Рішення

від 12.02.2019 по справі 915/1484/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Справа № 915/1484/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1 - дов.№09-01/10 від 04.02.2019,

представник відповідача в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» , 54020, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 18

до відповідача: Громадської організації «Асоціація учасників та інвалідів антитерористичної операції» , 54001, м.Миколаїв, вул.Нікольська, буд. 46,22; 54055, АДРЕСА_1

про: стягнення заборгованості у розмірі 14 070,28 грн., яка складається з: 6 779,07 грн. - основний борг, 351,78 грн. - інфляційної втрати, 160,36 грн. - 3% річних, 6 779,07 грн. - пеня.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області №386 від 11.12.2018 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №915/1484/18, визначено, що підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи №915/1484/18 є тимчасова непрацездатність головуючого судді Алексєєва А.П. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №915/1484/18 призначено головуючому судді Семенчук Н.О.

05.12.2018 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №09-01/1892 від 29.11.2018 про стягнення з Громадської організації «Асоціація учасників та інвалідів антитерористичної операції» заборгованості у розмірі 14 070,28 грн., яка складається з: 6 779,07 грн. - основний борг, 351,78 грн. - інфляційної втрати, 160,36 грн. - 3% річних, 6 779,07 грн. - пеня.

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №3485 про постачання теплової енергії в гарячій воді в частині своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.12.2018 позовну заяву №09-01/1892 від 29.11.2018 Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» залишено без руху, оскільки позивачем у позовній заяві не вказано обставин та не надано доказів на підтвердження відключення в опалювальний період 2017-2018 року абонента за адресою м.Миколаїв, вул.Адміральська, 21. Позивачем не надано обґрунтованого розгорнутого розрахунку пені на суму 6 779,07 грн., наданий позивачем розрахунок пені містить суму стягнення 12 305,17 грн. Вказаною ухвалою Приватному акціонерному товариству «Миколаївська теплоелектроцентраль» надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав пояснення №09-01/2085 від 28.12.2018 в яких вказав, що наряди на відключення не складались, оскільки припинення постачання теплової енергії, а також нарахування здійснюється на підставі Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про закінчення опалювального сезону та надав пояснення щодо нарахування пені.

Також, Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Судове засідання призначене на 25 січня 2019 року. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив

У зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, судове засідання у справі №915/1484/18 призначене на 25 січня 2019 року об 11 год. 30 хв. - не відбулось.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області 01.02.2019 судове засідання призначено на 12 лютого 2019 року. Зобов'язано позивача у строк до 11.02.2019 надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 12.02.2019 не забезпечив.

У відповідності до п.п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2019 направлена на адресу відповідача яка зазначена в позовній заяві та в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який був зроблений судом, то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

09 березня 2017 року між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (далі - орендодавець) та Громадською організацією «Асоціація учасників та інвалідів антитерористичної операції» (далі -орендар) було укладено Договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, керуючись наказом орендодавця або балансоутримувача від 09.03.2017 Наказ №44/03, нежитлове приміщення площею 42,90 кв., розміщене за адресою: м.Миколаїв, вул.Адміральська, на 1-му поверсі, буд.21 (п.1.1 Договору оренди) (а.с.47-50).

09 березня 2017 року орендодавець здав, а орендар прийняв нежитлове приміщення, розташоване на території ТОВ ЖЕК Забота , р-н Центральний за адресою вул. Адміральська, 21, площею 42,9 кв.м., про що між сторонами підписаний акт приймання - передавання нежитлового приміщення по договору оренди №7720 від 09.03.2017, який містить підписи та печатки сторін (а.с.46).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача із заявкою на укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді для приміщення, розташованого за адресою м.Миколаїв, вул. Адміральська, 21 (а.с.51).

25 січня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - енергопостачальна організація) та Громадською організацією «Асоціація учасників та інвалідів антитерористичної операції» (далі - споживача) було укладено Договір №3485 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), за умовами вказаного договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 Договору).

У відповідності до п.2.1 Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: - опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; - гаряче водопостачання - протягом року; - технологічні потреби; - кондиціювання повітря.

Згідно п.3.1.1 Договору, споживач теплової енергії зобов'язується письмово сповіщати енергопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно - правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.

Згідно п.5.1 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі відсутності - розрахунковим способом.

У відповідності до п.6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 20 числа поточного розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.6.3 Договору).

Пунктом 6.4 Договору визначено, що енергопостачальна організація і споживач із 25 числа до кінця місяця роблять уточнення взаєморозрахунків із проведенням перерахунку, при необхідності, у наступному місяця. Претензії споживача щодо нарахування за спожиту теплову енергію розглядаються з моменту звернення та не підлягають корегуванню за попередні періоди.

Відповідно до п.6.6 Договору, споживачу щомісяця направляються акти прийому - передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою Додатка №4) за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п'яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт прийому - передачі теплової енергії у гарячій воді вважається прийнятим споживачем.

Згідно п.9.1 Договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 25.01.2019. Відповідно до вимог частини 3 статті 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли до укладення договору, а саме з 09.03.2017, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань.

Позивач, на виконання зобов'язань за Договором у період з січня 2018 року по квітень 2018 року поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою забезпечення приміщень, які знаходяться в оренді у відповідача за адресою: м.Миколаїв за адресою: вул. Адміральська, 21 на загальну суму 6 779,07грн., що підтверджується:

- нарядом на підключення (а.с.27);

- відомостями споживання теплової енергії (а.с.38-41);

- рахунками на оплату за теплову енергію (а.с . 28 - 31);

- актами прийому - передачі теплової енергії у гарячій воді в січні 2018 року, лютому 2018 року , березні 2018 року , квітні 2018 року (а.с.32, 33) , які були направлені на адресу відповідача, які споживач з підписом не повернув та не оскаржив ;

- реєстрами про вручення рахунків та актів прийому-передачі теплової

енергії, реєстрами відправки споживачам рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії (а.с.34-37).

Позивач зазначає, що відповідач вимоги Договору щодо оплати поставленої теплової енергії у строки визначені Договором не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 6 779,07 грн. за період з січня 2018 року по квітень 2018 року.

З метою отримання грошових коштів за поставлену теплову енергію, позивач направив на адресу відповідача претензію № 362-ю від 12.06.2018 з вимогою погасити заборгованість. Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість за поставлену теплову енергію не погасив , що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Згідно вимог ст. 712 ЦК України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 779,07 грн. за поставлену теплову енергію в опалювальний період з січня 2018 року по квітень 2018 року є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.2.2 Договору сторони передбачили, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положення Закону України від 20.05.99р. №686-XIV.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.15) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню нараховану:

- за зобов'язаннями січня 2018 року за період з 23.01.2018 по 22.07.2018

в розмірі 8 061,60 грн.;

- за зобов'язаннями лютого 2018 року за період з 21.02.2018 по 20.08.2018

в розмірі 2 050,13 грн.;

- за зобов'язаннями березня 2018 року за період з 21.03.2018 по

20.09.2018 в розмірі 2 061,06 грн.;

- за зобов'язаннями квітня 2018 року за період з 21.04.2018 по 20.10.2018 в розмірі 132,38 грн., в загальному розмірі 12 305,17 грн., але враховуючи обмеження Закону України від 20.05.1999 №686 просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 779,07 грн.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2003 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що за приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Як вбачається з позовних вимог позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 6 779,07 грн.

Судом за допомогою програми "Законодавство" здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, як то визначено Законом №543/96 та встановлено, що розмір пені який підлягає задоволенню становить 1 140,60 грн. нарахована:

- за зобов'язаннями січня 2018 року за період з 23.01.2018 по 22.07.2018

в розмірі 741,79 грн.;

- за зобов'язаннями лютого 2018 року за період з 21.02.2018 по 20.08.2018

в розмірі 191,62 грн.;

- за зобов'язаннями березня 2018 року за період з 21.03.2018 по 20.09.2018 в розмірі 194,57 грн.;

- за зобов'язаннями квітня 2018 року за період з 21.04.2018 по 20.10.2018 в розмірі 12,62 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 5 638,47 грн. (6 779,07 грн. - 1 140,60 грн.) слід відмовити.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.14) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 23.01.2018 по 21.11.2018 в розмірі 160,36 грн., розмір яких обґрунтований відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.13) нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2018 року по жовтень 2018 року в розмірі 351,78 грн.

Судом за допомогою програми Законодавство перевірений розрахунок інфляційних за період з лютого 2018 року по жовтень 2018 року та визначено що розмір інфляційних становить 449,91 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають інфляційні у розмірі 351,78 грн. які заявлені позивачем в позовній заяві.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати позивачеві вартості поставленої теплової енергії згідно умов та в строки визначених Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 1057,20 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації «Асоціація учасників та інвалідів антитерористичної операції» (54001, м.Миколаїв, вул.Нікольська, буд. 46,22; 54055, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40774065, р/р 26008010024748 в ПАТ А-Банк , МФО 307770) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 18, код ЄДРПОУ 30083966, р/р 26005300817528 в МОУ ПАТ Державний ОСОБА_2 України , МФО 326461) основного боргу у сумі 6 779,07 грн., інфляційних втрат у розмірі 351,78 грн, 3% річних у розмірі 160,36 грн. пені у розмірі 1140,60 грн. та 1057,20 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 12.02.2019, повний текст рішення складено та підписано 19.02.2019.

Суддя Н.О. Семенчук