ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5945/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтіма", м. Дніпро
про стягнення 16828,54 грн
без виклику представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
29.12.2018 Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтіма" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення основного боргу у сумі 13672,36 грн, 3% річних у сумі 425,57 грн, інфляційних втрат у сумі 1094,30 грн та пені у сумі 1636,31 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 010139 про постачання теплової енергії, укладеного між сторонами 01.10.2005.
Ухвалою від 03.01.2019 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи викладені правові норми, сторонам було надано право у межах 30 днів з дня відкриття провадження у справі подати до суду необхідні для розгляду справи документальні докази чи заявити будь-які клопотання.
Позивач вимоги суду виконав повністю, надавши при цьому 04.02.2019 оригінали документів, які додані до позову у копіях - для огляду судом.
Відповідач в свою чергу не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча належним чином був обізнаний про відкриття провадження у справі, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення.
Відповідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на що суд дійшов висновку про доцільність здійснення розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
ВСТАНОВИВ:
01.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтіма" (далі - споживач, відповідач) та Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - енергопостачальна організація) було укладено договір № 010139 про постачання теплової енергії (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб); гаряче водопостачання - протягом 350 діб; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності. Тариф для розрахунків за цим договором складає: теплова енергія - 1 Гкал - 85,00 грн.
Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4 (п. 7.2 договору).
Згідно з п. 7.3 договору, споживач забов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує.
Пунктом 7.4 договору визначено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 № 28/12 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання", акту приймання - передачі об'єктів і мереж теплопостачання, КП "Теплоенерго", позивач у цій справі, отримало засоби теплопостачання.
У зв'язку із неможливістю подальшого виконання КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" обов'язків з теплопостачання об'єктів за договором, а також фактичним переданням функцій та засобів теплопостачання позивачу 11.11.2016 було укладено тристоронню додаткову угоду до договору № 010139 від 01.10.2005 між позивачем (далі - нова енергопостачальна організація), КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" та відповідачем.
За змістом вищевказаної вказаної додаткової угоди у порядку та на умовах визначених цією угодою, енергопостачальна організація передає новій енергопостачальній організації, а нова енергопостачальна організація набуває прав і обов'язків, належних енергопостачальній організації за основним договором, укладеним із споживачем і стає стороною за основним договором (п. 1.1.1). У зв'язку із передачею об'єктів і мереж теплопостачання на баланс новій енергопостачальній організації та надання нею послуг теплопостачання споживачу, останній приймає на себе зобов'язання по виконанню основного договору (п. 1.1.2). Споживач не заперечує щодо зміни енергопостачальної організації на нову енергопостачальну організацію в основному договорі і укладаючи угоду, надає згоду на виконання своїх зобов'язань та відповідальності за основним договором перед новою енергопостачальною організацією, а нова енергопостачальна організація надає згоду на виконання своїх зобов'язань та відповідальності за основним договором перед споживачем (п. 1.1.3). Права, зобов'язання та відповідальність за основним договором переходять до нової енергопостачальної організації в тому обсязі, в якому вони належали енергопостачальній організації до набрання чинності цієї угоди (п. 1.1.4). Права, зобов'язання та відповідальність за основним договором переходять до споживача перед новою енергопостачальною організацією в тому обсязі, в якому вони належали споживачу до набрання чинності цією угодою (п. 1.1.5). З моменту укладення цієї угоди енергопостачальна організація втрачає всі права та вимоги, що передбачені основним договором, якщо споживач не має заборгованості, або має кредиторську. При наявності дебіторської заборгованості енергопостачальна організація має право скористатись правами за основним договором (п. 1.1.6).
Разом з тим, п. 2.1 додаткової угоди сторони дійшли згоди про зміну тарифу на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається КП "Теплоенерго" (теплова енергія 1 Гкал - 1121,74 грн (без ПДВ), 1346,09 грн з ПДВ).
Фактично вищевказана додаткова угода по своїй суті є зміною кредитора у зобов'язанні, що регламентується ст.ст. 512, 514, 520-521 та 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На виконання умов договору позивачем в продовж опалювального сезону 2017 - 2018 років надавалися послуги з теплопостачання об'єктів відповідача, про що свідчать акти прийому-передачі теплової енергії, та виставлялися рахунки на оплату, які наявні в матеріалах справи та отримання яких підтверджено реєстром вручення рахунків КП "Теплоенерго".
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач не здійснив оплату отриманої теплової енергії, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість у сумі 13672,36 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, з попередженням сплатити останню до 29.06.2018, в іншому разі заборгованість зросте до 217178,19 грн, яка включатиме в себе, окрім основного боргу, пеню, 3% річних, інфляційні збитки та судовий збір, яка залишена без відповіді та задоволення.
Наявні обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.
Відповідач позовні вимоги не визнав та не спростував.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення передбачені і ч. 1 ст. 712 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частинами 1 та 2 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу підтверджений матеріалами справи та останнім не оспорений.
Отже, позивачем доведено наявність у відповідача основного боргу за отриману теплову енергію у загальній сумі 13672,36 грн.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Стаття 216 ЦК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частинами 1 та 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2.3 договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань листопада, грудня 2017 року, січня, лютого, березня та квітня 2018 року на загальну суму 1636,31 грн.
Здійснивши перевірку пені, суд не погодився з її розрахунком, оскільки дійшов висновку про невірно визначену позивачем кінцеву дату шестимісячного періоду можливого нарахування, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. За розрахунком позивача, наприклад, за зобов'язанням листопада 2017 року період нарахування пені починається з 15.12.2017, що є вірним та суд погоджується з цією датою, але ж кінцевою датою цього періоду позивачем вказано 15.06.2018, що свідчить про вихід за межі шестимісячного періоду можливого нарахування пені, оскільки останнім днем можливого нарахування останньої є 14.06.2018. Тож з огляду на таку обставину суд здійснив власний розрахунок пені за кожним актом окремо, виключивши при цьому з розрахунку за зобов'язаннями листопада, грудня 2017 року та січня, лютого 2018 року з їх шестимісячного періоду нарахування по одному дню, що виходив за межі встановленого законодавством можливого нарахування відповідної штрафної санкції. А відтак за розрахунком суду пеня, яка і підлягає до стягнення з відповідача, складає 1630,02 грн.
Згідно зі ст . 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач також нарахував та заявив до стягнення з відповідача за період з лютого 2017 року по квітень 2018 року 3% річних у сумі 425,57 грн та інфляційні втрати у сумі 1094,30 грн, перевіривши розрахунок яких, суд дійшов висновку про вірність та обґрунтованість їх нарахування, що і підлягають до стягнення з відповідача у визначених позивачем сумах.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо своєчасної оплати отриманих послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 13672,36 грн заборгованості за теплову енергію, 1630,02 грн пені, 1094,30 грн інфляційних нарахувань та 425,57 грн 3% річних; в решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1761,34 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтіма" (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 21911728) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради , (м. Дніпро, проспект Д. Яворницького, 37; ідентифікаційний код 32688148) 13672,36 грн основного боргу, 1630,02 грн пені, 425,57 грн 3% річних, 1094,30 грн інфляційних втрат та 1761,34 грн витрат по сплаті судового збору, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 20.02.2019.
Суддя ОСОБА_1
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 20.02.2019 |
Оприлюднено | 20.02.2019 |
Номер документу | 79958774 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Воронько Володимир Дмитрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Воронько Володимир Дмитрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Воронько Володимир Дмитрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні