Рішення

від 13.02.2019 по справі 443/1116/18

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1116/18

Провадження №2/443/406/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2019 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, -

встановив:

ОСОБА_1, звернулася в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею, в порядку спадкування за заповітом після смерті її бабусі - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 68,9 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що житловий будинок з надвірними спорудами, що в АДРЕСА_1, на праві особистої власності належав колгоспному двору, членами якого були: ОСОБА_6 - голова двору, ОСОБА_7 (син), ОСОБА_3 (невістка), ОСОБА_5 (внучка), ОСОБА_8 (внучка), ОСОБА_5 (внук), що підтверджується записами в погосподарських книгах. Частка кожного становила 1/6 житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_6 помер її батько. Належну останньому частку у спірному житловому будинку прийняла у спадщину ОСОБА_5 - її бабця. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 померла. На випадок своєї смерті померла склала заповіт, згідно якого все належне майно заповіла їй. Окрім того, від належних часток відмовляються на її користь і інші члени колгоспного двору - відповідачі по справі. Відтак, вона як єдиний спадкоємець за заповітом, звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, проте отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, у зв'язку з тим, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померлий не є його останнім членом. Вказана відмова позбавляє позивача можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому остання змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача - адвокат Прохоренко О.І. подав заяву про розгляд справи у його з довірителькою відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали заяви, в яких просять розглянути дану справу за їх відсутності, оскільки позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Представник відповідача Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області - Тимчишин С.Б. подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника територіальної громади, оскільки вони не заперечують проти задоволення позову.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученим витягом з погосподарської книги с. Махлинець Жидачівського району Львівської області №29 від 15 січня 2018 року, що станом на 30 червня 1990 року по АДРЕСА_1 за колгоспним двором, членами якого були: ОСОБА_6 - голова двору, ОСОБА_7 (син), ОСОБА_3 (невістка), ОСОБА_5 (внучка), ОСОБА_8 (внучка), ОСОБА_5 (внук). Вказаний факт додатково підтверджується долученою до матеріалів позову довідкою виданою Стрийським МБТІ від 13.06.2018 року за №1168 та копією Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 25 жовня 1989 року/арк. справи 12, 15, 61/.

Згідно технічного паспорта від 27 липня 2018 року(копія якого долучена до матеріалів справи) на житловий будинок АДРЕСА_1, загальна площа вказаного будинку становить 68,9 кв.м.(житлова - 32,6 кв.м.). Рік забудови - 1932 /арк. справи 57-60/.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок з надвірними спорудами, що в АДРЕСА_1 належав суспільній групі господарств колгоспний двір , членами якого були: ОСОБА_6 - голова двору, ОСОБА_7 (син), ОСОБА_3 (невістка), ОСОБА_5 (внучка), ОСОБА_8 (внучка), ОСОБА_5 (внук). Частка кожного члена двору становила 1/6.

Судом встановлено та підтверджується долученою до матеріалів справи копією довідки №982 від 23 листопада 2018 року, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_7, якому на день смерті належала 1/6 житлового будинку з надвірними спорудами, що в АДРЕСА_1 Заповіту останній на випадок своєї смерті не залишив./арк. справи 62/.

За таких обставин вищевказане спадкове майно у спадщину прийняла мати померлого - ОСОБА_6 Відтак, остання стала одноосібно фактично володіти 2/6 житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, хоча юридично своїх прав не оформляла.

Разом з тим, в судовому засіданні також встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_5, у віці 82 років, померла ОСОБА_6, про що 20 березня 2006 року зроблено відповідний актовий запис №7 та Облазницькою сільською радою Жидачівського району Львівської області, від 20 березня 2006 року, видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /арк. справи 10/.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що спадщина померлої, окрім іншого, складається із 2/6 житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1

Досліджені судом письмові докази по справі вказують на те, що спадкодавець на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно якого належне їй майно заповіла внучці - ОСОБА_1 (позивачу в справі).

Відповідно до ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Так, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №135/02-31 виданою завідувачем Жидачівською державною нотаріальною конторою від 23 лютого 2018 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з тим, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померлий не є його останнім членом /арк. справи 16/.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Окрім того, суд враховує, що поданими через канцелярію суду заявами, відповідачі вимоги позову визнали та засвідчили факт відмови на користь позивача від належних їм часток у спірному будинку: як члену колгоспного двору (ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5) Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до переконливого висновку в підставності позовних вимог ОСОБА_1, щодо визнання за нею цілісно права власності на спірний житловий будинок /арк. справи 67-69/.

Таким чином, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, те що позивач оформити право власності на спірний житловий будинок, в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідачі позовні вимоги визнали та проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті її бабусі - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 68,9 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_2.

Відповідач1: Облазницька сільська рада Жидачівського району Львівської області, місцезнаходження: 81773, Львівська область, Жидачівський район, с. Облазниця, вул. Стрийська, 25, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04373880.

Відповідач2: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 паспорт серії НОМЕР_3.

Відповідач3: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 паспорт серії НОМЕР_4

Відповідач4: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 паспорт серії НОМЕР_5

Суддя З.М. Коліщук