Постанова

від 13.02.2019 по справі 910/11203/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2019 р. Справа№ 910/11203/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Корнієнко М.К. - адвокат

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 07.11.2018, повний текст якого складений 13.11.2018

у справі № 910/11203/18 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Доброго Ранку

до Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа

про стягнення 1 262 407,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 663 025,52 грн. за надані за договором № ДР-170 від 29.02.2016, але неоплачені послуги, пені в сумі 376 680,30 грн., інфляційних втрат в сумі 183 420,82 грн. та 3% річних в сумі 39 280,48 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2018, повний текст якого складений 13.11.2018, у справі № 910/11203/18 позовні вимоги задоволено повністю з тих підстав, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг на заявлену до стягнення суму та факт неоплати їх відповідачем.

При цьому суд першої інстанції врахував, що відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, та обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував, і що у справі відсутні докази наявності у відповідача будь-яких заперечень та/або зауважень щодо кількості, якості та/або комплектності наданих позивачем на підстав Договору послуг.

Не погоджуючись з рішенням, 21.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/11203/18 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що спірне рішення прийнято з порушенням норм процесуального законодавства.

В обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що:

- у апелянта були вилучені всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правовідносини з позивачем, без яких апелянт не мав можливості написати відзив на позовну заяву;

- через відсутність документації та у зв'язку з великою завантаженістю в інших судових процесах апелянт не скористався своїм законним правом на захист своїх інтересів, що призвело до того, що судом першої інстанції було досліджено лише докази позивача і справа розглядалась не в повному обсязі;

- апелянт не мав можливості в повному обсязі захистити свої права у розгляді справи, що виявилось у недослідженні всіх обставин справи та усіх доказів, які могли бути надані апелянтом;

- дослідження доказів у справі відбулось на основі тих доказів, які були надані лише позивачем, що призвело до порушення законних прав та інтересів відповідача та до неповного з'ясування всіх обставин справи, які мають важливе значення для її розгляду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2019 справа № 910/11203/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою від 21.01.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:

- Товариству з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа повнолено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/11203/18;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/11203/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 04.02.2019;

- розгляд справи призначений на 13.02.2019 о 14:00;

- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/11203/18.

01.02.2019 до суду від позивача надійшла заява про продовження процесуальних строків, в якій позивач, з посиланням на неотримання ним апеляційної скарги, просить продовжити процесуальний строк, встановлений судом для подання відзиву.

Частиною 1 ст. 263 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою від 21.01.2019, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/11203/18, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 04.02.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України встановлено, що:

- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною 2 ст. 119 ГПК України встановлено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з ч. 7 ст. 119 ГПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

З відомостей, які містяться на он-лайн сервісі Укрпошти Відстеження поштових пересилань , слідує, що лист з штрихкодовим ідентифікатором 011516505732 (у вказаному листі відповідачем позивачу було направлено апеляційну скаргу - примітка суду) позивачу вручено не було.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вирішила, з метою надання позивачу можливості реалізувати право на подання відзиву, продовжити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 12.02.2019.

05.02.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції без змін з посилання на те, що:

- матеріали справи не містять клопотання відповідача про відкладення судового засідання через вилучення в нього всіх бухгалтерських документів, які підтверджують правовідносини з позивачем, а містять клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням директора позивача;

- відповідач належним чином повідомлявся про час та місце проведення судових засідань, а отже, його неявка не може бути підставою для скасування законного рішення;

- відповідач не був позбавлений можливості надати суду відзив на позовну заяву базуючись на наявних в матеріалах справи документах, ознайомившись з матеріалами справи, проте, незважаючи на об'єктивну наявність такої можливості, відповідач нею не скористався, а отже, він має нести ризики, які пов'язані із не вчиненням ним процесуальних дій;

- у діях відповідача, на думку позивача, містяться ознаки зловживання наданими йому процесуальними правами задля затягування розгляду справи та уникнення від виконання рішень.

При дослідженні апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що відповідачем до неї додані докази, а саме копії: протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 01.06.2018 з додатком, ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області від 31.05.2018 у справі № 305/955/18, № провадження 1-кс/305245/18 та витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань - № кримінального провадження 12018100060004021.

Враховуючи, що відповідач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспореного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Частинами 3, 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Відповідач в апеляційній скарзі жодних посилань на неможливість надати вказані документи суду першої інстанції не наводить та, відповідно, не зазначає про причини їх неподання.

Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.

За таких обставин, додані відповідачем до апеляційної скарги копії протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 01.06.2018 з додатком та витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань - № кримінального провадження 12018100060004021 як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Водночас інформація щодо судових рішень є загальновідомою, їх тексти містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а відтак, ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 31.05.2018 у справі № 305/955/18, № провадження 1-кс/305245/18 не можна вважати додатковими доказами по справі.

12.02.2019 до суду від відповідача надійшла заява про перенесення судового засідання, яка підписана невідомою особою (не зазначено прізвища, ім'я та по-батькові підписанта та не надано доказів на підтвердження наявності у вказаної особи права на представництво інтересів відповідача), в зв'язку з чим вказана заява колегією суддів не прийнята до розгляду через недодержання норм ст. 170 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, згідно з якими письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Станом на 13.02.2018 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

29.02.2016 позивач як виконавець та відповідач як замовник уклали договір № ДР-170 (а.с.18-24), в п. 2.1 якого сторони погодили, що позивач, на замовлення відповідача, зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних матеріалів в ефірі телеканалу, а відповідач зобов'язується прийняти й оплатити надані послуги.

Строк розміщення позивачем рекламних матеріалів, назва телеканалу, на якому здійснюється розміщення рекламних матеріалів, сума вартості послуг, а також вид, назва рекламних матеріалів узгоджується сторонами в додатках до Договору (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору ціна Договору включає вартість послуг позивача, тобто плату за послуги позивача з урахуванням податків і вказується у відповідних додатках до Договору, з урахуванням положень п. 5.4 Договору, згідно з яким положення акту в частині зміни вартості послуг позивача мають силу додаткової угоди.

Сторонами були підписані відповідні додатки до Договору, якими сторони визначили обсяги послуг та їх вартість, зокрема додатки № 3 від 01.06.2016, № 4 від 01.06.2016, № 5 від 01.07.2016 та № 8 від 01.12.2016 (а.с. 3-8) та акти прийому-передачі наданих послуг № ДР-646 від 30.06.2016, № Д-642 від 30.06.2016, № ДР-767 від 31.07.2016, № ДР-1439 від 31.12.2016 (а.с. 29-32). Загальна вартість наданих за вказаними додатками послуг становить 5 535 776,77 грн.

У додатках № 3 від 01.06.2016, № 4 від 01.06.2016, № 5 від 01.07.2016 та № 8 від 01.12.2016 сторонами погоджені строки оплати наданих послуг, а саме:

- 50% вартості послуг - не пізніше 15.07.2016, решта 50 % - не пізніше 31.07.2016 (додаток № 3);

- 100% вартості послуг - не пізніше 30.06.2016 (додаток № 4);

- 50% вартості послуг - не пізніше 01.07.2016, решта 50 % - не пізніше 31.08.2016 (додаток № 5);

- 50% вартості послуг - не пізніше 31.12.2016, решта 50 % - не пізніше 31.01.2017 (додаток № 8).

Таким чином, послуги, надані згідно з додатками № 3 від 01.06.2016, № 4 від 01.06.2016, № 5 від 01.07.2016 та № 8 від 01.12.2016 мали бути оплачені в повному обсязі не пізніше 31.01.2017.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем в рахунок оплати спірних послуг загалом було сплачено 4 872 751,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи картками рахунку 36101 (а.с. 57-60)

Отже, несплаченими залишились 663 025,52 грн. (5 535 776,77-4 872 751,25).

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг на загальну суму 663 025,52 грн. в порядку та в строки, встановлені Договором, тому суд першої інстанції правомірно визнав законними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу на зазначену суму.

Щодо посилань відповідача на те, що судом порушено норм процесуального права, адже через відсутність документації та у зв'язку з великою завантаженістю в інших судових процесах апелянт не скористався своїм законним правом на захист своїх інтересів, що призвело до того, що судом першої інстанції було досліджено лише докази позивача і справа розглядалась не в повному обсязі, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вживав всіх належних заходів з повідомлення відповідача про час та місце судових засідань у справі та, на задоволення клопотання відповідача, відкладав розгляд справи. До того ж, починаючи з 04.09.2018 (дата отримання ухвали про відкриття провадження у справі - примітка суду), відповідач був обізнаний про наявність справи № 910/11203/18 та, відповідно, не був позбавлений можливості скористатися наданими йому процесуальними правами.

Крім того, колегія суддів зазначає про те, що про той факт, що у апелянта були вилучені всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правовідносини з позивачем, відповідач суду першої інстанції не повідомляв, та про те, що в апеляційній скарзі апелянт не зазначив про відсутність спірної заборгованості або наявність заборгованості у розмірі меншому, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 376 680,30 грн., інфляційних втрат в сумі 183 420,82 грн. та 3% річних в сумі 39 280,48 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з оплати наданих за Договором у спірний період послуг, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Згідно з п. 6.2 Договору, у випадку прострочення відповідачем оплати послуг позивача, відповідач на письмову вимогу позивача, виплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєї заборгованості за кожен день прострочення, при цьому позивач має право призупинити надання послуг відповідачу до моменту повного погашення відповідачем своєї заборгованості перед позивачем. Сторони дійшли згоди, що пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором та не обужється строком, зазначеним ч. 6 ст. 232 ГК України.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте в п. 6.2 Договору сторонами фактично погоджено, що пеня нараховується за весь час прострочення виконання зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг за цим Договором.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 376 680,30 грн., визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку оплатити надані позивачем послуги, позивач відповідно до приписів ст. 625 ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань 3 % річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 183 420,82 грн. та 3% річних в сумі 39 280,48 грн. визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/11203/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/11203/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/11203/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/11203/18.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11203/18.

Повний текст постанови складено: 20.02.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець