Рішення

від 20.02.2019 по справі 420/6667/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6667/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токмілової Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: 66101, вул. Ломоносова 88а/1, м. Балта, Балтський район, Одеська область) до Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (Код ЄДРПОУ 20992251, адреса: 66101, вул. Шевченка 19, м. Балта, Балтський район, Одеська область) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

Встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: 66101, вул. Ломоносова 88а/1, м. Балта, Балтський район, Одеська область) до Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (Код ЄДРПОУ 20992251, адреса: 66101, вул. Шевченка 19, м. Балта, Балтський район, Одеська область) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про припинення виплати пенсії позивачу за періоди з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року;

- зобов'язати Балтське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області виплатити не отриману суму пенсійних виплат за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року в сумі 15340,32 грн., та з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 7670,16 грн., загальна сума яких складає 23010,48 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є громадянином України, пенсіонером та обліковується в Балтському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області як внутрішньо переміщена особа. Підставою для звернення до суду є нездійснення відповідачем виплати пенсії позивачу за періоди з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року без законних для цього підстав. Так, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Затверджений постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат, як підзаконний нормативно-правовий акт, не може підміняти собою закони, яким врегульовані відповідні правовідносини, або суперечити їм. Невиплату позивачу пенсії за періоди з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , у зв'язку з чим позивач звернувся до суду для відновлення своїх порушених прав.

Ухвалою від 26.12.2018 року Одеським окружним адміністративним судом адміністративний позов залишено без руху.

14.01.2019 року (вхід. № 1177/19) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 21.01.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

11.02.2019 року (вхід. № 4835/19) від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме відомостей щодо перетинання держаного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями окремих районів Донецької та/або Луганської областей та тимчасово окупованою територією АР Крим у період з 0101.2018 по 18.12.2018 р. безпосередньо позивачем.

11.02.2019 року (вхід. № 4850/19) від представника Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, та в обґрунтування правової позиції зазначено, що виплата суми боргу за періоди з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року у розмірі 23010,48 грн., не проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018р. № 335 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Однак по теперішній час окремий порядок щодо виплати зазначених боргів Кабінетом Міністрів України не прийнято.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України (паспорт серії ВА № 802835) та згідно довідки від 25.11.2014 № 90 Управління соціального захисту населення Балтської РДА перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: вул.. Ломоносова, 88а/1, м. Балта, Балтський район, Одеська область, 66101, відповідно до статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб .

Судом встановлено, що листами №7547/02 від 14.05.2018 року, №8899/02 від 06.06.2018 року, 14431/02 від 05.09.2018 року до Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області надходили списки внутрішньо переміщених осіб, щодо яких наявна інформація про перетин кордону, які надаються департаментом інформаційних технологій та електронних реєстрів Пенсійного фонду України , з зв'язку з чим виплата пенсії позивачу призупинялась до з'ясування всіх обставин. У зв'язку з отриманням даних листів, Балтським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області до органу соціального захисту населення було направлено запити на отримання інформації про призначення (відновлення) виплати пенсії від 17.05.2018 року №3553/02, від 14.06.2018 року, №4237/02, від 05.09.2018 року №6492/02. У відповідь на запити, до управління надходили протоколи засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, відповідно, від 24.05.2018 року №8, від 22.06.2018 року №10, від 13.09.2018 року №15, якими було вирішено призначити (відновити) ОСОБА_1 виплату пенсії. Як зазначає представник відповідача, суми пенсій з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року в сумі 15340,32 грн. та з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 7670,16 грн., загальна сума яких складає 23010,48 грн. були нараховані та будуть виплачуватися в окремому порядку, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Надаючи оцінку питаннями щодо правомірності дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачу за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року, суд виходив з наступного.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058 (далі - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Приписами ст. 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав невиплати виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 цього Закону.

Згідно ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, жоден з випадків припинення виплати пенсії, визначених ст. 49 Закону № 1058 щодо позивача управлінням не застосовані та не доведені.

Крім того, вищезазначеною статтею передбачено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду. Однак відповідачем не надано доказів того, що було прийнято рішення територіальних органів Пенсійного фонду або відповідне судове рішення про припинення виплату пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20 жовтня 2014 року № 1706 (далі - Закон № 1706), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки від 25.11.2014р. № 90.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб .

Приписами ст. 12 Закону № 1706 визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.

Суд зазначає, що за положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії , в якій встановлений обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Приписами ч. 2 ст.46 Закону № 1058 визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законами, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Тому, не виплати позивачеві пенсії за спірний період за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Щокін проти України , питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що не виплати пенсії позивачу у періоди з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, та з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18-а від 03 травня 2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Крім того, згідно ч. 5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно посилання відповідача на те, що згідно з підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 , що набрала чинності 12 травня 2018 року: суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який по теперішній час Кабінетом Міністрів України не прийнято, суд до уваги не приймає, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях №20-рп/2011 від 26.12.2011р. і № 2-рп-99 від 02.03.1999 р. висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Крім того, суд звертає увагу, що зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Отже, враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог Конституції України та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування розпоряджень Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про припинення виплати пенсії позивачу за періоди з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року; зобов'язання Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області виплатити не отриману суму пенсійних виплат за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року в сумі 15340,32 грн., та з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 7670,16 грн., загальна сума яких складає 23010,48 грн.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (Код ЄДРПОУ 20992251) судовий збір у розмірі 1409,60 грн..

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: 66101, вул. Ломоносова 88а/1, м. Балта, Балтський район, Одеська область) до Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (Код ЄДРПОУ 20992251, адреса: 66101, вул. Шевченка 19, м. Балта, Балтський район, Одеська область) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Балтського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про припинення виплати пенсії позивачу за періоди з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року.

Зобов'язати Балтське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області виплатити не отриману суму пенсійних виплат за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року в сумі 15340,32 грн., та з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 7670,16 грн., загальна сума яких складає 23010,48 грн..

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2019 року.

Суддя Л.М. Токмілова

.