Постанова

від 14.02.2019 по справі 905/3510/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" лютого 2019 р.                                                                 Справа № 905/3510/16   Колегія суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Барбашова С.В. , суддя  Пелипенко Н.М. за участю секретаря судового засідання Казакової О.В. позивача – не з'явився,   відповідача – не з'явився, розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача (вх. №652) на рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2018 (повний текст складено 17.08.2018, суддя Левшина Г.В.) у справі №905/3510/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансексім”, м.Кривий Ріг до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м.Маріуполь про стягнення 8278705,40 грн., ВСТАНОВИЛА: Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості  в сумі 8278705,40 грн., з яких: основний борг в сумі 6262356,41 грн., 3% річних в сумі 238164,80 грн., інфляційні втрати в сумі 926821,07 грн. та пеня в розмірі 851363,12 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за типовим договором №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого обладнання. Рішенням господарського суду Донецької області від 16.08.2018 у справі №905/3510/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансексім” основний борг у сумі    6262356,41 грн., 3% річних в сумі 235702,74 грн., інфляційні втрати в сумі 696522,76 грн., пеню в сумі 751546,20 грн., всього заборгованість в сумі 7946128,11 грн. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. В наведеному рішення суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України та умов договору №088ПТ/221 від 21.07.2014, не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу отриманого за видатковими накладними обладнання на суму  6262356,41 грн. (з урахуванням курсової різниці національної валюти до долару США). Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних, місцевий господарський суд визнав його невірним, з наступних підстав: - позивачем невірно визначено строк настання платежу за поставлений товар (прострочення платежу) за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015р., №090301 від 03.09.2015р., №090302 від 03.09.2015р., №090303 від 03.09.2015р., №090304 від 03.09.2015р., №092901 від 29.09.2015р., №112601 від 26.11.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №120302 від 03.12.2015р., №123001 від 30.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р., №20402 від 04.02.2016р.; -розрахунок трьох процентів річних за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015р. в сумі 24564,22 грн. з урахуванням вірного строку настання платежу, в межах періоду нарахування є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, а тому підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем на підставі ч.2 ст.237 ГПК України; -розрахунок трьох процентів річних за корегуючим рахунком №090302 від 29.04.2016р. на суму 36301,49 грн. (сума визначена позивачем у розрахунку) за період з 11.06.2016р. по 17.11.2016р. є невірним, у зв'язку з арифметичними помилками, а сума що підлягає стягненню за вказаним рахунком з урахуванням суми нарахування та періоду визначеним позивачем за розрахунком суду становить 476,09 грн.; За результатами проведеного судом першої інстанції  перерахунку трьох процентів річних за кожною видатковою накладною та корегуючим рахунком окремо, місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 235702,74 грн. Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, місцевий господарський суд вказав наступне: -враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору та специфікацій до нього відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача обладнання за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015р. у листопаді 2015р., за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015р. у грудні 2015р., за видатковими накладними №112601 від 26.11.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р. у січні 2016р., за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015р. у листопаді 2015р., за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015р. у грудні 2015р., за видатковими накладними №112601 від 26.11.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р. у січні 2016р., за видатковою накладною №20402 від 04.02.2016р. у квітні 2016р. нарахування інфляції на вказані місяці є невірним; -відповідачем 29.04.2016р. було повністю погашена заборгованість за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015р., №090302 від 03.09.2015р., №090304 від 03.09.2015р., №092901 від 29.09.2015р., №111701 від 17.11.2015р., №112602 від 26.11.2015р., №120303 від 03.12.2015р., а тому нарахування інфляції за квітень за вказаними накладними також є неправомірним; -у зв'язку з повною оплатою 29.04.2016р. видаткової накладної №20402 від 04.02.2016р. нарахування інфляційних втрат за період з 01.04.2016 по 28.04.2016р. також є невірним.    Здійснивши  перерахунок  інфляції за кожною видатковою накладною окремо, суд першої інстанції  в оскаржуваному рішенні дійшов  висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 696522,76 грн., а решта вимог про стягнення інфляції є неправомірною. Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені господарський суд Донецької області встановив наступне:       -позивачем невірно визначено строк настання платежу за поставлений товар (прострочення платежу) за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015р., №090301 від 03.09.2015р., №090302 від 03.09.2015р., №090303 від 03.09.2015р., №090304 від 03.09.2015р., №092901 від 29.09.2015р.., №112601 від 26.11.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №120302 від 03.12.2015р., №123001 від 30.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р., №20402 від 04.02.2016р.; -позивачем також не вірно визначено строк нарахування пені за корегуючими рахунками №081101 від 29.04.2016р., №090302 від 29.04.2016р., №090304 від 29.04.2016р., №092901 від 29.04.2016р., №111701 від 29.04.2016р., №20402 від 29.04.2016р., №112602 від 29.04.2016р., №120303 від 29.04.2016р.; -позивачем порушено 6 місячний строк нарахування пені передбачений п.6 ст.232 Господарського кодексу України за корегуючими рахунками №081101 від 29.04.2016р., №090302 від 29.04.2016р., №090304 від 29.04.2016р., №092901 від 29.04.2016р. в межах заявленого періоду; -розрахунок пені за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015р., №090301 від 03.09.2015р., №090302 від 03.09.2015р., №090303 від 03.09.2015р., №090304 від 03.09.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №120302 від 03.12.2015р., №123001 від 30.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р., №11201 від 12.01.2016р., №11202 від 12.01.2016р. та за корегуючими рахунками №111701 від 29.04.2016р., №20402 від 29.04.2016р.,№112602 від 29.04.2016р., №120303 від 29.04.2016р. в межах періоду визначених позивачем також є частково неправомірним, враховуючи неврахування останнім вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України. Як наслідок, здійснивши перерахунок пені, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 751546,20 грн., а в решті  вимог щодо стягнення пені в сумі 99816,92 грн. – відмовив в задоволенні позову. Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити  в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що позивач, в порушення п.6.3 договору, не передав відповідачу до початку приймання обладнання документи, які підтверджують поставку і якість товару, а тому  визначений п.5.2 договору строк оплати товару не настав. Відповідач також зазначає, що позивач не виконав умови пунктів 5 специфікацій №2 та №3 до договору щодо надання відповідачу коригувального рахунку, коригувальної накладної та рахунку-коригування до податкової накладної, а тому задоволення позовних вимог  в частині стягнення курсової різниці – є неправомірним. Крім того, як вказує відповідач, позивачем безпідставно заявлено до стягнення суму, яка фактично включає в себе транспортні витрати, обов'язок зі сплати яких  у відповідача відсутній, а тому задоволення позовних вимог в цій частині є незаконним. Відповідач надав суду додаткові пояснення №09-9/52 від 28.01.2019, в яких зазначає, що суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги про стягнення з відповідача 696522,76 грн. інфляційних втрат, неправильно застосував норми матеріального права, оскільки визнав правомірним нарахування інфляційних втрат за видатковими накладними, за якими вже було стягнуто курсову різницю, тобто суд не врахував, що здійснений позивачем перерахунок вартості товару за курсом долара США повністю врахував знецінення національної валюти. В судове засідання 14.02.2019 відповідач не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Позивач в судове засідання 14.02.2019 також не з'явився. Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 року, якою розгляд апеляційної скарги призначено в даному судовому засіданні, направлялась на адресу позивача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), однак не повернулась підприємством  зв'язку. При цьому, за вказаною  в реєстрі адресою позивач неодноразово отримував поштову кореспонденцію суду апеляційної інстанції (зокрема, ухвали суду від 26.11.2018, 28.12.2018), а отже, був обізнаний про наявність апеляційного провадження у цій справі. Згідно ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця знаходження ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає Позивач не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи. За таких обставин, судом апеляційної інстанції дотримано вимоги статті 242 ГПК України щодо повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, надано додатковий час для явки представників в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників  сторін.          Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. 21.07.2014р. між ТОВ  “Трансексім” (постачальник)  та ПАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” (покупець) укладено типовий договір №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання), за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити запасні частини на умовах, передбачених даним договором (далі- договір, а.с.17-22 т.1). Кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 договору). Згідно розділу 3 договору, поставка обладнання здійснюється видами транспорту, вказаними у специфікаціях. Постачальник зобов'язаний поставити обладнання на умовах поставки, вказаних у специфікаціях згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000р. Строки поставки обладнання вказуються у специфікаціях. Відповідно до п.4.3 договору, загальна сума договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій. Як визначено в розділі 5 договору, оплата покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі. Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися протягом строку, вказаного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п.6.3 договору - рахунку на оплату обладнання, транспортних та супровідних документів, пакувальних документів, сертифікату або паспорту якості постачальника або виробника, сертифікатів санітарно-гігієнічного висновку та сертифікату радіологічної безпеки, акту приймання-передачі обладнання. Відповідно до п.10.5 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 27.04.2015) договір діє до 21.07.2016. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за даним договором (а.с.23 т.1). На виконання умов договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014, сторонами було підписано специфікацію №2 від 06.04.2015 на суму 12666311,12 грн. та специфікацію №3 від 07.07.2015 на суму 2242493,23 грн. Згідно специфікації №2 від 06.04.2015 строк оплати поставленого обладнання -  100% по факту поставки протягом 30 банківських днів. В наведеній специфікації №2 сторонами було узгоджено додаткові умови, а саме: прив'язка до курсу НБУ: при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, ціна підлягає відповідному перерахунку. Курс на 23.03.2015р. - 23,149873 грн. Ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації вказані в гривнях, але зафіксовані в доларах по офіційному курсі НБУ 23.03.2015 (1 долар=23,149873 грн.). У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу долару більше ніж на 3% (три відсотка), ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати за наступною формулою: Ц2 = Ц1*К2/К1, де: Ц2 - сума в гривнях, що підлягає сплаті; Ц1 - сума в гривнях, зафіксована в специфікації; К2 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 00:00 годин дати оплати; К1 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 23.03.2015р. (1 дол. США. = 23,149873). Вказані зміни будуть відбуватися автоматично, пропорційно зміні курсу, та не будуть вимагати ніяких додаткових домовленостей сторін. Оплата за обладнання відбувається в гривні. Зміни та зобов'язання зі сплати ціни обладнання, курс, по якому вони розраховані, вказуються постачальником у відвантажуючих документах і документах на оплату (рахунок і/або накладна). Постачальник зобов'язаний надати корегувальний рахунок, корегувальну накладну і розрахунок-корегування до податкової накладної. Згідно специфікації №3 від 07.07.2015 строк оплати поставленого обладнання -  100% по факту поставки протягом 20 банківських днів. Сторонами було узгоджено додаткові умови, а саме прив'язка до курсу НБУ: при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, ціна підлягає відповідному перерахунку. Курс на 10.04.2015 - 23,1435369 грн. Ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації, вказані в гривнях, але зафіксовані  в доларах по офіційному курсі НБУ 10.04.2015р. (1 долар=23,435369 грн.). У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу долару більше ніж на 3% (три процента), ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати за наступною формулою: Ц2 = Ц1*К2/К1, де: Ц2 - сума в гривнях, що підлягає сплаті; Ц1 - сума в гривнях, зафіксована в специфікації; К2 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 00:00 годин дати оплати; К1 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 10.04.2015р. (1 дол. США. = 435369). Вказані зміни будуть відбуватися автоматично, пропорційно зміні курсу, та не будуть вимагати ніяких додаткових домовленостей сторін. Оплата за обладнання відбувається в гривні. Зміни та зобов'язання зі сплати ціни обладнання, курс, по якому вони розраховані, вказуються постачальником у відвантажуючих документах і документах на оплату (рахунок і/або накладна). Постачальник зобов'язаний надати корегувальний рахунок, корегувальну накладну і розрахунок-корегування до податкової накладної. На виконання умов договору та специфікації №2 від 06.04.2015 позивач поставив відповідачу: - за видатковою накладною №081101 від 11.08.2015р. обладнання на суму 2841975,26 грн. (а.с.28 т.1); - за видатковою накладною №090301 від 03.09.2015р. обладнання на суму 1094323,15 грн. (а.с.35 т.1); - за видатковою накладною №090302 від 03.09.2015р. обладнання на суму 421524,00 грн. (а.с.38 т.1); - за видатковою накладною №090303 від 03.09.2015р. обладнання на суму 134666,86 грн. (а.с.44 т.1); - за видатковою накладною №090304 від 03.09.2015р. обладнання на суму 377294,96 грн. (а.с.47 т.1); - за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015р. обладнання на суму 2134747,72 грн. (а.с.54 т.1); - за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015р. обладнання на суму 1094323,15 грн. (а.с.61 т.1); - за видатковою накладною №112601 від 26.11.2015р. обладнання на суму 1175990,18 грн. (а.с.69 т.1); - за видатковою накладною №120301 від 03.12.2015р. обладнання на суму 681828,43 грн. (а.с.72 т.1); - за видатковою накладною №120302 від 03.12.2015р. обладнання на суму 547161,58 грн. (а.с.76 т.1); - за видатковою накладною №123001 від 30.12.2015р. обладнання на суму 547161,57 грн. (а.с.80 т.1); - за видатковою накладною №123002 від 30.12.2015р. обладнання на суму 733978,58 грн. (а.с.86 т.1); - за видатковою накладною №11201 від 12.01.2016р. обладнання на суму 421524,00 грн. (а.с.93 т.1); - за видатковою накладною №11202 від 12.01.2016р. обладнання на суму 377294,96 грн. (а.с.99 т.1); - за видатковою накладною №20402 від 04.02.2016р. обладнання на суму 134666,86 грн. (а.с.105 т.1). На виконання умов договору та специфікації №3 від 07.07.2015 позивач поставив відповідачу: - за видатковою накладною №112602 від 26.11.2015р. обладнання на суму 787571,90 грн. (а.с.114 т.1); - за видатковою накладною №120303 від 03.12.2015р. обладнання на суму 249323,76 грн. (а.с.123 т.1). Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств. До вказаних накладних додано товарно-транспортні та податкові накладні. Позивачем на оплату вказаного товару було надано наступні рахунки-фактури: №081101 від 11.08.2015 (а.с.27 т.1), №090301 від 03.09.2015 (а.с.34 т.1), №090302 від 03.09.2015 (а.с.37 т1), №090303 від 03.09.2015 (а.с.43 т.1), №090304 від 03.09.2015 (а.с.46 т.1), №092901 від 29.09.2015 (а.с.53 т.1), №111701 від 17.11.2015 (а.с.60 т.1), №112601 від 26.11.2015 (а.с.68 т.1), №120301 від 03.12.2015 (а.с.71 т.1), №12302 від 03.12.2015 (а.с.75 т.1), №123001 від 30.12.2015 (а.с.79 т.1), №123002 від 30.12.2015 (а.с.85 т.1), №11201 від 12.01.2016 (а.с.92 т.1), №11202 від 12.01.2016 (а.с.98 т.1), №20402 від 04.02.2016 (а.с.204 т.1), №112602 від 26.11.2015 (а.с.113 т.1), №120303 від 03.12.2015 (а.с.122 т.1). Як вбачається з банківських виписок з рахунку позивача (а.с.22-31 т.3) відповідач поставлений товар оплатив частково, на суму 8041427,61 грн. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, у відповідності до пунктів 5 специфікацій №2 та №3  виставлено відповідачу корегуючі рахунки на суму 518427,09 грн., а саме: - корегуючий рахунок №081101 від 29.04.2016 (а.с.31 т.1) на оплату до рахунку №081101 від 11.08.2015 на суму 84018,50 грн., у зв'язку зі зміною курсу долара на дати оплати 15.01.2016, 22.01.2016, 29.04.2016; - корегуючий рахунок №090302 від 29.04.2016 (а.с.41 т.1) на оплату до рахунку №090302 від 03.09.2015 на суму 36601,49 грн., у зв'язку зі зміною курсу долара на дати оплати 29.01.2016, 29.04.2016; - корегуючий рахунок №090304 від 29.04.2016 (а.с.51 т.1) на оплату по рахунку №090304 від 03.09.2015 на суму 24395,58 грн., у зв'язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016; - корегуючий рахунок №092901 від 29.04.2016 (а.с.58 т.1) на оплату до рахунку №092901 від 29.09.2015 на суму 187808,70 грн., у зв'язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016; - корегуючий рахунок №111701 від 29.04.2016 (а.с.65 т.1) на оплату до рахунку №111701 від 17.11.2015на суму 96275,27 грн., у зв'язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016; - корегуючий рахунок №20402 від 29.04.2016 (а.с.110 т.1) на оплату до рахунку №20402 від 04.02.2016 на суму 11847,59 грн., у зв'язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016; - корегуючий рахунок №112602 від 29.04.2016 (а.с.119 т.1) на оплату до рахунку №112602 від 26.11.2015 на суму 58849,74 грн., у зв'язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016; - корегуючий рахунок №120303 від 29.04.2016 (а.с.129 т.1) на оплату до рахунку №120303 від 03.12.2015 на суму 18630,22 грн., у зв'язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016. Вказані коригуючі рахунки направлені позивачем відповідачу листом №17042601 від 26.04.2017, що підтверджується фіскальним чеком та описом  вкладення до нього (а.с.33, 34, 34 зворот). Оплату за корегуючими рахунками відповідач не здійснив. Судова колегія враховує наступне. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України). Відповідно до   статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства... Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 663 ЦК України      передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцю у строк, встановлений договором купівлі-продажу.    Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За положеннями      статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції та містить відомість про неї. Як визначено в розділі 5 договору, оплата покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі. Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися протягом строку, вказаного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п.6.3 договору - рахунку на оплату обладнання, транспортних та супровідних документів, пакувальних документів, сертифікату або паспорту якості постачальника або виробника, сертифікатів санітарно-гігієнічного висновку та сертифікату радіологічної безпеки, акту приймання-передачі обладнання. Поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 13   755   356,93  грн., підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами  (а.с.27-132 т.1). Вказані видаткові накладні містять всі обов'язкові реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, посилання на договір №088ПТ/221від 21.07.2014, дату складання, найменування, кількість та вартість поставленої продукції, підписані представниками сторін без будь-яких зауважень, скріплені печатками підприємств. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що позивач, в порушення п.6.3 договору, не передав відповідачу до початку приймання обладнання необхідні  документи, які підтверджують поставку і якість товару, а тому визначений п.5.2 договору строк оплати товару не настав. З цього приводу судова колегія зазначає наступне. Згідно п.6.3 типового договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014р. постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку прийому обладнання оригінали наступних документів: рахунку на оплату обладнання, транспортних та супровідних документів, упаковочних документів, сертифікату або паспорту якості постачальника або виробника, сертифікатів санітарно-гігієнічного висновку та сертифікату радіологічної безпеки, акту приймання-передачі обладнання. Відповідно до  ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. В п.6.4 договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014 сторони погодили, що покупець має право відмовитись від прийому поставленого обладнання до передачі документів, вказаних  в п.6.3 цього договору. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження наявності заперечень під час прийняття товару щодо відсутності передбачених п.6.3 договору документів. В матеріалах справи відсутні докази встановлення відповідачем позивачу строку для передачі спірних документів. Відповідач не відмовлявся  від прийому поставленого обладнання в порядку п.6.4 договору до передачі документів. Враховуючи, що відповідач не відмовився від прийому поставленого товару, прийняв його без будь-яких зауважень, що підтверджується видатковими накладними, доводи про неналежне виконання позивачем п.6.3 договору є безпідставними. Як встановлено колегією суддів, позивачем надано суду належним чином оформлені видаткові накладні, підписані позивачем та відповідачем без зауважень, скріплені печатками підприємств, а отже, обов'язок відповідача оплатити поставлений товар підтверджений належними доказами. Враховуючи наведене, судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача на ненастання строку оплати товару. Вказані доводи відповідача також були предметом дослідження суду першої інстанції і в оскаржуваному рішенні їм надана належна правова оцінка. З банківських виписок з рахунку позивача (а.с.22-31 т.3) вбачається, що  відповідач поставлений товар оплатив частково, на суму 8041427,61 грн.: - за видатковою накладною №081101 від 11.08.2015р. була здійснена оплата 11.11.2015 на 50000 грн., 13.11.2015 на суму 500000 грн., 18.11.2015 на суму 500000 грн., 04.12.2015 на суму 200000 грн., 25.12.2015 на суму 343000 грн., 15.01.2016 на суму 350000 грн., 22.01.2016 на суму 250000 грн., 29.04.2016 на суму 648975,26 грн. (сплачено в повному обсязі); - за видатковою накладною №090301 від 03.09.2015 оплата здійснена не була; - за видатковою накладною №090302 від 03.09.2015 була здійснена оплата 29.01.2016 на суму 321524 грн. та 29.04.2016 на суму 100000 грн. (сплачено в повному обсязі); - за видатковою накладною №090303 від 03.09.2015 оплата здійснена не була; - за видатковою накладною №090304 від 03.09.2015 була здійснена оплата 11.12.2015р. на суму 100000 грн. та 29.04.2016 на суму 277294,96 грн. (сплачено в повному обсязі); - за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015 була здійснена оплата 29.04.2016 на суму 2134747,72 грн. (сплачено в повному обсязі); - за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015 була здійснена оплата 29.04.2016 на суму 1094323,15 грн. (сплачено в повному обсязі); - за видатковою накладною №112601 від 26.11.2015 оплата здійснена не була; - за видатковою накладною №120301 від 03.12.2015 оплата здійснена не була; - за видатковою накладною №120302 від 03.12.2015 оплата здійснена не була; - за видатковою накладною №123001 від 30.12.2015 оплата здійснена не була; - за видатковою накладною №123002 від 30.12.2015 оплата здійснена не була; - за видатковою накладною №11201 від 12.01.2016 оплата здійснена не була; - за видатковою накладною №11202 від 12.01.2016 оплата здійснена не була; - за видатковою накладною №20402 від 04.02.2016 була здійснена оплата 29.04.2016 на суму 134666,86 грн. (сплачено в повному обсязі); - за видатковою накладною №112602 від 26.11.2015 була здійснена оплата 29.04.2016 на суму 787571,90 грн.; - за видатковою накладною №120303 від 03.12.2015 була здійснена оплата 29.04.2016 на суму 249323,76 грн. Отже, неоплаченим залишився товар на суму 5713929,32 грн. В пунктах 5 специфікацій №2 та №3 до договору сторони узгодили, що при зміні офіційного  курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікацій в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати за формулою, яка визначена в специфікаціях. Судова колегія враховує наступне. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 524 зазначеного Кодексу зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. З наведених норм законодавства та умов договору вбачається, що      грошовий еквівалент в іноземній валюті є складовим елементом      ціни      договору, а тому сума, на яку збільшилась вартість товару в результаті відповідного перерахунку ціни з урахуванням зміни курсу валюти еквіваленту (курсова різниця) входить до ціни договору (вартості товару). В специфікаціях №2 та №3 сторони узгодили, що вказані зміни ціни товару відбуваються  автоматично, пропорційно зміні курсу, та не вимагається  ніяких додаткових домовленостей сторін. При цьому, на позивача покладено обов'язок  надати відповідачу корегувальний рахунок, корегувальну накладну і розрахунок-корегування до податкової накладної. З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаних умов специфікацій позивач здійснив перерахунок вартості поставленого відповідачу товару з урахуванням зміни курсу долара США до гривні та направив відповідачу відповідні  коригуючі рахунки №№081101, 090302, 090304, 092901, 111701, 20402, 112602, 120303 від 29.04.2016 на загальну суму 518427,09 грн., а також акти узгодження ціни до них за №№1-8. Вказані акти узгодження ціни разом із розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних направлені позивачем відповідачу листом №17042601 від 26.04.2017, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа (а.с.33-34, 34 зворот). Наведене спростовує доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу документів, передбачених пунктом 5 специфікацій. За вказаних обставин, позивач має право вимагати  у відповідача належного виконання умов договору, в тому числі оплатити поставлений товар в повному обсязі, згідно підписаних сторонами договору видаткових накладних та коригуючих рахунків на сплату курсової різниці. Відповідач коригуючі рахунки на суму 518427,09 грн. не оплатив, не представив суду доказів погашення боргу. Враховуючи непогашення відповідачем повністю суми основного боргу в розмірі 6262356,41 грн. (з урахуванням коригуючих рахунків на сплату курсової різниці), колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  6262356,41 грн. Позивач в позові просить суд стягнути з відповідача 3% річних  в розмірі 238164,80 грн. за періоди визначені згідно розрахунку у позові за кожною видатковою накладною та корегуючим рахунком окремо, а саме з 11.11.2015 по 17.11.2016, а також інфляційні втрати в сумі 727985,33 грн. за періоди визначені згідно розрахунку у позові за кожною видатковою накладною окремо, а саме з листопада 2015 по жовтень 2016. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК. Згідно специфікації №2 від 06.04.2015 строк оплати поставленого обладнання -100% по факту поставки протягом 30 банківських днів. Відповідно до специфікації №3 від 07.07.2015 строк оплати поставленого обладнання - 100% по факту поставки протягом 20 банківських днів. Отже, відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару: - за видатковою накладною №081101 від 11.08.2015р. в строк до 23.09.2015р. - за видатковою накладною №090301 від 03.09.2015р. в строк до 16.10.2015р. - за видатковою накладною №090302 від 03.09.2015р. в строк до 16.10.2015р. - за видатковою накладною №090303 від 03.09.2015р. в строк до 16.10.2015р. - за видатковою накладною №090304 від 03.09.2015р. в строк до 16.10.2015р. - за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015р. в строк до 11.11.2015р. - за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015р. в строк до 29.12.2015р. - за видатковою накладною №112601 від 26.11.2015р. в строк до 12.01.2016р. - за видатковою накладною №120301 від 03.12.2015р. в строк до 18.01.2016р. - за видатковою накладною №120302 від 03.12.2015р. в строк до 18.01.2016р. - за видатковою накладною №123001 від 30.12.2015р. в строк до 12.02.2016р. - за видатковою накладною №123002 від 30.12.2015р. в строк до 12.02.2016р. - за видатковою накладною №11201 від 12.01.2016р. в строк до 22.02.2016р. - за видатковою накладною №11202 від 12.01.2016р. в строк до 22.02.2016р. - за видатковою накладною №20402 від 04.02.2016р. в строк до 18.03.2016р. - за видатковою накладною №112602 від 26.11.2015р. в строк до 24.12.2015р. - за видатковою накладною №120303 від 03.12.2015р. в строк до 31.12.2015р. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем невірно визначено строк настання платежу за поставлений товар за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015, №090301 від 03.09.2015, №090302 від 03.09.2015, №090303 від 03.09.2015, №090304 від 03.09.2015, №092901 від 29.09.2015, №112601 від 26.11.2015, №120301 від 03.12.2015, №120302 від 03.12.2015, №123001 від 30.12.2015, №123002 від 30.12.2015, №20402 від 04.02.2016. Крім того, за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015 з урахуванням правильно визначеного періоду нарахування 3% річних - з 12.11.2015 по 28.04.2016, сума 3% річних складає 29595,47 грн., а не 24564,22 грн., як зазначено позивачем. Разом із тим, враховуючи диспозитивне право позивача на визначення розміру позовної вимоги, стягненню з відповідача на користь позивача за вказаною накладною підлягають 3% річних в заявленому позивачем розмірі -  24564,22 грн. Колегія суддів також зазначає про те, що за корегуючим рахунком №090302 від 29.04.2016 на суму 36301,49 грн. (сума визначена позивачем у розрахунку) сума 3% річних за період з 11.06.2016 по 17.11.2016    складає 476,09 грн., тобто, позивачем в розрахунку допущено арифметичну помилку. Колегія суддів, здійснивши власний перерахунок 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для  стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 235702,74 грн. В іншій частині позовних вимог  про стягнення 3% річних – слід відмовити. Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне. За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №905/192/18. Умовами погодженими сторонами в специфікаціях №2 та №3, які є невід'ємними частинами договору №088ПТ/221 від 21.07.2014, визначено обов'язок відповідача оплатити обладнання у національній валюті України, з відповідним коригуванням пропорційно зміні курсу відповідної іноземної валюти (долара США) на дату оплати товару. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача боргу в розмірі 518427,09 грн за корегуючими рахунками (курсова різниця) і позовні вимоги  в цій частині визнані судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Коригуючі рахунки, за якими нараховано курсову різницю, були виставлені позивачем до основних рахунків на оплату за видатковими накладними  №081101 від 11.08.2015, №090302 від 03.09.2015, №090304 від 03.09.2015, №092901 від 29.09.2015, №111701 від 17.11.2015, №20402 від 04.02.2016, №112602 від 26.11.2015, №120303 від 03.12.2015. На вказані основні рахунки на оплату позивачем одночасно здійснено нарахування інфляційних втрат, про що свідчить розрахунок позивача (а.с.6-7 т.1). Разом із тим, покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати, яке задоволено судом. За таких обставин, стягнення 347230,37 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов'язання (за видатковими накладними  №081101 від 11.08.2015, №090302 від 03.09.2015, №090304 від 03.09.2015, №092901 від 29.09.2015, №111701 від 17.11.2015, №20402 від 04.02.2016, №112602 від 26.11.2015, №120303 від 03.12.2015), вираженого в гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов'язання, що суперечить нормам чинного законодавства. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказане вище не врахував, у зв'язку з чим доводи відповідача в додаткових поясненнях до апеляційної скарги  про неправомірність одночасного стягнення з боржника інфляційних втрат та курсової різниці знайшли своє підтвердження. При цьому, нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати видаткових накладних, за якими не здійснювалось донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці є правомірним та узгоджується з приписами чинного законодавства. Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, встановила, що позивачем вірно обраховано інфляційні втрати: за накладною №090301 від 03.09.2015 розмір інфляційних втрат з листопада 2015 по жовтень 2016 складає 135247, 86 грн.; за накладною №090303 від 03.09.2015 інфляційні втрати за період  з листопада 2015 по жовтень 2016 складають 16643,53 грн.; за накладною №123001 від 30.12.2015 інфляційні втрати за період з березня 2016 по жовтень 2016 складають 48423,04 грн.; за накладною №123002 від 30.12.2015 інфляційні втрати за період з березня 2016 по жовтень 2016 складають 64956,09 грн.; за накладною №11201 від 12.01.2016 інфляційні втрати за період з березня 2016 по жовтень 2016 складають 37304,29 грн.; за накладною №11202 від 12.01.2016 інфляційні втрати за період з березня 2016 по жовтень 2016 складають 33390,08 грн. Розрахунок інфляційних втрат за накладною №112601 від 26.11.2015 за період з січня 2016 по жовтень 2016 є невірним, у зв'язку з арифметичними помилками, а тому сума, що підлягає стягненню за вказаною накладною складає 110427,74 грн. За накладними №120301 від 03.12.2015 та №120302 від 03.12.2015 позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з січня 2016 по жовтень 2016. Судова колегія враховує, що  за цими накладними відповідач повинен був сплатити вартість товару в строк до 18.01.2016. При застосуванні індексу інфляції слід врахувати, що    сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця (вказані роз'яснення містяться в листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"   від 03.04.1997 № 62-97р). Отже, враховуючи, що відповідач повинен був сплатити суму боргу до 18.01.2016, судова колегія вважає безпідставним нарахування інфляційних втрат за січень 2016 за накладними №120301 від 03.12.2015 та №120302 від 03.12.2015. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що за накладною №120301 від 03.12.2015 інфляційні втрати за період з лютого 2016 по жовтень 2016 складають 57372,20 грн., а за накладною  №120302 від 03.12.2015 за аналогічний період – 46040,70 грн. Отже, за результатами проведеного судом перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 549805,53 грн., а тому рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2018 в цій частині підлягає зміні. Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 851363,12 грн. за періоди визначені згідно розрахунку у позові за кожною видатковою накладною та корегуючим рахунком окремо, а саме з 11.11.2015р. по 17.11.2016р. Відповідно до пункту 3 частини 1  статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України). За приписами   статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"   та частини другої   статті 343 ГК України   розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 7.2 типового договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014  встановлено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку поставки оплата обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді. Отже, стягнення з відповідача пені у разі прострочення виконання грошового зобов'язання передбачено умовами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства. При перевірці здійсненого позивачем розрахунку пені колегією суддів встановлено, що позивачем невірно визначено строки настання платежу за поставлений товар (прострочення платежу) за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015р., №090301 від 03.09.2015р., №090302 від 03.09.2015р., №090303 від 03.09.2015р., №090304 від 03.09.2015р., №092901 від 29.09.2015р.., №112601 від 26.11.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №120302 від 03.12.2015р., №123001 від 30.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р., №20402 від 04.02.2016р. Також позивачем, в порушення п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нараховано штрафні санкції понад  шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За корегуючими рахунками №081101 від 29.04.2016р., №090302 від 29.04.2016р., №090304 від 29.04.2016р., №092901 від 29.04.2016р., №111701 від 29.04.2016р., №20402 від 29.04.2016р., №112602 від 29.04.2016р., №120303 від 29.04.2016р. не вірно визначено строк нарахування пені. Крім того, позивачем порушено 6 місячний строк нарахування пені за корегуючими рахунками №081101 від 29.04.2016р., №090302 від 29.04.2016р., №090304 від 29.04.2016р., №092901 від 29.04.2016р. в межах заявленого періоду. Судом першої інстанції вірно встановлено, що розрахунок пені за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015р., №090301 від 03.09.2015р., №090302 від 03.09.2015р., №090303 від 03.09.2015р., №090304 від 03.09.2015р., №120301 від 03.12.2015р., №120302 від 03.12.2015р., №123001 від 30.12.2015р., №123002 від 30.12.2015р., №11201 від 12.01.2016р., №11202 від 12.01.2016р. та за корегуючими рахунками №111701 від 29.04.2016р., №20402 від 29.04.2016р.,№112602 від 29.04.2016р., №120303 від 29.04.2016р. в межах періоду визначених позивачем також є частково неправомірним, враховуючи неврахування останнім вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України. Відповідач  в апеляційній скарзі проти розрахунку розміру пені не заперечував, контррозрахунок суду не надав. З огляду на викладене,  колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 751546,20 грн.,  в решті вимог щодо стягнення пені в сумі 99816,92 грн. – слід відмовити. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що  позивачем безпідставно заявлено до стягнення суму, яка фактично включає в себе транспортні витрати, обов'язок зі сплати яких  у відповідача відсутній, а тому задоволення позовних вимог в цій частині є незаконним. Судова колегія не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки з наданих до матеріалів справи видаткових накладних  та рахунків на їх оплату не вбачається окреме включення до вартості товару транспортних витрат. За умовами специфікацій №2 та №3 до договору, ціна поставленого товару вказана з урахуванням транспортних витрат, які несе постачальник, що свідчить про те, що постачальником вже вирахувано такі витрати з вартості товару. Отже, доводи відповідача є безпідставними. Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не правильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню,      рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2018 року у справі  №905/3510/16  зміні – в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 696522,76 грн.  З відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати в розмірі 549805,53 грн. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2018 року у справі  №905/3510/16  підлягає залишенню без змін. При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 116990,52 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову, а з позивача на користь відповідача підлягають стягненню  3307,57 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі. Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.2 ч.1. ст.275, п.4 ч.1 ст.277, 282,  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково. Рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2018 року у справі        №905/3510/16 змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 696522,76 грн.  та судового збору в розмірі 119191,93 грн. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансексім” (50086, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бородича , будинок 13, код ЄДРПОУ 30950277) інфляційні втрати в розмірі 549805,53 грн. та 116990,52 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансексім” (50086, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бородича , будинок 13, код ЄДРПОУ 30950277) на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191158)  3307,57 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2018 року у справі  №905/3510/16 залишити без змін.   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 19.02.2019р. Головуючий суддя                                                                    О.Є. Медуниця Суддя                                                                                           С.В. Барбашова   Суддя                                                                                           Н.М. Пелипенко