Рішення

від 14.02.2019 по справі 359/10062/18

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/10062/18

Провадження № 2/359/1090/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Івченко В.І.,

розглянувши y відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про зняття арешту з майна,-

встановив :

06 грудня 2018 року від представника позивача адвоката ОСОБА_2 на адресу суду надійшов вказаний позов, яким просить зняти арешт з земельної ділянки площею 0,12 га. з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для колективного садівництва, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, на яку накладений арешт на підставі постанови Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області № 3434206 від 17.04.2007 року.

Вимоги обґрунтовано тим, що постановою Бориспільського МРВ ДВС ГТУ у Київській області від 17 квітня 2007 року накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,12 га на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, та яка належить ОСОБА_1

Про наявність обтяження позивачу стало відомо у вересня 2018 року, під час звернення до нотаріуса Київського міського нотаріального округу.

З метою отримання інформації, щодо підстави накладення арешту та процесуального статусу у виконавчому провадженні ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Згідно відповіді відповідача, станом на 26 листопада 2018 року ОСОБА_1, не є боржником у жодних виконавчих провадженнях Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та для вирішення цього питання їй рекомендовано звернутись до суду.

ОСОБА_1 вказала, що наявним арештом порушуються її права як власника майна на вільне розпорядження, володіння та користування майном, а тому остання вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивач та її представник, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи до суду не з'явились. ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, проти позову не заперечує.

Суд на підставі ст. 223 ЦПК України розгляд справи провів у відсутність вказаних сторін.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно положення ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Провівши підготовче судове засідання в порядку, передбаченому ст.197 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити за його результатами рішення, зважаючи на визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За змістом ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 0,12 га., що знаходиться на території садового товариства Чайка в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для колективного садівництва, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 10-14).

Відповідно ч. 1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1. ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджає-ться своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, наявністю накладеного арешту на земельну ділянку позивача, та не знятого до цього часу, порушуються права власності позивача, а тому таке порушення підлягає усуненню.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям охоронювані законом інтереси , що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на земельну ділянку розміром 0,12 га, що знаходиться на території садового товариства Чайка в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для колектив-ного садівництва було накладено арешт на підставі постанови ВП № 3434206 виданої 17 квітня 2007 року Державною виконавчою службою у м. Бориспіль та Бориспільському районі (а.с. 6-7).

Відповідно листа начальника відділу Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Сергієнко О.М. від 26 листопада 2018 року за № 44075 встановлено, що згідно бази даних автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 26 листопада 2018 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не є боржником у виконавчих провадженнях даного відділу (а.с. 8).

На підставі наведеного суд приходить висновку, що наявний арешт порушує права позивача, так як вона не має можливості вільно реалізувати свої права власника.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження зняття арешту з майна органом державної виконавчої служби можливе в разі отримання державним виконавцем рішення суду про скасування заходів забезпечення позову, раніше застосованих судом у відношенні даного майна.

Згідно Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, не уперед-жено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.

Згідно вказаного Закону України державний виконавець зобов'язаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, він знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Тобто, законодавець пов'язує можливість звернення особи з даним позовом у разі порушення права власності на майно, на яке було накладено арешт.

За правилами ст. 57 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1

На час розгляду справи виконавчих проваджень по відношенню ОСОБА_1 у відділі ДВС не перебуває, що вказує на незаконність перебування майна під арештом, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не може, суд приходить висновку про обґрунтова-ність вимог позивача та необхідність захисту його прав шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 4, 5,12, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 353-354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про зняття арешту з майна- задовольнити.

Скасувати арешт застосований на підставі постанови Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області № 3434206 від 17 квітня 2007 року щодоземельної ділянки площею 0,12 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для колективного садівництва, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району та належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.В. Яковлєва