Рішення

від 11.02.2019 по справі 922/2851/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,   тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

---

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2851/18 Господарський суд Харківської області у складі: судді Смірнової О.В.                при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й. розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ  "АПК", м. Харків      до  Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ ЛТД",  м. Дергачі Харківської області    про    стягнення коштів в сумі 340651,48 грн. за участю представників: позивача – Карасави О.П., ордер № 000062 від 12.10.2018 року; відповідача – не з'явився, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "АПК" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас ОІЛ ЛТД" попередню оплату за договором купівлі-продажу №84 від 05.07.2017 року в сумі 340343,70 грн. та 3% річних в сумі 307,78 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. Ухвалою суду від 23.10.2018 року позовну заяву ТОВ "Корпорація "АПК" залишено без руху. Надано позивачеві строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази направлення відповідачу позовної заяви на адресу, яка містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 62300, Харківська обл., Дергачівський район, місто Дергачі, ВУЛИЦЯ ЛОЗІВСЬКА, будинок 96. Ухвалою суду від 02.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "19" листопада 2018 р. о(об) 16:00. Ухвалою суду від 19.11.2018 року відкладено підготовче засідання на "10" грудня 2018 р. о 12:00 год. Ухвалою суду від 10.12.2018 року підготовче засідання відкладено на 20.12.2018 року о 10:00 год. Ухвалою суду від 20.12.2018 року підготовче засідання відкладено на "09" січня 2019 року о 14:00 год. 09.01.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Дане клопотання задоволено судом та долучено документи до матеріалів справи. В судовому засіданні 09.01.2019 року оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого провадження на 15 січня 2019 року о 14:00 год. Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2019 року на 11:30 год. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шарко Л.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/2851/18 за результатами якого вказану справу передано судді Смірновій О.В. Представник позивача у судовому засіданні 11.02.2019 року підтримав позов, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач у судове засідання 11.02.2019 року свого уповноваженого представника не направив. Ухвали господарського суду Харківської області у даній справі направлялись на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вищезазначені ухвали повернулись на адресу суду без вручення з довідкою поштового відділення: "за місцем обслуговування". Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5). На підставі викладеного, суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. В силу частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Враховуючи те, що норми статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлюють принципи диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, беручи до уваги приписи статті 129 Конституції України, які визначають одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами. Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані ним докази, суд встановив наступне. 05.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "АПК" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідас ОІЛ ЛТД" (відповідач, продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів №84 (надалі -Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати нафтопродукти, масла (мастила) та авто хімію у власність покупця, а покупець зобов'язався його прийняти та повністю оплатити вартість. Відповідно до п. 2.1. Договору, передача товару у власність покупця здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця за адресою: Україна, м.Харків, вул. Поля Фільтрації, 7-А або за домовленістю сторін на умовах доставки до складу покупця: ТОВ "Корпорація "АПК", Харківська обл., Шевченківський район, м. Харків. Згідно з п. 2.3. Договору, передача кожної партії товару здійснюється лише за умови надходження авансового платежу (передоплати) усієї вартості партії товару на поточний рахунок продавця у визначені договором строки, якщо інше не передбачено у додатках (додаткових угодах) до договору. В п. 3.5. Договору зазначено, що оплата вартості товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця. Розрахунки за товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Покупець зобов'язаний здійснити оплату кожної замовленої партії товару на підставі рахунку, виставленого продавцем, протягом дня його виставлення. 15.03.2018 року позивач здійснив попередню оплату за передачу чергової партії дизельного палива в кількості 10 тисяч літрів згідно виставленого відповідачем рахунку №260 на суму 225000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7761 від 15.03.2018 року. 20.04.2018 року позивач здійснив попередню оплату за передачу чергової партії дизельного палива в кількості 10 тисяч літрів згідно виставленого відповідачем рахунку №436 від 20.04.2018 року на суму 240000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №62 від 23.04.2018 року. 23.05.2018 року позивач здійснив попередню оплату за передачу чергової партії дизельного палива в кількості 10 тисяч літрів згідно виставленого відповідачем №536 від 23.05.2018 року на суму 253000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №147 від 23.05.2018 року. Відповідно до п. 2.10 Договору якщо умови поставки передбачають обов'язок продавця доставити товар до погодженого сторонами місця (за межами нафтобази продавця), покупець зобов'язаний забезпечити приймання кожної партії доставленого товару протягом 5-ти робочих днів з моменту її оплати, якщо інше не зазначено у Договорі. Сторонами було погоджено доставку товару до складу ТОВ "Корпорація "АПК". Відповідно до рахунку №260 від 15.03.2018 року відповідач передав 6640 літрів палива на суму 149400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №721 від 04.05.2018 року. Згідно з рахунком №436 від 20.04.2018 року відповідач передав 2900 літрів палива на суму 69600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №828 від 11.06.2018 року. На підставі рахунку №536 від 23.05.2018 року відповідач передав 6271 літрів палива на суму 158656,30 грн., що підтверджується видатковою накладною №828 від 11.06.2018 року. Відповідно до п.п. 4.2.1. п. 4.2. Договору продавець зобов'язаний передати товар у власність покупця в порядку та на умовах, визначених у Договорі. Проте, станом на час розгляду справи, відповідачем не передано позивачу обумовлений Договором товар (14189 літрів дизельного палива) на загальну суму 340343,70 грн. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного. За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. В силу ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України). За приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату у розмірі 340343,70 грн., а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати. Враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар, беручи до уваги відсутність доказів на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 340343,70 грн., господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати в розмірі 340343,70 грн. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позивачем нараховано 3% річних в сумі 307,78 грн. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата (аванс) не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. На переконання суду, позивач дійшов неправильного висновку, застосувавши до спірних правовідносин положення частини 2 статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суму боргу з урахуванням 3 % річних, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на яку можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України, у випадку вказаних законом. Виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед , у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 910/12382/17). Враховуючи вищезазначений висновок Верховного Суду про застосування норм права, суд вважає необґрунтованими доводи позовної заяви щодо застосування до даних правовідносин статті 625 Цивільного кодексу України. Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних в сумі 307,78 грн., а тому відмовляє в їх задоволенні. Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі ст.ст. 6, 8, 11, 525, 530, 570, 625, 626, 663, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 546, ч. 1 ст. 629, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд    ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ ЛТД" (адреса: 62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Лозівська, буд. 96, ідентифікаційний код 41343397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ "АПК" (адреса: 61140, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 98, ідентифікаційний код 31439847) грошові кошти в розмірі 340343,70 грн. та судовий збір в сумі 5105,16 грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. В задоволені решти позовних вимог – відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст рішення складено 18.02.2019 року.     Суддя  О.В. Смірнова