Постанова

від 14.02.2019 по справі 824/477/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/477/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Франовська К.С.

14 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Колісниченка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року (час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення - м.Чернівці, дата складення повного тексту рішення -09.10.2018 р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Михальчанської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, про зобов"язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області ( далі- Михальчанська сільська рада), в якому просила :

1) визнати протиправним та скасувати рішення XIX сесії VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №108-19/2017 від 19.12.2017 року в частині відмови їй у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1;

2) зобов'язати Михальчанську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1, власником якої є позивач.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач з судовим рішенням не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову з підстав невідповідності нормам матеріального і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_2 вказує на те, що висновки суду щодо правомірності рішення XIX сесії VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №108-19/2017 від 19.12.2017 року в частині відмови їй у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не ґрунтуються на законі. Так, висновок суду про те, що позивачем не дотримано земельного законодавства, а саме пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, спростовується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 826/3520/15, у яких викладена правова позиція щодо непоширення заборони відчуження на земельні ділянки, набуті не у порядку виділення їх в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), а на підставі договорів купівлі - продажу.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом апеляційної інстанції в режимі відеоконференції за клопотанням ОСОБА_2

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановив суд, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.12.2006 року зареєстрованого в реєстрі за №4194, ОСОБА_2 набула права власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,1200 га в межах згідно планом, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Заволока Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37291670 від 27.09.2017 року за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим номером: НОМЕР_1, площа - 0,1200 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою с. Заволока, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Рішенням XVI сесії VII Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 29.08.2017 року №65-16/2017 "Про затвердження детального плану території" громадянам, в тому числі ОСОБА_2, затверджено детальний план території розміщення житлової забудови на вісім земельних ділянок орієнтовною площею 0,1200 га по АДРЕСА_1 та внесення змін в генеральний план населеного пункту с. Заволока. Зобов'язано громадян при зміні цільового призначення земельної ділянки, при здійсненні будівництва суворо дотримуватись детального плану території, із врахуванням меж червоних ліній, смуг відведення дороги та суворо дотримуватись земельного законодавства, в тому числі земельного мораторію .

На замовлення позивача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 розроблено проект щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарство на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться: АДРЕСА_1.

Висновком сектору містобудування та архітектури житлово-комунального господарства Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області від 25.10.2017 року №207 погоджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), гр. ОСОБА_2, що розташована по АДРЕСА_1, площею - 0,1200 га. Вказано на можливість зміни цільового призначення земельної ділянки на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_2

Висновком експерта державної експертизи про розгляд землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 15.11.2017 року №9583/82-17 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), гр. ОСОБА_2, що розташована по АДРЕСА_1.

01.12.2017 року позивач звернувся до сесії Михальчанської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1.

Рішенням ХІХ сесії VII скликання Михальчанської сільської ради №108-19/2017 від 19.12.2017 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки" вирішено відмовити громадянці ОСОБА_2у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що громадянкою не враховано та не виконано пункти 4 та 5 рішення XVI сесії сільської ради VII скликання від 29.08.2017 року №65-16/52017, а саме не враховано детальний план території (червону лінію) та не дотримано земельного законодавства (пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України).

Цим рішенням рекомендовано громадянці ОСОБА_2 звернутися повторно до сесії сільської ради після виконання пункту 4 рішення XVI сесії сільської ради VII скликання від 29.08.2017 року №65-16/2017 та після набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення .

Вважаючи вказане рішення незаконним та таким, що порушує її право на користування земельною ділянкою, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність рішення Михальчанської сільської ради, з огляду на приписи пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно з'ясував обставини справи, вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 18 ЗК України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель.

Землями сільськогосподарського призначення ЗК визнає землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (стаття 22 ЗК України).

Наведене свідчить, що визначення поняття землі сільськогосподарського призначення насамперед пов'язано з використанням їх для такої цілі, як виробництво сільськогосподарської продукції, що зумовлено їх природними властивостями.

Частина перша статті 23 ЗК України закріплює принцип пріоритетності використання земель, придатних для сільського господарства, згідно з яким такі землі повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Пріоритетність правового режиму цих земель передбачає необхідність їх цільового використання.

Стаття 22 ЗК України визначає види використання сільськогосподарських земель, які відповідають їх цільовому призначенню, та осіб, які мають право на отримання таких земель у власність та у користування.

Згідно з положеннями зазначеної норми окрему групу суб'єктів сільськогосподарського землевикористання становлять громадяни, яким землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва.

Правовий режим наведених видів землевикористання встановлюється ЗК України та спеціальними законами.

Так, згідно зі статтею 35 ЗК України земельні ділянки, надані для садівництва, можна використовувати для закладення багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення потрібних будівель, господарських споруд тощо. Займатись садівництвом громадяни можуть як індивідуально, так і колективно (створюючи садівничі товариства). Земельні ділянки вони мають право набути безоплатно у приватну власність або на умовах оренди із земель державної чи комунальної власності. Порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для ведення садівництва, спрямований передусім на задоволення потреб громадян у земельних ділянках для зазначених цілей, а також для створення умов для відпочинку їх та членів їх сімей і регламентується ЗК України та статутами садівничих товариств.

Натомість порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для товарного сільськогосподарського виробництва, спрямований на ведення такого виробництва на ринкових товарних засадах, коли продукти виробляються не для власного споживання виробника, а для продажу, тобто споживання іншими членами суспільства.

Суб'єктами такого виду землекористування можуть бути громадяни України, які отримали земельні ділянки у власність безоплатно в результаті приватизації земель колективних сільськогосподарських підприємств (селяни, колишні члени цих підприємств) [(стаття 25 ЗК України, Закон України від 5 червня 2003 року № 899-ІV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 899-IV)].

Громадяни також можуть використовувати землі сільськогосподарського призначення для організації та ведення особистого селянського господарства - господарської діяльності, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму. Правові та організаційні засади ведення особистого селянського господарства визначаються Законом України від 15 травня 2003 року № 742-ІV Про особисте селянське господарство .

Порядок використання земельних ділянок для городництва регламентується статтею 36 ЗК, згідно з якою вони можуть надаватися громадянам або їх об'єднанням лише на умовах оренди. При цьому, на таких землях не допускається спорудження капітальних будівель і споруд.

Громадяни також можуть орендувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби (стаття 34 ЗК).

Різний правовий режим земель сільськогосподарського призначення за видами використання підтверджується положеннями статті 121 ЗК України, якою встановлено норми безоплатної передачі у власність земельних ділянок громадянам. Розмір земельної ділянки для ведення садівництва, яку можна приватизувати безоплатно, становить не більше 0,12 га, у той час як розмір земельної ділянки для ведення фермерського господарства згідно з нормами безоплатної передачі земельних ділянок громадянам України визначається розміром земельної частки (паю), встановленим для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, становить не більше 2,0 га. Наведена норма передбачає можливість збільшення цього розміру у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її успадкування членами господарства. Вочевидь це зумовлено особливостями кожного виду використання земельної ділянки і спрямовано на дотримання основного з принципів земельного законодавства - раціонального використання земель.

Здійснення прав власника землі передбачає дотримання ним обов'язків, пов'язаних з володінням земельною ділянкою, першочерговим з яких згідно з пунктом а частини першої статті 90 ЗК України визначено обов'язок забезпечення її використання за цільовим призначенням.

Стаття 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-ІV Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою в установленому законодавством порядку.

У частині першій статті 81 ЗК України визначені способи набуття громадянами України права власності на земельні ділянки, якими є:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Водночас, у частині дев'ятій статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів (частина перша та друга статті 79-1 ЗК України).

Особливий порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав передбачений Законом № 899-IV, який полягає в тому, що земельні ділянки виділяються із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності.

З системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види. Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню (використанню).

Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, 11 листопада 1999 року рішенням Михальчанської сільської ради Сторожинецького району затверджено технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) із земель колективної власності СКГ "Михальчанський" та передано у приватну власність земельні частки (паї) громадянам згідно з додатком, серед яких - громадяни ОСОБА_4- 0,35 га та ОСОБА_7-0,48 га в с.Заволока, які виготовили державні акти на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 та від 31.12.1999 р. та серії НОМЕР_2 від 31.12.1999 р., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі рішення Михальчанської сільської ради Сторожинецького району від 27.12.2006 року №193-11/06 змінено функціональне використання земельної ділянки гр . ОСОБА_4 площею 0,35 га та земельної ділянки ОСОБА_7 площею 0,48 га в с.Заволока з "ведення товарного сільськогосподарського виробництва" на землі "для ведення особистого селянського господарства".

В подальшому земельні ділянки власниками були відчужені за договором купівлі-продажу від 31.12.2006 року ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що вказана земельна ділянка, яка мала цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва, а згодом змінила функціональне використання для ведення особистого селянського господарства та була відчужена, все одно залишається земельною часткою (паєм) виділеною в натурі (на місцевості) для особистого селянського господарства. При цьому, було змінено функціональне використання, а не цільове призначення земельної ділянки.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим гарантоване Конституцією право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Саме на виконання зазначених конституційних положень та створення необхідної законодавчої бази (прийняття законів про ринок земель та державний земельний кадастр) для запровадження повноцінного ринку земель, а також з метою збереження стратегічно важливого для аграрного сектору економіки держави виду сільськогосподарських земель законодавець згідно з підпунктом б пункту 15 Перехідних положень ЗК України запровадив мораторій на купівлю-продаж та інші способи відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності юридичних осіб та громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства та власникам земельних часток (паїв), крім обміну земельної ділянки на іншу відповідно до закону (стаття 14 Закону № 899-ІV), передачі їх у спадщину та вилучення земель для суспільних потреб.

Наведене обмеження не поширюється на право приватної власності на земельні ділянки іншого призначення (виду використання), які перебувають у власності громадян та юридичних осіб. І тому наведеною вище нормою ЗК України законодавець з метою забезпечення виконання введеного мораторію заборонив також зміну цільового призначення та виду використання зазначених вище сільськогосподарських земельних ділянок.

Отже, якщо земельна ділянка сформована як об'єкт нерухомого майна, внаслідок виділення в натурі земельного паю для ведення особистого селянського господарства, то для неї встановлений мораторій на зміну цільового призначення, а подальша зміна власника такої земельної ділянки не припиняє дію мораторію.

Відтак, незалежно від способу набуття позивачем права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства , яка сформована внаслідок виділення земельного паю, до закінчення дії чи скасування мораторію введеного пунктом 15 розділу X Перехідних положень ЗК України, він позбавлений права змінювати цільове призначення цієї земельної ділянки.

Аналіз наведених положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що на підставі підпункту б пункту 15 Перехідних положень ЗК України відповідач правомірно відмовив у погоджені зміни цільового призначення земельної ділянки позивачу, у власності якого перебуває сільськогосподарська земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства.

Зазначена правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 817/897/16.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 826/3520/15 оскільки вона протирічить правовій позиції Верховного Суду від 01 листопада у справі № 817/897/16, яка була прийнята пізніше.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності не дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправним, прийнятим відповідачем необґрунтовано, без дотриманням вимог законів України.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 лютого 2019 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В.