Рішення

від 19.02.2019 по справі 914/2418/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.02.2019                                                                                 Справа №914/2418/18 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Люкс-Х», м. Харків, до відповідача:приватного акціонерного товариства «Явір», смт. Івано-Франкове, Львівської області, про: стягнення 12326,95 грн (з яких: 11661,95 грн – основний борг,                507,00 грн – інфляційні втрати, 158,00 грн – три проценти річних). Суддя Березяк Н.Є.Секретар судового засідання Кравець О.І. Без повідомлення (виклику) представників сторін. Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Люкс-Х» до приватного акціонерного товариства «Явір» про стягнення 12326,95 грн (з яких: 11661,95 грн – основний борг, 507,00 грн – інфляційні втрати, 158,00 грн – три проценти річних). Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін. 04 лютого 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Враховуючи те, що сторонами надано достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд вважає за необхідне розглядати спір за наявними у матеріалах справи доказами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та відповідачем було укладено усний Договір поставки клею. Згідно з укладеною домовленістю, ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Люкс-Х» поставило ПАТ «Явір» у період 2017 – 2018 років клею на загальну суму 91755,41 грн. Відповідачем оплачено товар на загальну суму 80093,46 грн. Так, позивач просить стягнути з відповідача 11661,95 грн. основного боргу, а за неналежне виконання грошових зобов'язань додатково ще 507,00 грн – інфляційних втрат та 158,00 грн – три проценти річних. Відповідач поданим відзивом вказує проте, що між сторонами існували відносини, однак після певного періоду часу, до відповідача, як виробника надходило багато звернень покупців, що вироблені фасади меблів розходились у місцях склейки. У зв'язку з поставкою неякісних меблів, для проведення ремонтів, реставрації, переробки та транспортування, тощо, ПАТ «Явір» отримав фінансових збитків на суму 33738,00 грн. Як зазначає відповідач, у дефектних актах, імовірною причиною розходження елементів є неякісний клей марки D3. Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне: У період з 18.10.2017 по 02.07.2018 товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Люкс-Х» (позивач у справі) здійснювало поставку клею приватному акціонерному товариству «Явір» (відповідач у справі). На виконання договірних зобов'язань позивач здійснив поставку клею, а відповідач прийняв поставлений товар на загальну суму 91755,41 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками сторін, довіреностями на отримання товару уповноваженим представником відповідача та рахунками-фактурами на оплату ( зазначені докази долучено до матеріалів справи), а саме: -          видаткова накладна № 18/10-2 від 18.10.2017 на суму 4505,36 грн, -          видаткова накладна № 06/11-1 від 06.11.2017 на суму 7727,60 грн, -          видаткова накладна № 23/11-1 від 23.11.2017 на суму 3054,38 грн, -          видаткова накладна № 24/11 від 24.11.2017 на суму 1507,57 грн, -          видаткова накладна № 06/12-10 від 06.12.2017 на суму 4478,36 грн, -          видаткова накладна № 14/12-4 від 14.12.2017 на суму 6032,27 грн, -          видаткова накладна № 15/12-3 від 15.12.2017 на суму 3383,52 грн, -          видаткова накладна № 22/01-3 від 22.01.2018 на суму 8530,79 грн, -          видаткова накладна № 02/02-3 від 02.02.2018 на суму 8310,38 грн, -          видаткова накладна № 16/02 від 16.02.2018 на суму 4769,38 грн, -          видаткова накладна № 21/02 від 21.02.2018 на суму 3036,53 грн, -          видаткова накладна № 13/03-2 від 13.03.2018 на суму 4426,49 грн, -          видаткова накладна № 29/03-1 від 29.03.2018 на суму 6431,74 грн, -          видаткова накладна № 20/04-6 від 20.04.2018 на суму 7885,61 грн, -          видаткова накладна № 07/05-3 від 07.05.2018 на суму 6013,48 грн, -          видаткова накладна № 06/06-2 від 06.06.2018 на суму 5823,59 грн, -          видаткова накладна № 02/07-2 від 02.07.2018 на суму 5838,36 грн; довіреності № 281/1 від 18.10.2017, № 296 від 06.11.2017, № 300 від 23.11.2017, №306 від 06.12.2017, № 309 від 14.12.2017, № 315 від 22.01.2018, №317 від 02.02.2018, № 323 від 16.02.2018, № 324 від 21.02.2018, № 330 від 13.03.2018, № 334 від 29.03.2018, № 396 від 30.04.2018, №338 від 07.05.2018, №344 від 06.06.2018, № 349 від 02.07.2018 та                  рахунками-фактури з ідентичними номерами, датами та сумами, як у видаткових накладних. Свій обов'язок з оплати відповідач виконав у розмірі 80093,46 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача. 04 жовтня 2018 року ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Люкс-Х» надіслало  ПАТ «Явір» лист-вимогу №04/10-02 про оплату боргу в розмірі 11661,985 грн. Докази надіслання та отримання відповідачем листа-вимоги долучено до матеріалів справи. 24 жовтня 2018 року позивач надіслав відповідачу претензію №24/10-02 про сплату боргу в розмір 11661,985 грн, яку останній отримав, проте відповіді на таку не надав. Докази отримання долучено до матеріалів справи. Так, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 11661,95 грн – основного боргу, 507,00 грн – інфляційних втрат та 158,00 грн – трьох процентів річних. Відповідач у поданому відзиві вказав про неякісний товар, якій він отримував від позивача, що призвело до додаткових витрат для виправлення недоліків перед покупцями. Інших письмових доказів, які б мали значення для правильного вирішення спору до суду не представив. Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані. При ухваленні рішення, суд виходив з наступного. Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного усного Договору поставки. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як встановлено з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу клей на загальну суму 91755,41 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, підписаними представником відповідача за довіреністю та скріпленими печаткою підприємства. Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач виконав частково в розмірі 80093,46 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача. Отже, вимоги позивача щодо стягнення 11661,95 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Крім того, доводи відповідача викладені у відзиві судом не беруться до уваги враховуючи таке. Відповідно до статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом. Частинами 1, 2 статті 678 ЦК України встановлено правові наслідки передання товару неналежної якості. Так, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. З аналізу вказаних норм закону щодо якості товару, суд зазначає, що в матеріалах справи немає письмового Договору поставки клею, що визначає конкретні вимоги до товару. Крім того, як встановлено з матеріалів справи, і вказане не заперечується відповідачем, останній на підставі усної домовленості просив поставити йому клей ПВА «Люкс» L-D3, клей ПВА «Люкс» D3W, клей ВАМ 2143. Видатковими накладними підтверджено поставку відповідних товарів, які прийняті відповідачем без застереження. Додатково, суд звертає увагу ПАТ «Явір», що зазначення у відзиві про надіслання претензії позивачу №239 від 08.10.2019, яка по перше не долучена до матеріалів справи, а по друге не стосується предмету доказування у даній справі, не є підтвердженням позиції відповідача чи спростуванням доводів позивача у вказаній справі. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд розглянувши позовні вимоги про стягнення 507,00 грн – інфляційних втрат та 158,00 грн – трьох процентів річних, перевіривши поданий позивачем розрахунок, зазначає, що такий здійснено частково правильно, адже, при здійсненні розрахунку позивач використав більшу суму, ніж сума боргу. Здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що правильним є нарахуванням інфляційних втрат на суму 604,36 грн, а трьох відсотків річних на суму 159,11 грн. Враховуючи наведене, беручи до уваги заявлені вимоги, суд вважає за необхідне задовольнити вказані вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних у заявлених сумах. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 09.07.2018 - 21.12.201811661.951.052604.3612266.31 Розрахунок відсотків Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 11661.9509.07.2018 - 21.12.20181663 %159.11 Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 1762,00 грн. З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст. 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд , - В И Р І Ш И В: 1.          Позовні вимоги задовольнити повністю. 2.          Стягнути з приватного акціонерного товариства «Явір» (81070, Львівська область, Яворівський район, селище міського типу Івано-Франкове, вулиця Львівська, будинок 55; ідентифікаційний код 00274861) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Люкс-Х» (61053, місто Харків, провулок Новожанівський, будинок 11; ідентифікаційний код 31635720)  11661,95 грн – основного боргу, 507,00 грн – інфляційних втрат, 158,00 грн – три відсотки річних та 1762,00 грн. – відшкодування витрат на оплату судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарським процесуальним кодексом України. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.02.2019.           Суддя                                                                                     Березяк Н.Є.