Постанова

від 19.02.2019 по справі 826/13341/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13341/18 Суддя першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Степанюка А.Г. та Шурка О.І.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представник відповідача: - Кошарської А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕМ'ЄР до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2018 року № 0007211401, № 0007221401,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ПРЕМ'ЄР звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2018 року № 0007211401, № 0007221401, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 29.05.2018 року №0007211401 видане Головним управлінням ДФС у м. Києві, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 306 030,00 (триста шість тисяч тридцять) грн.;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 29.05.2018 року №0007221401 видане Головним управлінням ДФС у м. Києві, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 422 125,00 (чотириста двадцять дві тисячі сто двадцять п'ять) грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРЕМ'ЄР та Приватним підприємством Хімінвест , ТОВ Основа Буд Плюс фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, які відповідають за змістом вимогам чинного законодавства України та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового кредиту платника податків.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві, на підставі направлень від 28.03.2018 року №563/26-15-14-01-02, №564/26-15-14-01-02, №199/26-15-42-08, №839/26-15-14-06-05, №1658/26-15-14-09, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 07.03.2018 р. №3597, було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ ПРЕМ'ЄР з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2017 р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами даної перевірки складено Акт № 276/26-15-14-01-02/31866490 від 25.04.2018 року (далі - Акт перевірки), в якому були наведені висновки про порушення ТОВ ПРЕМ'ЄР :

- пп.134.1.1 п. 134.1.ст.134 ПК України (в редакції з 01.01.2015 року), п.2, 6, 7, 9.4, 11, 12, 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, ст. 1, 4, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV, п.1.2 ст.1. п.2.1, 2.2., 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704 в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на прибуток на загальну суму 422 125 грн., у т.ч. за 2016 рік на 422 125 грн. та занижено податок на прибуток на 306 030 грн., у т.ч. за 2015 рік на 306 030 грн.;

- п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10, п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на 340 033 грн., у тому числі за березень 2015 року на 16 548 грн. та за квітень 2015 року на 323 485 грн.;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних.

ТОВ ПРЕМ'ЄР було подано заперечення на Акт перевірки (вхідний до ГУ ДФС у Київській області від 18.04.2017р.) та 27.04.2017 року отримано відповідь, згідно якої зазначений Акт перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

29.05.2018 року, на підставі вказаного Акту перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0007211401, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 306 030,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0007221401, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 422 125,00 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того, у відповідності до статті 134 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла в період, за який проводилась перевірка, об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У взаємозв'язку із зазначеною правовою позицією слід послатися й на інші окремі положення, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом пунктів 138.4, 138.8 статті 138 ПК собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 02.03.2015 року між ТОВ ПРЕМ'ЄР та ПП Хімінвест було укладено договір №К06/15 (а.с. 85-87), відповідно до якого ПП Хімінвест зобов'язувалося виконати комплекс робіт на об'єкті - готель Радіссон Блу , що знаходиться за адресою: м. Київ, Ярославів Вал, 22. На даний час вищезазначений договір є дійсним, жодною із сторін не оскаржуються, в судовому порядку недійсними не визнавався, а відтак, створює юридичні наслідки для кожної із сторін.

На виконання умов вищезазначеного Договору ТОВ ПРЕМ'ЄР було перераховано на рахунок ПП Хімінвест грошові кошти в сумі 2 040 200,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями: №145 від 11.03.2015 року на суму 868 878,00 грн., №137 від 06.03.2015 року на суму 171 322,00 грн. та №140 на суму 1 000 000,00 грн. (а.с. 118-119).

У передбачені договором терміни ПП Хімінвест було виконано комплекс робіт по монтажу інтерактивної системи Otrum, монтажу готельних телевізорі LG, головної станції IPTV Appear TV, монтаж пасивного обладнання та кабельної мережі Siemon, демонтаж попередньої системи, на об'єкті - готель Радіссон Блу , що знаходиться за адресою: м. Київ, Ярославів Вал, 22. За результатами виконаних робіт між підприємствами було підписано Акт №59 від 17 липня 2015 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 2 040 200,00 грн.

