Ухвала

від 15.02.2019 по справі 592/1899/19

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа №592/1899/19

Провадження №1-кс/592/1025/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року м.Суми

Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

Захисник звернулася до суду з вказаним клопотанням, яке мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.01.2019 р. у рамках кримінального провадження № 32018200000000045 від 27.04.2018 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 191 КК України було накладено арешт, зокрема, на печатку ТОВ «Рандом» (код 37781161), печатку ТОВ «Бастіон К» (код 36707841), печатку ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_1 ). Вважає, що у подальшому арешті печатки відпала потреба. Просить слідчого суддю скасувати арешт на печатку ТОВ «Рандом» (код 37781161), печатку ТОВ «Бастіон К» (код 36707841), печатку ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_1 ), керівником яких є ФОП ОСОБА_5 .

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 клопотання підтримала, просила скасувати арешт.

Слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін, дослідивши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у провадженні СУ ФР ГУ ДФС у Сумській області перебуває кримінальне провадження № 32018200000000045 від 27.04.2018 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.01.2019 р. у рамках кримінального провадження № 32018200000000045 від 27.04.2018 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 191 КК України було накладено арешт, зокрема, на печатку ТОВ «Рандом» (код 37781161), печатку ТОВ «Бастіон К» (код 36707841), печатку ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_1 ).

Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що підставою для накладення вказаного арешту стало існування достатніх підстав вважати, що майно, яке зазначене у клопотанні прокурора, підпадає під критерії ст. 98 та ч. 1 ст. 170, п. 1, 4 ч. 2 ст. 170 та ч. 3 ст. 170 КПК України, тому на зазначене майно було накладено арешт з метою забезпечення його збереження (оскільки наявні достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям речового доказу).

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 28КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак вони мають бути об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції,що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна відсутні, що обґрунтовано матеріалами доданими до клопотання та заявником у судовому засіданні, тоді як слідчим не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та права користування.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання у правомірне володіння ФОП ОСОБА_5 належним йому майном на підставі зазначених обставин.

Таким чином, слідчий суддя, вважає, доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. 170-174 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт на майно накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.01.2019 р., а саме на печатку ТОВ «Рандом» (код 37781161), печатку ТОВ «Бастіон К» (код 36707841), печатку ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_1 ), які належать ФОП ОСОБА_5 .

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1