ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2019 р.Справа № 2040/5590/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Ральченка І.М.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 року, суддя Панченко О.В., повний текст складено 07.09.18 року по справі № 2040/5590/18
до Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби України
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Харківводоканал" в особі відокремленого підрозділу "Комплекс водопідготовки "Донець" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 р. №0005421316 про донарахування сум податку з доходів фізичних осіб, застосування штрафних санкцій та пені на загальну суму 6934268,90 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 р. позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 р. №0005421316 про донарахування сум податку з доходів фізичних осіб, застосування штрафних санкцій та пені на загальну суму 6934268 грн. 90 коп.
Головне управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи та порушено норми процесуального права.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. В обґрунтування посилається на правомірність рішення суду першої інстанції, оскільки позивачем самостійно відображено в податкових зобов'язаннях у звіті 1-ДФ за ІІ, ІІІ квартали 2017 року суму зобов'язання в розмірі 2095915,22 грн., що унеможливлює повторне донарахування цих сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання контролюючий орган мав не повторно донараховувати податок, як це відбулось в даному випадку, а здійснювати заходи щодо його примусового стягнення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку Комплексу водопідготовки "Донець" відокремленого підрозділу КП "Харківводоканал" з питання дотримання податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 30.09.2017р., за результатами якої складено акт перевірки від 03.03.2018р. № 826/20-40-14-20-008/37878391 (т. 1 а.с. 18-35).
Згідно висновків акту перевірки зазначено про порушення позивачем:
- п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 "а" ст. 176 ПК України, внаслідок чого податок на доходи фізичних осіб, утриманий з заробітної плати в сумі 4 431 440,90 грн. за травень 2016 року - травень 2017 року, підприємством під час виплати оподатковуваного доходу, до бюджету перераховано несвоєчасно; податок на доходи фізичних осіб, утриманий з заробітної плати в сумі 2 095 915,22 грн. за травень - вересень 2017 року, підприємством під час виплати оподатковуваного доходу, до бюджету не перераховано.
27.03.2018 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від № 0005421316, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 6 934268,90 грн. (за основним зобов'язанням - 2 095915,22 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 756744,10 грн.; пеня - 81 609,58 грн (т. 1 а.с. 46).
Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, оскаржив його в судовому порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не враховано факт подачі позивачем звітів І-ДФ за ІІ, ІІІ квартали 2017 року з самостійним декларуванням сум податку, який в подальшому фактично був повторно донарахований позивачу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України) особи, які відповідно до цього кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідно до пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
У відповідності до пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Згідно абз. 1 п.57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідальність за порушення правил та строків сплати (перерахування) податків встановлена ст. 126 ПК України, в той час як ст. 127 ПК України визначає відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків з джерела виплати.
Згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 127.1 ст. 127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.
Положення ст. 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України.
Колегія суддів зазначає, що положення ст. 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Разом з тим, підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50% та 75% суми податку) застосовуються не за сам факт виявлення будь-якого податкового порушення, а за повторне вчинення діянь. Застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 року по справі № 820/3562/17, від 27.12.2018 року по справі № 817/195/15.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено апеляційним судом, позивачем самостійно задекларовано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 2095915,22 грн. та сплачено разом з виплатою доходу працівникам, що підтверджується звітами І-ДФ за ІІ, ІІІ квартали 2017 року та платіжними дорученнями.
Згідно пп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, своєчасно несплачене позивачем грошове зобов'язання у сумі 2095915,22 грн. набуває статусу податкового боргу та стягнення відбувається у визначеному Податковим кодексом порядку із застосуванням відповідної процедури.
При прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не взято до уваги вищезазначене, у зв'язку з чим помилково повторно донараховано податок.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач застосував до позивача штрафну (фінансову) санкцію, передбачену п. 127.1 ст. 127 ПК України, у розмірі 4 756744,10 грн.
В акті перевірки податковим органом зазначено, що позивач у травні 2016 - травні 2017 року несвоєчасно перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 4 431 440,90 грн.
