2566,29 грн не містять номерів, що є обов'язковим реквізитом.

Також суд зазначає, що у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях відсутні дати їх складання. Відсутність дати реєстрацій податкового повідомлення-рішення унеможливлює вирахування часу на оскарження платником податку такого податкового повідомлення-рішення, чим прямо порушує права останнього, передбачені ст. 86 Податкового кодексу України.

Стосовно посилань представника відповідача у судовому засіданні про арифметичну помилку у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, в той час як у внутрішній інформаційній базі контролюючого органу всі обов'язкові реквізити містяться, суд вважає неприйнятними, оскільки позивачем разом з позовною заявою додано спірні податкові повідомлення рішення, з яких судом встановлено відсутність вказаних, обов'язкових реквізитів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність вказаних податкових повідомлень-рішень, а тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області без номеру та дати, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб; без номеру та дати, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 36218,13 грн; без номеру та дати, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені у сумі 2 566,29 грн підлягають скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 03 серпня 2018 року № 00000091413, № 00000081413, № 00000111413, № 00000101413, суд зазначає, що донарахування сум податкових зобов'язань контролюючим органом здійснено на підставі висновків акту перевірки щодо реалізації позивачем готової продукції (олії соняшникової нерафінованої 1 ґатунку, макухи соняшникової) нижче її собівартості, що не заперечувалось представниками учасників справи у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою контролюючого органу встановлено завищення собівартості реалізованої готової продукції за жовтень 2015 року в сумі 1911740,91 грн, за рахунок не врахування підприємством витрат по виготовленню готової продукції при формуванні рахунків та видаткових накладних на реалізацію готової продукції.

Контролюючим органом встановлено, що підприємство занизило фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності на суму витрат по виготовленню готової продукції, які не компенсовані покупцями, не приймали участь у господарській діяльності підприємства за 2015 рік - 1918828,00 грн, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 85313,00 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємством завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за звітний період грудень 2015 року - 1444865,00 грн, за грудень 2016 року - 1444865 грн, за грудень 2017 року - 1444362 грн.

Контролюючим органом нараховано суму ПДВ по податкових зобов'язанням всього 363711,00 грн за рахунок реалізації готової продукції (олії соняшникової нерафінованої 1 ґатунку, макухи соняшникової) нижче собівартості та застосовано штрафні санкції у розмірі 25% у сумі 90927,75 грн.

Відповідачем встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 363711,00 грн, у зв'язку з чим застосовано штраф у розмірі 50 % у сумі 181855,50 грн.

З приводу зазначених висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ ЛЮМІЄЛЬ та ПП ПРОФІТ ПЛЮС 2015 (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №1-11/09/15 від 11.09.2015 щодо постачання насіння соняшникового.

Приватним підприємством ПРОФІТ ПЛЮС 2015 на адресу ТОВ ЛЮМІЄЛЬ виписані прибуткові накладні, що підтверджують придбання олії соняшникової.

Відповідно до умов договору товар є тимчасово звільнений від оподаткування до 31 грудня 2017 року згідно з розділом ХХ, підрозділу 2, п.п. 15-2 Закону України № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Люмієль та ПП ВКП АТ Стар (переробник) укладено договір переробки насіння соняшникового на давальницьких умовах № 01-09/15 від 01.08.2015.

Згідно з умовами договору послуги переробки становлять всього (без ПДВ) - 56996,66 грн.

Після переробки отримано готову продукцію: олія нерафінована 1 ґатунку та макуха соняшникова) - ПП Вайзер на загальну суму без ПДВ - 1786888,91 грн.

До актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) по договору на переробку соняшнику на давальницьких умовах надані додатки - основні показники переробки давальницької сировини, в яких є дані щодо технологічних втрат при виробництві та засміченості насіння і відсотки втрат, що є безповоротними відходами, які впливають на формування собівартості.

Відповідно до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2 технологічних втрат при виробництві та засміченості насіння відносяться до безповоротних відходів.

