Рішення

від 05.02.2019 по справі 320/5969/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2019 року № 320/5969/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-навчальний центр" до проГоловного управління Держпраці в Київській області визнання протиправною та скасування постанови, за участю:

від позивача - Маслюк В.В., Горб В.П.;

від відповідача - не з'явився;

В С Т А Н О В И В:

08.11.2018 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-навчальний центр" (далі - ТОВ "Експертно-навчальний центр") до Головного управління Держпраці в Київській області, у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Київській області від 25.09.2018 № КВ1035/32/АВ/П/ПТ/МГ/ФС про накладення штрафу в сумі 37230,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, спірна постанова прийнята відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, позаяк вважає, що за виявлене порушення, а саме: формування тарифної сітки без урахування міжпосадових співвідношень розмірів посадових окладів передбачена відповідальність, встановлена абзацом 8 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), а не абзацом 4 частини другої вказаної статті КЗпП. Зазначив, що при прийнятті спірної постанови відповідачем не дотримано положення Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509) в частині своєчасного повідомлення про розгляд справи. Звернув увагу, що спірна постанова прийнята з порушенням усіх строків, передбачених вказаним порядком. Крім того, звернув увагу, що на момент притягнення позивача до відповідальності, виявлене відповідачем порушення було усунено, а тому, згідно пункту 28 Порядку № 509 у відповідача не було правових підстав для прийняття спірного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/5969/18 та передано вказану справу за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

29.11.2018 адміністративна справа № 320/5969/18 надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2018 передана на розгляд судді Катющенку В.П.

Відповідно до ухвали суду від 05.12.2018 адміністративну справу № 320/5969/18 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 09.01.2019.

14.12.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що у ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що ТОВ "Експертно-навчальний центр" не дотримано міжпосадові співвідношення розмірів посадових окладів, зокрема, посадовий оклад директора та заступника директора становить 3800,00 грн, а посадові оклади головного лікаря - 6000,00 грн та реєстратора - 4800,00 грн. Зазначив, що оплата праці на підприємствах має формуватись диференційовано, зважаючи на складність роботи: від найменшої складності з мінімальними вимогами до кваліфікації робітника до вищої, яка вимагає спеціальних знань і відповідної кваліфікації. Для цього встановлюють мінімальну тарифну ставку (посадовий оклад), міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення, на підставі яких формують тарифні сітки, схеми посадових окладів, а також визначають конкретні розміри тарифних ставок (посадових окладів). Звернув увагу на те, що у даному випадку фінансові санкції застосовуються незалежно від факту виконання позивачем припису, позаяк останнім не дотримано мінімальних державний гарантій в оплаті праці. Також, зазначив і про те, що відповідачем при винесенні постанови повністю дотримано вимоги Порядку № 509, а доводи позивача у цій частині є безпідставними.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 09.01.2019, закрито підготовче провадження у справі № 320/5969/18 та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 05.02.2019.

28.01.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній звернув увагу на тому, що відповідачем під час інспекційного відвідування не було встановлено недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Представники позивача у судовому засіданні 05.02.2019 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 05.02.2019 не забезпечив явку уповноважених представників, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05.02.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.08.2018 посадовою особою Головного управління Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування ТОВ "Експертно-навчальний центр" на предмет дотримання вимог законодавства про працю, не оформлення трудових відносин, за результатами якого складено акт від 22.08.2018 № КВ1035/32/АВ (а.с. 8-29).

Актом перевірки, з питання, що оскаржується позивачем, зафіксовано, що в порушення вимог частини четвертої статті 96 КзпП у ТОВ "Експертно-навчальний центр" тарифна сітка сформована без урахування міжпосадових співвідношень розмірів посадових окладів. Відповідно до штатного розпису, який затверджено 31.12.2017, посадовий оклад директора та заступника директора з наукової роботи становить 3800,00 грн, а посадові оклади головного лікаря - 6000,00 грн та реєстратора - 4800,00 грн.

22.08.2018 відповідачем винесено припис № КВ1035/32/АВ/П, яким, у тому числі, зобов'язано ТОВ "Експертно-навчальний центр" у строк до 22.09.2018 усунути порушення вимог частини четвертої статті 96 КЗпП (а.с. 30-32).

Листом від 23.08.2018 № 412/18 ТОВ "Експертно-навчальний центр" повідомило відповідача про повне виконання припису від 22.08.2018 № КВ1035/32/АВ/П (а.с. 33-38).

З доданих до вказаного листа документів вбачається, що наказом ТОВ "Експертно-навчальний центр" від 29.08.2018 № 51/к затверджено та введено в дію з 01.09.2018 штатний розпис (а.с. 36).

25.09.2018 Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову № КВ1035/32/АВ/П/ПТ/МГ/ФС, якою на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КзпП накладено на ТОВ "Експертно-навчальний центр" штраф у розмірі 37320,00 грн за порушення останнім частини четвертої статті 96 КЗпП (а.с. 39-40).

Не погодившись з вказаною постановою позивач направив до відповідача скаргу від 04.10.2018 № 513/18 (а.с. 41-43).

Листом від 17.10.2018 № 8091/4/4.3-ДП-18 Державна служба України з питань праці повідомила позивача, що Порядком № 509 не передбачено оскарження постанови про накладення штрафу до Управління Держпраці чи до Держпраці (а.с. 44).

Вважаючи, що у відповідача не було підстав для прийняття спірної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до частин першої, другої статті 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно з частиною першою статті 260 КЗпП державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

За визначенням пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100, територіальним органом Держпраці на території м. Києва та Київської області є Головне управління Держпраці у Київській області.

Так, за наслідками проведеного інспекційного відвідування посадовими особами відповідача виявлено порушення ТОВ "Експертно-навчальний центр" частини четвертої статті 96 КзпП.

Статтею 96 КЗпП передбачено, що системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов'язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників.

Порядок розроблення та затвердження професійних стандартів визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики.

Колективним договором, а якщо договір не укладався - наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що на підприємстві для кожної посади розраховується коефіцієнт співвідношення до тарифної ставки працівника першого розряду.

Так, зазвичай для посади керівника підприємства (директора) такий коефіцієнт установлюється найбільший, тобто за логікою директор займає найвищу посаду, отже має отримувати і найбільшу зарплату. Поряд з цим, законодавство не містить норм, які б забороняли встановлювати директору та заступнику директора зарплату меншу, ніж у його підлеглих.

Згідно штатного розпису, затвердженого 31.12.2017, посадовий оклад директора та заступника директора з наукової роботи становить 3800,00 грн, а посадові оклади головного лікаря - 6000,00 грн та реєстратора - 4800,00 грн (а.с. 37).

На думку відповідача, встановлення директору та заступнику директора ТОВ "Експертно-навчальний центр" менших за розміром посадових окладів свідчить про недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Так, абзацом четвертим частини другої статті 265 КзпП передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з частиною п'ятою статті 95 КЗпП мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Наведена норма кореспондує положенням частини четвертої статті 3 Закону України "Про оплату праці", якою встановлено, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для притягнення роботодавця до відповідальності на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КзпП може бути лише нарахування останнім його працівникам заробітної плати у розмірі, меншому за розмір мінімальної заробітної плати.

Суд звертає увагу, що актом інспекційного відвідування не зафіксовано нарахування та виплату ТОВ "Експертно-навчальний центр" заробітної плати працівникам у розмірі, меншому за розмір мінімальної заробітної плати. Указані обставини не заперечувались представником відповідача.

Поряд з цим, встановлення посадових окладів директора та заступника директора без урахування міжпосадових співвідношень розмірів посадових окладів, не свідчить про недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Представники позивача у судовому засіданні пояснили, що встановлення менших за розміром посадових окладів керівництву ТОВ "Експертно-навчальний центр" було обумовлено виключно з метою забезпечення підлеглим працівникам належного рівня оплати праці.

Враховуючи викладене у сукупності та те, що посадові оклади директора та заступника директора ТОВ "Експертно-навчальний центр" перевищують розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік", а також те, що чинним законодавством не встановлено прямої заборони встановлювати директору та заступнику директора, які, до того ж, є засновниками позивача, зарплату меншу, ніж у їх підлеглих, суд дійшов висновку, про помилковість висновків відповідача та відсутність підстав у останнього для притягнення позивача до відповідальності на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КзпП.

При вирішенні даної справи, суд враховує і те, що згідно положень статей 1, 2 КзпП Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

З аналізу наведених норм вбачається, що право громадян на працю гарантується державою та реалізується роботодавцем.

При вирішенні даної справи судом не встановлено винних дій позивача, що полягають у обмеженні його працівників у гарантованому праві на працю, а тому, вважає, що у відповідача не було правових підстав для притягнення позивача до зазначеної відповідальності.

Також, у позовній заяві позивач посилається на недотриманні відповідачем вимог Порядку № 509 в частині несвоєчасного повідомлення про розгляд справи.

Суд не вбачає підстав для надання правової оцінки наведеним доводам у цій частині, позаяк представники позивача визнали, що розгляд справи здійснювався відповідачем за участю уповноваженого представника ТОВ "Експертно-навчальний центр".

Суд враховує, що у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Враховуючи наведене та те, що при кваліфікації виявленого у ході інспекційного відвідування порушення відповідач діяв за відсутності достатніх правових підстав та самостійне виконання позивачем припису, а також враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, що дії позивача призвели до порушення прав працівників, суд вважає, що спірним рішенням порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи відповідальності за порушення законодавства про працю.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-навчальний центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 75, код ЄДРПОУ 35289526) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214) від 25.09.2018 № КВ1035/32/АВ/П/ПТ/МГ/ФС.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 18 лютого 2019 року.