Рішення

від 20.02.2019 по справі 918/813/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2019 р. м. Рівне Справа № 918/813/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф. , за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лапінта" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 70 000 грн. 00 коп.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лапінта" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 70 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов, укладеного між ТзОВ "Лапінта" та ФОП ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 08.10.2018 року № 08/10 в частині поставки товару, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про повернення передоплати в розмірі 70 000 грн, які останній перерахував відповідачу за товар.

Ухвалою суду від 22.12.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лапінта" від 17.12.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/813/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 22.01.2019 року.

Ухвалою суду від 22.01.2019 року розгляд справи відкладено на 20.02.2019 року.

У судове засіданні 20.02.2019 року представники сторін не з'явилися, уповноважених представників у судове засідання не направили, хоч про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

08 жовтня 2018 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - продавець) та ТОВ "Лапінта" (далі - покупець) укладено Договір купівлі-продажу №08/10 (далі - договір) (арк.с. 53).

Згідно з п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця деревне вугілля в поліпропіленових або паперових мішках (далі - товар), а покупець - прийняти й оплатити його.

Асортимент, кількість та вартість товару наведені у видаткових накладних на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 договору продавець зобов'язаний після отримання заявки, не пізніше тридцяти днів, передати покупцеві названий у п. 1.1 договору товар. Продавець зобов'язаний прийняти товари від продавця і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені цим договором. Продавець має право на дострокову передачу товару з письмової згоди покупця.

Датою передачі вважається дата одержання товару на складі покупця: Україна, Київська область, Бородянський район, селище Луб'янка (п. 3.2. договору). Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару й оформлення та підписання видаткової накладної (п. 3.3. договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору здійснено оплату на загальну суму 70 000, 00 грн, про що свідчить платіжне доручення №759 від 11.10.2018 року (арк.с. 12).

01 листопада 2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №5 від 31.10.2018 року про повернення коштів, що були перераховані на рахунок відповідача платіжним дорученням №759 від 11.10.2018 року на суму 70 000 гривень (арк.с. 13). Проте вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Станом на час розгляду цієї справи доказів виконання зі сторони відповідача своїх зобов'язань по договору суду не подано.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За змістом ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Законодавець зазначає, що вимога про «повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні» означає, що у разі припинення зобов'язання через неможливість його виконання, яке виникло внаслідок обставин, за які жодна із сторін не відповідає, або у зв'язку із добровільною відмовою від зобов'язання обох сторін, сторона, що виконала своє зобов'язання повністю або частково, має право вимагати повернення виконаного.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що належних доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу, у строк встановлений як правочином так і Законом суду не надано, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 70 000, 00 грн та задоволення позову.

Стосовно витрат позивача на професійну правову допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивачем заявлено для відшкодування суму 4 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем до позовної заяви додані копії укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 (далі - адвокат) договору №01/12 від 01.12.2018 року про надання правової допомоги позивачу, додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №1, рахунку-фактури №1 від 01.12.2018 року, платіжного доручення №835 від 13.12.2018 року, виписки по рахунку за 14.12.2018 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5240/10 від 08.10.2014 року, витягу з єдиного реєстру адвокатів України від 13.12.2017 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги №01/12 від 01.12.2018 року клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнту за винагороду послуги із надання правової допомоги, а саме: підготовка позовної заяви до Господарського суду Рівненської області про стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_1.

Вартість та порядок оплати послуг адвоката визначається додатковою угодою сторін (п. 3.1. Договору про надання правової допомоги).

За умовами п. 2 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №1 від 01.12.2018 року за надані послуги клієнт сплачує адвокату гонорар у сумі, що становить 4 000 (чотири тисячі) грн, шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок адвоката.

Згідно платіжного доручення №835 від 13.12.2018 року позивачем здійснено оплату адвокату у розмірі 4 000 грн за надання правової допомоги згідно додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №1 від 01.12.2018 року.Тобто, сума судових витрат, понесених позивачем, у зв'язку з розглядом справи №918/813/18 у Господарському суді Рівненської області, а саме витрат на професійну правничу допомогу складає 4 000, 00 грн.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд констатує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також предметом позовних вимог та строку розгляду справи, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на викладене вище, зважаючи на відсутність клопотання сторін про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, суд дійшов висновку про доведеність вказаних судових витрат та покладення їх на відповідача.

Крім того, на підставі ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 1 762, 00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (33022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лапінта" (04123, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 35, ідентифікаційний код 38391283) 70 000, 00 грн заборгованості, 4 000, 00 грн витрат на правову допомогу та 1 762, 00 грн судового збору.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 20.02.2019 року.

Суддя Церковна Н. Ф.