Рішення

від 19.02.2019 по справі 910/16743/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 19.02.2019Справа №  910/16743/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом комунального підприємства "Київтранспарксервіс"   до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Гром" про стягнення 48 027,06 грн. Представники сторін: не викликались. ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Гром" про стягнення  48 027,06 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.09.2015 р. між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "МТР Груп" укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2015-09/09. Однак, ТОВ "МРТ Груп" не виконало свої обов'язки належним чином за договором №ДНП-2015-09/09 від 17.09.2015 р. та не сплатило кошти за експлуатацію фіксованих місць паркування, що стало причиною заборгованості станом на 15.11.2017 року у розмірі 45 279,00 грн. 08.12.2017 р. між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю "МТР Груп" (первісний боржник) та товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Гром"(новий боржник) укладено договір № ДНП-2017-12-67 про переведення боргу. Проте, товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Гром" не виконало свої зобов'язання за договором №ДНП-2017-12-67 від 08.12.2017 р., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду. Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.12.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). 04.01.2019 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву. 16.01.2019 р. до канцелярії суду позивач подав письмові пояснення по справі. 17.01.2019 р. до канцелярії суду відповідач подав додаткові пояснення до відзиву. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань. За своєю правовою природою договір укладений між сторонами є договором найму майнових прав, оскільки  предметом договору є передача стороною-1 за плату стороні-2 прав на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів, та спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів. Відповідно до ст. 759, 760 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ), предметом договору найму можуть бути майнові права. Згідно зі ч. 1, 5, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 17.09.2015 р. між комунальним підприємством “Київтранспарксервіс” (далі за текстом - позивач, сторона-1, КП “Київтранспарксервіс”) та товариством з обмеженою відповідальністю “МТР ГРУП” (далі за текстом - відповідач, сторона-2) укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-09/09. До зазначеного договору № ДНП-2015-09/09 укладено додаткову угоду №1 від 24.04.2017 р. Відповідно до п. 1.1 договору, сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 54 (п'ятдесят чотири) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 (шість) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дніпровський район, ріг вул. Райдужної та М. Черемшини, в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - “фіксовані місця для паркування”), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту. Згідно з п. 1.3 договору фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію сторони-2 з моменту набрання чинності договору. Відповідно до п. 6.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту погодження схеми ОДР в ГУ МВС УДАЇ м. Києва й затвердження в Департаменті транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і діє до 16.09.2018 р. В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі паркувального майданчика від 24.04.2017 р., підписаний та скріплений печатками обох сторін. Згідно з п.п. 2.2.6 п. 2.2. договору сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з розділом 3 договору. Відповідно до п.3.1 договору, плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів, в тому числі: вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів – 0,82 грн.; ПДВ - 0,16 грн.; збір за місця для паркування транспортних засобів – 5,52 грн. Згідно з п. 3.2. договору загальна сума щомісячних платежів сторона-2 стороні-1 по договору визначена в графіку платежів (додаток № 1 до даного договору) Так, згідно із додатковою угодою №1 від 24.04.2017 р. до договору сторони погодили плату за експлуатацію 54 фіксованих місць для нічного паркування автотранспортних засобів: - квітень 2017: кількість днів у місяці – 7, сума, що підлягає оплаті – 2   457,00 грн., строк оплати - до 30.04.2017; - травень 2017: кількість днів у місяці – 31, сума, що підлягає оплаті – 10   881,00 грн., строк оплати - до 15.05.2017; - червень 2017: кількість днів у місяці – 30, сума, що підлягає оплаті – 10   530,00 грн., строк оплати - до 15.06.2017; - липень 2017: кількість днів у місяці – 31, сума, що підлягає оплаті – 10   881,00 грн., строк оплати - до 15.07.2017; - серпень 2017: кількість днів у місяці – 31, сума, що підлягає оплаті – 10   881,00 грн., строк оплати - до 15.08.2017; - вересень 2017: кількість днів у місяці – 30, сума, що підлягає оплаті – 10   530,00 грн., строк оплати - до 15.09.2017; - жовтень 2017: кількість днів у місяці – 31, сума, що підлягає оплаті – 10   881,00 грн., строк оплати - до 15.10.2017; - листопад 2017: кількість днів у місяці – 30; сума, що підлягає оплаті – 10   530,00 грн., строк оплати - до 15.11.2017; - грудень 2017: кількість днів у місяці – 31, сума, що підлягає оплаті – 10   881,00 грн., строк оплати - до 15.12.2017. Пунктом 3.3 договору, розрахунок за договором здійснюється шляхом оплати стороною-2 у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 25 числа поточного місяця відповідно до графіку платежів (додаток №2 до договору). Сторона-1 зобов'язана не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, підготувати в двох примірниках акт здачі наданих послуг. Сторона-2 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, отримати акт здачі наданих послуг протягом п'яти робочих днів підписати його та повернути стороні-1 один примірник акту (п. 3.4.). Позивачем виставлено товариству з обмеженою відповідальністю “МТР ГРУП”: акт надання послуг № 4893 від 01.06.2017 р. на суму 2   457,00 грн.; акт надання послуг № 5561 від 30.06.2017 р. на суму 10   530,00 грн.; акт надання послуг № 6646 від 31.07.2017 р. на суму 10   881,00 грн.; акт надання послуг № 8003 від 30.09.2017 р. на суму 10   530,00 грн.; акт надання послуг № 8483 від 31.10.2017 р. на суму 10   881,00 грн. Відповідно до п. 3.5. договору, якщо в установлений строк сторона-1 не одержить підписаний акт здачі наданих послуг або мотивовану відмову від його підписання, послуги вважаються прийнятими без зауважень. В матеріалах справи відсутня будь-яка мотивована відмова від підписання вищезазначених актів надання послуг товариством з обмеженою відповідальністю “МТР ГРУП”. Як стверджує позивач, всупереч умовам договору, з червня по жовтень 2017 року товариством з обмеженою відповідальністю “МТР ГРУП” не було виконано свої зобов'язання за договором, не сплачено за експлуатацію фіксованих місць паркування, що стало причиною накопичення суми заборгованості у розмірі 48   027,06 грн. Будь-яких доказів оплати ТОВ “МТР ГРУП” по зазначених накладних не надано. 08 грудня 2017 року між комунальним підприємством “Київтранспарксервіс” (надалі іменується «кредитор») та товариством з обмеженою відповідальністю “МТР ГРУП” (надалі іменується «первісний боржник»), товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Гром" (надалі іменується «новий боржник») укладено договір № ДНП-2017-12-67 про переведення боргу. Відповідно до п. 1. договору, цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із господарських відносин між первісним боржником та кредитором, а саме за договором, зокрема № ДНП-2015-09/09 від 17.09.2015 р., сума боргу 45   279,00 грн. Згідно з п. 2. договору, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у загальному розмірі 64   077, 00 грн., що виник на підставі виконання вищезазначених договорів, в свою чергу новий боржник погоджується виконати зазначене  грошове зобов'язання. Пунктом 3 договору встановлено, що строк виконання новим боржником грошового зобов'язання, зазначеного в пункті 2 цього договору переведення боргу, складає 3 місяці з дня підписання сторонами цього договору переведення боргу. Новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором (п. 5). У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до положень ст. 514  ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Будь-яких доказів оплати по договору № ДНП-2017-12/67 про переведення боргу від 08.12.2017 р. у матеріалах справи не містяться. У відзиві на позовну заяву без номеру та без дати відповідач зазначає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки ним не здійснювалась діяльність, пов'язана з експлуатацією паркувального майданчику на розі вул. Райдужної та вул. Марка Черемшини у Дніпровському районі та позивач жодним чином не повідомляв товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Гром" про наявність боргу та про можливу реструктуризацію боргу. А також позивач не надав суду інформацію та документи про добросовісне виконання ТОВ «Авто Гром» обов'язків по сплаті коштів, передбачених у договорі № ДНП-2017-12/67 від 08.12.2017 р. Суд не погоджується із доводами викладеними у відзиві та зазначає наступне. Предметом позову у справі № 910/16743/18 є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 45   279,00 грн. за договором № ДНП-2017-12-67 про переведення боргу від 08.12.2017 р., а не за договором № ДНП-2015-09/09 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 17.09.2015 р., як це зазначає відповідач у відзиві. Крім того, суд наголошує на тому, що первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у загальному розмірі 64   077, 00 грн., що виник на підставі виконання договорів, в свою чергу новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання. Відповідачем не надано суду доказів щодо визнання недійсним договору № ДНП-2017-12-67 про переведення боргу від 08.12.2017 р. Щодо ненадання позивачем доказів належного виконання відповідачем свої зобов'язань за вищезазначеним договором, то враховуючи ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Тобто, відповідач повинен був надати докази сплати за договором № ДНП-2017-12-67 про переведення боргу від 08.12.2017 р., чого він не зробив. Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач направив відповідачеві лист-вимогу щодо виконання зобов'язань за договором вих.. № 053/05-4060 від 23.10.2018 р. Відповіді відповідачем не надано, кошти не сплачені. Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до частин 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За змістом ст. 526 Цивільний кодекс України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 527 Цивільний кодекс України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільний кодекс України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно вимог ст. 599 Цивільний кодекс України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 Цивільний кодекс України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зважаючи на те, що факт наявності основної заборгованості за договором № ДНП-2017-12-67 про переведення боргу від 08.12.2017 р. у відповідача перед позивачем у розмірі 45   279,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1   743,24 грн. та 3% річних у розмірі 1004,82 грн. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань. Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України. В розрахунку позивача інфляційних збитків зазначено, що борговим періодом є з 09.03.2018 по 03.12.2018 р., проте фактичний розрахунок інфляційних збитків здійснено із березня 2018 року по вересень 2018 р. Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат: Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ 09.03.2018 - 30.09.201845   279,001,0311   411,87 З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат пов'язані з інфляційними процесами підлягають частковому задоволенню у розмірі 1411,87 грн. за розрахунком суду. В частині стягнення витрат пов'язані з інфляційними процесами у розмірі 331,37 грн. відмовити. Вимога позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 1 004,82 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.. На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ст. 331, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Гром" про стягнення  48 027,06 грн. задовольнити частково. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Гром" (03150, м. Київ, вул. Представинська, буд. 43/2, код ЄДРПОУ 38810313) на користь комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, ідентифікаційний код 35210739) основну суму заборгованості у розмірі 45 279 (сорок п'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 00 коп.; інфляційні втрати у розмірі 1   411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 1 004 (одна тисяча чотири) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 1 732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 22 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Суддя                                                                                                                              С.М.Мудрий