Рішення

від 12.02.2019 по справі 631/1005/17

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1005/17

провадження № 2/631/197/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року селище міського типу ОСОБА_1

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Трояновської Т.М.

при секретарі судового засідання - М'ячиної Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, із залученням в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, про визнання права в порядку спадкування.

ВСТАНОВИВ:

20.11.2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та Нововодолазької районної державної адміністрації, із залученням в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнених вимог просить визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 16.12.2002 року, право на земельну ділянку (пай) реформованого КСП Правда , що знаходиться на території Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, розміром 7,48 в умовних кадастрових гектарах, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 028054, виданого на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації № 293 від 07 червня 1996 року № 293, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 54 від 14 жовтня 1996 року на ім`я ОСОБА_5.

ОСОБА_2 в обґрунтування своїх вимог зазначив, 16.12.2002 року помер його рідний брат ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії I-ВЛ №529635, виданого Мелихівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області.

Родинний зв'язок між позивачем ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_5, підтверджується: свідоцтвом про народження, копією паспорта позивача, свідоцтвом про народження померлого, свідоцтвом про смерть ОСОБА_5, свідоцтвом про смерть батьків позивача та померлого ОСОБА_5

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, що складається з земельної ділянки (пай) реформованого КСП Правда , що знаходиться на території Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, розміром 7,48 в умовних кадастрових гектарах, що належала померлому ОСОБА_5 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 028054, виданого на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації № 293 від 07 червня 1996 року № 293, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 54 від 14 жовтня 1996 року. В установлений законом строк позивач спадщину прийняв шляхом звернення до державної нотаріальної контори.

Рідна сестра спадкодавця ОСОБА_3 подала до нотаріуса заяву про відмову від прийняття спадщини, після смерті брата ОСОБА_5 Рідний брат спадкодавця ОСОБА_6 спадщину не прийняв та помер 15.08.2014 року. За життя ОСОБА_5 заповіт не складав.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 Оскільки спадкоємець ОСОБА_2 не надав сертифікат на земельну ділянку частку (пай) виданий на ім'я ОСОБА_5, так як вищевказаний документ був втрачений, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2017 року головуючим суддею визначено суддю Мащенко С.В.

Ухвалою від 23.11.2017 року під головуванням судді Мащенко С.В. відкрито провадження у справі.

Розпорядженням керівника апарату суду № 791 від 17.09.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи й згідно відповідному протоколу від 17.09.2018 року справу з єдиним унікальним № 631/1005/17 (провадження № 2/631/424/18) передано до розгляду судді Трояновській Т.М.

Ухвалою від 18 вересня 2018 року справу прийнято до провадження суддею Трояновською Т.М. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 01 листопада 2018 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3.

Ухвалою від 15 січня 2019 року замінено відповідача по цивільній справі з Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області на Старовірівську сільську раду Нововодолазького району Харківської області.

Позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України . Скориставшись своїм правом, встановленим ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України,через канцелярію суду представник позивача надала заяву, в якій просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, слухання справи провести за її відсутності та відсутності позивача (а.с. 129 - 130).

Відповідачі - голова Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та представник Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської у судове засідання також не прибули, про дату, час і місце засідання повідомлялися належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України , про причини неявки не повідомили, однакчерез канцелярію суду відповідачі надали заяви, згідно яких просили розгляд справи здійснювати без їх участі, зазначивши, що не мають заперечень проти задоволення позову (а.с. 69, 112 - 114, 126).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була сповіщені належним чином, проте надала клопотання, відповідно до якого не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2, розгляд справи просила провести за її відсутності (а.с.91).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін та третьої особи свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов'язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи уточненої позовної заяви, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Із матеріалів справи судом встановлено, що 16 грудня 2002 року у віці 66 років у с Парасковія Нововодолазького району Харківської області помер ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що складений відповідний актовий запис № 42, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії I-ВЛ № 589635, виданого повторно Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Харківській області 06.07.2017 року (а.с. 7).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з положень п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в якому встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004 року.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Стаття 525 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року визначено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Враховуючи те, що днем смерті ОСОБА_5 є 16 грудня 2002 року, як зазначено в копії свідоцтва про смерть, то саме ця дата є днем відкриття спадщини.

Таким чином, до даних спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, а не Цивільного кодексу України, на положення якого у своєму позові посилається позивач.

Так, відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, оскільки є рідним братом спадкодавця ОСОБА_5, що підтверджується копіями свідоцтв про народження позивача серії І - ВЛ № 049829, виданим повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції 27.10.2006 року (а.с.6) та копіює запису про народження № 24 від 01.08.1936 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10), де в графах відомості про батьків зазначено: батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_8, що також підтверджується копією архівної довідки № 01-29/З-1137, виданою Державним архівом Харківської області 08.06.21017 року за № 01-29/3-1157 (а.с.9).

Приписами ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року передбачено, що для прийняття спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Перевіривши матеріали спадкової справи № 268/2003 рік (номер у Спадковому реєстрі № 2787538, дата реєстрації 03.06.2003 року), заведеної після смерті ОСОБА_5, померлого 16 грудня 2002 року, що була надіслана на адресу суду 22.05.2018 року за вхідним № 2524/18-вх завідувачем Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області за вихідним № 338/01-16 від 15.05.2018 року встановлено, що 03.06.2003 року ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року подав заяву до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області відповідно до якої повідомив про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_5. Вказану заяву зареєстровано по книзі обліку за № 398 від 03.06.2003 року, заведено до ЄРЗСС № 2787538 (а.с. 48).

Відповідно до заяви, зареєстрованої державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_9 в реєстрі за № 1039 від 16.06.2006 року, ОСОБА_6, що також є братом спадкодавця ОСОБА_5, повідомив нотаріальну контору, що спадщину він не прийняв та на неї не претендує, а також не заперечує проти видачі свідоцтва іншим спадкоємцям (а.с. 47).

З копії заяви, зареєстрованої в Нововодолазькій державній нотаріальній конторі Харківської області по книзі обліку за № 399 від 03.06.2003 року, встановлено, що ОСОБА_3, яка є сестрою спадкодавця ОСОБА_5, повідомила нотаріальну контору, що від своєї частини спадщини у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та земельного паю у с. Парасковія Нововодолазького району Харківської області, що залишилися після смерті ОСОБА_5 вона відмовляється на користь свого брата ОСОБА_2. Вказана заява посвідчена 22.05.2003 року секретарем Виконавчого комітету Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі за № 301 (а.с. 49).

За життя ОСОБА_5 не визначив своїх спадкоємців шляхом складання заповіту, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 50895053 від 13.02.2018 року, сформованою та наданою Нововодолазькою державною нотаріальною конторою в Харківській області від 13.02.2018 року № 90/01-16 (а.с. 37).

Таким чином, спадкоємців першої черги або спадкоємців, які б мали право на обов'язкову долю у спадщині відповідно до ст. 535 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року судом не встановлено. Із матеріалів справи вбачається, що єдиним спадкоємцем другої черги, який в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 є його рідний брат - ОСОБА_2.

Судом встановлено, що 30.10.2006 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_9 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за № 1897, на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Парасковія, вул. Леніна, 77, який належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Мелихівською сільською радою 02.10.2006 року та зареєстрованого Нововодолазьким МКПТІ 11.10.2006 року номер запису 26 в книзі 1 (а.с. 55).

Окрім вищевказаного житлового будинку до складу спадщини входить право спадкодавця на земельну ділянку (пай) реформованого КСП Правда , що знаходиться на території Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 028054, виданого на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації від 07 червня 1996 року № 293, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 54 від 14 жовтня 1996 року на ім`я ОСОБА_5.

Проте, завідувачем Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_9 16 вересня 2017 року була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату, виданого 14.08.1996 року за № 54 на ім'я ОСОБА_5 на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації за № 293 від 07.06.1996 року, у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_2 оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай) (а.с. 11).

Вирішуючи даний спір суд виходить із приписів ст.13 Конституції України, відповідно до якої держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом

Згідно зі ст. 41 та ст. 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 6 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року встановлено перелік способів захисту цивільних прав шляхом: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Тобто, за змістом ст.6 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Приписами ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та ст. 3 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно положень ст. 560 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає (ч. 1 та ч. 2 ст. 561 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року).

Статті 81 та 131 Земельного кодексу України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП Правда Нововодолазького району Харківської області за № 54 від 14.08.1996 року зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХР № 028054 на ім'я ОСОБА_5, який видано на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації від 07.06.1996 року № 293. Розмір земельної частки (паю) по вказаному підприємству становить 7,48 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджується копією листа Відділу Дежгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 31.08.2017 року № П-69/0-0.23,26-70/147-17 (а.с.13).

Проте, оригінал вищевказаного сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 028054 на ім'я ОСОБА_5 було втрачено, про що у газеті Водолазький кур'єр від 20 травня 2017 року № 20 (1268) розмішене відповідне оголошення (а.с. 12, 111).

Враховуючи відсутність у позивача оригіналу сертифікату на земельну частку (пай), яка входить до складу спадщини, та відсутність можливості отримати дублікат зазначеного сертифікату через смерть особи, якій він був виданий (спадкодавця), ОСОБА_2 позбавлений можливості оформити спадкове право на земельну частку (пай) в нотаріальному порядку.

Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки право ОСОБА_2 на набуття права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом порушено і підлягає судовому захисту.

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених ним і документально підтверджених судових витрат.

Керуючись статями 13, 44, 55 Конституції України, статями 6, 524, 525, 527, 530, 535, 548, 560, 561 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, статями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76, 81, 83, 89, 128 131, 133, 141, 211, 214, 223, 227, 235, частиною 2 статті 247, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, із залученням в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, про визнання права в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 16.12.2002 року, право на земельну ділянку (пай) реформованого КСП Правда , що знаходиться на території Мелихівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, розміром 7,48 в умовних кадастрових гектарах, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 028054, виданого на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації № 293 від 07 червня 1996 року № 293, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 54 від 14 жовтня 1996 року на ім`я ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1, паспорт серії МТ 094889, виданий Дзержинським РВ ХМУ ГУМВС України 19 березня 2010 року.

Відповідач: Старовірівська сільська рада Нововодолзького району Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, село Старовірівка, вулиця Центральна, будинок 60, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04398092.

Відповідач : Нововодолазька районна державна адміністрація, місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, селище міського типу ОСОБА_1, вулиця Гагаріна, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04059645.

Третя особа: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання чи перебування: Харківська область, Красноградський район, селище Дружба, вулиця Шевченка будинок 9, паспорт громадянина України серії МК № 343225, виданий Красноградським РВ УМВС України в Харківській області 26 грудня 1996 року.

Суддя: Т.М. Трояновська