Рішення

від 20.02.2019 по справі 1.380.2019.000359

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000359

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанов,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося в суд з позовом до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області та просить:

- визнати протиправними дії заступника начальника Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області при винесені постанови від 29.12.2018 року ВП №56948378 про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892 грн та постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.01.2019 №57991535;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 29.12.2018 р. у виконавчому провадженні №56948378;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №57991535 від 03.01.2019 р.

Ухвалою від 25 січня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 11 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що рішення суду було виконано в добровільньому порядку, а тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що у відділі на виконанні знаходився виконавчий лист про зобов язання поновити ОСОБА_4 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01.06.2015 р. у попередньому розмірі. Стягувачем надано ухвалу суду від 10.05.2018 року, якою зобов язано поновити виплату пенсії ОСОБА_4 та виплачувати довічно. Вважає, оскаржувані постанови такими, що прийняті у відповідності до норм законодавства.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому позивач зазначив, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 р. скасовано ухвалу Золочівського районного суду від 10.05.2018 року про роз`яснення рішення суду. Рішення суду виконано до винесення постанови про відкриття провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, пояснив, що позивач не повідомляв про скасування ухвали від 10.05.2018 р.

Відповідач ОСОБА_3 територіальне управління юстиції у Львівській області відзив на позов не подав, участь представника в судовому засіданні не забезпечив,а тому розгляд справи здійснюється у відсутності представника на підставі ч.3 ст.268 КАС України.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 15.02.2016 р. визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо припинення з 1 червня 2015 року виплати ОСОБА_4 пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України Про прокуратуру та відмови у поновленні виплати зазначеної пенсії. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області поновити ОСОБА_4 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про прокуратуру з 1 червня 2015 року у попередньому розмірі.

30 березня 2016 видано виконавчий лист у даній справі.

01.08.2018 року ОСОБА_4 подав заяву до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 445/2355/15-а від 30.03.2016 р. про поновлення виплату пенсії, оскільки починаючи з березня 2018 р. і по даний час пенсія не виплачується. До даної заяви долучено виконавчий лист та копію ухвали Золочівського райсуду від 10.05.2018 р., якою роз яснено постанову Золочівського райсуду:

Роз`яснити, що постановою Золочівського районного суду Львівської області від 15.02.2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області, про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій, Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, яке згідно ухвали Золочівського районного суду Львівської області від 08.04.2016 року замінено на Золочівське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Львівській області, правонаступником якого є ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Львівській області, зобов'язано поновити ОСОБА_4 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року з 1 червня 2015 року та виплачувати за нормами Закону України Про прокуратуру № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року в розмірі визначеному в результаті проведеного, на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 по справі № 876/9346/16 перерахунку та довічно.

07.08.2018 р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 14892 грн. У цей же день дана постанова скерована сторонам виконавчого провадження.

08.08.2018 року Золочівський відділ обслуговування громадян ( сервісний центр) ГУ ПФУ у Львівській області повідомив державного виконавця про те, що Золочівське об єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області припинило свою діяльність шляхом приєднання до ГУ ПФУ у Львівській області.

Як вбачається із копії виконавчого провадження, Золочівський районний відділ ДВС ГТУЮ у Львівській області звернувся до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження. 20.08.2018 року судом винесено ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено у виконавчому провадженні АСВП №56948378 відкритого 07.08.2018 р. на підставі виконавчого листа №445/2355/15-а від 30.03.2016 р., що видав Золочівський районний суд Львівської області, сторону боржника з Золочівського об єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, ЄДРПОУ 40375611 на ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Золочівського відділу обслуговування громадян ( сервісний центр) Головного управління ПФУ у Львівській області.

06.09.2018 р. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадженняё яку скеровано сторонам виконавчого провадження.

18.09.2018 року Золочівський відділ обслуговування громадян ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області повідомив Золочівський районний відділ ДВС ГТУЮ у Львівській області, що рішення Золочівського райсуду Львівської області виконано в повному обсязі, про що свідчить розпорядження №14237 від 21.04.2016 р. Крім того зазначив, що згідно рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 р. у справі № 876/9346/16, яким змінено рішення Золочівського районного суду від 12.08.2016 р. № 445/1349/16а, зобов язано Золочівське об єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області провести ОСОБА_4 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/1081 від 16.06.2016, виходячи з розрахунку 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, яка згідно з довідкою прокуратури Львівської області №18/1081 від 16.06.2016 складає 11101,08 грн, починаючи з 01.07.2016 р. та виплатити недоплачену частину пенсії починаючи з 01.07.2016 р. Отже, подальша виплата пенсії ОСОБА_4 здійснювалась на підставі рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 р.

20.09.2018 р. винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн., 05.10.2018 р. винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 10200 грн.

29.12.2018 р ОСОБА_4 звернувся із заявою про повернення виконавчого листа згідно п.1 ст.37 ЗУ Про виконавче провадження .

29.12.2018 р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та постанову про стягнення виконавчого збору.

03.01.2019 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови від 29.12.2018 р. про стягнення виконавчого збору.

Крім того, як встановлено у судовому засіданні, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 року скасовано ухвалу Золочівського райсуду від 10.05.2018 р. про роз яснення судового рішення та прийнято нову, якою у задоволенні заяви ГУ ПФУ у Львівській області про роз яснення постанови відмовлено. Суд зазначив, що при винесені ухвали від 10.05.2018 року судом першої інстанції надано оцінку питанням, які не були предметом судового розгляду, що суперечить вимог КАС України.

Позивач не згідний з вищевказаними постановами та оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтями 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-19 (далі - Закон №1404) дано визначення поняттю виконавчого провадження, відповідно до якого виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, тобто сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 вказаного Закону).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"

Згідно ч.1 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно ч.1-3,9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев'ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З аналізу вказаної норми суд робить висновок, що частина перша та друга статті 27 Закону №1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем.

Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується.

Згідно частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на зазначене суд робить висновок, що частина третя статті 40 Закону №1404-VIII є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами першою та другою статті 27 зазначеного закону - не можуть застосовуватися.

Разом з тим, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.12.2018 р. повернуто виконавчий лист на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , що виключає застосування ч.9 ст.27 Закону України Про виконавче провадження , так як виконавче провадження не було закінчено на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Стягувач звернувся з заявою про повернення виконавчого документу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, у зв'язку з чим настають наслідники які передбаченні частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII - якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На думку суду, позивачем не надано доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та вимог законодавства України.

Таким чином, оскаржені дії та постанови є такими, що прийняті державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м.Львів вул.. Митрополита Андрея,10) до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ( 80700 м.Золочів, вул..Валова,4), Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000. м.Львів, пл..Шашкевича ,1) про визнання протиправними дій та скасування постанов - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

У судовому засіданні 20.02.2019 р проголошено повний текст рішення.

Суддя Кухар Н.А.