Рішення

від 20.02.2019 по справі 927/66/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2019 року м. Чернігівсправа № 927/66/19

Суддею Господарського суду Чернігівської області Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Регно Італія УА ,

вул. О. Луцького, 14, м. Львів, 79039

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Біртрейд ,

юридична адреса: АДРЕСА_1, 14000

поштова адреса: АДРЕСА_2, 14000

предмет спору: про стягнення 36667,67грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.02.2019 б/н, представник;

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 20.02.2019 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю Регно Італія УА (надалі ТОВ Регно Італія УА ) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Біртрейд (надалі - ТОВ Біртрейд ) про стягнення 36667,67грн, з яких: 16840,77грн сума основного боргу за товар поставлений на підставі договору поставки № 2908/1 від 29.08.2016 (надалі - Договір) та видаткової накладної № Н71012р0062 від 12.10.2017; 16840,77грн штрафної неустойки за прострочення оплати товару понад тридцять календарних днів, нарахованої на підставі п.7.2.3. Договору; 707,55грн трьох відсотків річних за період з 27.10.2017 по 07.12.2018 та 2278,58грн інфляційних втрат за період з 27.10.2017 по 31.10.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору та не проведенням повного розрахунку за товар, поставлений за видатковою накладною № Н71012р0062 від 12.10.2017.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2019 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі № 927/66/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 20.02.2019. Також, цією ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті. Зокрема, відповідачу - 15-денний строк з дня вручення ухвали, але не пізніше 08.02.2019, для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву.

У судове засідання 20.02.2019 прибув повноважний представник позивача, який підтримав заявлений позов у повному обсязі, виходячи з підстав наведених у позовній заяві.

На виконання вимог ухвали суду від 24.01.2019 позивачем до матеріалів справи надано оригінал товарно-транспорної накладної від 12.10.2017 на переміщення алкогольних напоїв, поставлених відповідачу за видатковою накладною від 12.10.2017 за № Н71012р0062.

Відповідач у судове засідання 20.02.2019 не прибув, явку повноважного представника не забезпечив, відзив на позов у встановлений судом строк не надав, проти позовних вимог не заперечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), витяг з якого залучено судом до матеріалів справи, місцезнаходження юридичної особи - ТОВ Біртрейд : 14000, АДРЕСА_3.

Ухвали суду про відкриття провадження у справі від 24.01.2019 неодноразово (24.01.2019 та 31.01.2019) направлені судом за адресою державної реєстрації відповідача згідно даних ЄДРПОУ, а саме: 14000, АДРЕСА_3, та на поштову адресу, вказану позивачем у позовній заяві, а саме: 14000, АДРЕСА_4, - повернуті відділенням поштового зв'язку за зворотною адресою без вручення відповідачу з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідач за адресою державної реєстрації був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, натомість своїми процесуальними правами не скористався.

За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору у відповідному судовому засіданні.

Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 1 частини 3 зазначеної статті встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак явку повноважного представника до суду не забезпечив без пояснення причин, відзив на позов у встановлений судом строк не надав, з огляду на зміст частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, суд вважає, що неприбуття відповідача у судове засідання та неподання ним відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 29.08.2016 між ТОВ Регно Італія УА (надалі - Постачальник) та ТОВ Біртрейд (надалі - Покупець) було укладено договір поставки №2908/1, згідно з п. 2.1. якого Постачальник зобов'язався поставляти товари відповідно до поданих Покупцем та погоджених Постачальником замовлень, а Покупець зобов'язався приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість. Постачальник зобов'язався поставляти Покупцю товари відповідно до отриманого від нього замовлення за цінами й в асортименті, зазначеними у специфікації (накладній), що є невід'ємною частиною Договору.

Як передбачено п. 8.1, п. 8.3. Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку після виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. При цьому, Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення строку, вказаного у п. 8.1. Договору.

Судом встановлено, що договір поставки від 29.08.2016 за № 2908/1 (належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи) не містить підпису ТОВ Біртрейд - відповідача у справі, поле відведене для підписання ним не заповнено. У судовому засіданні судом оглянуто оригінал договору від 29.08.2016 за № 2908/1, та встановлено, що оригінал вказаного документа також не містить підпису відповідача, відповідний запис внесено до протоколу судового засідання.

За частинами 2 та 3 статті 639 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась. Якщо сторони домовились укласти в письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання.

Згідно з частинами 1-3 статті 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 181 ГК України, зокрема частинами 1 та 8, визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що умови договору поставки від 29.08.2016 за № 2908/1, на які посилається позивач обґрунтовуючи заявлені вимоги, застосуванню не підлягають, враховуючи, що істотні умови даного договору не погоджені обома сторонами.

Матеріли справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що сторонами вчинені відповідні дії в рахунок повного або часткового виконання саме умов договору поставки від 29.08.2016 за № 2908/1. Видаткова накладна від 12.10.2017 за № Н71012р0062, товарно-транспорна накладна від 12.10.2017, накладна на повернення товару від 19.01.2018 за № 3, банківські виписки по платежам відповідача (копії яких наявні в матеріалах справи) не містять жодного відсилання до умов зазначеного Договору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною № Н71012р0062 від 12.10.2017, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар - алкогольні напої, на загальну суму 30022,38грн. Видаткова накладна № Н71012р0062від 12.10.2017 містить підписи, що завірені печатками обох юридичних осіб. При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що доводи позивача про те, що вказана видаткова накладна, складена сторонами саме на виконання умов Договору № 2908/1, не ґрунтуються на жодних доказах.

19.01.2018, за накладною № 3 про повернення, відповідачем частково повернуто позивачу отриманий товар на загальну суму 5781,61грн. Накладна на повернення від 19.01.2018 за № 3, підписана та завірена печатками обох сторін. Вказаний документ також не містить відсилання на умови договору поставки від 29.08.2016 за № 2908/1.

Виходячи з копії банківських виписок по рахунку позивача (наявна в матеріалах справи) у період з 28.02.2018 по 23.05.2018 відповідачем перераховано позивачу в рахунок оплати вартості поставленого товару 7400,00грн.

Таким чином, з урахуванням часткового повернення відповідачем товару на суму 5781,61грн та часткової сплати коштів на суму 7400,00грн, залишок не погашеного боргу за поставлений позивачем та прийнятий відповідачем за видатковою накладною від 12.10.2017 за № Н71012р0062 товар складає 16840,77грн (30022,38грн - 5781,61грн - 7400,00грн).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У силу вимог статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину. Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У силу частини 1 статті 639 Кодексу договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За частиною 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дійшов до висновку, що між сторонами склалися правовідносини на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на зміст статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на наведене, відповідач був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, що ним зроблено не було. Видаткова накладна № Н71012р0062 від 12.10.2017, за якою відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення у нього обов'язку здійснити розрахунки за отриманий товар.

При цьому, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права - статтею 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Таким чином, відповідач мав розрахуватися за товар поставлений за видатковою накладною № Н71012р0062 від 12.10.2017 - 13.10.2017.

За статтею 610 ЦК України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено наявність боргу відповідача перед позивачем за товар, поставлений згідно вказаної видаткової накладної, в заявленій до стягнення сумі -16840,77грн, доказів сплати наявної заборгованості відповідачем до суду не надано, відтак в цій частині позов підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами частини 2 статті 625 ЦК України позивачем, за прострочення відповідачем грошових зобов'язань, нараховано та заявлено до стягнення 707,55грн трьох відсотків річних за період з 27.10.2017 по 07.12.2018 та 2278,58грн інфляційних втрат за період з 27.10.2017 по 31.10.2018.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок позивача, приймаючи до уваги, що відповідач у порушення умов статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України взяті на себе грошові зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повному обсязі не розрахувався, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню в межах заявлених вимог у сумі 707,55грн за період з 27.10.2017 по 07.12.2018. Водночас, вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 2142,28грн за заявлений період, враховуючи наступне.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. (п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 за № 14; рекомендації ВСУ щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наведені у листі від 03.04.1997 за № 62-97р).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок не відповідає вказаним вище критеріям. Розмір інфляційних втрат, перерахований судом відповідно до приписів чинного законодавства України, становить 2142,28грн за період листопад 2017 року - жовтень 2018 року. З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 2142,28грн за заявлений період.

У свою чергу, в межах даного позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16840,77грн штрафної неустойки (100% від вартості неоплаченого товару) за прострочення оплати понад тридцять календарних днів.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зі статті 230 ГК України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що нарахування штрафу відбувається лише на підставі договору або якщо це прямо визначено законом.

Штрафна неустойка в сумі 16840,77грн за своїм правовим змістом є штрафом, заявлена до стягнення за прострочення відповідачем оплати товару понад тридцять календарних днів на підставі п. 7.2.3. договору № 2908/1 від 29.08.2016 .

Разом з тим, враховуючи, що судом при розгляді даного спору встановлено, що договір поставки від 29.08.2016 за № 2908/1 не укладений сторонами, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення штрафної неустойки за порушення відповідачем умов зазначеного правочину.

У відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, позивачу за рахунок відповідача має бути відшкодований сплачений ним судовий збір при подачі позову до суду в сумі 1031,58грн.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 202, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Регно Італія УА (вул. О. Луцького, 14, м. Львів, Львівська область, 79039, код ЄДРПОУ 39200881) до Товариства з обмеженою відповідальністю Біртрейд (АДРЕСА_5, 14000, код ЄДРПОУ 40474646) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біртрейд (АДРЕСА_5, 14000, код ЄДРПОУ 40474646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Регно Італія УА (вул. О. Луцького, 14, м. Львів, Львівська область, 79039, код ЄДРПОУ 39200881) 16840,77грн основної заборгованості, 707,55грн трьох відсотків річних та 2142,28грн інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біртрейд (АДРЕСА_5, 14000, код ЄДРПОУ 40474646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Регно Італія УА (вул. О. Луцького, 14, м. Львів, Львівська область, 79039, код ЄДРПОУ 39200881) 1031,58грн судового збору.

4. У решті позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 20.02.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко