Рішення

від 06.02.2019 по справі 409/1506/18

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №409/1506/18

Пров.№2/409/124/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Третяка О.Г.,

за участю секретаря cудових засідань ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

позивача ОСОБА_4,

представника позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Білокуракине Луганської області позовну заяву ОСОБА_4 до Білокуракинської селищної ради,третя особа - Білокуракинська районна рада,про визнання права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 вказав наступне. 8 жовтня 2017 року помер батько позивача- Кумеда ОСОБА_6,який з 19.03.1993 року був головою селянського (фермерського) господарства Венера ,яке знаходиться по вул.. Підгірна,б.149 смт.Білокуракине Луганської області. За життя ОСОБА_7 на підставі рішення XV сесії Білокуракинської районної ради Луганської області XXI скликання від 15.10.1993 року було надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 58 га.,яка розташована в межах земель Білокуракинської селищної ради ,що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ЛГ №2030000006 . На даний час позивач є головою СФГ Венера ,однак у зв'язку зі смертю батька вимушений звернутися з даним позовом ,так як змінилося діюче законодавство з проханням визнати за ним право на постійне користування земельної ділянки як члену СФГ.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити,так як він з 2013 року є головою СФГ Венера , а земельна ділянка виділялася його батькові як голові СФГ Венера для ведення селянського (фермерського) господарства.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача та пояснив,що померлий ОСОБА_7 отримав Державний акт на право постійного користування землею в 1993 році як голова СФГ,однак за життя він не скористався правом приватизації вказаної земельної ділянки,а після зміни законодавства його син - позивач ОСОБА_4 втратив таке право,що змусило звернутися до суду з позовом.

Представник відповідача - Білокуракинської селищної ради в судове засідання не з'явився. Надав суду письмове заперечення проти позову,в якому просив розглянути позов без його участі. Через те,що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту,а тому селищна рада не має законних підстав приймати рішення відносно неї (а.с.32).В заяві від 11.10.2018 року представник визнав позов повністю та просив його задовольнити (а.с.53).

Представник третьої особи - Білокуракинської районної ради в судове засідання не з'явився. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.72).

Вислухавши пояснення позивача,представника позивача,дослідивши матеріали справи,судом встановлено наступне.

8 жовтня 2017 року помер батько позивача - ОСОБА_7(а.с.8,16) ,який з 19.03.1993 року був головою селянського (фермерського) господарства Венера (а.с. 9,10),яке знаходиться по вул.. Підгірна,б.149 смт. Білокуракине Луганської області. За життя ОСОБА_7 на підставі рішення XV сесії Білокуракинської районної ради Луганської області XXI скликання від 15.10.1993 року було надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 58 га. ( 49,4 га. - рілля, 8,6 га.- кормові угіддя) ,яка розташована в межах земель Білокуракинської селищної ради ,що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ЛГ №2030000006 (а.с.14) . На даний час позивач є головою СФГ Венера (а.с.12,13). Позивач не є спадкоємцем майна,що залишилося після смерті ОСОБА_7 (а.с.76).

Згідно із ч.1 ст. 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із ч.1 ст. 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Саме такий висновок зробив Верховний Суд України при розгляді справи №6-2329цс16 від 05 жовтня 2016 року.

Згідно ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Разом з тим, позивач, як член СФГ не позбавлений можливості звернутися до власника земельної ділянки (орган місцевого самоврядування) для оформлення своїх прав на користування нею.

Враховуючи вищевикладені обставини, та те, що право постійного користування земельною ділянкою, яке належало фізичній особі - ОСОБА_7 припиняється з його смертю, а тому таке право не входить до складу спадщини та не може передаватися іншому члену СФГ.

За таких підстав в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити повністю,як заявленим безпідставно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10, 77-81,258,259,261,263-265 ЦПК України, ст. 407 ЦК України, ст.ст. 92, 102-1 ЗК України, ст.ст. 19,20,23 ЗУ Про фермерське господарство , рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп , суд , -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Білокуракинської селищної ради,третя особа - Білокуракинська районна рада,про визнання права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач - Білокуракинська селищна рада, код ЄДРПОУ 25365820, місцезнаходження за адресою: пл. Шевченка 6, смт. Білокуракине Луганської області.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області ОСОБА_8