Рішення

від 20.02.2019 по справі 917/5/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019 Справа № 917/5/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Суддя Сіроша Д.М., за участю секретаря судового засідання Бойченко Л.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9)

про стягнення суми пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних за неналежне виконання грошового зобов'язання

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9) про стягнення 3319,58 грн пені, 352,95 грн - 3%, 2115,62 грн інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання грошового зобов'язання на підставі договору № 1792/14-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 05.12.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору № 1792/14-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 05.12.2013 в частині своєчасного здійснення розрахунків за поставлений природний газ.

Ухвалою суду від 04.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Відповідно до частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.01.2019 сторони отримали 11.01.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Отже, про відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним чином.

Станом на 20.02.2019 відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

05.12.2013 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області" уклали договір № 1792/14-БО-24 купівлі - продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу природного газу, продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору купівлі-продажу природного газу, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язувався надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п. 3.4 договору купівлі-продажу природного газу).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору природний газ на загальну суму 128958,98 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 23144,74 грн, від 28.02.2014 на суму 19015,56 грн, від 31.03.2014 на суму 6471,03 грн, від 30.04.2014 на суму 3269,50 грн, від 30.11.2014 на суму 37141,00 грн, від 31.12.2014 на суму 39917,15 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять (копії актів приймання-передачі природного газу в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплати продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати природного газу виконав, проте, порушив строки оплати, встановлені пунктом 6.1 договору, що стало підставою для нарахування 3319,58 грн пені, 352,95 грн - 3% річних та 2115,62 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У частині 1статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем нараховано відповідачеві 3319,58 грн пені (313,25 грн пені, нараховано за зобов'язаннями січня 2014 року за період з 15.02.2014 по 03.04.2014; 135,45 грн пені, нараховано за зобов'язаннями лютого 2014 року за період з 15.03.2014 по 03.04.2014; 30,63 грн пені, нараховано за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 15.04.2014 по 05.01.2015; 598,33 грн пені, нараховано за зобов'язаннями листопада 2014 року за період з 16.12.2014 по 10.03.2015; 2241,92 грн пені, нараховано за зобов'язаннями грудня 2014 року за період з 15.01.2015 по 10.03.2015).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачеві 352,95 грн. 3% річних (72,29 грн 3% річних нараховано за зобов'язаннями січня 2014 року за період з 15.02.2014 по 03.04.2014; 31,26 грн 3% річних, нараховано за зобов'язаннями лютого 2014 року за період з 15.03.2014 по 03.04.2014; 4,84 грн 3% річних, нараховано за зобов'язаннями квітня 2014 року за період з 15.04.2014 по 05.01.2015; 64,11 грн 3% річних, нараховано за зобов'язаннями листопада 2014 року за період з 16.12.2014 по 10.03.2015; 180,45 грн 3% річних нараховано за зобов'язаннями грудня 2014 року за період з 15.01.2015 по 10.03.2015) та 2115,62 грн інфляційних за період з 15.01.2015 по 31.03.2015.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що він є правильним.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9), вул. Лісна, 1/2, с. Кустолово-Суходілка, Машівський район, Полтавська область, 39433 (код ЄДРПОУ 08680626) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 3319,58 грн пені, 352,95 грн 3% річних, 2115,62 грн інфляційних втрат та 1762,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.02.2019.

Суддя Д.М. Сірош