Рішення

від 04.02.2019 по справі 910/12319/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2019Справа № 910/12319/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави

в особі 1. Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

2. Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду Святошинського району м. Києва

до Організації ветеранів Святошинського району м. Києва

про зобов'язання повернути нежитлове приміщення

Представники учасників справи:

від прокуратури: Греськів І.І. - представник;

від позивача-1: Коломієць Н.Г. - представник;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача: Мусієнко О.В., ОСОБА_4 - представники;

вільні слухачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8 (далі - прокурор) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-1) та Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва (далі-позивач-2) до Організації ветеранів Святошинського району м. Києва (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення, розташоване по вулиці Кільцева дорога, 5Б у місті Києві площею 11,8 м.кв. на першому поверсі шляхом його звільнення та передачі майна по акту приймання-передачі позивачу-2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що укладений між сторонами Договір № 562 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 10.05.2016 припинив свою дію 29.03.2018 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, внаслідок чого у відповідача в силу законодавчих положень виник обов'язок щодо повернення спірного нерухомого майна. При цьому, прокурор зауважив, що відповідач був повідомлений завчасно про відсутність намірів у орендодавця продовжувати договірні відносини після закінчення терміну дії Договору, проте після припинення Договору не звільнив та не передав приміщення позивачу-2 (балансоутримувачу) за актом приймання-передачі відповідно до пункту 7.5. Договору і продовжує його займати, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/12319/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.11.2018 року.

29 листопад 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано заяву про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурором не доведено наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді та не надано доказів виконання приписів частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Крім того, 29 листопада 2018 року відповідачем відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач проти задоволення позову заперечує:

- у зв'язку з недотриманням порядку припинення Договору оренди, визначеного вимогами статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна ;

- зважаючи на приписи статті 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , що визначають обов'язок місцевих органів виконавчої ради надавати приміщення для діяльності громадських організацій ветеранів;

- у зв'язку з відсутністю повноважень органів прокуратури подавати позовну заяву в даних правовідносинах (в інтересах комунального підприємства);

- у зв'язку з неналежністю доказової бази.

02 листопада 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником прокуратури в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої прокуратура не погоджується з аргументами відповідача та вважає їх безпідставними.

05 листопада 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача-1 в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач-1 не погоджується з аргументами відповідача та вважає їх безпідставними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2018 підготовче засідання відкладено на 21.11.2018 року.

08 листопада 2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача-2 в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач-2 не погоджується з аргументами відповідача та вважає їх безпідставними.

У підготовчому засіданні 21.11.2018 року представником відповідача подані додаткові пояснення у справі (щодо представництва прокурора).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2018 відмовлено у задоволенні поданого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

При цьому, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2018 підготовче засідання відкладено на 10.12.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/12319/18 до судового розгляду по суті на 14.01.2019 року.

11 січня 2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.02.2019 року.

У судовому засіданні 04.02.2019 року представники прокуратури та позивача-1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні 04.02.2019 року проти задоволення позову заперечили.

Представник позивача-2 у судове засідання 04.02.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 04.02.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 58 від 06.02.2015 Комунальному підприємству Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва було передано на баланс та закріплено на праві господарського відання житловий та нежитловий фонд, зокрема нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Кільцева дорога, 5-Б.

10 травня 2016 року між позивачем-1 (Орендодавець), позивачем-2 (Балансоутримувач) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір № 562 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 13.10.2015 № 47 передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт, яке знаходиться за адресою: вул. Кільцева дорога, 5-Б, для розміщення громадської організації ветеранів.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 11,80 кв. м., на першому поверсі, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Згідно з пунктами 2.4.-2.5. Договору, Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі об'єкта. Передача об'єкта в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на цей об'єкт. Власником об'єкта залишається територіальна громада міста Києва, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду вказане у пункті 1.1. Договору нерухоме майно.

Відповідно до пункту 9.1. Договору цей Договір є укладеним з моменту підписання сторонами і діє з 31.03.2015 року по 29.03.2018 року.

Договір припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 9.4. Договору).

За умовами пункту 9.7. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються відповідною угодою (договором), який є невід'ємною частиною цього Договору.

При цьому, для продовження дії цього Договору Орендар згідно з пунктом 4.2.21. Договору за три місяці до дати закінчення цього Договору має надати Орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки об'єкта.

25.01.2018 року позивач-1 направив відповідачу лист № 30/575 від 24.01.2018, в якому повідомив, що дія Договору закінчується 29.03.2018 року та продовжуватись не буде.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що у разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди.

Проте, відповідач нерухоме майно після закінчення строку дії Договору позивачу не повернув.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму.

За змістом частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Водночас, оскільки передане в оренду за спірним Договором нерухоме майно є власністю територіальної громади міста Києва, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За умовами пункту 9.1. Договору він укладений з моменту його підписання та діє з 31.03.2015 року по 29.03.2018 року.

Згідно з частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з нормою частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Проте, положеннями статті 764 Цивільного кодексу України визначено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У частині 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З аналізу статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі частини 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Істотне значення у даному випадку має зміст такого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди.

Судом встановлено, що 25.01.2018 Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією листом № 30/575 від 24.01.2018 Про припинення договору , було повідомлено Організацію ветеранів Святошинського району м. Києві про те, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 562 від 10.05.2016, термін дії якого закінчується 29.03.2018, продовжений не буде. Відповідно до наданої суду копії фіскального чеку, вказане повідомлення відправлене відповідачу 25.01.2018 рекомендованим листом через ПАТ Укрпошта за № 0311515220084.

Згідно з копією роздруківки з сервісу на офіційному сайті Укрпошти Пошук поштових повідомлень , вказана кореспонденція отримана відповідачем 29.01.2018.

Таким чином, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, судом встановлено, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт надсилання на адресу орендаря та отримання останнім 29.01.2018 повідомлення орендодавця про відсутність намірів продовжувати договірні відносини за спірним Договором оренди після закінчення терміну дії договору, тобто станом на 29.03.2018 (дата закінчення терміну дії договору) і протягом місяця після цієї дати вже існувало заява однієї зі сторін (у даному випадку як орендодавця, так і балансоутримувача) про припинення договору, тому в силу закону спірний Договір припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який він був укладений.

Проаналізувавши обставини справи та надавши правову оцінку взаємовідносинам сторін щодо врегулювання питання продовження користування наймачем майном за спірним Договором оренди після закінчення терміну його дії, суд дійшов висновку, що враховуючи встановлений факт припинення договору 29.03.2018 та відсутність законодавчо визначених підстав та згоди сторін для його продовження у встановленому порядку, підстави користування Організацією ветеранів Святошинського району м. Києва нежитловим приміщенням, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться по вул. Кільцева дорога, 5Б, у м. Києві - відсутні.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з пунктом 7.5. Договору у разі закінчення/припинення дії Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно до п. 4.2.20. Договору встановлено обов'язок орендаря після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу.

Акт приймання-передачі об'єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами Договору оренди належним доказом в підтвердження повернення спірного нерухомого майна з оренди, є Акт приймання-передачі, підписаний орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем об'єкту оренди позивачу-2.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені прокурором позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи відповідно до вимог пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України оцінку аргументам відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, суд зазначає наступне.

Заперечуючи проти задоволення позову у зв'язку з недотриманням порядку припинення договору оренди комунального майна згідно з вимогами статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , відповідач вказує на те, що прокурором не надано доказів того, що після закінчення строку дії Договору оренди Орендодавець протягом одного місяця заперечив про користування відповідачем орендованим майном. В свою чергу, відповідач не отримував заперечень проти використання орендованого приміщення від Орендодавця або Балансоутримувача у період з 29.03.2018 року по 29.04.2018 року. Таким чином, відповідач вважає що укладений між сторонами Договір оренди було поновлено на підставі частини 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна на той самий строк, який було встановлено Договором.

Суд вищевказані аргументи відповідача оцінює критично, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, як зазначалось судом вище, Відповідно до пункту 9.1. Договору цей Договір є укладеним з моменту підписання сторонами і діє з 31.03.2015 року по 29.03.2018 року.

Договір припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 9.4. Договору).

Частиною 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Водночас, вищевказана норма Закону не містить вказівки про необхідність саме отримання такого повідомлення орендарем, а також про зобов'язання орендодавця перевіряти вчасність надходження кореспонденції до адресата, а зазначається лише про обов'язок орендодавця письмово попередити орендаря.

Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

За умовами пункту 9.7. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються відповідною угодою (договором), який є невід'ємною частиною цього Договору.

При цьому, для продовження дії цього Договору Орендар згідно з пунктом 4.2.21. Договору за три місяці до дати закінчення цього Договору має надати Орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки об'єкта.

Судом встановлено, що 25.01.2018 року позивач-1 направив відповідачу лист № 30/575 від 24.01.2018, в якому повідомив, що дія Договору закінчується 29.03.2018 року та продовжуватись не буде.

Факт направлення означеного листа підтверджується фіскальним чеком від 25.01.2018 (трек-номер поштового відправлення 0311515220084).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону вважаються, зокрема, суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про національного оператора поштового зв'язку" від 10.01.2002 № 10-р виконання функцій національного оператора поштового зв'язку покладено на УДППЗ "Укрпошта".

Отже, УДППЗ "Укрпошта" є розпорядником інформації щодо універсальних послуг поштового зв'язку (стосовно умов постачання товарів, послуг та цін на них), і цілком правомірним є використання інформації отриманої з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта".

Таким чином, суд може користуватися відомостями, отриманими з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" за допомогою функції відстеження при введенні трек-номера поштового відправлення.

Згідно з доданими прокурором до позовної заяви відомостями з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" за допомогою функції відстеження при введенні трек-номера поштового відправлення, відповідачем поштове відправлення з трек-номером 0311515220084 було отримано 29.01.2018 року.

Таким чином, оскільки на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то укладений між сторонами Договір припиняється.

При цьому, суд зазначає, що в силу пункту 9.7. Договору дії щодо продовження строку дії Договору оформлюються відповідною угодою (договором), яка є невід'ємною частиною цього Договору. Проте, доказів укладання такої угоди матеріали справи не містять.

Водночас, суд не приймає до уваги надані відповідачем показання свідка - очільника ГО Організація ветеранів Святошинського району м. Києва ОСОБА_4 стосовно того, що на особистому прийомі голова Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_7, разом із головою 11 мікрорайону ОСОБА_8 та головою 1 мікрорайону ОСОБА_9, не заперечував проти того, щоб відповідач і в подальшому працював в орендованому приміщенні, оскільки вони є недопустимим доказом в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження пролонгації спірного Договору оренди.

При цьому, суд погоджується з аргументами відповідача в частині того, що наданий прокуратурою Акт обстеження нежитлового приміщення від 20.08.2018 є неналежним доказом та складений позивачем в односторонньому порядку, проте означений Акт не є вирішальним доказом у даному спорі з огляду на відсутність належних доказів повернення відповідачем орендованого майна після закінчення строку дії Договору оренди.

Аргументи відповідача в частині того, що додані прокурором до позовної заяви не завірені належним чином, оскільки згідно з пунктом 9.8.1. Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, що затверджена наказом Генеральної прокуратури України № 103 від 24.02.2016, органом прокуратури засвідчуються копії лише тих документів, що створені в ньому, суд вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до приписів частини другої статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з положеннями частин четвертої - п'ятої вказаної статті копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Копії документів, що подаються до суду повинні бути засвідчені відповідно до порядку засвідчення копій документів, передбаченого пунктом 5.27 "Національного стандарту України. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003, згідно з яким відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Зазначені вимоги є загальними і розповсюджуються на письмові докази, подані прокурором як учасником господарського процесу, так і іншими учасниками справи.

Таким чином, доводи відповідача щодо необхідності засвідчення поданих до суду копій документів у відповідності до пункту 9.8.1. Інструкції є помилковими, оскільки дана Інструкція є внутрішнім документом, а її положення встановлюють загальні правила документування діяльності прокуратури України, однак не визначають вимог до засвідчення документів, які подаються до суду.

Частиною 2 статті 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Рада міністрів Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань. Ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Таким чином, питання надання ветеранським організаціям приміщень для їх діяльності є виключною компетенцією органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, і суд не може їх підміняти, приймати замість цих органів рішення і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до їх компетенції, оскільки такі дії суду виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.

Стосовно доводів відповідача про відсутність повноважень органів прокуратури подавати позовну заяву в даних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України Про прокуратуру однією з функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Положеннями частин 3 та 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Як зазначає Конституційний суд України у своєму рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 (далі - Рішення від 08.04.1999 № 3-рп/99), прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах, територіальних громад, відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п'ята статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурором зазначено, що згідно з розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.02.2015 № 58 "Про передачу та закріплення житлового та нежитлового фонду", балансоутримувачем вказаного приміщення є комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва". За умовами п.п. 1.1, п.4.3 Статуту комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва , затвердженого розпорядженням КМДА від 06.01.2015 № 8 (далі - Статут), комунальне підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та віднесене до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації. Засновником і власником комунального підприємства є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.

Майно комунального підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві господарського відання. Тобто економічні інтереси держави полягають і в законному та ефективному використанні об'єктів, що є комунальною власністю - для задоволення суспільної потреби у функціонуванні місцевого самоврядування.

Таким чином, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація та комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва в силу указаних вимог закону та делегованих їм повноважень зобов'язані діяти в інтересах всіх мешканців міста Києва та на захист інтересів територіальної громади, зокрема з метою захисту комунальної власності.

Крім того, як зазначає прокурор, законодавець надавши прокурору повноваження представництва насамперед визначив можливість органам прокуратури захищати державні інтереси, а тому порушення інтересів територіальної громади є безумовною підставою для вжиття заходів реагування в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", порушення прав Українського народу (територіальної громади), який є невід'ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов'язку держави щодо забезпечення прав людини. Відтак, в силу норм ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язком прокурора є захист інтересів держави у тому числі територіальної громади.

При цьому прокурор вказує, що відповідно до п. 14.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за використанням майна, переданого в оренду, та документальний контроль своєчасності надходження орендної плати до бюджету.

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" відповідно до п. 14.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, та п. 5.1.11 Статуту повинно проводити відповідну претензійно- позовну роботу. Проте, відповідних заходів ним не було вжито. Комунальне підприємство звернулося до прокуратури з листом від 15.08.2018 № 420 про вжиття відповідних заходів реагування, оскільки у підприємства відсутні грошові кошти для сплати судового збору.

Таким чином, Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації Київською міською радою делеговано правомочності щодо управління зазначеним комунальним майном, а комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" ввірено функції балансоутримувача вказаного приміщення, однак заходів щодо усунення повернення комунального майна після закінчення договору оренди останні не вживали, з позовом до суду з приводу повернення нежитлового приміщення не зверталися, що свідчить про неналежне здійснення органом управління майном та підприємством-балансоутримувачем своїх повноважень щодо захисту державних інтересів.

При цьому нездійснення захисту державних інтересів у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та комунального підприємства, які є уповноваженими суб'єктами по захисту інтересів держави та територіальної громади міста Києва в суді.

Таким чином, вказане свідчить про неналежне здійснення позивачами повноважень по захисту державних інтересів, що, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", є підставою для вжиття Київською місцевою прокуратурою № 8 заходів представницького характеру шляхом пред'явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

Використання відповідачем нежитлового приміщення, після закінчення терміну дії договору оренди порушує інтереси держави в особі Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та комунального підприємства, які у даному випадку позбавлені можливості отримувати прибуток за користування зазначеним майном, ефективно та виключно в інтересах територіальної громади міста Києва розпоряджатись комунальним майном або передати цей об'єкт в оренду іншому користувачу.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру Київською місцевою прокуратурою № 8 повідомлено Святошинську районну в м. Києві державну адміністрацію та комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва про намір звернутися до господарського суду міста Києва з вказаним позовом в інтересах держави.

Враховуючи викладене, суд вважає підставними та обґрунтованим здійснення представництва інтересів прокурором у даній справі, а відповідні доводи відповідача спростованими.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва до Організації ветеранів Святошинського району м. Києва про зобов'язання повернути нежитлове приміщення задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Організацію ветеранів Святошинського району м. Києва (03115, місто Київ, вулиця Петрицького, будинок 5/9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21602192) повернути нежитлове приміщення, розташоване по вулиці Кільцева дорога, будинок 5 Б, у місті Києві, площею 11,8 кв.м. на першому поверсі шляхом його звільнення та передачі майна по акту приймання-передачі Комунальному підприємству Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва (03134, місто Київ, вулиця Симиренка, будинок 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39607507).

3. Стягнути з Організації ветеранів Святошинського району м. Києва (03115, місто Київ, вулиця Петрицького, будинок 5/9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21602192) на користь Прокуратури міста Києва (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 20.02.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова