Рішення

від 29.01.2019 по справі 202/7920/16-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/7920/16-ц

Провадження № 2/202/58/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 січня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Некрасової А.О.,

представника позивача - Сеннова О.А.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Мелком , про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який був неодноразово уточнений, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 заборгованість на свою користь за кредитним договором № 459 від 25.04.2006 року у розмірі 144 460,57 грн.; стягнути солідарно з відповідачів на свою користь судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору № 459від 25.04.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Мелком отримало кредит 200 000 грн. зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 22,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.04.2009 року. Проте, в порушення умов договору ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком свої зобов'язання належним чином не виконало, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком , що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_3 договору поруки № 459-5 від 26.04.2006 року, з відповідачем ОСОБА_4 договору поруки № 459-6 від 26.04.2006 року, з відповідачем ОСОБА_2 договору поруки № 459-7 від 26.04.2006 року, у зв'язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред'явленим до стягнення боргом.

Справа перебувала у провадженні судді Марченко Н.Ю. призначеної на посаду судді строк на п'ять років, відповідно до Указу Президента України від 18 жовтня 2013 року №571/2013 Про призначення судді та у якої, станом на 13 березня 2017 року закінчилися повноваження судді.

З 13 березня 2017 року справа перебувала у провадженні судді Волошина Є.В., призначеного на посаду судді строк на п'ять років, відповідно до Указу Президента України від 18 жовтня 2013 року №571/2013 Про призначення судді та у якого, станом на 19 жовтня 2018 року закінчилися повноваження судді.

08.12.2017 року позовні вимоги позивачем були уточнені та визначені сторони по справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 року справа розподілена судді Слюсар Л.П.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П. від 26 жовтня 2018 року вказану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивачав судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, через канцелярію суду надали заяви, відповідно до яких позовні вимоги не визнали, просили розглянути справу без їх участі.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.04.2006 року між ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком та Закритим акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , його правонаступником, у свою чергу, є Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ) був укладений кредитний договір № 459, відповідно до умов якого ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком отримало кредит у розмірі 200 000 грн. зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 22,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.04.2009 року.

Вимоги до ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_3 договору поруки № 459-5 від 26.04.2006 року. Відповідно до договору поруки № 459-5 від 26.04.2006 року ОСОБА_3 зобов'язалась солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором №459 від 26.04.2006 року. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років.

Також, вимоги до ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_4 договору поруки № 459-6 від 26.04.2006 року. Відповідно до договору поруки № 459-6 від 26.04.2006 року ОСОБА_4 зобов'язалась солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором № 459 від 26.04.2006 року. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років.

Окрім цього, вимоги до ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_2 договору поруки № 459-7 від 26.04.2006 року. Відповідно до договору поруки № 459-7 від 26.04.2006 року ОСОБА_2 зобов'язався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором № 459 від 26.04.2006 року. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років.

14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк .

Як вказав у позовній заяві позивач, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору № 459від 26.04.2006 року заборгованість станом на 05.10.2016 року за мінусом суми у розмірі 70 077,59 грн., яка була стягнута рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 року з позичальника ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком та відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, склала 144 560,57 грн., в тому числі: 126 964,37 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 17 568,34 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, обов'язком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Згідно з частиною першою статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Судом встановлено, що в договорах поруки від 26.04.2006, укладених між сторонами, не встановлено строку, після якого порука припиняється.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про те, що умова пункту 10 договору поруки про дію поруки до повного припинення всіх зобов'язань боржника, не може розглядатися як установлений строк дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України.

Тому в даному випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про припинення поруки за спливом встановленого законом часу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Разом із цим, встановлені частиною четвертою статті 559 ЦК України строки, після закінчення яких порука припиняється, не відносяться до позовної давності.

Врегульовуючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної правової норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53 цс 14 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-623 цс 17.

В ході судового розгляду встановлено, що банк 02 лютого 2010 року звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська до відповідачів ТОВ Українське фінансове агентство Верус , ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком , поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 із позовом про стягнення наявної заборгованості у повному обсязі зі сплатою процентів за користування кредитом з урахуванням усіх штрафних санкцій за кредитним договором № 459 від 24.06.2009 року, укладеним між банком та ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком .

Відповідно додоговору № 459 від 25.04.2006 року, термін його дії встановлений до 24.06.2009 року, тобто ПАТ КБ ПриватБанк пред'явило свою вимогу після закінчення терміну дії кредитного договору.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2013 року стягнуто заборгованість за кредитною угодою №459 від 25 квітня 2006 року, станом на 18 січня 2010 року на користь ПАТ КБ ПриватБанк у розмірі 70077 грн. 59 коп., з яких: 42474 грн. 28 коп. - заборгованість за кредитом, 17768 грн. 30 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 9835 грн. 01 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором солідарно з ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком та ОСОБА_4; ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком та ОСОБА_2; ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком та ОСОБА_3.

Отже позивач скористався своїм правом та звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором №459 від 25 квітня 2006 року до боржника ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мелком та поручителів в лютому 2010 року та з позовною заявою до Індустріального районного суду звернувся в грудні 2016 року через 7 років після закінчення строку кредитного договору ( кінцевий термін повернення 26.04.2009 року).

Отже правовідносини поруки є таким, що припинилися, так Верховний Суд України у постанові від 07 жовтня 2015 року при розгляді справи №6- 263цс15, висловив наступну правову позицію: Аналіз частини четвертої статті 559 ЦК України дає підстави для висновку, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у цій нормі) не є строком захисту порушеного права (строком позовної давності), а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Якщо договір поруки припинився (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), то інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що всі права та обов'язки сторін за цим договором слід вважати припиненими .

Позивач пред'явив вимоги після припинення поруки за укладеними договорами поруки, а саме коли у позивача немає суб'єктивного права на це. Тому, позовні вимоги позивача, пред'явлені ним до відповідачів, як до поручителів, за припиненою порукою не можуть бути задоволені судом.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, слід відмовити АТ КБ ПриватБанк в задоволенні позовних вимог до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2

Керуючись: ст. ст. 256, 257, 264, 525, 530, 553, 554, 610, 625, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ:14360570) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1), ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_2), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_3), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Мелком (49083, м. Дніпро, вул. Новоселівська, буд. 42, код ЄДРПОУ: 32387952), про стягнення заборгованості- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 08.02.2019 року.

Суддя Л.П. Слюсар