Рішення

від 19.02.2019 по справі 1.380.2019.000253

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.000253

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Брильовського Р.М., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Кам'янка-Бузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позовна заява ОСОБА_2 до Кам'янка-Бузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника від 17 липня 2018 року, винесену старшим державним виконавцем Кам'янка-Бузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Смагою Олександрою Богданівною у виконавчому провадженні № 56777553, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14 червня 2018 року у справі №813/2210/18 про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Львівській області Львівським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою дію постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області № 090 від 03.05.2018 року зупинено. Таким чином, державним виконавцем накладено арешт на все майно Позивача при примусовому виконавчого документу, дія якого станом на день винесення оскаржуваної постанови була зупинена. Позивач вважає, що такими діями державного виконавця порушено його право власності. Просив задовольнити позов.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності. Представник відповідача надав відзив на позов, у якому зазначив, що жодних документів з Львівського окружного адміністративного суду про зупинення виконавчого провадження, в якому боржником є ОСОБА_2 з 14.06.2018 по 17.07.2018 не надходило. Після надходження ухвали суду від 14.06.2018, наданої позивачем, 31.07.2018 було прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 56777553 до вирішення питання по суті. У зв'язку з тим, що ухвала суду від 14.06.2018 станом на 17.07.2018 не надходила до відповідача, вважає, що спірна постанова державного виконавця від 17.07.2018 є правомірною.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на викладене, суд здійснює розгля даної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Судом встановлено, що 17 липня 2018 року старшим державним виконавцем Кам'янка-Бузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Смагою Олександрою Богданівною у виконавчому провадженні №56777553 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2.

Вказана постанова винесена у виконавчому провадженні при примусовому виконанні постанови Головного управління Держпраці у Львівській області №090 від 03.05.2018 року про стягнення з ФО-П ОСОБА_2 штрафу у розмірі 37 230 грн. на користь державного бюджету України.

14 червня 2018 року у справі №813/2210/18 про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Львівській області, Львівським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою дію постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області № 090 від 03.05.2018 року зупинено.

Не погоджуючись із постановою про арешт майна боржника від 17 липня 2018 року у виконавчому провадженні №56777553 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404 (далі Закон № 1404).

Статтею 1 Закону № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається зі змісту приписів статті 3 Закону України Про виконавче провадження (в редакції 2002 року), державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (статті 41, 42).

Положення Конституції України щодо власності кореспондуються зі статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, що жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи на виконанні у Кам'янка-Бузькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження №56777553 з виконання постанови ГУ Держпраці у Львівській області №090 від 03.05.2018 року про накладення штрафу, відповідно вказаний спір підсудний Львівському окружному адміністративному суду.

Суд наголошує, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від14.06.2018 у справі №813/2210/18 зупинено дію постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 090 від 03.05.2018 до набрання законної сили судовим рішенням у справі 813/2210/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 1404 виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Однак, державний виконавець не зупинив вчинення виконавчих дій з виконання постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу, а 17 липня 2018 року прийняв постанову про арешт майна боржника, оскільки ухвала Львівського окружного адміністративного суду від14.06.2018 у справі №813/2210/18 про зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Львівській області № 090 від 03.05.2018 до відповідача не надходила.

Ухвалу суду про зупинення виконавчого провадження від 14.06.2018 позивач пред'явив у виконавчу службу лише 31.07.2018.

Постановою старшого державного виконавця Кам'янка-Бузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Смаги Олександри Богданівни від 31.07.2018 зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 56777553 до вирішення питання по суті.

Судом встановлено, що передбачені чинним законодавством законні підстави для прийняття постанови про арешт майна боржника мали місце станом на 17.07.2018.

Інших доказів про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно станом на 17.07.2018 у вказаному спорі сторонами не надано.

Судом встановлено, що станом на 17.07.2018 державний виконавець не знав та не міг знати про існування ухвали Львівського окружного адміністративного суду від14.06.2018 у справі №813/2210/18, а тому суд вважає, що його дії були вчинені відповідно до Закону № 1404.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням цього Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 6 Конвенції та статтею 55 Конституції України кожній особі гарантується право на доступ до правосуддя, яке включає в себе право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Як роз'яснив Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Обов'язковою умовою надання захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.

Суд не погоджується з твердженням позивача про наявність факту порушення відповідачем законних прав позивача у спірних правовідносинах прийняттям постанови про арешт майна боржника.

Під час судового розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем порядку при прийнятті постанов про арешт майна боржника, а позивачем таких порушень не зазначено.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця прийнята відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", а позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при відмові у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач - Кам'янка-Бузький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (80400, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, м. Кам'янка-Бузька, вул. Я. Мудрого, 17б, код ЄДРПОУ 34912221).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський