Рішення

від 14.02.2019 по справі 914/2327/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2019 Справа №914/2327/18

За позовною заявою: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тантум Логістик» , м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тімбер Процесінг» , с. Розвадів, Миколаївський район, Львівська область

про стягнення заборгованості за надані експедиторські послуги за договором №10/08/2017-1 від 10.08.2017 в розмірі 26 959,31 грн

Суддя Ділай У.І.

Секретар Куць М.Я.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 - керівник ТзОВ «Тантум Логістик»

Від відповідача: не з'явився

На розгляд господарського суду Львівської області надійшов позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тантум Логістик» , до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тімбер Процесінг» , про стягнення заборгованості за надані експедиторські послуги за договором №10/08/2017-1 від 10.08.2017 в розмірі 26 959,31 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 22.01.2019.

Позивач в судовому засідання 22.01.2019 надав суду усні пояснення, просив позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 22.01.2019 розгляд справи призначено на 14.02.2019.

30.01.2019 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до 21931,04грн основного боргу, 637,51грн інфляційних втрат, 338,01грн 3% річних, 3917,39грн пені.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.2019 підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог .

Відповідач явки в судове засідання 14.02.2019 повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача зазначено: 81634, Львівська область, Миколаївський район, село Розвадів, вул. Сагайдачного, 72. На таку ж адресу скеровувались судом ухвали у даній справі.

До суду повернуто поштову кореспонденцію з ухвалами з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка " з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершується 22.02.2019. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

10 серпня 2017 року між сторонами було укладено договір № 10/08/2017-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався від свого імені за дорученням та рахунок відповідача, виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) сполученні.

У пункті 4.1 договору зазначено, що вартість послуг експедитора узгоджується сторонами в заявці. Вартість додаткових витрат і інших платежів, які необхідно виконати експедитору для виконання своїх обов'язків по договору в інтересах замовника, узгоджується сторонами в заявці чи шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними та електронними повідомленнями.

Розрахунки між замовником та експедитором за транспортно-експедиційне обслуговування здійснюється на підставі ставки-фрахту, письмово узгодженої в заявці на кожне окреме перевезення. Під терміном ставка-фрахт для умов даного договору розуміється вартість перевезення та винагорода експедитора. Додаткові витрати, зазначені в п. 3.2.7 в ставку фрахту не включені й оплачуються на підставі окремого рахунку та відповідних підтверджуючих документів. Замовник проводить оплату в безготівковій формі, у валюті виставленого рахунку, згідно з заявкою на кожне окреме перевезення. Основою для оплати є комплект документів (рахунок на оплату, акт виконаних робіт, транспортна накладна з підтвердженням замовника про отримання товару, а також інші документи за взаємною домовленістю сторін), виставлений замовнику експедитором. Рахунок оплачується замовником протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не обумовлено в заявці. Передача рахунку допускається за допомогою факсимільного та електронного зв'язку із подальшою передачею оригіналу (п.п. 5.1-5.4 договору).

31.05.2018 узгоджено та укладено заявку № 31/05/18-1, яка підписана сторонами та на підставі якої позивач взяв на себе зобов'язання перевезти вантаж за маршрутом: Містки (Україна) - Detva - Sidlisko (Словачина), а відповідач оплатити такі послуги. Також сторонами було досягнуто згоди на умовах передоплати щодо вартості надання послуг за перевезення вантажу, за вказаною вище заявкою, яка складає 880 євро, що еквівалентно (на дату виставлення рахунку-фактури № СФ-0000097 від 31.05.2018) становить 26 753,04 грн.

На виконання умов договору позивач організував перевезення вантажу, що підтверджується копією міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № б/н від 05.06.2018 та копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.06.2018, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

11.06.2018 позивач направив відповідачу оригінали документів, які підтверджували факт перевезення. Такі документи відповідач отримав 16.06.2018. Відповідачем підписаний зі своєї сторони Акт виконаних робіт повернуто позивачу на поштову адресу разом з пакетом документів на оплату.

Як зазначено в позовній заяві, в порушення умов договору, 19.06.2018 відповідач оплатив частково за спірним договором 4822,00 грн, натомість неоплаченою залишено заборгованість в розмірі 21931,04грн.

Відповідач свої зобов'язання з оплати вартості наданих послуг не виконав, вартість перевезення не сплатив.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач направив 09 листопада 2018 року відповідачу претензію про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу виконані роботи. Відтак, ТзОВ «Тантум Логістик» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21931,04грн основного боргу.

Крім цього, позивач нарахував відповідно до ст. 625 ЦК України 338,01грн 3% річних та 637,51грн інфляційних втрат, а також відповідно до п. 6.12 договору - 3971,39грн пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 10/08/2017-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 10 серпня 2017 року, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України, а частиною 2 зазначеної статті визначено, що ОСОБА_3 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до статей 929, 930 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно із п. 3.2.3 договору, позивач зобов'язався виконувати перевезення вантажу, суворо дотримуючись умов, погоджених в заявці, а відповідач, згідно із п. 3.1.15 договору, своєчасно оплатити послуги експедитора.

Позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № б/н від 05.06.2018 та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.06.2018, що долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом) та не заперечено відповідачем.

Відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за надані послуги у розмірі 21931,04грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача 338,01грн 3% річних - підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення інфляційних нарахувань судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 637,51грн інфляційних втрат - підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3971,39грн пені суд зазначає наступне.

За умовами п. 6.12 договору, замовник за несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг експедитора, сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за коден день прострочення платежу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до положень п. 6.12 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , позивач правомірно просить стягнути з відповідача 3971,39грн пені.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 91, 185, 129, 191, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тімбер Процесінг» (81634, Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Сагайдачного, 72, ідентифікаційний код 40286679) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тантум Логістик» (79053, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 100 Е, кв. 6, ідентифікаційний код 41089834) 21931,04грн основного боргу, 338,01грн 3% річних, 637,51грн інфляційних втрат, 3971,39грн пені та 1762,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 19.02.2019.

Суддя Ділай У.І.