Постанова

від 14.02.2019 по справі 810/2206/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2206/18 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - Заліської І.В.,

представника відповідача - Одягайла О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року (повний текст рішення виготовлено 11.10.2018) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару від 03.11.2017 № UA125220/2017/010076/2.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час проведення митного контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що документи, які були подані до митного оформлення та які зазначені у частині 2 статті 35 Митного кодексу України містять розбіжності.

До Шостого апеляційного адміністративного суду 18.12.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

У судовому засіданні 14 лютого 2019 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 листопада 2016 р. між позивачем (покупець) та AIMON GROUP LIMITED, Китай (постачальник), було укладено зовнішньоекономічний контракт поставки товарів №1500.

Відповідно до п. 1.1 даного контракту, на умовах визначених цим Контрактом, постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця продукцію, в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити поставлений товар.

На підставі вказаного зовнішньоекономічного контракту у жовтні 2017 року позивачем було ввезено на територію України товар.

25 жовтня 2017 року з метою митного оформлення товару позивачем до відповідача було подано електронну митну декларацію № UA125220/2017/710397, до якої надано документи на підтвердження складових заявленої митної вартості.

Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Проте, відповідачем із врахуванням додатково поданих позивачем документів (лист від 03.11.2017) було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 03.11.2017 № UA125220/2017/010076/2.

Із вказаного рішення слідує, що результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 25.10.2017 UA125220/2017/710397 встановлено, що вони містять розбіжності та/або місять наявні ознаки підробки, зокрема:

- згідно розділу 5 Порядок поставки товару (п. 5.4.4.) зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 17.11.2016 № 1500 постачальник разом із товаром має передати покупцю визначений пакет документів, серед яких є Сертифікат про походження форми EUR-1 (який подається до митного оформлення тільки з товарами виробленими в країнах Європейського Союзу), а також в розділі 7 Маркування (п. 7,2.) завбачено, що товари мають відповідати стандартам та нормам Європейського Союзу для таких товарів. Англійська версія контракту відповідає українській. Також в розділі 11 Інші умови (п. 11.4.) відсутні зразки факсимільних підписів представників як покупця, так і продавця. В оригіналі, представленому представником ТОВ Сіпьпо Україна всі вищеперераховані розбіжності також наявні. Договір укладено з AIMON GROUP LIMITED, 6/F KAM SANG BUILDING,257 DES VOEUX ROAD,CENTRAL,SHEUNG WAN, HONG KONG, P.R. CHINA (Китай), тому вищевказані пункти в договорі не можуть бути присутні. Ще необхідно зазначити, що відбитки печаток продавця та покупця знаходяться на окремому листку, що дає можливість змінювати загалом весь текст контракту.

- згідно розділу 6 Порядок розрахунків (6.1.) договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016 в англомовній версії передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В російськомовній версії ж цей пункт просто видалено.

- прайс-лист, який був наданий додатково, складений AIMON GROUP LIMITED, а виробником товарів, є - Райс енд Шайн (Ім. енд Екс.) Ко Лтд, згідно графи 31 митної декларації - це не відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 МК України.

- при складанні експертного висновку від 26.10.2017 № Ц-902, згідно п. 6 використовувались документи, що мають розбіжності (контракт), а у п. 9 зазначено, що контрактну вартість товару підтверджено з урахуванням цінової пропозиції виробника. Проте, слід зазначити, що комерційна (цінова) пропозиція від 22/07/2017 року № Комерційна пропозиція № 22/07/2017, надана іноземним контрактотримачем AIMON GROUP LIMITED, який в свою чергу не є виробником товару.

На підставі цього, відповідач прийшов до висновку, що вищезазначені документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, тому відповідно до ч.2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч. З ст.53, ст.ст. 54, 57 ч.3 ст. 53, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений ч.3 ст. 53, п.2 ч.2 ст. 255 МК України, декларантом надано додаткові документи не у повному обсязі. При цьому надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки містять додаткові розбіжності, зокрема:

- не надана митна декларація країни відправлення;

- надані на вимогу митного органу прайс-лист та комерційна пропозиція не від виробника товарів, що суперечить. 2 ст. 53 МКУ;

- декларант відмовився надати - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- не надані виписки з бухгалтерської документації, що стосується раніше Імпортованих товарів.

Отже, на думку відповідача, подані декларантом основні та додаткові документи не містять належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості та містять розбіжності, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч.2 ст. 58 МК України.

В цей же день відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125220/2017/710397.

Вважаючи вказане рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару від 03.11.2017 № UA125220/2017/010076/2 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, є Митний кодекс України (далі - МК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як вбачається з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ч. 2 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Крім того, п. 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Колегія суддів наголошує, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

Твердження відповідача про те, що у Контракті, на підставі якого позивачем імпортувався товар, вказано сертифікат про походження форми EUR-1, що застосовується лише для товарів країн ЄС, а не Китаю, що стало однією з підстав для коригування заявленої митної вартості, є необґрунтованими, оскільки такі положення Контракту жодним чином не впливають на правильність визначення ТОВ Сільпо-Фуд митної вартості імпортованої продукції за ціною контракту, тим більше, з урахуванням того, що митному органу було надано сертифікат походження такого товару саме з Китаю.

При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що сертифікат про походження товару форми EUR-1 є документом, призначеним для застосування до тарифів преференцій, але у даному випадку преференції не застосовувалися, що також вказує на безпідставність зазначених доводів митного органу і на поверхневість дослідження поданих позивачем документів при здійсненні митних формальностей.

Висновки контролюючого органу про те, що у розділі 11 Контракту відсутні зразки факсимільних підписів, а також, що відбитки печаток знаходяться на іншому аркуші і що підпис покупця має різні форми на українській та англійській версіях Контракту також, на переконання колегії суддів, жодним чином не спростовують правильності визначення позивачем заявленої митної вартості за першим методом.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, ТОВ Сільпо-Фуд на вимогу митного органу подавався оригінал вказаного Контракту, тобто Київська митниця мала реальну можливість встановити автентичність поданих декларантом документів і звірити їх з оригіналом.

Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням позивача про те, що митний орган не наділений повноваженнями щодо проведення експертного дослідження підписів покупця на українській та англійській версіях контракту.

Посилання контролюючого органу на те, що при складанні експертного висновку від 17.07.2017 року № Ц-451 використовувалися документи, що мають розбіжності та не містять достовірних і об'єктивних даних, колегія суддів також вважає такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості, оскільки становлять лише суб'єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, зокрема недійсності даного експертного висновку.

Крім того, доводи Київської митниці про те, що поданий ТОВ Сільпо-Фуд прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником, є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, а тому такі обставини не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості.

Щодо доводів відповідача, що згідно розділу 6 Порядок розрахунків (6.1.) договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016 в англомовній версії передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна, проте в російськомовній версії цей пункт видалено, колегія суддів зазичає, що вказані доводи жодними доказами не підтверджено.

Окрім того, пунктом 12.3. цього агентського договору передбачено, що при тлумаченні договору, російськомовна версія має пріоритет перед англомовною, що виключає будь-які розбіжності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постання апелянта на розбіжності у договорі перевезення також не спростовують правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною контракту, оскільки витрати на перевезення підтверджені.

З приводу доводів апелянта, що залишається непідтвердженим числове значення ціни товару з урахуванням наявності страхової суми, що значно перевищує ціну, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення та у вказаному рішенні не були зазначені.

Так, відповідно до абз.2 ч.2 ст.77 КАС України суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16 , які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для суду при вирішенні даної справи.

Крім того, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в інвойсі.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування заявленої митної вартості товару від 03.11.2017 № UA125220/2017/010076/2 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині мотивування з підстав, встановлених судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 229, 294, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року -змінити в частині мотивування.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 18.02.2019.