З розрахунку штрафних санкцій та пені з податку на доходи фізичних осіб по КВ Донець вбачається, що ГУ ДФС в Харківській області зазначено строк перерахування такого податку 05.08.2016 р., 22.08.2016 р., 26.09.2016 р., 30.09.2016 р., 28.11.2016 р., 22.12.2016 р., 05.01.2017 р., 20.01.2017, 06.02.2017, 21.02.2017, 07.03.2017, 06.04.2017, 20.04.2017, 05.05.2017, 09.06.2017 р., а фактична сплата податку відбулася 09.08.2016 р., 30.08.2016 р., 31.08.2016 р., 13.09.2016 р., 14.09.2016 р., 15.09.2016 р., 16.09.2016 р., 22.09.2016 р., 29.09.2016 р., 04.10.2016 р., 05.12.2016 р., 23.12.2016 р., 06.01.2017 р., 10.01.2017 р., 26.01.2017 р., 31.01.2017 р., 03.02.2017 р., 06.02.2017 р., 09.02.2017 р., 10.02.2017 р., 14.02.2017 р., 17.02.2017 р., 20.02.2017 р., 23.02.2017 р., 24.02.2017 р., 13.03.2017 р., 14.03.2017 р., 15.03.2017 р., 16.03.2017 р., 17.03.2017 р., 18.04.2017 р.,19.04.2017 р., 20.04.2017 р., 21.04.2017 р., 25.04.2017 р., 26.04.2017 р., 05.05.2017 р., 23.05.2017 р., 24.05.2017 р., 30.05.2017 р., 31.05.2017 р., 20.06.2017 р., 06.07.2017 р., 17.07.2017 р., 28.07.2017 р., 01.08.2017 р., 03.08.2017 р., 08.08.2017 р., 11.08.2017 р., 14.08.2017 р., 21.08.2017 р., 29.08.2017 р., 31.08.2017 р., 05.09.2017 р., 08.09.2017 р., 18.09.2017 р., 20.09.2017 р.
Колегія суддів зазначає, що з платіжних доручень вбачається, що перерахування вказаного податку відбувалося разом з виплатою доходу працівникам позивача.
Також згідно розрахунку податкового органу податок на доходи фізичних осіб за лікарняними повинен бути сплачений 22.08.2016 р., 20.01.2017 р., 06.02.2017 р., 21.02.2017 р., 07.03.2017 р., 06.04.2017 р., 20.04.2017 р., 05.05.2017 р., 09.06.2017 р., а фактична його сплата відбулася 26.08.2016 р., 21.09.2016 р., 25.01.2017 р., 15.02.2017 р., 28.02.2017 р.,10.03.2017 р., 13.04.2017 р., 28.04.2017 р., 17.05.2017 р., 19.06.2017 р., 29.06.2017 р., 27.07.2017 р., 15.08.2017 р., 28.08.2017 р.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що виплата доходу відбувалася в момент сплати податку з доходів фізичних осіб.
При цьому, колегія суддів зазначає, що штрафна санкція, передбачена п. 127.1ст.127 ПК України, застосовується до платника податку (податкового агента) у випадку, коли сума податку на доходи фізичних осіб не перераховується взагалі або перераховується лише частково; у п. 127.1 ст.127 ПК України відсутнє посилання на застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб, натомість йдеться по несплату податку на доходи фізичних осіб, як факт несплати податку у обсягах, встановлених податковим законодавством України.
Водночас колегія суддів зазначає, що на час перевірки узгоджені суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб вже були сплачені позивачем, що виключає можливість застосування ст. 127 ПК України.
Таким чином, контролюючий орган не мав фактичних та правових підстав для притягнення позивача до відповідальності та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 127 ПК України за несвоєчасну сплату податку.
Щодо нарахування відповідачем комунальному підприємству "Харківводоканал" в особі відокремленого підрозділу "Комплекс водопідготовки "Донець" пені у сумі 81609,58 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп.129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України (в редакції від 01.01.2017 року) при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Згідно з абз. 2 пп.129.4 ст. 129 ПК України (в редакції від 01.01.2017 року) на суми грошового зобов'язання, визначеного пп. 129.1.3 п.129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Однак, при розрахунку пені податковим органом не враховано зміни ст. 129 ПК України і застосовано дану статтю в редакції до 01.01.2017 року, а саме нарахування пені здійснено з дня настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного платником податків у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Комунальне підприємство "Харківводоканал" в особі відокремленого підрозділу "Комплекс водопідготовки "Донець" самостійно нарахувало і задекларувало грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за вищевказаний період, то у відповідача були відсутні правові підстави приймати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 р. №0005421316 про донарахування сум податку з доходів фізичних осіб, застосування штрафних санкцій та пені на загальну суму 6934268,90 грн.
Доводи апелянта не спростовують правильність висновків судів першої інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 року по справі № 2040/5590/18 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов Повний текст постанови складено 18.02.2019 року
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.02.2019 |
Оприлюднено | 19.02.2019 |
Номер документу | 79876280 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Ральченко І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні