Постанова

від 05.02.2019 по справі 904/3966/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2019 року м.Дніпро

Справа № 904/3966/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання : Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2018, ухвалене суддею Євстигнеєвою Н.М., повне рішення складено 25.10.2018, у справі № 904/3966/18

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт"

відповідача-2: ОСОБА_1

про стягнення 20 993, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" та відповідача-2: ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів на свою користь заборгованості за договором №б/н від 20.08.2014 в розмірі 20 993, 86 грн., з яких 10000 грн. заборгованість за кредитом; 6124, 71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 019, 15 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 850, 00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2018 у справі № 904/3966/18 позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитом у розмірі 10 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 6 124,71 грн., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 4 019,15 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі - 850,00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 881,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 881, 00 грн.

Приймаючи рішення про повне задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань згідно договору № б/н банківського обслуговування від 20.08.2014 щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії та пені за прострочення виконання зобов'язань. Суд першої інстанції встановив, що з огляду на умови договору № б/н банківського обслуговування від 20.08.2014 та положення "Умов та правил надання банківських послуг", строк повернення кредиту у сумі 10 000,00 грн., заборгованості за відсотками у сумі 6 124,71 грн., комісії за користування кредитом у сумі 850,00 грн. є таким, що настав. Доказів їх сплати відповідач-1 суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував. Також, суд першої інстанції встановив, що заявлена позивачем до стягнення пеня за прострочення виконання зобов'язань за договором у сумі 4 019,15 грн. нарахована за період з 04.05.2016 по 10.04.2018. Пеня нарахована відповідно до умов договору та підлягає стягненню з відповідача-1 у повному обсязі. Щодо відповідача-2 місцевим господарським судом встановлено, що між ОСОБА_1, як поручителем, та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", як кредитором, укладено договір поруки № POR1437563894393, відповідно до умов якого предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" (боржник) всіх своїх обов'язків за угодами приєднання. Відповідно до п. 1.5 договору у випадку невиконання боржником зобов'язань за Угодою 1 та Угодою 2, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Місцевим господарським судом встановлено, що сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Угодою 1 та/або Угодою 2 цей договір припиняє свою дію. Врахувавши положення частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, суд вбачав підстави вважати, що з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.

Також, судом першої інстанції враховано положення ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, відповідно до яких у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду у справі та відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у задоволенні його позовних вимог.

Посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, відповідач-2 зазначає, що умовою кредитування рахунку підприємства є укладання між банком та підприємством кредитного договору, як окремого документу. Умови та Правила надання банківських послуг встановлюють лише загальні правила, якими потрібно керуватися при укладенні правочинів (зокрема, кредитного договору). Ними не врегульовані такі питання як конкретний розмір кредитного ліміту, та інші питання, які потребують максимальної конкретизації. Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Крім того, долучені до матеріалів справи вказані Умови та Правила не містять відомостей про дату їх прийняття та затвердження. Також, на титульному листі витягу з умов та правил надання банківських послуг вказані реквізити банку, у тому числі, юридична адреса: 01001 м.Київ, вул. М.Грушевського, буд. 1д. Ця юридична адреса з'явилася внаслідок перереєстрації статуту банку після його націоналізації, тобто, у 2017 році. Ця обставина, на думку апелянта, є свідченням того, що надані Умови та Правила є неналежним і недопустимим доказом. Відповідач-2 посилається на частини 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно, відповідач-2 вважає, що банківські Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення розміру процентної ставки, не змінювались. Також, відповідач-2 зазначає, що у договорі поруки є посилання на Угоду 1 і на кредит у розмірі 10 000 грн., але ні ця угода, ні розмір кредиту не встановлювалися Умовами та правилами і повинні бути визначені окремим договором.

В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначив, що у 2014 році він працював директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт". Банківське обслуговування підприємства здійснював ПАТ КБ "Приватбанк" через відділення "Дніпродзержинська філія", розташоване у місті Кам'янське (колишня назва м. Дніпродзержинськ). 20.08.2014 між ТОВ "Крона-Ліфт" та банком було укладено договір банківського обслуговування. 22.07.2015 на вимогу банку відповідач-2, як керівник підприємства, уклав з банком договір поруки, відповідно до якого поручився за виконання ТОВ "Крона-Ліфт" зобов'язань, які випливають з угод приєднання до "Умов та правил про надання банківських послуг" (угода-1 та угода-2). Ця обставина підтверджується копією договору поруки № FOR 1437563894393 від 22.07.2015.

Відповідач-2 посилається на ті обставини, що 20.08.2014 ним, як керівником підприємства, було підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, у якій йдеться, що "Підписавши цю заяву, висловлюю згоду з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом із цією заявою становлять Договір банківського обслуговування". Цими умовами та правилами передбачено надання банком послуги "Кредитний ліміт", яка передбачає можливість кредитування банком поточного рахунку підприємства у разі недостатності власних коштів на здійснення платежів. Банк вважає, що сам факт підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг є підставою для початку кредитування рахунку підприємства і застосування норм, викладених в Умовах і правилах. Однак, за доводами відповідача-2, він, як керівник підприємства, жодного кредитного договору або договору з іншою назвою, але яким регулюються кредитні відносини, не підписував, а угода1, на яку посилається позивач у договорі поруки, на думку відповідача-2, містить ознаки нікчемності правочину.

Щодо доказів наявності заборгованості відповідач-2 зазначає, що документами, які можуть підтверджувати наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені відповідно до норм статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, відповідач-2 зазначає, що розрахунок заборгованості, підготовлений працівниками банку щодо наявності грошового зобов'язання боржника по тілу кредиту, відсотках, процентах річних та пені, є лише відображенням односторонніх арифметичних дій позивача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом розміру грошових вимог банку до відповідача. Розрахунок заборгованості може розглядатися як доказ лише у сукупності з документами первинного бухгалтерського обліку, як документ, який акумулює та систематизує фактичні дані, які містяться у первинній документації. Відповідач-2 вважає, що при відокремленні від первинних документів, розрахунок ніякої доказової сили не має, та зазначає, що розрахунок заборгованості, наданий банком у цій справі, не містить у собі навіть посилань на відповідні документи первинного бухгалтерського обліку.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

14.12.2018 до апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява про залучення документів до матеріалів справи, а саме на підтвердження дійсності Умов та правил, розміщених на офіційному інтернет-сайті позивача, позивач просить прийняти та залучити до матеріалів справи наказ про затвердження Умов та правил надання банківських послуг PR-2017-6508460 від 19.01.2017.

22.01.2019 до апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшли додаткові пояснення по суті розрахунку заборгованості, надані на вимогу суду щодо необхідності пояснити період нарахування та порядок нарахування заборгованості за договором.

Позивач надав письмові пояснення щодо розрахунку та детальний (щоденний) розрахунок заборгованості.

Щодо поточного та простроченого кредитного ліміту та процентів за користування кредитом позивач пояснив, що згідно виписки по поточному рахунку НОМЕР_1 20.02.2017 відповідач використав коштів на загальну суму 10 307, 00 грн., при цьому на його поточному рахунку були кошти в сумі 630, 56 грн., отже використано коштів за рахунок кредитного ліміту в сумі 9 676, 44 грн., як зазначено в розрахунку про заборгованість.

Позивач навів окремі пункти Умов та Правил щодо періоду безперервного користування кредитом, строку погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, щодо обумовлених Умовами та Правилами наслідків непогашення кредиту протягом 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо на позиковому рахунку підлягало обнулінню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого відповідним пунктом Умов та Правил, а також детальний розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості, відповідно до якого за період з 02.03.2017 по 23.03.2017 нараховано та непогашено поточних процентів на суму 166, 93 грн., про стягнення яких і заявлено в позовній заяві; за період з 24.03.2017 по 10.04.2018 (383 дні) погашення простроченого тіла кредитного ліміту не відбувалось й прострочені проценти нараховані в розмірі 56% річних на суму простроченої заборгованості й становлять суму 5 957, 78 грн. з розрахунку 10000*383*56%/360. Отже, за розрахунком позивача, за період з 24.03.2017 по 10.04.2018 нараховано процентів на залишок простроченої заборгованості в сумі 5 957, 78 грн. А загальний розмір процентів до стягнення за період з 02.03.2017 по 10.04.2018 становить 6 124, 71 грн., що відповідає розрахунку про заборгованість, наданому позивачем.

Щодо комісії то, за доводами позивача, відповідно до положень Умов та Правил нарахування комісії здійснюється в день сплати. 01.06.2018 внесені зміни до публічної оферти та сума комісії стала становити 50 грн., що відображено в розрахунку про заборгованість. Датою сплати комісії є 1-е число кожного місяця.

Щодо пені, нарахованої на прострочене тіло та проценти позивач зазначив, що відповідно до Умов та Правил проценти, неоплачені по збігу строку безперервного користування кредитом, вважаються простроченими. Строк уплати процентів протягом 30 днів з моменту утворення дебетового сальдо. Відповідно до Умов та Правил при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, винагороди, передбачених рядом пунктів Умов, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 Умов від суми заборгованості за кожен день прострочення.

04.02.2019 до апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач-2, враховуючи додаткові матеріали, надані позивачем, звертає увагу на ті обставини, що додатком до заяви позивача є наказ "Про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг" № PR-2017-6528460 від 19.01.2017. Також позивачем до матеріалів справи було надано наказ від 06.03.2010 "Про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг". Проте, ці накази до суду першої інстанції не надавалися і не розглядалися. Суд апеляційної інстанції не здійснював витребування цих документів. Позивач не надав обґрунтування поважності причин не надання цих документів, як доказів певних обставин, до суду першої інстанції. Окрім цього, позивач не направив копії цих письмових доказів іншим учасникам справи. З огляду на наведене, відповідач-2 просить визнати наказ "Про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг" № PR-2017-6528460 від 19.01.2017 та наказ від 06.03.2010 "Про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг" недопустимими доказами.

Окрім наведеного відповідач-2 зазначає, що подаючи вищеназвані документи до апеляційного господарського суду, позивач мав намір довести, що Умови та Правила надання банківських послуг існували лише у двох редакціях, введених у дію вищеназваними наказами. Проте, на думку відповідача-2, з цим погодитись не можна. Наказ від 19.01.2017 не містить жодних посилань на наказ від 06.03.2010 та введені ним у дію Умови та Правила надання банківських послуг; тобто, за доводами відповідача-2, з таких документів неможливо встановити, чи є Умови та Правила 2017 року наступниками Умов та Правил 2010 року. Ці накази не надають відповіді на питання, чи існували у період між 2010 та 2017 роками якісь інші редакції Умов та Правил, і з якими саме Умовами були ознайомлені відповідачі.

Відповідач-2 посилається і на те, що подаючи позов до суду першої інстанції, позивач разом з іншими документами надав суду розрахунок заборгованості, відповідно до якого загальна сума заборгованості складає 20 993, 56 грн. На вимогу апеляційного господарського суду позивач надав нову редакцію розрахунку у більш розгорнутому вигляді. Як вбачається з цього розрахунку, остаточна сума заборгованості є іншою, а саме складає 21 047, 45 грн. При цьому усі вихідні показники для розрахунку залишилися незмінними. Разом з тим, ані відповідач-2, ані його представник не є фахівцями у галузі обліку і не можуть перевірити викладки у обох розрахунках. Але, за вказаних обставин, на думку відповідача-2, принаймні один з розрахунків є недостовірним. Виходячи з цього, відповідач-2 просить суд визнати розрахунки заборгованості недостовірними доказами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" відзив на апеляційну скаргу не надало, у судові засідання апеляційного господарського суду явку свого повноважного представника не забезпечило. Товариство належним чином повідомлене судом апеляційної інстанції про судові засідання у справі. Рекомендоване поштове відправлення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" направлена копія ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі за його місцезнаходженням відповідно до відомостей про місцезнаходження Товариства, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуте відділенням "Укрпошта" з причини - за закінченням терміну зберігання.

Також, Рекомендоване поштове відправлення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" направлена копія ухвали апеляційного господарського суду від 12.12.2018, якою повідомлялось по судове засідання у справі, яке відбудеться 17.01.2019, повернуте відділенням "Укрпошта" з причини - за закінченням терміну зберігання.

Враховуючи неодноразове направлення судом в адресу Товариства відповідних ухвал суду, проте ухилення Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" від їх отримання, суд вбачає підстави вважати, що ним, зі свого боку, дотримано вимоги процесуального законодавства щодо належного повідомлення Товариства про розгляд справи апеляційним господарським судом.

За таких обставин неявка представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" у судові засідання суду апеляційної інстанції не перешкоджає перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1, розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 10.12.2018.

У судовому засіданні 10.12.2018 оголошено перерву у судове засідання на 17.01.2019.

У судовому засіданні 17.01.2019 оголошено перерву у судове засідання на 24.01.2019.

У судовому засіданні 24.01.2019 оголошено перерву у судове засідання на 05.02.2019.

У судовому засіданні 05.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 20.08.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" (відповідач-1) в особі його директора ОСОБА_1 підписано заяву на відкриття рахунку у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" та заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг.

За змістом заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, підписавши цю заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" висловлює свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua), Тарифами банку, які разом з цією заявою становлять Договір банківського обслуговування. Підписавши цю заяву, у порядку чинного законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" засвідчило свою згоду на ведення з ПАТ КБ "Приватбанк" документообігу, у тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, що отримано в порядку, який передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Також, у заяві зазначено, що своїм підписом Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" приєднується і зобов'язується виконувати умови, що викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку (www.pb.ua або інший інтернет-/SMS- ресурс, що зазначено банком).

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16. Умов та Правил (редакція на дату підписання Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" Заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг) при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну у паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Положеннями ст. 207 Цивільного кодексу України у редакції за станом на 20.08.2014 передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до норм закону та зважаючи на здійснене волевиявлення сторін, які на власний розсуд обрали форму та спосіб укладання договору, між позивачем та відповідачем-1 шляхом приєднання відповідача-1 до Умов та Правил надання банківських послуг позивача, на підставі наведених заяв, був укладений Договір банківського обслуговування.

Підписавши заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідач-1 виразив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті www.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із даною заявою складають договір банківського обслуговування.

Отже, між позивачем та відповідачем-1 у справі укладено договір банківського обслуговування б/н від 20.08.2014, а згідно із заявою відповідач-1 взяв на себе зобов'язання виконувати умови цього договору.

Згідно з п. 3.2.1.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг Кредитний ліміт на поточний рахунок (кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (Ліміт). Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Пунктом 3.2.1.1.3. Умов та Правил передбачено, що Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати cудових витрат у порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.2.1.1.5. Умов та Правил Кредитний ліміт щодо цього розділу "Умов та Правил надання банківських послуг" є сумою грошових коштів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів Національного банку України. Обов'язковою умовою встановлення/користування Кредитним лімітом на розрахунковому рахунку є надання поруки фізичною особою - Поручителем.

Пунктом 3.2.1.1.6. Умов та Правил передбачено, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Ліміт може бути збільшений банком на суму в межах 10% від розміру Ліміту на оплату страхових платежів у випадку і в порядку, передбачених п.п. 3.2.1.2.1.6, 3.2.1.2.2.14, і на суму в межах 5% від розміру Ліміту +1000 грн. - на сплату судових витрат, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.16, 3.2.1.2.3.15, 3.2.1.5.8 цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг" (п. 3.2.1.1.7. Умов та Правил).

У відповідності з п. 3.2.1.1.8. Умов та Правил, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну у паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умовами та Правилами надання банківських послуг" Банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених "Умовами та Правилами надання банківських послуг", за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування Ліміту, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк. Термін також може бути змінений Банком згідно з п. 3.2.1.2.3.4 цього розділу "Умов та Правил надання банківських послуг". Згідно ст.ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань за кредитом, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов'язань має право встановити інший термін повернення кредиту.

Згідно з п. 3.2.1.1.6. Умов та Правил ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26002050238737, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк. інтернет клієнт банк, sms- повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до підпункту 3.2.1.4.1. розділу 3.2.1.4. (Порядок розрахунків) Умов та Правил, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Порядок розрахунку відсотків є наступним:

За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015, період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів.

За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту у випадку необнуління дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30% річних.

За сумами кредиту, отриманими клієнтами з 01.05.2015, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 33% річних.

За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 ( п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи: з 31 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 60 (шістдесят) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня , наступного за датою порушення зобов'язань.

За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015, у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 31 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 66 (шістдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.2.1.4.9. Умов та Правил).

