Рішення

від 12.02.2019 по справі 620/4020/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 року м.Чернігів Справа № 620/4020/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника позивачів ОСОБА_1,

представника відповідача Бойко Т.М.,

представника третьої особи Красківського О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Замглайська селищна рада Ріпкинського району Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1 звернулись до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, в якому остаточно просять:

- визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, викладеної у листах від 10.08.2018 № О-7910\0-3518\0\94-18, № О-7904\0-3521\0\94-18, № О-7908\0-3517\0\94-18, № С-7899\0-3516\0\94-18, № С-7906\0-3519\0\94-18, № К-7901\0-3520\0\94-18 та від 15.08.2018 № С-8202\0-3640\0\94-18;

- зобов'язати повторно розглянути заяви про надання їм дозволу на розроблення документації з землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області;

- зобов'язати прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Позивачі обґрунтовують свої вимоги тим, що відповідач, за результатами розгляду заяв позивачів, безпідставно не надав дозвіл на розроблення документації з землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, а отже, з боку відповідача вбачається протиправна бездіяльність. За таких обставин просять задовольнити позовні вимоги у спосіб, визначений у прохальній частині позову.

Ухвалою суду від 27.12.2018 відкрито провадження у справі, залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Замглайську селищну раду Ріпкинського району Чернігівської області.

Представником відповідача, у визначений судом строк подано відзив, в якому зазначено, що Головне управління, здійснюючи перевірку відповідності місця розташування земельних ділянок вимогам законів встановило, що земельні ділянки з приводу безоплатної приватизації яких звернулися позивачі, не є землями сільськогосподарського призначення. Зазначене встановлено за наявним планово-картографічним матеріалом, який є в матеріалах технічної документації по інвентаризації земель території Замглаївської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, з якого вбачається, що бажані земельні ділянки знаходяться на земельних угіддях - чагарники. Враховуючи, що надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на землях, які не є землями сільськогосподарського призначення, є прямим порушенням приписів статей 22, 33 Земельного кодексу України, то відповідач вважає, що позивачам було правомірно відмовлено у наданні таких дозволів. Крім того, вважав, що прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є дискреційними повноваженнями відповідача, який має свободу у вирішенні питання щодо доцільності чи недоцільності видачі дозволів тим чи іншим особам. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги повністю з мотивів, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що земельні ділянки на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області стосовно яких позивачі просять надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Дослідивши матеріали справа, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.06.2018 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, 05.07.2018 ОСОБА_1, 11.07.2018 ОСОБА_7, та 17.07.2018 ОСОБА_8 і ОСОБА_9 звернулися з заявами до Головного управління Держгеокадастру Чернігівській області про надання їм дозволу на розроблення документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, копії яких містяться в матеріалах справи. До заяв додано додано копії паспортів та документів про присвоєння податкових номерів, а також графічні матеріали про бажане розташування земельної ділянки. земельної ділянки, копії паспортів та ідентифікаційних кодів заявників.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надало усім позивачам відповіді, викладені в листах від 10.08.2018 № О-7910\0-3518\0\94-18, № О-7904\0-3521\0\94-18, № О-7908\0-3517\0\94-18, № С-7899\0-3516\0\94-18, № С-7906\0-3519\0\94-18, № К-7901\0-3520\0\94-18 та від 15.08.2018 № С-8202\0-3640\0\94-18, за змістом яких заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою не можуть бути задоволені з тих підстав, що земельна ділянка на території Замглайської селищної ради Корюківського району Чернігівської області не відносяться до земель сільськогосподарського призначення (а.с.47, 49, 51, 53, 55, 57, 59) .

У свою чергу за інформацією, наданою Відділом у Ріпкинському районі Чернігівської області Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 16.07.2018 за №№ 2883/418-18-0.211, 2874/418-18-0.211, 2882/418-18-0.211, 2886/418-18-0.211, 2884/418-18-0.211, 2881/418-18-0.211 та від 20.07.2018 за №№ 2956/418-18 планово-картографічний матеріал по Замглайській селищній раді відсутній (а.с.154, 155, 156, 157, 158, 159, 160).

Позивачі вважають, що підстави відмови у прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не відповідають вимогам статті 122 Земельного кодексу України, яка встановлює виключний перелік підстав відмови.

Отже, основним питанням, яке постало перед судом є перевірка та надання оцінки підставам відмови у наданні позивачам дозволу на розробку проектів землеустрою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування і земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого і самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту Землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, Генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки (сільськогосподарського призначення державної власності, крім-випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року, у справі № 545/808/17.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Як вже встановив суд, позивачами до заяв від 22.06.2018, 11.07.2018, 17.07.2018, 05.07.2018 були надані відповідачу всі необхідні документи для розгляду даного питання, що також визнається відповідачем.

Разом з тим, підстави відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є необґрунтованими, з огляду на таке.

Статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (стаття 20 ЗК України).

Отже, із аналізу наведеної норми слідує, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії проводиться виключно відповідним рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування.

Частиною другою статті 22 ЗК України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

У свою чергу правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначено Законом України Про землеустрій № 858-IV від 22.05.2003.