Безповоротні відходи не враховуються в бухгалтерському обліку, тому що такі "матеріальні цінності" не є активами їх власника, оскільки не виконується вимога п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9: "Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена".

Абзацом третім п. 2.13 Методичних рекомендацій № 2 передбачено, що відходи, реалізація та / або використання котрих у виробничому процесі не передбачається, активами не визнаються. Якщо прямо віднести отримані відходи на собівартість окремих виробів і замовлень важко, безповоротні відходи враховуються загальною масою по всій продукції, а розподіл їх на окремі вироби здійснюється пропорційна випущеному кількості продукції.

Згідно з наказом про облікову політику підприємства № 2 від 31.03.2015 п.3 п.п 3.5.3 безповоротні втрати відносяться до переліку і складу загальновиробничих витрат при виробництві за договорами на давальницькій підставі та підтверджуються актами переробки (опія наказу та актів переробки нявні в матеріалах справи).

Безповоротні відходи не визнаються активом, оскільки підприємство не може отримати від них в майбутньому економічні вигоди (ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік , п. 2.13 Методрекомендацій № 2).

Облік загального розміру отриманих відходів ведеться за місцями їх виникнення і по конкретним виробам (п. 331 Методрекомендацій № 373). Безповоротні відходи, як правило, підлягають утилізації. Такі відходи списують на підставі Акту списання, який складають у довільній формі або згідно рішення керівництва підприємства оформлене належним чином. Витрати на утилізацію цих відходів відносять до інших операційних витрат (п. 2.13 Методрекомендацій № 2).

Нормативні безповоротні відходи включаються до собівартості виготовленої продукції. При цьому в п. 331 Методичних рекомендацій № 373 вказано, що якщо пряме віднесення отриманих відходів на собівартість окремих виробів і замовлень ускладнено, безповоротні відходи враховують загальною масою по всій продукції, а розподіл їх на окремі вироби здійснюють пропорційно випущеної кількості продукції. В обліку з податку на прибуток операції з такими відходами відображають за бухгалтерськими правилами, оскільки будь-яких коригувань фінрезультату до оподаткування за ним в Податковому кодексі України не передбачено. На облік по ПДВ, нормативні безповоротні відходи не впливають, оскільки їх утворення безпосередньо пов'язано з технологічним процесом. Відповідно, матеріали у вигляді безповоротних відходів вважаються використаними в господарській діяльності платника податку, і нараховувати компенсуючі податкові зобов'язання по 198.5 Податкового кодексу України в даному випадку не потрібно.

Наднормативні безповоротні відходи, відповідно до п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 включають до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). У той же час Мінфін в листі від 15.04.2005 № 31-04220-20-17/6687 зазначив, що наднормативні витрати включаються в собівартість, якщо такі витрати не пов'язані з нестачею, псуванням, нетехнологічним використанням та порушенням правил зберігання, за рішенням уповноваженої особи (керівника) підприємства. Податок на прибуток з таких операцій визначають за даними бухобліку без будь-яких коригувань фінрезультату.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що звільнені від оподаткування.

Зазначене стосується лише товарів/послуг, які були придбані з податком на додану вартість.

Таким чином, для товарів/послуг, які були придбані після 1 липня 2015 року без податку на додану вартість у неплатника ПДВ (та відповідно податковий кредит за якими не був сформований), призначених для використання у звільнених від оподаткування операціях, податкові зобов'язання згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу не нараховуються.

Форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21).

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 розділу V "Порядок заповнення податкової декларації" Порядку № 21, зокрема, обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) без податку на додану вартість включаються до розділу II "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ.

Обсяги придбання товарів/послуг без податку на додану вартість відображаються покупцем у рядку 10.3 (колонка А) податкової декларації з ПДВ за той звітний період, у якому вони були придбані (лист ДФС України від 09.06.2016 № 12798/6 / 99-99-15-03-02-15).

Насіння соняшника (код УКТ ЗЕТ 1206) позивачем придбавалось без ПДВ відповідно до п. 152 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, яким встановлено, що тимчасово до 31 грудня 2017 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України технічних культур товарних позицій 1205 і 120600 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників (копії договору та первинних документів знаходяться в матеріалах справи).

Суд зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом зроблені помилкові висновки, а саме: при описі формування собівартості переробки насіння до складу собівартості віднесені амортизація основних засобів загальновиробничого призначення, яка відноситься до складу собівартості власного виробництва - бджільництва, а виробництво з переробки насіння здійснювалось на підставі договору переробки на давальницьких підставах (договір №П01-09/15 від 01.09.2015 укладений з ПП ВКП АТ Старт код ЄДРПОУ 38613944).

Контролюючим органом помилково зроблено висновок про завищення собівартості продукції у бухгалтерській звітності, зокрема, при описі формування собівартості у вересні 2015 відповідачем описані бухгалтерські проводки Дт 901 Кт 23 - 1779604,34 грн, Дт 901 Кт 13 - 197,5 грн; при описі формування собівартості у жовтні 2015 перевіряючим також описані бухгалтерські проводки: Дт 901 Кт 23 -3514156,41 грн, Дт 901 Кт 13 - 197,5 грн.

Позивачем надано пояснення, що виробничий процес відображається наступними бухгалтерськими проводками: Дт 23 Кт 63 - послуги переробки, Дт 23 Кт 20 - сировина, (Дт 23 Кт 66 - зарплата; Дт 23 Кт 65 - розрахунки зі страхування; Дт 23 Кт 13 - амортизаційні відрахування - це все відноситься до власного виробництва, на списанні сировини враховується, як сировина для власного виробництва так і для переробки за договорами на давальницькій підставі); Рахунок 23 - виробництво (згідно з плану рахунків бухгалтерського обліку); Дт 26 Кт 23 - закриття виробництва, формування готової продукції Рахунок 26 - Готова продукція (згідно з плану рахунків бухгалтерського обліку); Дт 901 Кт 26 - собівартість реалізованої готової продукції; Рахунок 901 - собівартість реалізованої готової продукції (згідно плану рахунків бухгалтерського обліку).

Тобто, відповідачем не враховано, що на рахунку 901 обліковується уся собівартість реалізованої готової продукції, пов'язаної з загальним виробництвом. Судом встановлено, що ТОВ ЛЮМІЄЛЬ у 2015 році мало два види виробництва: власне виробництво - бджільництво та виробництво з переробки насіння на підставі договору переробки на давальницьких підставах та мало три види готової продукції, а саме з виробництва бджільництво - готова продукція мед , та з виробництва з переробки насіння на підставі договору переробки на давальницьких підставах - готова продукція олія соняшникова не рафінована та макуха соняшникова .

Також суд зазначає, що у акті перевірки при описі формування собівартості переробки насіння до складу собівартості з переробки насіння соняшника контролюючим органом вдруге враховано витрати по актах переробки, що зумовило помилкові висновки про завищення собівартості продукції.

Суд зазначає, що відповідачем у акті перевірки помилково відображені бухгалтерські проводки Дт 701 Кт 361 щодо реалізації продукції, у той час як дана бухгалтерська операція відображається Кт 701 Дт 361, а ПДВ - Дт 701 Кт 6432.

Таким чином, на підставі помилкового трактування операцій з формування собівартості виробленої готової продукції відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Мін'юсті України 19.01.2000 № 27/4248 (зі змінами та доповненнями), а саме щодо заниження позивачем фінансового результату до оподаткування на суму витрат по виготовленню готової продукції, які не компенсовані покупцями та не приймали участь у господарській діяльності за 2015 рік - 1918828,00 грн, у т.ч. за вересень 2015 року - 7087,00 грн; за жовтень 2015 року - 1911741,00 грн.

Суд зазначає, що отримання прибутку не є обов'язковою кваліфікуючою ознакою для визнання діяльності як господарської. Збитковість окремої операції не може свідчити про п негосподарський характер.

При цьому вичерпний перелік випадків, коли фактичні витрати не включаються до складу валових витрат, визначено Податковим кодексом України. Реалізація продукції за ціною, нижчою від собівартості, до такого переліку не входить.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Щодо порушення п. 188.1. ст 188 Податкового кодексу України, суд зазначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що стягується з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість і акцизного податку па спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських середовищ, в тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг не може бути нижчою за ціну придбання таких товарів / послуг, база оподаткування операцій з поставки самостійно виготовлених товарів / послуг не може бути нижче за звичайні ціни - Відповідно до п.п. 14.1.71 п. 14.1 сг. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки контролюючим органом не здійнювався аналіз цін на олію соняшникову нерафіновану та макуху соняшникову, що діяли протягом 2015 року, тобто ринок цін не досліджувався.

До суду відповідачем також не надано доказів такого дослідження та правового обґрунтування підстав для висновків відповідача про ціни на олію та макуху, зазначені в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про невідповідність висновків Акту перевірки обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 03 серпня 2018 року № 00000101413 підлягає скасуванню.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з п.п.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 58.1 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що донараховані позивачу грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 03 серпня 2018 року № 00000091413, № 00000081413, № 00000111413 виникли на підставі висновків контролюючого органу за ті ж порушення, що стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2018 року № 00000101413, що не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідачем не надано до суду жодних аргументованих пояснень та доказів, що свідчили б про правомірність висновків акту перевірки та спростовували б доводи позивача.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом. Доказів протилежного відповідачем як суб'єктом владних повноважень до суду не надано.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приписами ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У строк, встановлений законом, представником позивача надано докази, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору про надання правової допомоги №28/3 від 22.07.2018 між позивачем та Адвокатським об'єднанням Міжрегіональний правозахисний союз , копію акту фактично наданих правових послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги №28/3 від 22.07.2018, копію квитанції від 10.09.2018 про сплату за ТОВ Люмієль за фактичну надану правову допомогу по договору №28/3 у сумі 6400,00 грн, копію рахунку-фактури №28/3 від 15.11.2018 копію квитанції від 16.11.2018 про часткову сплату за ТОВ Люмієль за фактичну надану правову допомогу по договору №28/3 у сумі 1000,00 грн.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Судом встановлено, що відповідно до наданих представником позивача документів оплата за договором здійснюється позивачем за ознайомлення з документами, наданими замовником, їх аналіз, консультації з правових питань (3 години) - 2400,00 підготовка та складання позовної заяви про скасування податкових повідомлень рішень (5 години) - 4000,00 грн, участь та представництво інтересів замовника у судових засіданнях Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2040/7119/18 - 2000,00 грн, в загальній сумі 8400,00 грн.

Судом встановлено, що представником позивача Літвіновою А.С. підписано позовну заяву, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).

Представником відповідача подано клопотання, в якому просив суд зменшити суми витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи, що позовні вимоги у справі задоволено, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу з урахуванням того, що такі витрати частково понесені фактично, а саме у сумі 7400,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а також те, що їх сума була обґрунтованою, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7400,00 грн.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ" (с. Плиткове, буд. 13, м. Харків, 61032, код ЄДРПОУ 39368564) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області без номеру та дати, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб; без номеру та дати, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 36218,13 грн; без номеру та дати, винесене на підставі Акту перевірки № 1340/20-40-14-03-07/39368564 від 11.04.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені у сумі 2 566,29 грн; від 03 серпня 2018 року № 00000091413, № 00000081413, № 00000111413, № 00000101413.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ" (с. Плиткове, буд. 13, м. Харків, 61032, код ЄДРПОУ 39368564) судовий збір у сумі 13178 (тринадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн 54 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІЄЛЬ" (с. Плиткове, буд. 13, м. Харків, 61032, код ЄДРПОУ 39368564) суму судових витрат на правову допомогу у розмірі 7400 (сім тисяч чотириста) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 18 лютого 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов