Постанова

від 06.02.2019 по справі 501/5876/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 501/5876/13-ц

провадження № 61-26311св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект в особі правонаступника ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_7, на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 вересня 2015 року у складі судді Максимовича Г. В. та рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Плавич Н. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект (далі - ТОВ Кей-Колект ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Позовна заява мотивована тим, що 23 січня 2007 року між Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11110478000, згідно з яким ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 108 583,00 швейцарських франків, що еквівалентно 438 268 грн 79 коп., на строк до 23 січня 2017 року.

3. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, 23 січня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 89523, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалась відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору № 11110478000.

4. 23 січня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_4 укладений договір поруки № 89500, згідно з яким ОСОБА_4 зобов'язалась відповідати перед ПАТ УкрСиббанк за невиконання боржником умов кредитного договору № 11110478000.

5. Того ж дня між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 89527, відповідно до якого остання зобов'язалась перед банком відповідати за неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № 11110478000.

6. 23 січня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_5 укладений іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку передано вбудоване нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

7. 05 лютого 2009 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 23 січня 2007 року № 11110478000, у якому сторони дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту.

8. 12 грудня 2011 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Кей-Колект укладений договір факторингу № 1, згідно з яким банк передав у власність товариства право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від № 11110478000.

9. ОСОБА_2 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку із чим станом на 05 грудня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 109 346,66 швейцарських франків, що еквівалентно 942 856 грн 89 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 86 933,23 швейцарських франків, що еквівалентно 749 593 грн 95 коп., і заборгованості за процентами у розмірі 22 413,43 швейцарських франків, що еквівалентно 193 262 грн 94 коп.

10. На підставі викладеного ТОВ Кей-Колект , з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 152 том 1) просило стягнути з відповідачів заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 109 346,66 швейцарських франків, що станом на 05 травня 2015 року складає 2 471 234 грн 52 коп., та у рахунок її погашення звернути стягнення на предмет іпотеки - вбудоване нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Останнім заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 вересня 2015 року позов ТОВ Кей-Колект задоволено частково.

11.1 . У рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 23 січня 2007 року № 11110478000 у розмірі 2 413 280 грн 78 коп. звернуто стягнення на нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

11.2. Встановлено спосіб реалізації нерухомого майна, що знаходиться у власності ОСОБА_8, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності.

11.3. У іншій частині заявлених вимог відмовлено.

12. Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 109 346,66 швейцарських франків, що станом на 22 вересня 2015 року складає 2 413 280 грн 78 коп. Оскільки одночасне стягнення з боржників заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки призведе до подвійного стягнення на користь позивача кредитної заборгованості, то позовні вимоги ТОВ Кей-Колект підлягають задоволенню лише в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

13. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 вересня 2015 року змінено, позов ТОВ Кей-Колект в особі правонаступника ОСОБА_1 задоволено частково.

13.1. У рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11110478000, укладеним 23 січня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2, яка виникла станом на 05 грудня 2012 року у розмірі 109 346,66 швейцарських франків, що станом на 22 червня 2017 року еквівалентно 2 921 602 грн 24 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - вбудоване нежитлове приміщення АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_8, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження за початковою ціною на рівні 2 952 570 грн 00 коп.

14. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що на стадії апеляційного розгляду справи відбулася заміна позивача правонаступником. Так, ТОВ Кей-Колект відступило Товариству з обмеженою відповідальністю Арма Факторинг (далі - ТОВ Арма Факторинг ) право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11110478000, яке у свою чергу, відступило це право ОСОБА_1 Заміна кредитора у зобов'язанні відбулася на підставі пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, яка передбачає передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Оскільки договір про надання споживчого кредиту, іпотечний договір та договори відступлення права вимоги у судовому порядку не були визнані недійсними, заміна первісного кредитора у зобов'язанні відбулася відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, то підстави для відмови у позові в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні.

Короткий зміст касаційної скарги

15. ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_9, у касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

16. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції протиправно замінив кредитора у цій справі та незаконно залучив ОСОБА_1 до участі у справі як позивача. Тобто, ОСОБА_1 одночасно набула статусу позивача та відповідача у справі. До поручителя може перейти право вимоги лише на підставі статті 556 ЦК України. Оскільки поручитель ОСОБА_1 не виконала зобов'язання забезпечене порукою, то до неї право кредитора не перейшло. Крім того, за договором відступлення права вимоги від 27 січня 2016 року кредитор і боржник об'єдналися в одній особі - ОСОБА_1, а тому іпотека припинила свою дію внаслідок припинення основного зобов'язання - кредитного договору. Позивач ОСОБА_1 відмовилась від позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, у зв'язку із чим ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2017 року провадження у цій частині було закрито. Такі дії ОСОБА_1 грубо порушують права заявника як іпотекодавця та у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки позбавляють права пред'явити вимоги до боржника та інших поручителів. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року № 3-477г16, згідно з яким відступлення права вимоги за кредитним договором може бути здійснено лише за договором факторингу. Разом з тим у частині третій статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові операції. Суд апеляційної інстанції порушив принцип диспозитивності сторін та приєднав до матеріалів справи докази, не перевіривши причини їх неподачі під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

17. У вересні 2017 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначала, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Оскільки ОСОБА_1 набула права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11110478000, то суд апеляційної інстанції правомірно здійснив заміну позивача ТОВ Кей-Колект правонаступником ОСОБА_1

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

18. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Іллічівського міського суду Одеської області та зупинено виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року.

19. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20. Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

21. У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

22. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

23. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

24. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

25. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 січня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11110478000, згідно з яким ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 108 583,00 швейцарських франків, що еквівалентно 438 268 грн 79 коп., на строк до 23 січня 2017 року.

28. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, 23 січня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 89523, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалась відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 зобов'язань, що виникли з кредитного договору № 11110478000.

29. 23 січня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_4 укладений договір поруки № 89500, згідно з яким ОСОБА_4 зобов'язалась відповідати перед ПАТ УкрСиббанк за невиконання боржником умов кредитного договору № 11110478000.

30. Того ж дня між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 89527, відповідно до якого остання зобов'язалась перед банком відповідати за неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 23 січня 2007 року № 11110478000.

31. 23 січня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_5 укладений іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку передане вбудоване нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

32. 05 лютого 2009 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 23 січня 2007 року № 11110478000, у якому сторони дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту.

33. 12 грудня 2011 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Кей-Колект укладений договір факторингу № 1, згідно з яким банк передав у власність товариства право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11110478000.

34. ОСОБА_2 належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 109 346,66 швейцарських франків, що станом на 05 травня 2015 року еквівалентно 2 471 234 грн 52 коп.

35. 27 січня 2016 року між ТОВ Кей-Колект та ТОВ Арма Факторинг укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого ТОВ Кей Колект відступило, а ТОВ Арма Факторинг набуло право вимоги до боржника за кредитним договором разом із забезпеченням, внаслідок чого відбулась заміна кредитора у зобов'язанні.

36. 27 січня 2016 року між ТОВ Арма Факторинг та ОСОБА_1 укладений нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, згідно з яким ОСОБА_1 набула право вимоги до боржника за кредитним договором разом із забезпеченням, що призвело до заміни кредитора у зобов'язанні.

37. У цивільній справі № 501/1930/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа - ТОВ Арма Факторинг , про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27 січня 2016 року, укладеного між ТОВ Арма Факторинг та ОСОБА_1, встановлено, що при укладенні цього договору сторони керувалися положеннями статей 512-519 ЦК України, на підставі чого суд дійшов висновку, що спірний договір є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 26 серпня 2016 року, додатковим рішенням цього ж суду від 06 вересня 2016 року, залишеними без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, ОСОБА_8 відмовлено у позові.

38. Крім того, 27 січня 2016 року між ТОВ Арма Факторинг та ОСОБА_1 укладений договір відступлення права вимоги, згідно з яким ОСОБА_1 стала новим кредитором за договором про надання споживчого кредиту від 23 січня 2007 року № 11110478000 та договорами забезпечення.

39. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року та постановою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року, ухваленими у справі № 501/2309/16-ц, ОСОБА_5 відмовлено у позові до ОСОБА_1 та ТОВ Арма Факторинг про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27 січня 2016 року та застосування наслідків його недійсності, з тих підстав, що право вимоги за договором про надання споживчого кредиту перейшло до ОСОБА_1 на підставі договору цесії, який не суперечить нормам ЦК України в частині суб'єктного складу.

40. Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

41. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

42. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

43. Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

44. Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

45. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

46. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг . Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.

47. Відповідно до пункту 2.1.1 договору про відступлення права вимоги від 27 січня 2016 року, передбачено, що ТОВ Арма Факторинг за відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення отримало від ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 3 500 грн.

48. Отже, у правовідносинах сторін відсутні елементи договору факторингу, оскільки не встановлено факту фінансування фінансовою установою фізичної особи (клієнта) за відступлення права грошової вимоги, а навпаки, встановлено факт набуття права вимоги фізичною особою на підставі компенсації частини отриманого права вимоги.

49. Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

50. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

51. Таким чином, ОСОБА_1 правомірно на підставі договору цесії набула право вимоги за договором про надання споживчого кредиту та забезпечувальних договорів до нього. Зазначені вище договори не є нікчемними та недійсним у судовому порядку визнані не були.

52. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2016 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі як правонаступника позивача ТОВ Кей-Колект .

53. 23 травня 2017 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду нотаріально посвідчену заяву, у якій повідомляла суд, що підтримує позовні вимоги лише в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, від іншої частини позову вона відмовилася.

54. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2017 року заяву ОСОБА_1 як правонаступника ТОВ Кей-Колект задоволено, прийнято її відмову від позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 вересня 2015 року в цій частині скасовано, а провадження - закрито.

55. Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3, 4 ЦПК України 2004 року).

56. Стаття 33 Закону України Про іпотеку передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

57. Доводи касаційної скарги про те, що відмовляючись від позовних вимог до боржника та поручителя, ОСОБА_1 тим самим позбавила іпотекодавця можливості, у випадку задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, пред'явити вимоги до кредитора та інших поручителів, не ґрунтуються на нормах закону, оскільки відмова від позовних вимог не є підставою для припинення зобов'язальних правовідносин між сторонами.

58. Інші доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, висновків судів не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

59. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не встановила.

60. Згідно із статтею 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

61. Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_7, залишити без задоволення.

2. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 вересня 2015 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю. В. Черняк