Постанова

від 19.02.2019 по справі п/811/100/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №П/811/100/17

адміністративне провадження №К/9901/41422/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградські області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у складі судді Хилько Л.І.,

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у складі суддів Шлай А.В., Прокопчука Т.С., Чабаненко С.В.

у справі №П/811/100/17

за позовом Фермерського господарства Луч

до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградські області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року Фермерське господарство Луч (далі - Господарство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградські області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2016 року № 0002501111, яким позивачу нараховано штрафну санкцію з податку на додану вартість в розмірі 11632,39 грн за порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, яке виявилось у недотриманні граничного строку сплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідній декларації за липень 2015 року №9175341605 від 20 серпня 2015 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2016 року № 0002501111.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем не надано доказів про повідомлення позивача щодо реквізитів його електронного рахунку (додаткового рахунку), враховуючи зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України від 16 липня 2015 року № 643-УІІ. Крім того, відсутні докази того, що контролюючий орган надіслав не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Податковим кодексом України, для самостійної сплати податкових зобов'язань, Казначейству реєстр платників податків, у тому числі і позивача, для перерахування до бюджету та/або на спеціальний рахунок сум податку за спірний період.

У липні 2017 року відповідачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що погашення узгодженого податкового зобов'язання за липень 2015 року відбулось після перерахування відповідних сум на рахунок № 37527100019197 у системі електронного адміністрування податку, відкритому 29 липня 2015 року для перерахування коштів на спеціальні рахунки.

У запереченні на касаційну скаргу позивач посилається на її необґрунтованість та просить залишити судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано справу №П/811/100/17 з Кіровоградського окружного адміністративного суду.

11 жовтня 2017 року справа № П/811/100/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа № П/811/100/17 та матеріали касаційного провадження №К/9901/41422/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач з 17 жовтня 1997 року зареєстрований як платник податку на додану вартість, з 01 січня 2009 року - як сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування.

28 вересня 2016 року посадовою особою відповідача проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2015 року Господарства, за результатами якої 28 вересня 2016 року складено акт №42/11-11/1200/20660023 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки платником податків порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за декларацією з податку на додану вартість за липень 2015 року №9175314605 від 20 серпня 2015 року (далі - податкова декларація за липень 2015 року), де граничний термін сплати припадає на 30 серпня 2015 року.

На підставі акта перевірки 11 жовтня 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0002501111, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 11632,39 грн.

В обґрунтування прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення відповідач вказує, що у поданій позивачем податковій декларації за липень 2015 року відображено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного (звітного) податкового періоду та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства і спрямовується на спеціальний рахунок у сумі 58290 грн.

Відповідно з особовим рахунком платника станом на 30 серпня 2015 року (термін сплати узгодженого податкового зобов'язання) Господарство мало переплату у сумі 128,04 грн. Таким чином, станом на 30 серпня 2015 року у господарства виник борг у сумі 58161,96 грн, який погашено 28 грудня 2015 року у сумі 5300 грн, 30 грудня 2015 року у сумі 10000 грн, 04 січня 2016 року у сумі 8750 грн та 15 січня 2016 року - 34240 грн, тобто із затримкою на 138, 128, 122, 120 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для їх скасування, виходячи з наступного.

Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість , який набрав чинності 29 липня 2015 року, внесено зміни до статті 200-1 Податкового кодексу України в частині щодо додаткового відкриття платникам - сільськогосподарським підприємствам, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, рахунків в системі електронного адміністрування податку, призначені для перерахування коштів на їх спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №11 (в редакції, що діяла з 05 травня 2015 року по 25 листопада 2015 року) (далі - Порядок 11) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період, перераховується із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок у порядку та строки, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. N 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість"(далі - Порядок № 569).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 569 Казначейство відповідно до вимог статті 69 Податкового кодексу України надсилає ДФС повідомлення про відкриття електронного рахунка платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня його відкриття. Після надходження такого повідомлення ДФС інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 569 за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації з податку результатів діяльності платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України, та/або здійснюється перерахування сум податку на спеціальний рахунок.

Пунктом 21 Порядку № 569 передбачено, що для перерахування до бюджету та/або на спеціальний рахунок платника податку сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданих податкових декларацій з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або номер та серія паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. На підставі таких реєстрів Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету та/або на спеціальні рахунки платників податку з їх електронних рахунків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів щодо повідомлення позивача про реквізити його електронного рахунка (додаткового рахунку). Також жодних доказів того, що контролюючий орган надіслав не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов'язань, Казначейству реєстр платників податку, серед іншого, і стосовно позивача для перерахування до бюджету та/або на спеціальний рахунок сум податку за спірний період - відповідачем не надано.

Відповідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до положень пункту 40 Підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету або на спеціальні рахунки платників - сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, а у разі нарахування протягом перехідного періоду системи електронного адміністрування податку на додану вартість зазначених штрафних санкцій такі штрафні санкції підлягають списанню контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку на додану вартість протягом 14 робочих днів не впливають на вирішення спору.

Водночас, податковий орган зазначає, що позивач мав сплатити узгоджене зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2015 року саме на додатковий електронний рахунок №37527100019197, тоді як на рахунку №37519000019197 від 24 грудня 2014 року було достатньо коштів для сплати зобов'язання з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 серпня 2015 року позивачем через електронну систему документообігу "М.Е.DОС" до відповідача подано звітну декларацію з податку на додану вартість за липень 2015, в якій відображено податкові зобов'язання в розмірі 58290 грн, яка відповідно до чинного законодавства підлягала залишенню у розпорядженні Господарства шляхом направлення її на спеціальний рахунок (ряд.25.2).

20 серпня 2015 року за відповідним запитом отримано витяг із системи електронного адміністрування податку на додану вартість №20299596, згідно з яким у позивача в органах казначейської служби наявний один рахунок в системі електронного декларування податку на додану вартість №37519000019197, відкритий 24 грудня 2014 року, на якому наявні грошові кошти в сумі 108344 грн. Вказане підтверджено також витягами із системи електронного адміністрування податку на додану вартість від 17 вересня 2015 року №17299624, від 21вересня 2015 року №21299651, від 19 жовтня 2015 року №19299694 та від 11 листопада 2015 року №11299723.

Виходячи з наведеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2016 року № 0002501111 внаслідок відсутності складу податкового правопорушення в межах спірних відносин в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградські області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі №П/811/100/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер