Рішення

від 13.02.2019 по справі 903/882/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2019 р. Справа № 903/882/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/882/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрімо"

до відповідача: Приватного підприємства "Іола"

про стягнення 166 126,18 грн.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, ордер серії ВЛ № 000054308 від 12.11.2018 року;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність б/н від 02.01.2019 року.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду» .

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпрімо" звернулося до Приватного підприємства "Іола" з позовною заявою (з врахуванням прийнятої в судовому засіданні 04.02.2019р. заяви про зменшення розміру позовних вимог №1492/4 від 31.01.2019р.) про стягнення 166126,18 грн., з них 127617,57 грн. заборгованості за договором № В70301 від 01.03.2017 року, 25583,82 грн. пені, 9244,04 грн. інфляційних втрат, 3680,75 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.12.2018 року у справі №903/882/18 прийнято позовну заяву ТОВ "Імпрімо" до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 03.01.2019р.

У підготовчому судовому засіданні 03.01.2019р. судом оголошено перерву до 21.01.2019р. для виконання сторонами вимог ухвали суду від 04.12.2018р..

18.01.2019р. на адресу суду від відповідача поступив відзив №18/01/2019-02 від 18.01.2019р., згідно якого повідомляє, що сума основного боргу за отриманий товар становить 127617,57 грн.; поставка по видатковій накладній №143 від 16.02.2018р. є позадоговірною, оскільки в даній накладній зазначено, що підставою поставки є Договір №В50323 від 23.03.2015р., проте даний Договір відсутній в матеріалах справи, а відтак нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних по даній накладній є неправомірним, так як строку розрахунку не було визначено, відповідно в даному випадку застосовуються правила ч.2 ст.530 ЦК України; розрахунок пені по видатковій накладній №233 від 13.03.2018 позивачем здійснено більш ніж за 6 місяців, тобто з порушенням ст.232 ГК України, а відтак відповідачем здійснено контррозрахунок пені, яка становить 9621,41 грн.; при розрахунку інфляційних втрат позивачем неправомірно включено до розрахунку березень та вересень 2018р., оскільки борг виник у другій половині відповідних місяців; також відповідачем здійснено контррозрахунок 3% річних по видатковій накладній №233 від 13.03.2018р., яка становить 1007,37 грн., крім цього сторони в п.5.3 Договору купівлі-продажу № В70301 від 01.03.2017р. погодили можливість існування боргу в сумі не більше 300 000 грн., що відповідно унеможливлює застосування штрафних санкцій на дану суму.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.01.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 лютого 2019 р.

У судовому засіданні 04.02.2019р. судом оголошено перерву до 13.02.2019р., задоволено заяву про поновлення пропущеного процесуального строку №1492/2 від 31.01.2019р. і прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог №1492/4 від 31.01.2019р., з врахуванням якої розглядається спір, також судом відмовлено в задоволені заяви про зміну підстав позову №1492/3 від 31.01.2019р., оскільки вона не є по суті зміною підстав позову, дані докази були долучені до матеріалів справи.

12.02.2019р. на адресу суду від відповідача поступили додаткові заперечення №11/02/2019-02 від 11.02.2019р., в яких просить поновити строк для подання даних заперечень, долучити їх до матеріалів справи, врахувати заперечення та відзив на позов при вирішенні спору, відмовити позивачу у стягненні нарахованих штрафних санкцій та компенсаційних втрат (пеня, інфляційні втрати, 3% річних) та очікуваних витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 8606,31 грн., судом поновлено строк для подання даних заперечень та докази долучено до матеріалів справи.

13.02.2019р. на адресу суду від позивача поступила заява №1492/5 від 31.01.2019р. в якій просить визнати поважними причини неможливості подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, вирішити на підставі ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України питання про стягнення з відповідача в користь позивача судових витрат (витрат на правничу допомогу) в сумі 8606,31 грн. після ухвалення рішення по суті позовних вимог, судом визнано поважними причини неможливості подання заяви (доказів) та дана заява долучена до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2019 року позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №1492/4 від 31.01.2019р., просить стягнути з відповідача 166126,18 грн., з них 127617,57 грн. заборгованості за Договорами №В50323 від 23.03.2015р. та №В70301 від 01.03.2017р., 25583,82 грн. - пені, 9244,04 грн. - інфляційних втрат, 3680,75 грн. - 3% річних, 2491,89 грн. - судового збору, 6400 грн. витрат на правову допомогу та зобов'язати ГУ ДКС України у Волинській області повернути позивачу з Державного бюджету України 213,45 грн. сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №1252 від 27.11.2018р., також вирішити після ухвалення рішення заяву №1492/5 від 31.01.2019р. про стягнення судових витрат (витрат на правничу допомогу).

