Рішення

від 19.02.2019 по справі 922/3364/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3364/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп", м. Зміїв про стягнення 20000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 19.12.18р. та ордеру від 24.01.19р.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий від "Армада ЛТД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп" про стягнення заборгованості за договором транспортного перевезення від 21.08.2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий від "Армада ЛТД" залишено без руху та надано заявнику час на усунення недоліків позовної заяви.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 26.12.2018 року представник ТОВ "Торговий від "Армада ЛТД" надав заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 35851).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 04.02.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні було оголошено перерву до 19.02.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.02.2019 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідач, в порушення умов, укладеного між сторонами договору на здійснення транспортного перевезення, не надав транспорт на завантаження товару.

Представник відповідача в судове засідання 19.02.2019 року не з`явився, відзиву на позов не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.01.2019 року, ухвали суду від 30.01.2019 року та від 04.02.2019 року направлялись на адресу відповідача, вказану у Витягу з ЄДРПОУ.

Відповідно до відомостей з офіційного сайту "Укрпошта", ухвала суду про відкриття провадження у справі не була вручена під час доставки відповідачу 18.01.2019 року.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Слід зазначити, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи усе вищевказане суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу бути присутнім в судовому засіданні та подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

При цьому, явка учасників справи в судові засідання судом обов'язковою не визнавалась.

Суд зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_1 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач так як і відповідач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що сторони зобов'язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються їх безпосереднього, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку відповідача в судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

21.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп" (відповідач) було укладено договір-заявку на здійснення транспортного перевезення № 194/2108, у відповідності до умов якого відповідач зобов`язаний подати під завантаження трал (техніку для перевезення негабариту) д.р.н. АХ7190ВО і автомобіль DAF д.р.н. АХ 4821 НЕ 28.08.2018 року о 08:00 год. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, 7а та здійснити перевезення вантажу позивача в пункт призначення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1.

Відповідно до вищезазначеного договору-заявки, загальна вартість перевезення становить 20000,00 грн.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру на оплату (а.с. 11) на суму 20000,00 грн.

Позивачем на виконання договору-заявки від 21.08.2018 року було здійснено оплату в розмірі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1196 від 27.08.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було направлено позивачу гарантійний лист від 27.08.2018 року, яким відповідач зобов`язався надати зазначений вище транспорт на завантаження 28.08.2018 року о 08:00 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, 7а та зазначив про отримання оплати позивача в сумі 20000,00 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання щодо подачі автомобілю під завантаження в обумовлений сторонами час не здійснив.

Як стверджує позивач, останнім 28.08.2018 року було направлено на електронну пошту відповідача лист, в якому зазначено про те, що автомобіль не прибув під завантаження (а.с. 13).

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем не було подано автомобіль під завантаження та не повернуто грошові кошти, сплачені позивачем в якості передплати за договором-заявкою від 21.08.2018 року, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про повернення коштів в сумі 20000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Частиною 2 ст.4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 909 ЦК України регулює договір перевезення вантажу. Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Стаття 306 ГК України також передбачає перевезення вантажів як вид господарської діяльності. Так, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 307 ГК України регулює договір перевезення вантажу. Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором-зявкою на перевезення та сплатив відповідачу вартість перевезення у сумі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1196 від 27.08.2018 року (арк. спр.12).

В той час як матеріали справи не містять доказів надання транспортного засобу під завантаження у строки, визначені сторонами у договорі-заявкі.

Відповідач своїм правом наданим ст.165 ГПК України не скористався, відзив на позовну заяву з доказами в обґрунтування не надав .

Крім того, в матеріалах справи не містяться докази повернення попередньої оплати відповідачем в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору-заявки на здійснення транспортного перевезення № 194/2108 від 21.08.2018 року, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про повернення коштів в сумі 20000,00 грн. є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 525, 526, 610, 612, 909 Цивільного кодексу України; статтями 193, 306, 307 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз Групп" (63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 21А, код ЄДРПОУ 31994650) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий від "Армада ЛТД" (52001, Дніпропетровська область, Підгородне, Автодорога Знам`янка-Луганськ-Ізварино, 227км+580м, код ЄДРПОУ 35268360) 20000,00 грн. та 1762,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою ://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 20.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_3

922/3364/18