Рішення

від 19.02.2019 по справі 320/179/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 року № 320/179/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ІСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.10.2018 №0030291403.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки про порушення податкового законодавства, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що у період з 01.01.2015 по 31.03.2018 на підставі направлень від 30.07.2018 року №3425, №3426, №3427, №3428, №3430 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ІСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК .

За результатами перевірки складено акт від 27.08.2018 №723/10-36-14-02-13/32614649 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ІСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК (код за ЄДРПОУ 32614649)з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

Перевіркою встановлено порушення позивачем :

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1

статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року у сумі 55 806,00гривень.

- статті 1 Указу Президента України Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства не здійснено реєстрацію боргових зобов'язань перед нерезидентом запозичених коштів по Кредитному договору від 12.09.2006, що укладений з ЕйАйСіІІ ІІ ФайненсСайпрусЛімітед у сумі 13 221 848, 84 євро (в гривневому еквіваленті - 375 799 373,73 грн.).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0030281402 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 55 805,00 грн., та від 09.10.2018 №0030291403 про накладення штрафу у розмірі 3 757 993,73 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 22.10.2018 оскаржив їх до ДФС України.

За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 20.12.2018 №41177/99-99-11-04-02-25, яким скаргу задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0030281402 скасовано, а податкове повідомлення-рішення від 09.10.2018 №0030291403 залишено без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішення від 09.10.2018 №0030291403, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що 12.09.2006 між позивачем та СЗЛ ФайненсінгЛімітед , Кіпр, укладений Кредитний договір про надання строкового кредитного фінансування у сумі 18 100 000,00 євро (надалі - Кредитний договір). Договір зареєстровано

14.09.2006 в НБУ (Реєстраційне свідоцтво №5864).

Строк повернення коштів, що надавались, згідно початкових умов Кредитного договору, визначався 30.09.2016 року.

Між позивачем та СЗЛ ФайненсінгЛімітед , Кіпр, 13.07.2009 укладена Додаткова угода № 4 до Кредитного договору. Додатковою угодою внесені зміни до договору у зв'язку зі зміною назви підприємства-кредитора з СЗЛ ФайненсінгЛімітед на ЕйАйСіІІ ІІ ФайненсСайпрусЛімітед .

Протягом 2010-2014 між позивачем та нерезидентом укладено ще ряд додаткових угод до Кредитного договору від 12.09.2006, якими його умови, що пов'язані із зміною сторін договору, суми, валюти, строку кредиту, розмірів процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором зборів, платежів, санкцій за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, не змінювались.

Між позивачем та ЕйАйСіІІ ІІ ФайненсСайпрусЛімітед 02.12.2014 укладена Додаткова угода №11 до Кредитного договору від 12.09.2006.

Згідно Додаткової угоди сторони продовжили строк дії Кредитного договору. Датою погашення кредиту визначено 31.12.2016.

Відповідач, посилаючись на те, що позивач у строк до 31.12.2016 зобов'язання не виконав, а тому порушив вимоги валютного законодавства.

Відповідач стверджує про те, що після спливу строку виконання зобов'язання залишок боргу позивача по Кредитному договору б/н від 12.09.2006 підлягав реєстрації в Національному банку України як окрема самостійна позика в іноземній валюті, отримана від нерезидента.

Відповідач зазначає, що позивачем порушено статтю 1 Указу Президента України Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства , нездійснення реєстрації боргових зобов'язань перед нерезидентом у НБУ.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства (чинного на момент проведення перевірки) договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами, позиками в іноземній валюті (далі - договори), підлягають реєстрації Національним банком України.

Порядок реєстрації таких запозичень визначений Постановою Національного банку України Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам № 270 від 17.06.2004 (далі - Постанова № 270).

Постановою № 270 встановлено обов'язкову реєстрацію резидентами договорів про отримання кредитів, позик в іноземній валюті, у тому числі поворотної фінансової допомоги, від нерезидентів, та порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті.

Згідно з пунктом 1.7. Постанови № 270 резидент-позичальник зобов'язаний зареєструвати договір у Національному банку до моменту фактичного одержання кредиту.

Постановою № 270 передбачено реєстрацію виключно договорів і не передбачена необхідність реєстрації боргового зобов'язання перед нерезидентом. Отже, у позивача не було обов'язку реєструвати додаткову угоду до договору.

Також суд зазначає, що відповідальність за недотримання вимог валютного законодавства в цій частині встановлена статтею 2 Указу Президента України.

Диспозиція цієї статті встановлює відповідальність за одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів.

Таким чином, застосування фінансової санкції - штрафу у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом НБУ на день одержання кредиту, може здійснюватися лише за умови одержання коштів від нерезидента та лише у разі, коли договір, як підстава їх одержання не був зареєстрований в НБУ.

Суд звертає увагу на те, що позивач не отримував незареєстрованих в НБУ кредитів чи позик від нерезидентів, а залишки заборгованості позивача по зареєстрованим в НБУ та вчасно не виконаним договорам позики з нерезидентами не є договором про кредит чи позику, який потребує реєстрації.

Закінчення строку для виконання зобов'язання не є підставою припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним. Закон не передбачає такої обставини як підставу для припинення зобов'язання.

Зокрема, статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом; припинення договору на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Отже, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Таким чином, висновки, зроблені в акті перевірки та які стосуються порушення позивачем вимог законодавства щодо реєстрації кредитних договорів не відповідають вимогам закону, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 09.10.2018 №0030291403 є протиправним та підлягає касуванню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 56370, 00 грн. (платіжне доручення від 03.01.2019 № 1807), отже такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.10.2018 №0030291403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК (ідентифікаційний код: 32614649) сплачений судовий збір у розмір 19 210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.