Рішення

від 19.02.2019 по справі 1440/2367/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 р. № 1440/2367/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: 20 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, вул. Заозерна, 8, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55601 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2018 № 0007021301,

20 Державна пожежно-рятувальна частина Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (надалі - позивач або Частина) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги визнати протиправним та скасувати прийняте 10.08.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) рішення № 0007021301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позову Частина вказала, що у відповідача не було фактичних та правових підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування пені; виконаний відповідачем розрахунок суми, що, на його думку, підлягає сплаті позивачем, не містить необхідної інформації, що виключає можливість його перевірки; Управління, в порушення вимог Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Закон № 2464), нарахувало пеню за ставкою, що у 10 разів перевищує нормативну.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 117) Управління навело норми Закону № 2464 та затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Інструкція № 449), проте викладені у позові фактичні обставини та аргументи позивача не спростувало.

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд зобов'язав відповідача подати належним чином засвідчені копії документів, на підставі та з урахуванням яких було прийнято рішення, проте вимоги суду Управління не виконало.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

В судовому засіданні представники позивача вимоги адміністративного позову підтримали, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 10.08.2018 № 0007021301 (надалі - Рішення, арк. спр. 12) Управління, з посиланням на частину десяту та пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, застосував до Частини за період з 21.12.2016 по 22.03.2018:

штраф в сумі 81 409,34 грн.;

пеню в сумі 4 364,49 грн.

Згідно з частиною десятою статті 25 Закону № 2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Недоїмкою, відповідно до визначення, що міститься у пункті 6 частини першої статті 1 Закону № 2464, є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з абзацами першим та другим частини восьмої статті 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (до яких належить позивач як роботодавець), під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Як вказано у позовній заяві, сплата сум єдиного внеску в період грудень 2016 року по березень 2018 року відбувалася у повній відповідності до вказаних вимог, підтвердженням чого є додані до адміністративного позову копії платіжних доручень та звітів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Управління доказів позивача не заперечило, отже, факт існування недоїмки не довело.

За таких обставин, суд визнав, що у відповідача не було підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Крім того, розрахунок до Рішення (арк. спр. 13-16), на думку суду, не є достовірним доказом. По, перше, в ньому не зазначені суми недоїмки, по-друге, не вказано, на які суми було нараховано пеню.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов 20 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (вул. Заозерна, 8, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55601, ідентифікаційний код 37650215) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 10.08.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області рішення № 0007021301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифкаційний код 39394277) на користь 20 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (вул. Заозерна, 8, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55601, ідентифікаційний код 37650215) судовий збір в сумі 1762 грн., що був сплачений платіжними дорученнями від 25.09.2018 № 309 на суму 1287 грн. і від 08.10.2018 № 311 на суму 475 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна