Рішення

від 20.02.2019 по справі 320/1387/19

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 20.02.2019

Справа № 320/1387/19

2-о/320/192/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Левандовська О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за заявою

ОСОБА_1, ОСОБА_2, від імені яких діє адвокат ОСОБА_3, за участі заінтересованої особи: Мелітопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту народження дитини,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_3 від імені заявників звернувся до суду, із заявою, в якій просить встановити той факт, що дитина чоловічої статі ОСОБА_4 народився 12 грудня 2018 року в м. Керч Автономної Республіки Крим, Україна, батько - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України; мати - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України.

В обґрунтування заяви вказує, що перебуваючи у не зареєстрованих шлюбних відносинах з ОСОБА_4, ОСОБА_1 12 грудня 2018 року в м. Керч Автономної Республіки Крим, Україна, народила дитину - сина ОСОБА_4. Бажаючи зареєструвати народження дитини на території України заявники через свого представника звернулися до відділу реєстрації, однак їм було відмовлено у проведенні державної реєстрації народження дитини, оскільки ними не пред'явлено документ, який відповідає відповідним нормам законодавства України. У зв'язку з тим, що заявники позбавлені можливості зареєструвати народження своєї дитини згідно із законодавством України, вимушені звернутися до суду.

В судове засідання заявники не з'явилися, у поданій заяві їх представник - адвокат ОСОБА_3 прохав розглядати справу за його та заявників відсутності.

Представник заінтересованої особи - Мелітопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заперечень на заяву від нього не надходило.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України , суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України , суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Відповідно до ч.2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Згідно до п. 4 ст. 13 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження дитини, а в разі їх відсутності рішення суду.

Пунктом 2 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 24 грудня 2010 року № 3307/5 ) встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є: медичне свідоцтво про народження (форма N 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 N 545 , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024 (далі - медичне свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма N 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства здоров'я України від 08 серпня 2006 року N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за N 1150/13024 (із змінами) (далі - медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу), та висновку про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я (9-2013-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2013 року N 9 .

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено наступне.

Як убачається з копії медичного свідоцтва про народження серії 35 № 029135, виданого 13 грудня 2018 року медичною установою м. Керч та копії довідки про народження № Р-00932, виданої 26 грудня 2018 року органом реєстрації м. Керч, 12 грудня 2018 року в м. Керч у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 народилася дитина чоловічої статі. /а.с. 9-10, 11/.

Відповідно до ст.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Ст. 4 цього ж закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим … реалізації прав і свобод людини і громадянина. Стаття 9 ч.2, 3 , 4 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України…

Ст.17 ч.1 цього Закону у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Даючи оцінку допустимості доказів - документів, виданих на тимчасово окупованій території України, суд керується частиною 2 статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСЛП), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Тому, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, Молдови та Росії де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Відтак, суд, як виняток, приймає до уваги дані про народження, які зазначені у вищенаведених медичному свідоцтві про народження та довідці про народження, виданих на окупованій території.

При цьому, за логікою вищезазначених рішень, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

З аналізу вищенаведеного законодавства, суд приходить до висновку, що медичне свідоцтво про народження серії 35 № 029135, видане 13 грудня 2018 року медичною установою м. Керч та довідка про народження № Р-00932, видана 26 грудня 2018 року органом реєстрації м. Керч, про народження 12 грудня 2018 року в м. Керч у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 дитини чоловічої статі, тобто органами, які створені та діють у порядку, не передбаченому законом, є недійсними і не створюють правових наслідків.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України , у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Судом встановлено, що орган державної реєстрації актів цивільного стану не має можливості зареєструвати народження дитини у відповідності до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року.

Отже, оскільки заявники не мають можливості надати для реєстрації народження дитини документи, передбачені законодавством України, з метою захисту їх законних прав та інтересів як громадян України, їх дитини, необхідно встановити факт народження дитини чоловічої статі 12 грудня 2018 року в м. Керч Автономної Республіки Крим, Україна, батько - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України; мати - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України.

Однак вимоги заявників підлягають задоволенню частково, оскільки суд встановлює лише факт народження дитини певної статі у певної особи. Ім'я ж дитини встановлюється відповідно до ст.28 ЦК України . Саме право батьків за їх згодою визначити ім'я дитини при реєстрації її народження в органах РАЦС відповідно до ст.ст.145-147 СК України та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в України, згідно з якими з рішення суду зазначаються в акті про народження лише дані про дату і місце народження дитини.

У відповідності до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12 , 81 , 247 , 258 , 263- 265 , 273 , 294 , 315 , 317 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, від імені яких діє адвокат ОСОБА_3, за участі заінтересованої особи: Мелітопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту народження дитини - задовольнити частково.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі 12 грудня 2018 року в м. Керч Автономної Республіки Крим, Україна, батько - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України; мати - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.В. Ковальова