ТОВ ПРЕМ'ЄР фактично здійснило розрахунки з ПП Хімінвест за виконані роботи, та у відповідності до чинних вимог законодавства ПП Хімінвест були оформлено та виписано податкові накладні № 57 від 06.03.2015 р. на суму 171 322,00 грн. (ПДВ 28 553,67 грн.), № 58 від 10.03.2015 р. на суму 1 000 000,00 грн (ПДВ 166 666,67 грн.), № 59 від 11.03.2015 р. на суму 868 878,00 грн. (ПДВ 144 813,00 грн.) (а.с. 133-135).

Таким чином, господарські взаємовідносини між ТОВ ПРЕМ'ЄР та ПП Хімінвест здійснювалися з чітким дотриманням законодавства, а для підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Хімінвест , ТОВ ПРЕМ'ЄР надало контролюючому органу повний пакет первинних документів.

Вказані роботи замовлялись позивачем з метою виконання своїх зобов'язань перед замовником - ТОВ САССК за договором поставки та виконання робіт № К03/15 від 16.02.2015 р., згідно якого позивач зобов'язувався здійснити поставку та комплекс робіт по монтажу інтерактивної системи Otrum, монтажу готельних телевізорі LG, головної станції IPTV Appear TV, монтажу пасивного обладнання та кабельної мережі Siemon, демонтаж попередньої системи, на об'єкті - готель Радіссон Блу , що знаходиться за адресою: м. Київ, Ярославів Вал, 22. Виконання робіт за вказаним договором підтверджується актами виконаних робіт та накладними.

Таким чином, витрати понесені позивачем за вищевказаною господарською операцією з ПП Хімінвест пов'язані з господарською діяльністю ТОВ ПРЕМ'ЄР .

Колегія суддів наголошує, що факт виконання ТОВ ПРЕЄМ'ЄР своїх зобов'язань перед замовником - ТОВ САССК за договором поставки та виконання робіт № К03/15 від 16.02.2015 р. підтверджується також специфікацією (відповідно до якої вказано найменування, кількість), додатковим договором до договору № К03/15 від 16.02.2015 року, Актами № 1 від 12.09.2015 року (разом з додатком, в якому вказано повні найменування товарів та їх кількість), № 2 від 12.09.2015 року (разом з додатком, в якому вказано повні найменування товарів та їх кількість), накладними № 19 від 07.05.2015 року, № 33 від 12.09.2015 року.

Також, з змісту Акту № 276/26-15-14-01-02/31866490 від 25.04.2018р. вбачається, що в ході перевірки Договору № К29/15 від 22.12.2015 року укладеного між ТОВ ПРЕМ'ЄР та ТОВ Основа Буд плюс , та первинної документації щодо даної операції, контролюючим органом було визначено, що Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року, який підписано 26.02.2016 року від замовника - генеральним директором ТОВ ПРЕМ'ЄР ОСОБА_3, від підрядника - директором ТОВ Основа Буд плюс ОСОБА_4 на суму 506 550,00 грн., є дефектним та не відповідає вимогам нормативних положень, оскільки станом на 26.02.2016 року директор ТОВ Основа Буд плюс ОСОБА_4 був звільнений, тобто не мав права підпису.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2015 року між ТОВ ПРЕМ'ЄР та ТОВ Основа Буд плюс було укладено Договір № К29/15 (а.с. 89-91), відповідно до якого, ТОВ ПРЕМ'ЄР - Замовник, в особі директора ОСОБА_3, доручає, а ТОВ Основа Буд Плюс - Підрядник, в особі директора ОСОБА_4, приймає на себе зобов'язання виконати проектування та монтаж систем протипожежного захисту. Відповідно до умов зазначеного договору, ТОВ ПРЕМ'ЄР було здійснено оплату шляхом перерахування авансового платежу у розмірі 100% від загальної вартості, що підтверджується виписками по рахунку та відображено в бухгалтерському обліку.

За результатами виконаних робіт було підписано Акт приймання виконаних робіт (а.с. 112-116).

Позивачем по справі неодноразово наголошувалось, що під час підписання акту було допущено технічну помилку зі сторони ТОВ Основа Буд Плюс , а саме в графі підпис зі сторони Підрядника містилося прізвище ОСОБА_4, замість ОСОБА_5, у зв'язку з чим було внесено корективи та Акт підписаний чинним директором в двох примірниках (а.с. 112-116).

Проте, під час проведення перевірки контролюючим органом, не було враховано даного акту та не прийнято до уваги наявність Акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року до Договору №К29/15 від 22.12.2015 року укладеного між ТОВ ПРЕМ'ЄР та ТОВ Основа Буд плюс відповідно до виявленої технічної помилки та її усунення.

ТОВ ПРЕМ'ЄР фактично здійснило розрахунки з ТОВ Основа Буд Плюс за виконані роботи, та у відповідності до чинних вимог законодавства ТОВ Основа Буд Плюс були оформлено та виписано податкові накладні № 6 від 24.12.2015 р. на суму 506 550,00 грн. (ПДВ 84 425,00 грн.), № 1 від 01.02.2016 р. на суму 80 000,00 грн (ПДВ 13 333,33 грн.), № 1 від 15.03.2016 р. на суму 50 714,76 грн. (ПДВ 8 452,46 грн.), № 1 від 13.05.2016 р. на суму 81 400,00 грн. (ПДВ 16 280,00 грн.), № 6 від 31.05.2016р. на суму 47 110,00 грн. (ПДВ 9 422,00 грн.), № 2 від 25.07.2016 р. на суму 25 325,83 грн. (ПДВ 5 065,17 грн.) (а.с. 136-141).

Вказані роботи замовлялись позивачем з метою виконання своїх зобов'язань перед замовником - ТОВ Пуратос Україна за договором підряду № К28/15 від 15.12.2015 р., згідно якого позивач зобов'язувався здійснити монтаж системи протипожежного захисту у виробничо-складському приміщенні за адресою: Одеська область, Біляївський район, Усатівська сільська рада, масив № 16, ділянка № 82. Виконання робіт за вказаним договором підтверджується актами приймання-передачі робіт.

З урахуванням вище викладених обставин, суд приходить що висновку, що господарські операції між ТОВ ПРЕМ'ЄР та ТОВ Основа Буд плюс носять реальний характер, відображають фактичний перебіг обставин, що супроводжується первинною документацією щодо фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ ПРЕМ'ЄР та ТОВ Основа Буд плюс , а технічна помилка у первинних документах, яку було виправлено, не спростовує того факту, що роботи по проектуванню та монтажу систем протипожежного захисту було здійснено на об'єкті - виробничо-складському комплексі з офісними приміщеннями для виробництва маргарину, харчових начинок і сухих сумішей, розташованому за адресою: Одеська область, Біляївський район, Усатівська сільська рада, масив №16, ділянка №82.

Також в Акті перевірки, в апеляційній скарзі апелянтом зазначено, що на підставі проведеного аналізу інформаційних баз Єдиний державний реєстр судових рішень встановлено, що ТОВ ПРЕМ'ЄР задіяне в схемах ухилення від сплати податків. При цьому контролюючий орган посилається на те, що у відповідно до ухвали по справі №127/4819/18 від 02.04.2016 року про тимчасовий доступ до речей та документів Вінницьким міським судом Вінницької області встановлено, що слідчий звернуся з клопотанням до суд про тимчасовий доступ до речей і документів та здійснення їх виїмки. Клопотання мотивоване існуванням кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що впродовж 2014-2016 років службові особи ТОВ Агрохім-Захист незаконно формували податковий кредит від суб'єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, зокрема від ПП Велтіс-Хім-Торг (код 32424590). Також контролюючий орган посилається на те, що в рамках іншого кримінального провадження було проведено обшук в офісних приміщеннях конвертаційного центру , в ході якого виявлено та вилучено 361 печатку, серед яких печатки ПП Велтіс-Хім-Торг (ПП Фервест , ПП Хімінвест (код 32424590).

При вирішенні справи, колегія суддів також враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року № 826/7047/13-а, від 06 червня 2018 року № 826/20003/14, відповідно до яких, сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказуванню, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню, з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку з цими контрагентами, зазначені прізвища саме цих осіб.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що фігурантами в рамках кримінального провадження є службові особи ТОВ Агрохім-Захист , з яким позивач жодних взаємовідносин не мав. Також, в Акті перевірки відсутні будь-які посилання на те, що проводилась чи проводиться перевірка діяльності безпосередньо ПП Хімінвест , з приводу здійснення взаємовідносин саме з ТОВ ПРЕМ'ЄР .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: А.Г.Степанюк

О.І.Шурко

Повний текст виготовлено 19 лютого 2019 року.