Представник відповідача в судовому засіданні 13.02.2019р. відзив №18/01/2019-02 від 18.01.2019р. та додаткові заперечення №11/02/2019-02 від 11.02.2019р. підтримав, просить їх врахувати при вирішенні спору та відмовити позивачу у стягненні нарахованих штрафних санкцій та компенсаційних втрат (пеня, інфляційні втрати, 3% річних), очікуваних витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 8606,31 грн., також зазначає, що основний борг складає 127 617,57 грн..

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи вищенаведене, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

23.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕДЕУС (код ЄДРПОУ 37144181), яке в подальшому було перейменоване на ТОВ "Імпрімо" (код ЄДРПОУ 37144181, що підтверджується витягом з Статуту ТОВ "Імпрімо") (далі - Продавець) і Приватним підприємством "Іола" (далі - Покупець) був укладений Договір №В50323 (далі - Договір №В50323) (а.с.75).

Згідно п.1.1. Договору №В50323 Продавець зобов'язується передати у власність Покупця Товар партіями, в асортименті й у кількості, встановлених у видаткових накладних, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати вказаний Товар.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5, 3.2. Договору №В50323, асортимент, кількість та ціна конкретної партії товару погоджується Сторонами на кожну партію окремо та визначається в видаткових накладних, які одночасно є доказом факту відвантаження товару.

Згідно п.п. 4.2.3., 5.1. Договору №В50323 на Покупця покладений обов'язок оплатити за куплений товар з відстроченням платежу, але не більше ніж 15 календарних днів з моменту одержання Покупцем відповідної партії товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно п.п.9.1, 9.2 Договору №В50323, даний Договір вступає в дію з дня його підписання сторонами і діє протягом одного року, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені даним Договором.

01.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕДЕУС (код ЄДРПОУ 37144181), яке в подальшому було перейменоване на ТОВ "Імпрімо" (далі - Продавець) і Приватним підприємством "Іола" (далі - Покупець) був укладений Договір №В70301 (далі - Договір №В70301) (а.с.13-14).

Згідно п.1.1. Договору №В70301 Продавець зобов'язується передати у власність Покупця Товар партіями, в асортименті й у кількості, встановлених у видаткових накладних, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати вказаний Товар.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5, 3.2. Договору №В70301, асортимент, кількість та ціна конкретної партії товару погоджується Сторонами на кожну партію окремо та визначається в видаткових накладних, які одночасно є доказом факту відвантаження товару.

Згідно п.п. 4.2.3., 5.1. Договору №В70301 на Покупця покладений обов'язок оплатити куплений товар з відстроченням платежу, але не більше ніж 30 (тридцять) календарних днів з моменту одержання Покупцем відповідної партії товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

15.02.2018р. між вищезазначеними сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору №В70301, згідно якої у зв'язку із зміною найменування Продавця, сторони домовилися преамбулу Договору №В70301 від 01.03.2017р. читати в редакції Додаткової угоди, також внесено зміни в п.9.2 Договору, а саме: У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну даного Договору після закінчення його строку, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, які були передбачені даним Договором. Така пролонгація може здійснюватися неодноразово та внесено зміни до п.12 Договору в частині реквізитів Продавця.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

На виконання умов Договору №В50323, Продавець здійснив продажу, а Покупець придбав товар на загальну суму 91 328,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №143 від 16.02.2018 року, строк оплати по якій минув 06.03.2018 року (з врахуванням ст.ст.253, 254 ЦК України)(а.с.19);

На виконання умов Договору №В70301, Продавець здійснив продажу, а Покупець придбав товар на загальну суму 56 289,17 грн., що підтверджується видатковою накладною №233 від 13.03.2018 року на загальну суму 56 289,17 грн., строк оплати по якій минув 13.04.2018 року(з врахуванням ст. 253 ЦК України)(а.с.20).

21.09.2018 року та 30.11.2018р.(після подачі позову до суду) відповідачем була здійснено часткові оплати на загальну суму 20 000 грн., які зараховані в погашення боргу за видатковою накладною №143 від 16.02.2018 року.

Таким чином заборгованість відповідача за видатковими накладними №143 від 16.02.2018 року та №223 від 13.03.2018 року становить 127 617,57 грн. (91328,40+56289,17-20000).

Враховуючи, що відповідачем не здійснено оплат за отриманий Товар по Договорах, з метою врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №1024 від 27.08.2018 року, з проханням в добровільному порядку перерахувати суму боргу, проте відповіді на лист претензію відповідач не надав, суму боргу не сплатив(а.с.26-28).

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено,що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними Договори №В50323 від 23.03.2015р. та №В70301 від 01.03.2017р. предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися.

Частина 1 статті 662 ЦК України встановлює, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Водночас, стаття 689 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи умови Договорів №В50323 від 23.03.2015р. та №В70301 від 01.03.2017р., отримання відповідачем товару згідно видаткових накладних, які оформлені у відповідності до вимог ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтвердження існування боргу відповідачем у відзиві №18/01/2019-02 від 18.01.2019р., суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача заборгованості по Договорах в сумі 127 617,57 грн. підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, підставна та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 25583,82 грн. - пені, то суд зазначає наступне.

Згідно із ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 6.1. Договорів №В50323 від 23.03.2015р. та №В70301 від 01.03.2017р. передбачено, що за порушення строку розрахунку по даному Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми, що повинна бути сплачена.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати за отриманий Товар, встановлених Договорами, перевіривши правильність нарахування пені згідно розрахунку позивача (а.с.69), суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає до часткового задоволення в сумі 25366,81 грн..

Щодо стягнення з відповідача 9244,04 грн. інфляційних втрат та 3680,75 грн. 3% річних, то суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати за отриманий Товар, встановлених Договорами, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних згідно розрахунку позивача (а.с.69), суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9244,04 грн. інфляційних втрат та 3680,75 грн. 3% річних підставна та підлягає до задоволення.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 166126,18 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 165 909,17 грн., з них 127617,57 грн. - основного боргу, 25366,81 грн. - пені, 9244,04 грн. - інфляційних втрат, 3680,75 грн. - 3% річних, в частині стягнення 217,01 грн. - пені слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6400 грн., то суд зазначає наступне.

Для подання даного позову та з метою захисту та відновлення порушених прав ТОВ Імпрімо укладено з адвокатським об'єднанням Правовий стандарт Договір №60 про надання правової (правничої) допомоги від 12.11.2018р..

Згідно п.3.1. Договору №60 розмір оплати за надану правову (правничу) допомогу (підготовка позовної заяви, здійснення представництва) у господарському суді Волинської області, становить - 6 400грн..

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6400 грн. підтверджено: Договором №60 про надання правової (правничої) допомоги від 12.11.2018р., платіжним дорученням №1200 від 14.11.2018р., ордером серії ВЛ №000,054308 від 12.11.2018р.(а.с.29-31, 34), а тому в силу положень ст. 126 ГПК України дані витрати підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 2488,64 грн. покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заперечення відповідача наведені у відзиві №18/01/2019-02 від 18.01.2019р. та у додаткових запереченнях №11/02/2019-02 від 11.02.2019р. спростовуються матеріалами справи, а тому не беруться до уваги.

Також суд задовольняє клопотання позивача щодо повернення з бюджету судового збору в сумі 213,45 грн..

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 74, 86, 123, 126, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Іола" (45602, Волинська обл., Луцький район, село Підгайці, вул. Князя Острозького, будинок 17, код ЄДРПОУ 21753815) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрімо" (01021, м.Київ, Кловський узвізАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37144181) 165 909,17 грн., з них 127617,57 грн. заборгованості, 25366,81 грн. пені, 9244,04 грн. інфляційних втрат, 3680,75 грн. - 3% річних, а також 2488,64 грн. витрат по судовому збору та 6400 грн. витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в частині стягнення пені на суму 217,01 грн..

5. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпрімо" (01021, м.Київ, Кловський узвізАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37144181) з Державного бюджету України 213,45 грн. сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №1252 від 27.11.2018р.(оригінал знаходиться в матеріалах справи).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено

21.02.2019

Суддя С. В. Костюк