Відповідно до пункту 3.2.1.1.17. Умов та Правил при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку, або на будь-які пластикові картки (за винятком зарахувань заробітної плати на зарплатні картки банку), а також на погашення будь-яких кредитів, з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань, стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми перерахувань. Клієнт доручає банку списувати суми такої комісійної винагороди, що підлягають до сплати банку, зі свого поточного рахунку.

Цей договір, а саме - обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта, набуває чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (пункт 3.2.1.6.1. Умов та Правил).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 20.08.2014 Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" надавалися Товариству з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" кредитні кошти у межах встановленого ліміту з 21.08.2014 у розмірі 0,00 грн., з 23.09.2015 у розмірі 90 000,00 грн., з 18.02.2016 у розмірі 0,00 грн., з 10.03.2016 у розмірі 140 000,00 грн., з 19.01.2017 у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с.39).

Відповідач-1 належним чином умови договору № б/н банківського обслуговування від 20.08.2014 не виконав, у зв'язку з чим позивачем нарахована та заявлена до стягнення заборгованість за кредитом у сумі 10 000,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 6 124,71 грн. за період з 02.03.2017 по 10.04.2018, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 4 019,15 грн. за період з 04.05.2016 по 10.04.2018, заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 850,00 грн. за період з 01.04.2017 по 10.04.2018.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

За умовами пункту 3.2.1.2.3.4. Умов та Правил при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, банк має право змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість зі сплати кредиту, що нарахована станом на 10.04.2018 у сумі 10 000,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 6 124,71 грн. за період з 02.03.2017 по 10.04.2018, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 4 019,15 грн. за період з 04.05.2016 по 10.04.2018, заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 850,00 грн. за період з 01.04.2017 по 10.04.2018, що вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем до суду першої інстанції.

З огляду на умови договору № б/н банківського обслуговування від 20.08.2014 та положення "Умов та правил надання банківських послуг" строк повернення кредиту у сумі 10 000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 6 124,71 грн., комісії за користування кредитом у сумі 850,00 грн., є таким, що настав. Доказів їх сплати відповідач-1 суду першої інстанції не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у наведеній частині та наявності підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає поняття неустойки.

Так, відповідно до зазначеної правової норми неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.1. Умов та Правил при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, відповідно до п. 3.2.1.5.4 Умов та Правил нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п.3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за прострочення виконання зобов'язань за договором у сумі 4 019,15 грн. нарахована за період з 04.05.2016 по 10.04.2018., що є в межах передбаченого Умовами та Правилами можливого терміну нарахування пені.

Відповідно, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлена до стягнення позивачем пеня нарахована відповідно до умов договору та підлягає стягненню з відповідача-1 у повному обсязі.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2015 ОСОБА_1 (поручитель) та Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) уклали договір поруки № POR1437563894393, відповідно до умов якого (п.1) предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт" (боржник) зобов'язань за угодами приєднання до: Розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1); Розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та Правил надання банківських послуг (Угода-2).

Якщо під час виконання "Угоди1" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібно.

Якщо під час виконання "Угоди2" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою 2" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібно.

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за "Угодою1" та "Угодою2" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У пункті 1.3. Договору поруки зазначено, що поручитель з умовами "Угоди1" та "Угоди2" ознайомлений.

Відповідно до п. 1.5. Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за "Угодою1" і/або "Угодою2" боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За приписами ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

За положеннями п. 4.1. Договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього Договору.

Отже, за таких обставин Договір поруки не є припиненим.

Також, відповідно до п. 5.1. Договору сторони домовились збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим Договором вимог Кредитора до Поручителя позовна давність встановлюється сторонами тривалістю 15 (п'ятнадцять) років.

29.11.2017 позивач склав претензію, вих. № 40820 DDHCS0КQ, адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю "Крона-Ліфт", в копії - ОСОБА_1, у якій навів вимогу погасити заборгованість, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту у сумі 10 000, 00 грн.; простроченої заборгованості за відсотками у сумі 4 071, 37 грн., заборгованості з комісії за користування кредитом у сумі 700, 00 грн.; заборгованості з пені у сумі 2 254, 60 грн. До матеріалів справи позивачем надані докази направлення претензії відповідачу-1 та відповідачу-2 15.12.2017.

Доказів задоволення вимог цієї претензії відповідачами матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи ті обставини, що відповідачами не виконані зобов'язання перед позивачем за спірним договором, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та правомірно стягнув солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача заявлений позивачем до стягнення борг.

За наведених вище обставин справи, положень законодавства колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача-2; оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача-2, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача-2 щодо не укладення між позивачем та відповідачем-1 договору у письмовій формі у вигляді окремого документа як такі, що спростовуються наведеним вище.

Спірний договір є договором приєднання і волевиявлення відповідача-1 на укладення цього договору підтверджується підписанням відповідачем-1 заяви на відкриття рахунку та заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг.

При цьому, як зазначено в заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідач-1 підписанням цієї заяви висловив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Щодо посилання судом першої інстанції у резолютивній частині прийнятого рішення на те, що це рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського (а не Центрального) апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ця обставина не є тим порушенням, за наявності якого судове рішення підлягає скасуванню в обов'язковому порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого у даному випадку не відбулось. Окрім того зазначена відповідачем-2 обставина жодним чином не перешкодила йому звернутись з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду, за якою судом апеляційної інстанції відкрите апеляційне провадження у справі.

Щодо не погодження відповідачем-2 з обставинами існування Умов та Правил надання банківських послуг лише у двох редакціях, введених в дію наказом "Про затвердження Умов та правил надання банківських послуг" № PR-2017-6528460 та наказом від 06.03.2010 "Про затвердження умов та правил надання банківських послуг", колегія суддів зазначає, що позивач на виключне існування саме цих двох редакцій не посилається.

Разом з тим, погодившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг та отримавши інформацію про розміщення їх на сайті банку vvv.pb.ua, відповідач-1 не був обмежений у праві знайомитись з цими Умовами та Правилами, і у випадку їх змін (які допускаються у певних випадках в односторонньому порядку зі сторони банку), оплативши кредитний борг, припинити договірні відносини з банком. Проте, таким правом ні відповідач-1, ні відповідач-2 не скористались.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача-2 стосовно розрахунку заборгованості та не вбачає підстав визнати розрахунки заборгованості недостовірними доказами в силу наступного.

Відповідні доводи відповідача-2 обґрунтовані тим, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем до суду першої інстанції, загальна сума заборгованості, визначена розрахунком, яка і була заявлена до стягнення, складає 20 993, 56 грн.

Надавши на вимогу апеляційного господарського суду нову редакцію розрахунку у більш розгорнутому вигляді, сума заборгованості за розрахунком складає 21 047, 45 грн.

При цьому, усі вихідні показники для розрахунку залишились незмінними.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем до суду першої інстанції, при визначенні загальної суми боргу позивачем було враховано погашення пені, в тому числі списання на суму 53, 59 грн., що не було враховано у розрахунку заборгованості за кожний день за період з 24.03.2017 по 10.04.2018, наданому позивачем до суду апеляційної інстанції. Саме сума 53, 59 грн. і є різницею в розрахунках. Всі інші складові загальної суми боргу у розрахунках не різняться.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав дійти до висновку про неможливість встановити у спірних відносинах дійсні обставини справи та, відповідно, вважати надані позивачем докази недостовірними.

Щодо посилання відповідача-2 на ті обставини, що ані відповідач-2, ані його представник не є фахівцями у галузі обліку і не можуть перевірити викладки у обох розрахунках, то відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Проте, відповідач-2, реалізуючи на власний розсуд свої процесуальні права, не скористався таким правом.

Щодо доводів відповідача-2 про неможливість прийняття додаткових доказів від позивача у вигляді розгорнутого розрахунку заборгованості, колегія суддів зазначає, що такий розрахунок позивач надав на вимогу суду, що підтверджує і відповідач-2 і в своїх подальших письмових пояснення. При цьому, відповідачу-2 судом була надана можливість ознайомитися з відповідним розрахунком.

Отже, доводи ОСОБА_1 про неправомірність прийнятого судом першої інстанції рішення у справі є необґрунтованими, підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України відносяться на відповідача-2.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2018 у справі № 904/3966/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2018 у справі № 904/3966/18 залишити без змін.

Повна постанова складена 19.02.2019.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко