Рішення

від 06.02.2019 по справі 910/12034/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 06.02.2019Справа № 910/12034/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», м.  Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Злато-Актив», м.  Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна», м.Київ про стягнення 241  404,37 грн, - За участю представників: від позивача:                    Пуляєва Ю. Д. від відповідача:          Берковська О. М. від третьої особи:          Кобець Р. Ю. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (далі – ТОВ «Перший український експертний центр») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злато-Актив» (далі – ТОВ «Злато-Актив») про стягнення 241  404,37  грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем свого обов'язку з оплати фактично спожитих житлово-комунальних послуг за період з серпня 2015 року по липень 2018 року на суму 207  190,63  грн, які надавались ТОВ «Перший український експертний центр» за адресою: м. Київ, вул. В. Чорновола, буд. 27, група нежитлових приміщень № 1-8 (літ. А), що стало також підставою для нарахування інфляційних втрат в сумі 26  883,29  грн та 3% річних в сумі 7  330,45  грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 10.10.2018. 10.10.2018, у зв'язку з неявкою представника відповідача, судом відкладено підготовче судове засідання на 07.11.2018. 19.10.2018 представником позивача подано до суду додаткові письмові пояснення по справі. 07.11.2018 представником відповідача подано до суду відзив на позов, за змістом якого ТОВ «Злато-Актив» проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на відсутність між сторонами договірних відносин та не доведення позивачем фактичного споживання послуг. Як вказує відповідач, нежитлові приміщення №1-8 (літ. А) у будинку № 27 по вулиці Чорновола у місті Києві, власником яких є ТОВ «Злато-Актив», як окремий об'єкт були передані забудовником – ПАТ «ХК «Київміськбуд» на обслуговування та експлуатацію безпосередню відповідачу (згідно з актом приймання-передачі від 04.07.2014), а не позивачу, як помилково вказує останній. Згідно з поясненнями відповідача, у спірний період та на теперішній час користувачем вказаних нежитлових приміщень є орендар – Підприємство з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна», який самостійно розраховується за надані комунальні послуги на підставі прямих договорів з відповідними обслуговуючими організаціями. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Підприємство з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» (далі – ПІІ «Білла-Україна»). Підготовче судове засідання відкладено на 28.11.2018. 26.11.2018 на адресу Господарського суду міста Києва надійшли письмові ПІІ «Білла-Україна» по суті справи, за змістом яких третя особа проти позову заперечує в повному обсязі. Згідно з поясненнями третьої особи, ПІІ «Білла-Україна» фактично не споживає послуги ТОВ «Перший український експертний центр», а уклало відповідні договори зі сторонніми обслуговуючими організаціями. Також зазначає, що позивачем не було надано доказів на підтвердження факту направлення ним на адресу відповідача та/або третьої особи рахунків на оплату послуг, а також не доведено самого факту надання послуг, вартість яких заявлено до стягнення. 28.11.2018 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти обставин передачі відповідачу спірних нежитлових приміщень як окремого об'єкта нерухомості, вказує, що багатоквартирний будинок є цілісним майновим комплексом, який обслуговується та утримується ТОВ «Перший український експертний центр. При цьому, за твердженнями представника позивача, у спірний період відповідач отримував житлово-комунальні послуги, не відмовлявся від їх отримання, отримував рахунки на сплату за житлово-комунальні послуги, які містили суму заборгованості. 28.11.2018, за клопотанням представника третьої особи, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 19.12.2018. 04.12.2018 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких додатково зазначено, що орендар ПІІ «Білла-Україна» самостійно здійснює обслуговування групи нежитлових приміщень №1-8 (літ. А) у будинку № 27 по вул. Чорновола, які належать відповідачу та були утворені внаслідок реконструкції підземного паркінгу, переданого відповідачу забудовником за актом прийому-передачі від 04.07.2014. 19.12.2018 представником третьої особи надано суду додаткові письмові пояснення у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.01.2019. У судовому засіданні 16.01.2019 судом, в порядку статті 207 Господарського процесуального кодексу України, розглянуто та задоволено клопотання позивача та третьої особи про поновлення строку для подання додаткових доказів у справі. З урахуванням пояснень,  наданих суду представниками учасників справи, судом відкладено розгляд справи до 30.01.2019. 30.01.2019 судом оголошувалась перерва в судовому засіданні до 06.02.2019. У судове засідання 06.02.2019 представник позивача з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. В порядку статті 207 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням думки інших учасників справи судом було задоволено клопотання позивача про поновлення строку для надання додаткових доказів у справі. Представники відповідача та третьої особи в судовому засідання проти задоволення позову надали заперечення, просили суд залишити позов без задоволення. Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою. У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи. 24.12.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 24.12.2013 видано сертифікат серії ІУ № 165133591252, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта «Житлові будинки з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери в кварталі, обмеженому вулицями Павлівською, Чорновола та Златоустівською у Шевченківському районі м. Києва (2 квартал). І, ІІ та ІІІ черги будівництва» проектній документації на нього та підтверджено його готовність до експлуатації (загальна площа квартир – 17  092,54 кв. м.; загальна площа паркінгу – 1  109,2  кв.м.). Згідно з витягом № 5 з протоколу засідання правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» від 05.12.2012 № 47 було вирішено визначити ТОВ «Перший український експертний центр» експлуатуючою організацією будинків по об'єкту «Житлові будинки з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери в кварталі, обмеженому вулицями Павлівською, Чорновола та Златоустівською у Шевченківському районі м. Києва». Відповідно до акту прийому-передачі від 01.09.2014 забудовником – ПАТ «ХК «Київмісьбуд» передано, а ТОВ «Перший український експертний центр» прийнято на обслуговування та експлуатацію житловий будинок з об'єктами соціально-побутової сфери у ІІ кварталі, обмеженому вулицями Павлівською – В. Чорновола – Златоустівською у Шевченківському районі м. Києва (введених в експлуатацію житлових будинків з вбудованими, прибудованими приміщеннями, внутрішньо-будинковими інженерними мережами та інших будівель та споруд) за адресою: вул. Чорновола, 27 (загальна площа квартир – 12  805,3  кв.  м.). Одночасно з цим, як вбачається з акту прийому-передачі від 04.07.2014, забудовником – ПАТ «ХК «Київміськбуд» передано, а ТОВ «Злато-Актив» прийнято на обслуговування та експлуатацію підземний паркінг по об'єкту «Житлові будинки з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери у ІІ кварталі, обмеженому вулицями Павлівською – В.  Чорновола – Златоустівською у Шевченківському районі м. Києва» по вул. Чорновола, 27 (площа паркінгу – 1  109,20  кв.  м.). 20.03.2015 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта «Реконструкція нежитлових приміщень цокольного поверху з об'єднанням в будинку № 27 по вул. В'ячеслава Чорновола у Шевченківському районі міста Києва», де замовник - ТОВ «Злато-Актив», загальна площа нежитлових приміщень об'єкта – 1  109,1 кв. м. 01.09.2015 ТОВ «Злато-Актив» отримано свідоцтво серії про право власності на реконструйований об'єкт підземного паркінгу – групу нежитлових приміщень № 1-8 (літ. «А»), цокольний поверх за адресою: м. Київ, вул.  Чорновола В'ячеслава, буд. 27, площею 1  109,1 кв. м. Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що ТОВ «Злато-Актив» є власником об'єкта нерухомого майна – групи нежитлових приміщень № 1-8 (літ. «А»), цокольний поверх, загальною площею 1109,1 кв. м. за адресою: м. Київ, вул.  Чорновола В'ячеслава, буд. 27 (запис про право власності № 10992480 від 06.08.2015; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 714317480000). Також судом встановлено, що 25.02.2016 між ТОВ «Злато-Актив» (орендодавець) та Підприємством з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» (орендар) укладено договір найму (оренди), за умовами якого відповідач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди – нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 27, загальною площею 1  094,1 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 714317480000, строком 10 років. Вказаний договір найму (оренди) посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак І. В. 25.02.2016 та зареєстровано в реєстрі за № № 166, 167. Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати фактично спожитих послуг за період з серпня 2015 року по липень 2018 року на суму 207  190,63  грн. Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також відповідні заперечення відповідача та третьої особи, господарський суд виходить з наступного. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основні засади організаційних, господарських відносин у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, у спірний період було врегульовано положеннями Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV   «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон № 1875-IV). Згідно з частиною 1 статті 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо). Вказаний Закон України втратив чинність з 10.06.2018 в частині норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або  групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд у зв'язку з веденням в дію частини норм Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон № 2189-VIII). Чинна норма статті 5 Закону № 2189-VIII визначає, що послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Аналогічні положення містились у частинах 1, 3 статті 20 Закону № 1875-IV. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними. При цьому, пунктом 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189-VIII передбачено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. До затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком сторони укладають договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками, а у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах - виконавчим органом місцевої ради (або іншим органом - суб'єктом владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг). Як встановлено судом, та що підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, між сторонами не було укладено договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також не укладався договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за правилами, визначеними чинним Законом № 2189-VIII. Тому, до предмету доказування у даній справі входять обставини фактичного надання позивачем та споживання відповідачем послуг за період з серпня 2015 року по липень 2018 року на суму 207  190,63  грн. При цьому, позивачем повинно бути доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факт надання послуг, їх обсяг, вартість, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов'язання з оплати таких послуг. В обґрунтування обставин фактичного надання послуг відповідачу позивач посилається на те, що ТОВ «Перший український експертний центр» є управителем багатоквартирного житлового будинку з усіма вбудованими та прибудованими приміщеннями (у тому числі паркінгом) за адресою: м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, 27, переданого йому на обслуговування та експлуатацію забудовником – ПАТ «ХК «Київміськбуд» на підставі акту прийому-передачі від 01.09.2014. Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (набрав чинності 01.07.2015) визначено, що управителем багатоквартирного будинку є фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Частиною 2 статті 14 Закону № 1875-IV передбачалось, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». Відповідно до частини 2 статті 10 (яку введено в дію з 10.06.2018) Закону № 2189-VIII вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором. З доданого до позовної заяви розрахунку ціни позову вбачається, що позивачем визначено розмір спірної заборгованості на підставі тарифів, затверджених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.03.2015 № 210 (3,23 грн/км. м.), від 11.10.2016 № 982 (5,71 грн/кв. м.), від 03.04.2017 № 386  (т. 1 а. с. 84-89, 116-122, 123-129). Однак, доводи позивача про передачу йому на обслуговування всіх приміщень багатоквартирного будинку не підтвердились під час розгляду справи, зважаючи на встановлені судом обставини передачі підземного паркінгу по об'єкту «Житлові будинки з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери у ІІ кварталі, обмеженому вулицями Павлівською – В.  Чорновола – Златоустівською у Шевченківському районі м. Києва» по вул. Чорновола, 27 (площа паркінгу – 1  109,20  кв.  м.) як окремого об'єкту на обслуговування та експлуатацію відповідачу - ТОВ «Злато-Актив» згідно з актом прийому-передачі від 04.07.2014. Судом не приймаються посилання позивача на рішення правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» (протокол засідання від 05.12.2012 № 47) про визначення ТОВ «Перший український експертний центр» експлуатуючою організацією будинків по об'єкту «Житлові будинки з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери в кварталі, обмеженому вулицями Павлівською, Чорновола та Златоустівською у Шевченківському районі м. Києва», оскільки фактично таке рішення виконано не було. Як зазначалось судом, відповідно до акту прийому-передачі від 01.09.2014 забудовником – ПАТ «ХК «Київміськбуд» було передано, а ТОВ «Перший український експертний центр» прийнято на обслуговування та експлуатацію житловий будинок з об'єктами соціально-побутової сфери (без підземних гаражів) за адресою: вул. Чорновола, 27 (загальна площа квартир – 12  805,3  кв.  м.). Відтак, матеріалами справи не підтверджується, що позивачу були передані функції управителя нерухомим майном - групою нежитлових приміщень № 1-8 (літ. «А») на цокольному поверсі, загальною площею 1109,1 кв. м. за адресою: м. Київ, вул.  Чорновола В'ячеслава, буд. 27, яке належить на праві власності відповідачу та було передано останньому на обслуговування та експлуатацію забудовником як окремий об'єкт. При цьому, помилковими є посилання позивача (т. 2 а. с. 24) на положення статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків», яка встановлює, що в одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання. Вказаний Закон не регулює спірні правовідносини, а позивач довільно трактує положення його норм. Судом прийнято до уваги, що на підтвердження фактичного надання послуг позивачем додано до позовної заяви копію договору № 107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15.11.2012, укладеного з ТОВ «Спутнік-Крим» (т. 1 а. с. 30-34). Однак пункт 1.1 даного договору, який визначає перелік адрес надання послуг, не містить будинку № 27 по вулиці В'ячеслава Чорновола у місті Києві. Одночасно з цим, матеріали справи містять копії актів приймання наданих послуг до договору №  107-О від 15.11.2017, в яких вказано адресу: «вул. Чорновола, 27», проте лише за частину спірного періоду, а саме жовтень-грудень 2015 року, травень-листопад 2016 року та березень-червень 2018 року, а також не зазначено розгорнутого переліку послуг та немає вказівки на приміщення відповідача. Окрім того, суду не надано Протоколу узгодження договірної ціни (п. 4.1 договору), у зв'язку з чим не підтверджено обґрунтованості вартості відповідних послуг. Також матеріали справи містять копії договорів № 09-19 від 05.01.2015 та №09-19 від 01.02.2018, укладених з КП «Профдезінфекція» на надання послуг дератизації та дезінсекції  (т. 1 а. с. 52-53, 75-76), проте вказані угоди не містять переліку об'єктів та їх дислокації. Надані суду копії актів про виконання робіт за частину спірного періоду, а саме жовтень-грудень 2015 року, травень-серпень 2016 року, вересень-грудень 2017 року та березень-червень 2018 року, містять відомості про адресу «вул. Чорновола, 27» та площу дератизації 496,6 кв. м., проте не доведено, що такі послуги споживались саме відповідачем. Будь-яких доказів на підтвердження надання інших послуг, включених до тарифу згідно з розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.03.2015 № 210, від 11.10.2016 № 982, від 03.04.2017 № 386, суду надано не було. Одночасно з цим, з матеріалів справи вбачається, що орендарем приміщення, належного відповідачу, є третя особа - Підприємство з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна» на підставі нотаріально посвідченого договору найму (оренди) від 25.02.2016. На підтвердження виконання умов, викладених у пунктах 5.3.3, 6.2.1, 6.2.9, 8.3.13, 8.4.3, 9.1 договору найму (оренди) від 25.02.2016, третьою особою надано суду: копію договору № 200 про надання послуг по перевезенню відходів від 01.08.2013, укладеного з ПП «Обухівміськвторресурси», та додаткової угоди до нього, виписку з рахунку по контрагенту ПП «Обухівміськвторресурси» за період з 01.01.2016 по 30.11.2018, копії рахунків на оплату та актів надання послуг за договором № 200 від 01.08.2013 за період з січня по серпень 2018 року; копію договору на виконання робіт № 79 від 02.12.2013, укладеного з ТОВ «БЕЗПЕКАСЕРВІС», та додаткової угоди до нього, виписку з рахунку по контрагенту ТОВ «БЕЗПЕКАСЕРВІС» за період з 01.01.2016 по 30.11.2018, копії рахунків на оплату та актів надання послуг за договором № 79 від 02.12.2013 за період з січня по серпень 2018 року; копію договору № 54/17К від 08.08.2017 про надання послуг  щодо захисту від шкідників та комплексу знезаражувальних заходів , укладеного з ТОВ «СПЕЦСПЕКТОР КИЇ», виписку з рахунку по контрагенту ТОВ «СПЕЦСПЕКТОР КИЇ» за період з 01.01.2016 по 30.11.2018, копії рахунків на оплату та актів надання послуг за договором № 54/17К від 08.08.2017 за період з січня по серпень 2018 року. Заперечуючи проти поданих відповідачем та третьою особою доказів самостійного обслуговування реконструйованого підземного паркінгу, позивач вказав, що у період з серпня 2015 року по липень 2018 року відповідач отримував та отримує житлово-комунальні послуги ТОВ «Перший український експертний центр», не відмовлявся від їх отримання у вказаний період часу. Жодних заяв про відмову від користування житлово-комунальних послуг, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг не заявляв. У відповіді на відзив представником позивача вказано, що у спірний період відповідач отримував рахунки на сплату житлово-комунальних послуг, які містили у собі суму заборгованості (т. 2 а.  с.  26). Відповідач проти таких тверджень позивача заперечив. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Зважаючи на пояснення учасників справи, та приймаючи до уваги положення статті 530 Цивільного кодексу України, судом було запропоновано позивачу на підтвердження своєї правової позиції надати докази виставлення відповідачу та отримання останнім рахунків на оплату послуг за період з серпня 2015 року по липень 2018 року на спірну суму. За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. (ч. ч. 1, 2, 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України). 30.01.2019 представником позивача подано клопотання про приєднання до матеріалів справи копій документів, зокрема, копій реєстрів вихідної кореспонденції товариства, які складались у спірний період. Однак, у судовому засіданні при дослідженні поданих позивачем копій реєстрів вихідної кореспонденції судом було поставлено під сумнів їх відповідність оригіналам (зважаючи на різний рукописний текст в межах однієї сторінки та виключно в графах, в яких вказано найменування відповідача) (т. 3 а. с. 28, 34, 39, 45, 50, 56, 61, 68, 78, 82, 88, 94), у зв'язку з чим витребувано у позивача оригінали таких документів. Разом з цим, представником позивача не було подано до суду витребуваних судом оригіналів письмових доказів, а в судовому засіданні останнім вказано, що позивач не зберігає оригіналів реєстрів вихідної кореспонденції. За таких обставин, приймаючи до уваги заперечення інших учасників справи та сумніви суду у відповідності поданих позивачем копій письмових доказів їх оригіналам, суд не приймає до уваги копії реєстрів вихідної кореспонденції ТОВ «Перший український експертний центр». Відтак, матеріали справи не містять ані копій рахунків на оплату послуг, наданих відповідачу, ані доказів їх виставлення та отримання останнім. Також суд не приймає як докази обґрунтованості позовних вимог інші подані позивачем копії документів, а саме: претензії про погашення заборгованості без номеру та дати без доказів направлення її відповідачу; договору про постачання електроенергії з АК «Київенерго» та договору про відновлення фасаду, укладеного з ПІІ «Білла-Україна», які не входять до предмету дослідження у даній справі; заяви ТОВ «Злато-Актив» від 13.10.2014 про укладення договору, яка не спростовує факт відсутності укладеного між сторонами договору. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини  у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993). Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду. Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом Принцип рівності сторін у процесі – у розумінні «справедливого балансу» між сторонами – вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо  Бегеер Б. В.  проти Нідерландів» від 27.10.1993). Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України). За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог. Всупереч викладеним вимогам процесуального закону позивачем не було доведено суду за допомогою належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів обставин, на які останній посилається в позовній заяві. Зважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг, позивачем не було доведено ані обставин передачі належного відповідачу приміщення в управління позивачу, ані обсягу фактично наданих послуг та їх вартості. В матеріалах справи відсутні докази виставлення відповідачу рахунків на оплату у спірний період з серпня 2015 року по липень 2018 року, що спростовує доводи позивача про порушення відповідачем грошового зобов'язання на спірну суму. За таких обставин, повно та всебічно оцінивши письмові пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, приділивши увагу кожному твердженню, посиланню та доводу у даній справі, господарським судом не встановлено обставин, з наявністю яких закон пов'язує можливість покладення на відповідача обов'язку з оплати послуг на суму 207  190,63  грн, а також стягнення з останнього трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злато-Актив» про стягнення заборгованості в розмірі 207  190,63  грн, інфляційних втрат в сумі 26  883,29  грн та 3  % річних в сумі 7  330,45  грн є необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню не підлягають в повному обсязі. Розподіл судових витрат. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.  2 ч. 4 ст.  129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України). Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 3 621,07 грн покладається на позивача. Також судом встановлено, що 02.04.2018 між адвокатом Берковською Оленою Миколаївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Злато-Актив» укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Згідно з пунктами 2.3.1, 4.1, 4.2 договору від 02.04.2018 за надання правової допомоги адвокатом клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар. На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Гонорар адвоката, обсяг роботи та оплата погоджуються за взаємною згодою сторін та оформляються додатковою угодою (додатковими угодами) до цього договору. Додатковою угодою від 18.10.2018 до договору від 02.04.2018 визначено, що грошова винагорода адвоката за правову допомогу при вирішенні справи № 910/12034/18 становить 30  000 грн, яку клієнт сплачує до початку роботи. На підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правову допомогу адвокатом подано до суду копію платіжного доручення № 18 від 14.11.2018 на суму 30  000,00  грн та акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24.01.2019 на суму 30  000,00 грн з описом наданих послуг. Також представником відповідача надано суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3969, яке видано 30.11.2009 Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, та засвідчену копію ордеру серії КВ № 402363 від 17.10.2018. За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, зокрема: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. ч. 2, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були понесені витрати на професійну правову допомогу на загальну суму 30  000,00 грн. За висновками суду, розмір гонорару адвоката є пропорційним до предмета спору, враховуючи ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт та наданих послуг. При цьому, позивачем не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача та не доведено неспівмірності таких витрат. Враховуючи наведене, зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів понесення відповідачем витрат на професійну правову допомогу, приймаючи до уваги, що позивачем не було доведено неспівмірності таких витрат, господарський суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30  000,00 грн. Керуючись ст.  ст. 126, 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1.          У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злато-Актив» про стягнення заборгованості в розмірі 207  190,63  грн, інфляційних втрат в сумі 26  883,29  грн та 3% річних в сумі 7  330,45  грн – відмовити. 2.          Залишити за позивачем судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 3  621,07  грн. 3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (04060, м. Київ, вул. Берлінського, буд 15; ідентифікаційний код 36844047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Злато-Актив» (01030, м.  Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд 27 прим. «А»; ідентифікаційний код 39035250) витрати на професійну правову допомогу в сумі 30  000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 18.02.2019. Суддя                                                                                             В. В. Князьков