Відповідно до статті 35 Закону України Про землеустрій , інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 57 Закону України Про землеустрій , технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про інвентаризацію земель (у разі якщо інвентаризація земель проводиться щодо земель державної чи комунальної власності).

Порядок проведення інвентаризації земель затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 513 (далі - Порядок № 513).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 513, підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Інвентаризація земель проводиться, виходячи з принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.

Пунктом 7 Порядку № 513 визначено, що вихідними даними для проведення інвентаризації земель є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану.

Отже, з системного аналізу наведених норм, слід зробити висновок, що інвентаризація земель проводиться за певною процедурою, де вихідними даними для її проведення є матеріали, визначені пунктом 7 Порядку № 513.

Згідно положень статті 72 та частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Разом з тим, посилання відповідача на планово-картографічний матеріал по Замглайській селищній раді Ріпкинського району Чернігівської області, складений станом на 01.01.1990 (а.с. 134), зокрема, що земельні ділянки, з приводу безоплатної приватизації яких звернулися позивачі, знаходяться на земельних угіддях - чагарники, суд відхиляє, з огляду на те, що вказаний документ не свідчить про вказані відповідачем обставини, а отже, не є належним доказом в розумінні вищевказаних нормативно-правових актів.

Крім того, за інформацією, наданою Відділом у Ріпкинському районі Чернігівської області Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 16.07.2018 за №№ 2883/418-18-0.211, 2874/418-18-0.211, 2882/418-18-0.211, 2886/418-18-0.211, 2884/418-18-0.211, 2881/418-18-0.211 та від 20.07.2018 за №№ 2956/418-18, планово-картографічний матеріал по Замглайській селищній раді відсутній, що спростовує позицію відповідача (а.с. 154-160).

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність бездіяльності при розгляді заяв позивачів, з огляду на те, що у листах Головного Управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.08.2018 № О-7910\0-3518\0\94-18, № О-7904\0-3521\0\94-18, № О-7908\0-3517\0\94-18, № С-7899\0-3516\0\94-18, № С-7906\0-3519\0\94-18, № К-7901\0-3520\0\94-18 та від 15.08.2018 № С-8202\0-3640\0\94-18 вказано щодо розгляду питання стосовно земельних ділянок на території Корюківського району Чернігівської області, проте за змістом заяв позивачів, останні просили надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на території Ріпкинського району Чернігівської області, а це означає, що відповідачем заяви позивачів по суті не розглянуто.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені підстави відмови не відповідають тим, які визначені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України. Цей перелік є вичерпним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, викладеної у листах від 10.08.2018 № О-7910\0-3518\0\94-18, № О-7904\0-3521\0\94-18, № О-7908\0-3517\0\94-18, № С-7899\0-3516\0\94-18, № С-7906\0-3519\0\94-18, № К-7901\0-3520\0\94-18 та від 15.08.2018 № С-8202\0-3640\0\94-18.

Оцінюючи інші доводи відповідача про втручання суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру шляхом зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з такого.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Отже, суд вважає, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними. Тому ці доводи відповідача є необґрунтованими.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 814/702/17.

При цьому суд зазначає, що частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав).

Пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У свою чергу абзацом першим частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що кожному гарантується право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

При цьому адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірної бездіяльності. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити дії, і це прямо вбачається з абзацу першого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання вчинити дії, спрямовані на відновлення порушеного права. Це цілком узгоджується з наведеними вище положеннями Кодексу адміністративного судочинства.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача вчинити дії може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У спірних правовідносинах відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства та, відповідно, не вирішено питання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

У свою чергу суд бере до уваги інформацію із пояснювальної записки, наявної в матеріалах справи (а.с. 128), в якій зазначено, що загальна площа території селищної Замглайської селищної ради складає 5322,0 га, в тому числі сільськогосподарських угідь 483,2 га, із них: сіножаті 160 га, пасовищ 322,2 га, багаторічних насаджень 1,0 га, інших 4838,9 га, що презюмує факт наявності на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області земель сільськогосподарського призначення.

Тому, з урахуванням наведеного, і з метою захисту порушеного права позивачів ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання повторно розглянути заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про надання їм дозволу на розроблення документації з землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області та зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на розроблення документації з землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь позивачів підлягає стягненню сплачений ними при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 704,80 грн. кожному.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, викладеної у листах від 10.08.2018 № О-7910\0-3518\0\94-18, № О-7904\0-3521\0\94-18, № О-7908\0-3517\0\94-18, № С-7899\0-3516\0\94-18, № С-7906\0-3519\0\94-18, № К-7901\0-3520\0\94-18 та від 15.08.2018 № С-8202\0-3640\0\94-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про надання їм дозволу на розроблення документації з землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на розроблення документації з землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0 га, на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_8 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_9 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено 18 лютого 2019 року.

Позивач: ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Позивач: ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).

Позивач: ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3).

Позивач: ОСОБА_7 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4).

Позивач: ОСОБА_8 (АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7).

Позивач: ОСОБА_9 (АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5).

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області (проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881).

Третя особа: Замглайська селищна рада Ріпкинського району Чернігівської області (провулок Заводський, 1,м смт. Замглай, Ріпкінський район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 02165739).

Суддя І.І. Соломко